Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №140/11009/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/11009/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач, в/ч НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.04.2026 №302 в частині зарахування до списків особового складу частини;

зобов`язання прийняти рішення про звільнення з військової служби з направленням до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 12.04.2011 рішенням призовної комісії Володимир-Волинського району Волинської області на підставі статті 18 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі – Закон №2232-ХІІ) був зарахований у запас. За результатами медичного огляду його визнано непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час за статтею 74 «в» графи І Розкладу хвороб та 19.10.2011 знято з військового обліку.

У квітні 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_2 позивача направлено на проходження військово-лікарської комісії для визначення придатності до військової служби у воєнний час. Рішенням позаштатної постійно діючої ВЛК від 08.04.2022 (протокол №56), оформленим довідкою ВЛК від 08.04.2022 №1107, його визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статті 60а графи ІІ Розкладу хвороб, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402. На підставі цього рішення 08.04.2022 позивача виключено з військового обліку.

17.02.2026 уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_4 для повторного проходження ВЛК, за результатами якого 18.02.2026 його визнано придатним до військової служби. Цього ж дня, незважаючи на наявність медичних документів про непридатність до військової служби та виключення з військового обліку, позивача повторно взято на військовий облік і наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 18.02.2026 №95 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період, із направленням до в/ч НОМЕР_2 .

Не погоджуючись із зазначеними діями та рішеннями, позивач у березні 2026 року звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 і в/ч НОМЕР_2 .

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30.04.2026 позов частково задоволено. Зокрема, визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо взяття ОСОБА_1 на військовий облік і призову на військову службу під час мобілізації; визнано протиправним та скасовано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 18.02.2026 №95 у частині призову позивача та направлення його до військової частини НОМЕР_2 ; визнано протиправним та скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 18.02.2026 №52 про зарахування позивача до списків особового складу. Також зобов`язано військову частину НОМЕР_2 виключити позивача зі списків особового складу та звільнити з військової служби, а ІНФОРМАЦІЯ_5 — внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про його виключення з військового обліку як непридатного до військової служби.

Під час розгляду зазначеної справи, а саме19.04.2026 позивача було зараховано до списків особового складу іншої військової частини — НОМЕР_1 . 21.04.2026 представник позивача направив адвокатський запит до в/ч НОМЕР_1 про надання витягу з відповідного наказу для вирішення питання щодо заміни відповідача у справі. Однак запитуваний документ, надісланий супровідним листом від 29.04.2026 №693/26330, надійшов на електронну адресу адвоката лише 02.05.2026, тобто після ухвалення судового рішення від 30.04.2026, що унеможливило заміну відповідача з в/ч НОМЕР_2 на в/ч НОМЕР_1 .

На виконання рішення суду від 30.04.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 прийнято наказ від 02.06.2026 №89 про внесення змін до наказу від 18.02.2026 №95 у частині скасування призову позивача на військову службу та направлення до в/ч НОМЕР_2 .

З огляду на набрання законної сили рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30.04.2026, скасування наказу про призов та чинність рішення ВЛК від 08.04.2022 про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, ОСОБА_1 15.07.2026 направив засобами поштового зв`язку до в/ч НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби за станом здоров`я на підставі підпункту «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ.

Підставою для звільнення позивач зазначив рішення позаштатної постійно діючої ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_6 від 08.04.2022 (протокол №56), оформлене довідкою ВЛК від 08.04.2022 №1107, яким його визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, з урахуванням рішення суду від 30.04.2026 про протиправність взяття на військовий облік та призов під час мобілізації.

У відповідь на адвокатський запит щодо результатів розгляду рапорту в/ч НОМЕР_1 листом від 12.08.2026 №693/45815 повідомила про необхідність подання чинного за строком дії висновку ВЛК для реалізації права на звільнення з військової служби за станом здоров`я.

Позивач вважає незадоволення його рапорту протиправним, оскільки рішення ВЛК від 08.04.2022 про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку залишається чинним, а рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30.04.2026, яке набрало законної сили, визнано протиправними його повторне взяття на військовий облік та призов під час мобілізації, скасовано відповідні накази та зобов`язано звільнити його з військової служби.

На думку позивача, відповідач безпідставно не врахував зазначені обставини та відмовив у звільненні з військової служби за станом здоров`я, чим порушив його права.

З огляду на вказані підстави позивач просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 25.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.51).

Відповідач у відзиві, поданому через систему Електронний суд, позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав та просив відмовити в їх задоволенні. Свої заперечення обґрунтував тим, що ОСОБА_1 проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 , виконуючи конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, та не має права на відстрочку від призову під час мобілізації.

Пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII визначено вичерпний перелік підстав звільнення військовослужбовців, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, серед яких відсутня така підстава, як прийняття судового рішення в порядку адміністративного судочинства.

23.07.2026 позивач звернувся з рапортом про звільнення з військової служби за станом здоров`я на підставі підпункту «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII. Однак позивач не звертався з рапортом про направлення на повторне проходження ВЛК для визначення ступеня придатності до військової служби відповідно до пункту 6.1 глави 6 розділу II Положення №402, а у поданому рапорті зазначив про відмову від проходження ВЛК.

Відповідач вказує, що за результатами розгляду рапорту позивачу надано обґрунтовану відповідь про відмову у звільненні з військової служби за станом здоров`я. При цьому позивачем не надано доказів наявності інших передбачених пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII підстав для звільнення (а.с.54-58).

Інших заяв по суті справи не надходило.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до довідки позаштатної постійно діючої ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_6 від 08.04.2022 (протокол №56) на підставі ст. 60а гр. ІІ Розкладу хвороб, затвердженим Наказом МО від 2008 року №402, визнаний непридатним до військової служби із виключенням з військового обліку, що також підтверджується військовим квитком НОМЕР_3 (а.с.9-10, 13).

17.02.2026 позивача доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_4 для повторного проходження військово-лікарської комісії, за результатами якого рішенням ВЛК від 18.02.2026 його визнано придатним до військової служби.

Цього ж дня ІНФОРМАЦІЯ_5 позивача взято на військовий облік та наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 18.02.2026 №95 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» призвано на військову службу під час мобілізації з направленням до в/ч НОМЕР_2 (а.с.14).

Наказом командира в/ч НОМЕР_2 від 18.02.2026 №52 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу зазначеної військової частини.

Не погоджуючись із повторним взяттям на військовий облік, призовом на військову службу та відповідним рішенням військово-лікарської комісії, позивач у березні 2026 року звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 і в/ч НОМЕР_2 .

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30.04.2026 у справі №140/3114/26, яке набрало законної сили 02.06.2026, зазначений позов задоволено частково, зокрема:

визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо взяття ОСОБА_1 на військовий облік та призову на військову службу під час мобілізації;

визнано протиправним та скасовано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 18.02.2026 №95 у частині призову ОСОБА_1 на військову службу та направлення його до в/ч НОМЕР_2 ;

визнано протиправним та скасовано наказ командира в/ч НОМЕР_2 від 18.02.2026 №52 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини;

зобов`язано в/ч НОМЕР_2 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу та звільнити з військової служби;

зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_5 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку як непридатного до військової служби.

Водночас судом встановлено, що під час розгляду зазначеної адміністративної справи, ОСОБА_1 19.04.2026 зараховано до списків особового складу іншої військової частини — НОМЕР_1 , у якій він продовжив проходження військової служби, що підтверджується наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 25.09.2024 №302 (а.с.16).

У відповідь на адвокатський запит щодо отримання документів про зарахування позивача до в/ч НОМЕР_1 відповідач направив запитуваний витяг із наказу, який надійшов на електронну адресу представника позивача 02.05.2026, тобто після ухвалення Волинським окружним адміністративним судом рішення від 30.04.2026 (а.с.15-17).

Таким чином, на час ухвалення рішення суду від 30.04.2026 позивач уже проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 , тоді як судовим рішенням обов`язок щодо його виключення зі списків особового складу та звільнення з військової служби покладено на в/ч НОМЕР_2 .

У подальшому на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30.04.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 прийнято наказ від 02.06.2026 №89 про внесення змін до наказу від 18.02.2026 №95 у частині скасування призову ОСОБА_1 на військову службу та направлення його до військової частини НОМЕР_2 (а.с.31).

15.07.2026 ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направив командиру в/ч НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби за станом здоров`я на підставі підпункту «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII, до якого долучив в тому числі копії довідки позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії від 08.04.2022 №1107, рішення суду від 30.04.2026, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 02.06.2026 №89 (а.с.63-74).

Листом від 12.08.2026 №693/45815 в/ч НОМЕР_1 повідомила, що для реалізації права на звільнення з військової служби за станом здоров`я позивачу необхідно надати висновок військово-лікарської комісії, строк дії якого є чинним…. На даний час відсутні підстави для задоволення рапорту позивача від 23.07.2026 про звільнення з військової служби на підставі підпункту «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII (а.с.75).

Не погоджуючись з діями в/ч НОМЕР_1 щодо не звільнення з військової служби, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із положеннями статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Згідно із частиною першою статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частина друга статті 1 Закону №2232-XII передбачає, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до частини третьої статті 1 цього Закону військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За змістом частини дев`ятої статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць;

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Частиною першою статті 24 Закону №2232-XII визначено початок проходження військової служби, зокрема для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період - день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Водночас відповідно до частини третьої статті 24 Закону №2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини в порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Отже, з аналізу наведених положень Закону №2232-XII слідує, що призов особи на військову службу, її зарахування до списків особового складу військової частини та подальше проходження військової служби є взаємопов`язаними правовідносинами, які виникають і реалізуються в установленому законом порядку.

При цьому зарахування особи до списків особового складу військової частини здійснюється на підставі відповідних розпорядчих документів, пов`язаних із її призовом або переміщенням до нового місця проходження військової служби.

Водночас саме по собі переміщення військовослужбовця з однієї військової частини до іншої не є новим призовом на військову службу, а становить продовження проходження військової служби, розпочатої на підставі відповідного рішення про призов.

У контексті спірних правовідносин суд враховує, що правомірність призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації вже була предметом судового розгляду.

Так, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30.04.2026 у справі №140/3114/26, яке набрало законної сили, визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо взяття ОСОБА_1 на військовий облік та призову на військову службу під час мобілізації.

Даним рішенням визнано протиправним та скасовано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 18.02.2026 №95 у частині призову ОСОБА_1 на військову службу та направлення його для проходження військової служби до в/ч НОМЕР_2 , а також наказ командира в/ч НОМЕР_2 від 18.02.2026 №52 про зарахування позивача до списків особового складу зазначеної військової частини.

Крім того, суд зобов`язав в/ч НОМЕР_2 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу та звільнити його з військової служби, а ІНФОРМАЦІЯ_5 – внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення позивача з військового обліку як непридатного до військової служби.

Отже, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30.04.2026 не лише встановлено протиправність призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та скасовано відповідний наказ, а й визначено спосіб відновлення його порушених прав шляхом виключення зі списків особового складу військової частини та звільнення з військової служби.

Як передбачає частина четверта статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно з частиною другою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частиною першою статті 370 КАС України також передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Вищенаведені положення законодавства забезпечують обов`язковість судових рішень, юридичну визначеність правовідносин та недопустимість повторного вирішення питань, які вже були предметом судового розгляду.

При цьому у цій справі суд виходить із того, що протиправність взяття ОСОБА_1 на військовий облік та його призову під час мобілізації вже встановлена рішенням суду від 30.04.2026 у справі №№140/3114/26, яке набрало законної сили 02.06.2026, а тому питання правомірності відповідних дій ІНФОРМАЦІЯ_3 та підстав призову позивача повторній оцінці не підлягає.

Разом з тим судом встановлено, що 19.04.2026, тобто під час розгляду попередньої адміністративної справи та до ухвалення рішення від 30.04.2026 у справі №140/3114/26, ОСОБА_1 переведено до в/ч НОМЕР_1 та зараховано до списків її особового складу.

Таким чином, на момент ухвалення рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30.04.2026 у справі №140/3114/26 позивач уже проходив військову службу в іншій військовій частині, тоді як обов`язок щодо його виключення зі списків особового складу та звільнення з військової служби було покладено на в/ч НОМЕР_2 .

Водночас суд враховує, що подальше переведення ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 було здійснено у межах проходження ним військової служби, на яку його призвано наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 18.02.2026 №95, визнаним протиправним та скасованим рішенням суду від 30.04.2026 у справі №140/3114/26.

Отже, зарахування позивача до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 є похідним від його первинного призову на військову службу під час мобілізації та подальшого проходження служби у в/ч НОМЕР_2 .

Суд зазначає, що переведення військовослужбовця до іншої військової частини саме по собі не створює нової самостійної правової підстави для проходження військової служби, а є продовженням правовідносин, які виникли внаслідок його призову.

Тому обставина зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 не змінює встановленого попереднім судовим рішенням від 30.04.2026 у справі №140/3114/26 факту протиправності призову позивача на військову службу та не усуває правових наслідків скасування відповідного наказу.

Суд також враховує, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30.04.2026 у справі №140/3114/26 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 прийнято наказ від 02.06.2026 №89 про внесення змін до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 18.02.2026 №95 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на основний період», яким внесено зміни до наказу ІНФОРМАЦІЯ_3 від 18.02.2026 №95 в частині скасування призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаного ОСОБА_1 , призваного на військову службу під час мобілізації та направленого в/ч НОМЕР_2 (а.с.31).

Таким чином, відповідачем не спростовано тієї обставини, що рішення про призов позивача на військову службу, яке стало первинною підставою для його подальшого зарахування до списків особового складу військових частин, визнано протиправним та скасовано у судовому порядку.

На переконання суду, за таких обставин подальше перебування ОСОБА_1 у списках особового складу в/ч НОМЕР_1 не може обґрунтовуватися виключно тим, що до ухвалення попереднього судового рішення його переведено з в/ч НОМЕР_2 до іншого місця проходження військової служби.

Інше тлумачення фактично означало б, що переміщення особи до іншої військової частини усуває наслідки судового рішення, яким визнано протиправним її призов на військову службу, та перешкоджає відновленню порушеного права.

Водночас обов`язковість судового рішення та принцип юридичної визначеності не допускають збереження правових наслідків протиправного індивідуального акта лише з підстав подальшого прийняття інших рішень, які є похідними від нього.

В абзаці третьому підпункту 10.2 пункту 10 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» зазначено, що скасування акта суб`єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Відтак, правовим наслідком скасування оскаржуваних наказів є те, що вказані накази не породжують правових наслідків від моменту їх прийняття, а правовідносини сторін повинні бути приведені до попереднього стану.

При цьому суд враховує, що Верховним Судом в постанові 11.04.2024 у справі №520/7954/22 підтверджено можливість звільнення особи з військової служби, у зв`язку із визнанням протиправним та скасуванням наказів про мобілізацію і зарахування до списків особового складу військової частини.

При вирішенні спірних правовідносин суд враховує, що 15.07.2026 позивач звернувся до в/ч НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби, посилаючись на рішення ВЛК від 08.04.2022 про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку та рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30.04.2026 у справі №140/3114/26, яким визнано протиправним його призов на військову службу.

У відповідь на звернення позивача в/ч НОМЕР_1 листом від 12.08.2026 №693/45815 повідомила про необхідність подання чинного за строком дії висновку ВЛК для звільнення з військової служби за станом здоров`я.

Оцінюючи зазначені доводи відповідача, суд враховує, що відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, за станом здоров`я здійснюється за наявності передбачених цією нормою підстав.

Разом з тим у спірних правовідносинах визначальне значення має та обставина, що рішенням суду від 30.04.2026 у справі №140/3114/26 вже визнано протиправним сам призов ОСОБА_1 на військову службу, скасовано відповідний наказ та покладено на в/ч НОМЕР_2 обов`язок звільнити його з військової служби.

Тому суд розмежовує звільнення з військової служби за станом здоров`я як самостійну підставу, передбачену статтею 26 Закону №2232-XII, та усунення правових наслідків призову на військову службу, який уже визнано протиправним рішенням суду, що набрало законної сили.

У даному випадку питання повторного визначення ступеня придатності позивача до військової служби не є визначальним для вирішення спору, оскільки незаконність його призову встановлена попереднім судовим рішенням і не потребує повторного доказування.

З огляду на викладене, посилання відповідача на відсутність чинного висновку ВЛК не спростовує необхідності усунення наслідків протиправного призову ОСОБА_1 на військову службу, які збереглися внаслідок його переведення до в/ч НОМЕР_1 .

Суд також не погоджується з доводами відповідача про те, що стаття 26 Закону №2232-XII не передбачає судове рішення про незаконність мобілізації як окрему підставу звільнення з військової служби.

Дійсно, зазначеною статтею визначено підстави звільнення військовослужбовців із військової служби. Однак у цій справі йдеться не про встановлення нової підстави звільнення, не передбаченої законом, а про необхідність усунення наслідків протиправного призову, які вже встановлені судовим рішенням.

При цьому попереднім рішенням суду прямо визначено обов`язок виключити позивача зі списків особового складу та звільнити його з військової служби, а тому факт його переведення до іншої військової частини до ухвалення такого рішення не може бути підставою для невідновлення порушеного права.

Разом із тим, суд не позбавлений можливості відновити порушені права та захистити інтереси особи, керуючись принципом верховенства права та спираючись на статтю 129 Конституції України, яка визначає, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Обираючи такий спосіб захисту прав позивача, суду враховує, що відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 5 КАС України регламентовано, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права та принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Будь-який інший спосіб захисту, на переконання суду, не буде ефективним та справедливим, оскільки фактично допущені суб`єктом владних повноважень порушення будуть виправлятися за рахунок особи, щодо якої допущено порушення процедури.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Судовий захист повинен бути реальним та практичним, а не ілюзорним. При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Конституційний Суд України в Рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

У цій справі судом встановлено, що на час ухвалення попереднього судового рішення ОСОБА_1 вже був зарахований до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 , тоді як обов`язок щодо його звільнення було покладено на в/ч НОМЕР_2 . Саме ця обставина зумовила необхідність вирішення питання про правомірність подальшого перебування позивача на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 .

При цьому суд зазначає, що зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 відбулося внаслідок його переведення з в/ч НОМЕР_2 , до якої він був направлений на підставі наказу про призов, визнаного протиправним та скасованого судовим рішенням від 30.04.2026 у справі №140/3114/26.

Отже, наказ про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 є похідним від первинного наказу про призов позивача на військову службу, правові наслідки якого вже усунуто судовим рішенням у частині визнання його протиправним та скасування.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що зарахування та подальше перебування ОСОБА_1 у списках особового складу в/ч НОМЕР_1 не має належної правової підстави, оскільки ґрунтується на правовідносинах проходження військової служби, які виникли внаслідок визнаного судом протиправним призову.

У зв`язку із цим відповідний наказ в/ч НОМЕР_1 у частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позивач в свою чергу підлягає звільненню з військової служби з прийняттям в/ч НОМЕР_1 відповідного рішення.

Разом з тим суд зауважує, що в даті наказу командира військової частини допущено технічну описку — зазначено 25.09.2024. Така дата не узгоджується зі змістом наказу, відповідно до якого позивача з 19.04.2026 зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення.

З урахуванням встановлених у справі фактичних обставин, наведених вище норм законодавства, та беручи до уваги зібрані та досліджені судом докази в їх сукупності, враховуючи вимоги статті 245 КАС України, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є прийняття судом рішення про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування наказу в/ч НОМЕР_1 у частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу, зобов`язання відповідача виключити його зі списків особового складу і звільнити з військової служби.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати пункт 2.5 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.04.2026 №302 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та звільнити з військової служби.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна грн 20 коп.).

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 );

Відповідач: військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій