Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №140/8908/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/8908/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мачульського В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними дії щодо обчислення та виплати з 01.02.2026 у неповному розмірі шляхом застосування обмежуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсії деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» та зобов`язання здійснити перерахунок та виплату з 01.02.2026 пенсії без застосування коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсії деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», з урахуванням виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262-XII). На виконання Постанови №236 відповідач провів з перерахунок пенсії та здійснив її виплату, однак розмір нарахованої пенсії зменшився з 52398,68 грн до 28480,92 грн., оскільки відповідач проводить виплату індексації із застосуванням коефіцієнтів зменшення згідно Постанови №1778. На звернення позивача від 09.06.2026 щодо нарахування сум індексації в повному розмірі, без обмеження пенсії максимальним розміром, відповідач листом від 18.06.2026 повідомив позивача, шо підстав для проведення індексації пенсії відсутні, а пенсія не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Вважає, що вказана постанова та положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» фактично змінюють умови та норми пенсійного забезпечення, визначені спеціальним законом, що суперечить вимогам частини третьої статті 11 Закону №2262-XII, згідно з якою зміна умов пенсійного забезпечення здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Крім того, відповідно до статті 63 Закону № 2262-XII Кабінет Міністрів України уповноважений визначати лише умови, порядок та розміри перерахунку пенсій, однак не має повноважень змінювати самі умови пенсійного забезпечення чи обмежувати їх розмір шляхом запровадження додаткових коефіцієнтів. З наведених підстав просив суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 13.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У відзиві на позовну заяву від 22.07.2026 ГУПФУ у Волинській області позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування цієї позиції відповідач вказав, що статтею 30 Закону України від 03 грудня 2025 року №4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» (далі Закон №4695-IX) установлено у 2026 році у період дії воєнного стану виплату пенсій, зокрема, призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ та розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, здійснювати із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України. З метою реалізації цієї норми Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №1778. Розмір пенсії позивача з 01 січня 2026 року перевищує 25950,00 грн (максимальний розмір, тобто десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність); відповідно до Закону №4695-IX та з урахуванням приписів Постанови №1778 до суми перевищення підлягають застосуванню коефіцієнти пониження. Зазначає, що згідно статті 7 Закону №4695-ІХ з 01.01.2026 прожитковий мінімум для осіб які втратили працездатність становить 2595,00 грн. Відтак, розрахункова величина для обчислення розмірів пенсій, які перевищують 10 прожиткових мінімумів осіб, які втратили працездатність, становить 25950,00 грн. Розмір пенсії позивача становив 31628,54 грн, сума пенсії, яка перевищує 25950,00 грн, становить 5708,24 грн. Отже, для визначення розміру пенсії позивача відповідно до Постанови №1778 застосовано коефіцієнт пониження до відповідної суми перевищення 04 та 0,5. В результаті перерахунку розмір пенсії позивача становить 52398,68 грн, сума до виплати 28480,92 грн.

Інших заяв чи клопотань по суті справи на адресу суду від учасників справи не надходило.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 25.12.2014 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ, що підтверджується матеріалами справи.

З розрахунку пенсії ОСОБА_1 (пенсійна справа - 0303004047 (СБУ) слідує, що з 01.02.2026 відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача відповідно до Постанови №1778, внаслідок чого до загального розміру пенсії (з надбавками) 49805,68 грн до суми перевищення максимального розміру з урахуванням суми пониження з 01 лютого 2026 року (25950,00 грн) застосовано коефіцієнти пониження 0,5та 0,4. Пенсійна виплата становила 28480,92 грн.

09.06.2026 позивач звернувся із заявою до ГУ ПФУ у Волинській області, щодо здійснення виплати нарахованої індексації пенсії без застосування понижуючих коефіцієнтів та без обмеження максимальним розміром встановленого Постановою №1778.

Листом від 18.06.2026 №15451-14864/М-02/8-0300/26 ГУ ПФУ у Волинській області повідомило, що Законом №4695-ІХ визначено з 01.01.2026 розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на рівні 2595,00 грн (максимальний розмір пенсії 25950,00 грн). Для проведення виплати пенсії з урахуванням пункту 2 Постанови №1778 підстав немає, оскільки позивач не належить до даної категорії.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Водночас, за змістом статей 17, 65 Основного Закону України громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції, тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати їх додатковими гарантіями соціального захисту відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення; щодо осіб, на яких покладено обов`язок захищати Україну, її незалежність та територіальну цілісність, та членів їхніх сімей частиною п`ятою статті 17 Конституції України встановлено особливий соціальний захист, який не обмежено умовами й рівнем, визначеними у статті 46 Основного Закону України.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював низку юридичних позицій, згідно із якими: «З урахуванням встановленого Конституцією України функціонального призначення Збройних Сил України, в умовах триваючої збройної агресії Російської Федерації проти України законодавче регулювання порядку реалізації права на соціальний захист, гарантованого частиною першою статті 46 Конституції України, має здійснюватися у системному взаємозв`язку з вимогами щодо посиленого соціального захисту військовослужбовців у розумінні частини п`ятої статті 17 Основного Закону України»; «припис частини п`ятої статті 17 Конституції України чітко покладає на державу конституційний обов`язок щодо створення системи посиленої соціальної підтримки військовослужбовців і членів їхніх сімей»; «виконання державою конституційного обов`язку щодо забезпечення посиленого соціального захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних або резервістів покликане не тільки забезпечити соціальний захист кожного з них індивідуально, а й сприяти виконанню громадянами України обов`язку щодо захисту Вітчизни - України, її суверенітету, незалежності та територіальної цілісності»; «заходи в сфері оборони держави мають бути своєчасними, послідовними та комплексними, оскільки від їх ефективного запровадження залежить стан обороноздатності України» [абзаци четвертий - сьомий підпункту 5.1 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 06.04.2022 № 1-р(II)/2022].

Розвиваючи зазначені юридичні позиції, Конституційний Суд України у рішенні від 12.10.2022 №7-р(II)/2022 вказав на те, що встановлений частиною п`ятою статті 17 Основного Закону України обов`язок держави забезпечити соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, поширюється як на громадян України, які безпосередньо перебувають на такій службі, так і на тих, яких звільнено з неї.

Тобто, на Державу покладається конституційний обов`язок посиленого соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року, а також осіб, які вже виконали свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності.

Ключовим у цій справі, є вирішення питання правомірності (неправомірності) застосування до виплати пенсії позивача, призначеної йому на підставі Закону №2262-XII обмеження його пенсії максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність із застосування коефіцієнтів пониження пенсії після проведення перерахунку пенсії на виконання рішення суду та індексації пенсії.

Так, частиною другою статті 64 Конституції України встановлено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статями 24,25,27,28,29,40,47,51,52,55,56,57,58,59,60,61, 62, 63 цієї Конституції.

Відповідно до статті 3 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ (далі Указ № 64/2022), у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Отже, у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом № 64/2022, не обмежується конституційне право громадян на соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України.

Статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено, що у 2026 році у період дії воєнного стану в Україні пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року №379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» (далі - Постанова №1778) установлено, що у період воєнного стану у 2026 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р. №379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,5;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,4;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,3;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,2;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,1.

Таким чином, Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та Постановою №1778 установлено додаткові підстави для обмеження розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону №2262-ХІІ шляхом застосування понижуючих коефіцієнтів, що прямо заборонено частиною третьою статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ.

У рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007, від 22.05.2008 № 10-рп/2008 та від 30.11.2010 № 22-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві; у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

В абзаці третьому пункту 4 мотивувальної частини рішення від 28.08.2020 №10-р/2020 Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.

Відповідно до першого речення частини третьої статті 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відтак у разі суперечності між правовими нормами Закону України про Державний бюджет України та правовими нормами спеціальних законів України, якими врегульовано ті ж самі правовідносини, застосуванню підлягають правові норми спеціальних законів України.

Суд вважає за необхідне наголосити, що попри імперативні положення абзацу 3 статті 1-1 Закону України №2262-XII стосовно можливості внесення змін до умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-XII виключно шляхом внесення змін до Закону № 2262-XII, та всупереч позиціям, які висловлені Конституційним Судом у своїх рішеннях щодо неможливості внесення законом про Державний бюджет України зміни до інших законів, органом законодавчої влади другий рік поспіль вносяться зміни до Закону №2262-XII, зокрема Законом України «Про Державний бюджет на 2026 рік».

Згідно з частиною четвертою статті 63 Закону №2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

У постанові від 12.11.2019 у справі № 826/3858/18 Верховний Суд, зокрема сформував висновки про те, що абзац 3 статті 11 Закону України № 2262-XII містить безумовне застереження, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Конституційний Суд України у рішенні від 13.05.2015 за №4-рп/2015 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» наголосив на тому, що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України.

Отже, зміна умов чи норм пенсійного забезпечення (зокрема, визначення видів грошового забезпечення для перерахунку пенсій) підзаконними нормативно-правовими актами є порушенням закону.

Згідно з частинами першою - третьою статті 7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Разом з цим у постанові від 09.06.2022 у справі №520/2098/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що відповідно до статті 7 КАС суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Також у постанові Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року у справі № 520/5814/24 зазначено, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі №160/1088/19 та від 10 січня 2023 року у справі №340/507/22).

Таким чином, на переконання суду, застосування при перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України, якою змінюються умови чи норми пенсійного забезпечення, зокрема Постанови № 1778, є протиправним.

Стосовно обмеження пенсії максимальним розміром (встановлення коефіцієнтів до відповідних сум перевищення), то в ухвалі від 06.02.2025 у справі №520/909/25 Верховний Суд звернув увагу на те, що він неодноразово висловлював правову позицію щодо застосування норм права у спорах, пов`язаних з обмеженням максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII. Зокрема, у постановах від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 20.07.2022 у справі №340/2476/21, від 25.07.2022 у справі №580/3451/21, від 30.08.2022 у справі №440/994/20, від 17.03.2023 у справі №340/3144/21 та інших Верховний Суд дійшов висновку про те, що у правовідносинах щодо призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону №2262-XII норми зазначеного закону підлягають застосуванню з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, у зв`язку з чим будь-яке обмеження максимального розміру зазначених пенсій є протиправним.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість України (абзац 10 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідач провів перерахунок пенсії позивача з 01.02.2026 із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених Постановою №1778, що не заперечується відповідачем.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що такі дії відповідача щодо застосування визначених Постановою №1778 коефіцієнтів до відповідних сум перевищення при здійсненні перерахунку пенсії позивача з 01.02.2026 є протиправними.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Наведене пояснюється тим, що за загальним правилом особа звертається до адміністративного суду за захистом своїх порушених прав, які потребують поновлення. Без встановлення такого порушення, а лише допускаючи можливість неправомірної поведінки суб`єкта оскарження, суд доходить висновку про не можливість захисту прав у майбутньому, оскільки це не випливає із повноважень, визначених статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як слідує з матеріалів справи при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 1331,20 грн., що підтверджується квитанцією від 08.07.2026.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1331,20 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 244, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинської області (43026, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок, 6, код ЄДРПОУ 13358826) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 з 01.02.2026 у неповному розмірі шляхом застосування обмежуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсії деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити з 01.02.2026 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження пенсії максимальним розміром і без урахування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», з урахуванням виплачених сум пенсії.

Стягнути на за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинської області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський