Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №140/14367/25 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/14367/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі – ГУ ПФУ в Сумській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 14.10.2025 № 033050008768 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ (далі – Закон №796-ХІІ), та зобов`язання повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком згідно із статтею 55 Закону №796-ХІІ на підставі усіх поданих до заяви від 07.10.2025 документів, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 30.11.1987 по 21.10.1992 та періоди отримання допомоги по безробіттю з 24.02.1997 по 24.08.1997 та 25.11.1997 по 25.02.1998.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії, 07.10.2025 звернувся до органу Пенсійного фонду України за місцем проживання із заявою про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ. Рішенням відповідача від 14.10.2025 №033050008768 йому відмовлено у призначенні пенсії з тих підстав, що відсутні первинні документи, які підтверджують період роботи в зоні відчуження, та довідка встановленої форми, яка підтверджує період роботи, населений пункт чи об`єкт, де проводилися роботи з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Крім того, відповідач не зарахував до страхового стажу період служби в органах внутрішніх справ з 30.11.1987 по 21.10.1992 за записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 13.01.1987, оскільки дата зарахування на військову службу не відповідає даті, зазначеній у наказі про зарахування на службу, а також періоди отримання допомоги по безробіттю з 24.02.1997 по 24.08.1997 та з 25.11.1997 по 25.02.1998 у зв`язку з недоліками записів у трудовій книжці.

Позивач вважає таке рішення протиправним, оскільки єдиним документом, що підтверджує статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право на пільги, встановлені Законом №796-ХІІ, у тому числі на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, є відповідне посвідчення, а довідки про період роботи в зоні відчуження є лише підставою для визначення такого статусу. Зазначає, що абзац дев`ятий підпункту 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, не обмежує перелік документів, що підтверджують участь особи у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, лише довідкою за формою, затвердженою постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 09.03.1988 №122, а допускає підтвердження такого факту довідкою військової частини, архівної установи або іншими первинними документами, при цьому подати необхідно один із перелічених документів.

Вказує, що до заяви про призначення пенсії ним було долучено посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, довідку Київського облвиконкому, яка підтверджує період роботи в зоні радіоактивного забруднення і на підставі якої видавалось посвідчення, та копію довідки № 719 від 14.12.1989, яка містилась в особовій справі військовослужбовця. Інших документів позивач витребувати не має можливості, оскільки архів у м. Чорнобиль знищено у зв`язку з російською агресією. Водночас подані документи, на думку позивача, містять усю інформацію, необхідну для визначення права на пенсію. Також посилається на те, що перевірка достовірності поданих документів є правом пенсійного органу, яким відповідач не скористався, а сумніви пенсійного органу щодо обґрунтованості видачі документів самі по собі не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії, тому перекладення обов`язку доказування на позивача є неприйнятним.

Щодо незарахування до страхового стажу спірних періодів позивач зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності до 01.01.2004 зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, а основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Відповідні записи в його трудовій книжці проведені без виправлень та помарок, містять повну інформацію щодо періодів роботи з посиланням на підстави прийняття на роботу та звільнення з роботи, тобто виконані відповідно до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58. Посилання відповідача на те, що дата зарахування на військову службу «30.11.1987» не відповідає даті в наказі про зарахування на службу «01.12.1987», та інші недоліки заповнення трудової книжки не спростовують факту роботи (отримання допомоги) у спірні періоди. Відповідальність за ведення, облік і зберігання трудових книжок покладається на роботодавця, тому недоліки їх заповнення не можуть впливати на право працівника на належне пенсійне забезпечення. Крім того, періоди отримання допомоги по безробіттю підтверджуються довідкою Ковельської філії Волинського обласного центру зайнятості від 22.10.2025 № 34202/18.3/25.

Відмову у призначенні пенсії позивач вважає проявом надмірного формалізму, у зв`язку з чим просить позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (а.с. 21).

Відповідач, отримавши ухвалу про відкриття провадження 25.11.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, відзив на позов не подав.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У зв`язку з відрахуванням зі штату Волинського окружного адміністративного суду 04.06.2026 судді Валюха В. М. на підставі наказу голови суду від 19.05.2026 №02-07/7/26 розпорядженням керівника апарату суду від 25.05.2026 №01-87/481/26 призначено повторний автоматизований розподіл справи, за результатами якого згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Андрусенко О. О. для розгляду вказаної справи та ухвалою суду від 01.06.2026 прийнято дану справу до провадження.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1989 році (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим 04.03.1993 (а.с. 7).

07.10.2025 позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.

Рішенням ГУ ПФУ в Сумській області від 14.10.2025 №033050008768 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ. У рішенні зазначено, що вік заявника становить 58 років 10 місяців 03 дні, страховий стаж – 27 років 09 днів, пільговий стаж відсутній. Підставами для відмови визначено те, що подана довідка не відповідає формі, затвердженій постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 09.03.1988 №122, у ній на реєстраційному штампі не відображено назву установи, номер та дату, відомості про перебування в зоні відчуження; за довідкою від 14.12.1989 №719 не враховано факт участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, оскільки в ній зазначено не повне ім`я та по батькові заявника та наявне виправлення в періоді проходження служби; документами не підтверджено право на зниження пенсійного віку на 8 років. Крім того, до страхового стажу не зараховано: період служби в органах внутрішніх справ з 30.11.1987 по 21.10.1992 за записами трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки дата зарахування на службу не відповідає даті в наказі на зарахування (зараховано періоди з 01.11.1989 по 22.11.1989 та з 28.11.1989 по 13.12.1989 згідно з довідкою №340); період отримання допомоги по безробіттю з 24.02.1997 по 24.08.1997 у зв`язку з виправленням у даті припинення її виплати; період отримання допомоги по безробіттю з 25.11.1997 по 25.02.1998, оскільки запис не завірено печаткою організації та відсутній підпис відповідальної особи. Додатково зазначено, що посвідчення серії НОМЕР_2 не містить підпису власника (а.с. 8-9, 10).

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ).

Згідно із статтею 9 Закону № 796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; 4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Статтею 10 Закону № 796-ХІІ передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

Згідно із частиною першою статті 15 Закону № 796-ХІІ підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Статтею 14 Закону № 796-XII, визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій. Пунктом 3 частини першої статті 14 Закону № 796-XII передбачено, що до третьої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи належать учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження в 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів.

Відповідно до статті 55 Закону особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у 1988 році - не менше 30 календарних днів, пенсійний вік зменшується на 5 років.

Відповідно до абзацу дев`ятого підпункту 5 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому Законом порядку набули статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працювали визначену кількість днів у зоні відчуження.

Водночас, законодавець встановив перелік документів, що підтверджують участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, якими є і довідка форми № 122, і будь-які інші первинні документи.

Згідно частин третьої та четвертої статті 65 Закону посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 551, передбачено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали в зоні відчуження з 1 липня 1986 р. по 31 грудня 1986 р. від одного до п`яти календарних днів, у 1987 році - від одного до 14, у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або на їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 19__ році» (категорія 3) серії А зеленого кольору.

Згідно частини першої статті 15 Закону підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

В свою чергу довідки про період проживання, роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення є лише підставою для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

З наведеного слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом, зокрема право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».

Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Таким чином суд приходить до висновку, що основним доказом участі позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС є дійсне, ніким не оскаржене та не скасоване посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 3) серії НОМЕР_2 від 04.03.1993, видане на ім`я позивача, яке підтверджує статус громадянина, що постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 11.09.2019 по справі № 205/8713/16-а, від 25.11.2019 по справі № 464/4150/17, від 09.01.2020 по справі № 363/3976/16-а, від 26.03.2020 по справі № 652/610/16-а, від 18.06.2020 по справі № 751/2738/17.

Посилання відповідача на невідповідність поданої довідки формі, затвердженій постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 09.03.1988 №122, відсутність на реєстраційному штампі назви установи, номера та дати, відомостей про перебування в зоні відчуження, а також на зазначення в довідці від 14.12.1989 №719 неповного імені та по батькові позивача та наявність виправлення в періоді проходження служби є безпідставними, оскільки досліджені судом обставини та їх оцінка свідчать про наявність у позивача права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, з огляду на достатність наданого позивачем посвідчення «Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1989 році» 3 категорії, як доказу його роботи у зоні відчуження у 1988-1990 роках не менше 30 календарних днів.

Крім того, суд враховує, що період служби позивача з 01.11.1989 по 13.12.1989 у Прип`ятському ГВВС Київської області з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зазначений у довідці №719, підтверджується також довідкою №340 про виплату позивачу заробітної плати за роботу в населених пунктах зони відчуження у цей період, на підставі якої відповідач зарахував до страхового стажу позивача періоди з 01.11.1989 по 22.11.1989 та з 28.11.1989 по 13.12.1989. Зазначення в довідці №719 ініціалів позивача замість повного імені та по батькові, за умови збігу прізвища, ініціалів та періоду служби з відомостями довідки №340 і трудової книжки позивача, не спростовує того, що вказана довідка видана саме позивачу.

Висновок відповідача про те, що документами не підтверджено право на зниження пенсійного віку на 8 років, зроблено без належної оцінки посвідчення та поданих позивачем довідок, а тому він є передчасним. Визначення величини зниження пенсійного віку належить до компетенції пенсійного органу, який має вирішити це питання під час повторного розгляду заяви позивача з урахуванням висновків суду.

При цьому суд зазначає, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, рішення та дії якого оскаржуються, не надано доказів того, що видача позивачу посвідчення була оскаржена або, що таке посвідчення скасоване. Відсутність у посвідченні підпису власника не свідчить про його недійсність, оскільки посвідчення видане уповноваженим органом та містить печатку і підпис керівника установи, яка його видала.

Таким чином, відмова відповідача у призначенні позивачу пенсії з наведених підстав є необґрунтованою.

Крім того, в оскаржуваному рішенні ГУ ПФУ в Сумській області від 14.10.2025 №033050008768 також зазначено про те, що до страхового стажу не зараховано період служби в органах внутрішніх справ з 30.11.1987 по 21.10.1992 за записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 13.01.1987, оскільки дата зарахування на військову службу не відповідає даті, зазначеній у наказі про зарахування на службу, а також періоди отримання допомоги по безробіттю з 24.02.1997 по 24.08.1997 та з 25.11.1997 по 25.02.1998 у зв`язку з недоліками записів у трудовій книжці та з приводу цього суд зазначає таке.

Згідно пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що саме трудова книжка працівника є основним документом, що підтверджує його стаж роботи.

Судом встановлено, що у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 13.01.1987 наявні записи Ковельського міськрайонного центру зайнятості про перебування позивача на обліку та отримання ним допомоги по безробіттю.

Зокрема: запис №8 від 24.02.1997 про призначення допомоги по безробіттю відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» згідно з розпорядженням №2422 від 25.11.1996; запис №9 від 24.08.1997 про припинення виплати допомоги по безробіттю згідно з розпорядженням №2973 §33 від 26.08.1997; запис №10 від 25.11.1997 про призначення допомоги по безробіттю відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» згідно з розпорядженням №5053 від 25.11.1997; запис №11 від 25.02.1998 про припинення виплати допомоги по безробіттю згідно з наказом №874 §5 від 25.02.1998.

Так, у вказаному вище запису №9 від 24.08.1997 про припинення виплати допомоги по безробіттю міститься чи то виправлення чи то наведення у даті запису. Запис №11 від 25.02.1998 про припинення виплати допомоги по безробіттю, як зазначено відповідачем, не засвідчений печаткою організації та не містить підпису відповідальної особи.

Разом з цим, суд зазначає, що неповне заповнення трудової книжки та записів у ній не спростовує факту перебування позивача на обліку в центрі зайнятості та отримання ним допомоги по безробіттю у наведений вище період, а лише є неповним заповненням трудової книжки підприємством.

Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.

На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці або довідках. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17.

З наведеного випливає, що на працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань про зарахування стажу) за недоліки оформлення трудової книжки, якщо недоліки допущені із вини адміністрації підприємства.

Більш того, факт перебування позивача на обліку в Ковельському міськрайонному центрі зайнятості та отримання ним допомоги по безробіттю у спірні періоди підтверджується довідкою Ковельської філії Волинського обласного центру зайнятості від 22.10.2025 №4202/18.3/25, згідно з якою позивачу призначено виплату допомоги по безробіттю з 24.02.1997 (розпорядження від 25.11.1996 №2422) та припинено з 25.08.1997 (розпорядження від 26.08.1997 №2973), призначено з 25.11.1997 (розпорядження від 25.11.1997 №5053) та припинено з 26.02.1998 (наказ від 25.02.1998 №874) (а.с. 17). Відомості цієї довідки повністю узгоджуються із записами трудової книжки позивача.

З урахуванням наведених висновків, суд вважає, що внаслідок невиконання уповноваженими особами належного оформлення, надання та зазначення даних про трудову діяльність, позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за ці періоди, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

За таких обставин, позивачу протиправно не враховано до страхового стажу періоди отримання допомоги по безробіттю з 24.02.1997 по 24.08.1997 та з 25.11.1997 по 25.02.1998.

Щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду служби в органах внутрішніх справ з 30.11.1987 по 21.10.1992 суд зазначає таке.

Згідно з пунктом «в» частини третьої статті 56 Закону № 1788 до стажу роботи зараховується також: військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби;

Судом встановлено, що в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 містяться: запис №5 від 25.11.1987 про звільнення з Ковельського заводу залізобетонних виробів у зв`язку з переведенням в органи внутрішніх справ (наказ №65 від 26.11.1987); записи №6 та №7 УВС Волинської області, згідно з якими позивач з 30.11.1987 по 21.10.1992 проходив службу в органах внутрішніх справ України безперервно 4 роки 10 місяців 21 день, внесені на підставі наказу №96 о/с, дату якого зазначено як «1.12.1992», та наказу №74 о/с від 20.10.1992. Записи засвідчені підписом старшого інспектора відділу кадрів та печаткою (а.с. 14-15).

Крім того, у трудовій книжці містяться записи №6 та №7 про службу в органах внутрішніх справ з 30.11.1987 по 14.04.1992, внесені з посиланням на наказ №96 о/с від 01.12.1987 та наказ №27 о/с від 14.04.1992, які перекреслено з відміткою «Записи сделаны ошибочно», засвідченою підписом інспектора ОРЛС УВС Волинської області та печаткою відділу кадрів (а.с. 14-15).

Факт проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ підтверджується також відміткою у військовому квитку серії НОМЕР_3 про службу в Ковельському ГРОВД з 30.11.1987 (а.с. 16) та довідкою від 14.12.1989 №719, згідно з якою у листопаді-грудні 1989 року позивач, маючи спеціальне звання старшого сержанта міліції, виконував службові обов`язки в органах внутрішніх справ (а.с. 11). При цьому відповідач сам зарахував до страхового стажу позивача як службу періоди з 01.11.1989 по 22.11.1989 та з 28.11.1989 по 13.12.1989, які охоплюються спірним періодом (а.с. 8-10).

Отже, записи трудової книжки про службу позивача в органах внутрішніх справ є послідовними, містять посилання на накази про прийняття на службу та звільнення зі служби, засвідчені підписом уповноваженої особи та печаткою, а помилкові записи визнано недійсними. Зазначення дати наказу №96 о/с як «1.12.1992» є очевидною технічною помилкою, оскільки той самий наказ у визнаних помилковими записах датований 01.12.1987, а переведення позивача в органи внутрішніх справ саме наприкінці листопада 1987 року підтверджується записом №5 трудової книжки та відміткою у військовому квитку. Розбіжність між датою початку служби (30.11.1987) та датою видання наказу (01.12.1987) також не свідчить про недостовірність запису, оскільки дата видання наказу не обов`язково збігається з датою, з якої особу зараховано на службу, а відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 записи до трудової книжки вносяться після видання наказу.

Відповідач не встановив, що позивач у спірний період не перебував на службі, а наведені розбіжності є недоліками оформлення трудової книжки, допущеними не з вини позивача. За наявності сумнівів щодо достовірності записів відповідач не був позбавлений можливості скористатися наданим йому частиною третьою статті 44 Закону № 1058 правом вимагати від підприємств, установ та організацій додаткові документи, необхідні для призначення пенсії, та перевіряти обґрунтованість їх видачі, чого зроблено не було.

З урахуванням наведених вище висновків про неможливість покладення на працівника негативних наслідків неналежного ведення трудової книжки, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача період служби в органах внутрішніх справ з 30.11.1987 по 21.10.1992.

Ураховуючи викладене, оскаржуване рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню, у зв`язку з чим належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 07.10.2025 про призначення пенсії за віком, зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», на підставі усіх поданих до заяви документів, зарахувавши до страхового стажу період служби з 30.11.1987 по 21.10.1992 та періоди отримання допомоги по безробіттю з 24.02.1997 по 24.08.1997 та з 25.11.1997 по 25.02.1998, з урахуванням висновків суду.

У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач відзиву на позов не подав та правомірності оскаржуваного рішення не довів.

За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які пов`язані з розглядом справи та підтверджені доказами, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Сумській області на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 243–246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 14.10.2025 №033050008768 про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.10.2025 про призначення пенсії за віком, зі зниженням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», на підставі усіх поданих до заяви документів, зарахувавши до страхового стажу період служби з 30.11.1987 по 21.10.1992 та періоди отримання допомоги по безробіттю з 24.02.1997 по 24.08.1997 та з 25.11.1997 по 25.02.1998, з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40030, Сумська область, місто Суми, вулиця Пушкіна, 1, код ЄДРПОУ 21108013).

Суддя О. О. Андрусенко