Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №383/1531/26 — Бобринецький районний суд Кіровоградської області

Справа № 383/1531/26

Номер провадження 2/383/1034/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді - Замші О.В.,

за участю секретаря судового засідання – Кареліної Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в місті Бобринець Кіровоградської області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

28 серпня 2026 року ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №247066805 від 14.07.2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.07.2019 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та відповідачем було укладено в електронній формі договір кредитної лінії №247066805 у формі електронного документу, відповідно до якого відповідач отримав від товариства кредитні кошти (з урахуванням всіх траншів) у розмірі 5000 грн. Відповідно до умов договору товариство зобов`язувалося надати відповідачу кредитні кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язувався повернути кредитні кошти та сплатити проценти а користування відповідно до умов, зазначених у договорі, додаткових до нього правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», що є невід`ємною частиною договору. Так, на виконання умов договору грошові кошти були перераховані товариством на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 , яка була вказана відповідачем при укладені договору.

В порушення умов договору та правил позичальник не повернув надані йому кредитні кошти та не сплатив проценти за їх користування в обумовлені строки, внаслідок чого в нього утворилась кредитна заборгованість в загальному розмірі 16420 грн., з яких: 5000 грн. заборгованість за тілом кредиту; 6800 грн. заборгованість за процентами; 4620 грн. заборгованість за штрафними санкціями.

28.11.2018 року між ТОВ " Манівео швидка фінансова допомога " та ТОВ "Таліон Плюс" укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого, ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" відступило ТОВ "Таліон Плюс" своє право вимоги заборгованості за кредитними договорами в тому числі за кредитним договором №247066805 від 14.07.2019 року до ОСОБА_1 .

05.08.2020 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн фінанс" укладено договір факторингу №05/0820-01, відповідно до умов якого ТОВ "Таліон Плюс" відступило ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн фінанс" своє право вимоги заборгованості за кредитними договорами в тому числі за кредитним договором №247066805 від 14.07.2019 року до ОСОБА_1 .

05.06.2025 року між ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн фінанс" та ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" укладено договір факторингу №05/06/25-Е, відповідно до умов якого, ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн фінанс" відступило ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" своє право вимоги заборгованості за кредитними договорами в тому числі за кредитним договором №247066805 від 14.07.2019 року до ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 частково заборгованість у розмірі 11800 грн., з яких: 5000 грн. заборгованість за тілом кредиту та 6800 грн. заборгованість за процентами.

Ухвалою суду від 22 вересня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням та викликом сторін, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, разом з позовною заявою подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За відсутності учасників справи у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

14.07.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 з використанням одноразового ідентифікатора «EKY4K366» було укладено Договір №247066805, за яким Товариство зобов`язується надати Позичальникові Кредит без конкретної споживчої мети, на суму 5000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, нараховані згідно п.1.4 цього Договору. Строк дії Договору починається з моменту його укладення та становить 30 днів. Кредит надається строком на 30 днів. Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється у розмірі 0,01 процентів від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом (далі «Процентна ставка»), починаючи з першого дня перерахування суми Кредиту до закінчення строку Кредиту, визначеного в п.1.3 цього Договору. З врахуванням положень п.1.4 Договору Позичальник сплачує Товариству проценти за користування Кредитом за фактичний час користування Кредитом з розрахунку 3,65 відсотків річних. Розрахунок сукупної вартості Кредиту та Термін платежу зазначені в Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною Договору.

За умовами п.п. 4.1-4.2 Договору Сторони погодили, що невід`ємною частиною цього Договору є «Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога». Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Товариства: www.moneyveo.ua. Сторони погоджуються що у випадку користування Позичальником Кредитом понад строк, встановлений п.1.3 Договору або додатковими угодами між Сторонами зобов`язання Позичальника за цим Договором продовжуються на весь період фактичного користування Кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п. 1.4 цього Договору Процентна ставка менша ніж 1,70 (одна ціла сім десятих) відсотків від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, то правила нарахування процентів за Процентною ставкою визначеною п.1.4 - 1.5 Договору скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування Кредитом, а саме 1,70 за кожен день користування Кредитом, починаючи з дати укладення Договору і до дня повного повернення Кредиту. Таким чином зобов`язання Позичальника по сплаті процентів за користування Кредитом в розмірі 1,70 розповсюджуються на весь період фактичного користування Кредитом з моменту укладення цього Договору, при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені Позичальником до моменту завершення строку, встановленого п.1.3 Договору.

Після прийняття відповідачем умов Договору з ним було укладено відповідний договір, підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, після чого 14.07.2019 року відповідач отримав грошові кошти у сумі 5000 грн. на свою платіжну картку № НОМЕР_1 , яка зазначена в заявці на отримання грошових коштів в кредит від 14.07.2019 року, що підтверджується Інформаційною довідкою АТ «АКЦЕНТ-БАНК» від 01.10.2026 року №66224/47-260930/211-БТ відповідно до якої, банківська картка № НОМЕР_2 емітована на ім`я ОСОБА_1 та випискою по рахунку про отримання переказу 14.07.2019 року у розмірі 5000 грн. на платіжну картку№ НОМЕР_2 .

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору у відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 16420 грн, з яких: 5000 грн. заборгованість за тілом кредиту; 6800 грн. заборгованість за процентами; 4620 грн. заборгованість за штрафними санкціями.

28.11.2018 року між ТОВ " Манівео швидка фінансова допомога " та ТОВ "Таліон Плюс" укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого, ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" відступило ТОВ "Таліон Плюс" своє право вимоги заборгованості за кредитними договорами в тому числі за кредитним договором №247066805 від 14.07.2019 року до ОСОБА_1 .

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» 29 січня 2021 року здійснено перерахунок процентів в сторону зменшення на суму 2730 грн., внаслідок чого заборгованість за договором №247066805 склала 11800 грн, яка складається з: 5000 грн. заборгованості за тілом кредиту, 6800 грн. заборгованості за процентами, розрахунок не містить відомостей періоду перерахунку розміру процентів.

05.08.2020 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн фінанс" укладено договір факторингу №05/0820-01. ТОВ "Таліон Плюс" відступило ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн фінанс" своє право вимоги заборгованості за кредитними договорами в тому числі за кредитним договором №247066805 від 14.07.2019 року до ОСОБА_1 , відповідно до реєстру прав вимоги №3 від 29.01.2021 року до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року.

05.06.2025 року між ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн фінанс" та ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" укладено договір факторингу №05/06/25-Е, відповідно до умов якого, ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн фінанс" відступило ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" своє право вимоги заборгованості за кредитними договорами в тому числі за кредитним договором №247066805 від 14.07.2019 року до ОСОБА_1 .

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору у встановлені строки і боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 518 ЦК України боржник має право висувати вимоги проти нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Згідно ст.ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому.

Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відступлення права вимоги підтверджується договорами, витягами з реєстрів за такими договорами, які містять інформацію про відповідача (її прізвище, ім`я, по батькові, РНОКПП, номер договору, суму заборгованості).

Відповідно до вимог ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи кредитним договором №247066805 від 14.07.2019 року визначено, що кредит надається у розмірі 5000 грн. строком на 30 днів. За користування кредитом позичальник сплачує Товариству 0,01 процентів від суми кредиту за кожний день користування Кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку Кредиту, визначеного в п. 1.3 Договору (30 днів). Строк дії договору починається з моменту його укладення та становить 30 днів.

Пунктом 4.3 договору передбачені інші умови договору, зокрема сторони погоджуються, що проценти, нараховані згідно п.4.2 Договору після закінчення строку Кредиту, визначеного в п.1.3 цього Договору, є процентами, що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами, в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Так, статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства. Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.

Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд.

Тобто заявлена вимога позивача про стягнення відсотків не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння позивача правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у Постанові від 05 квітня 2023 року по справі № 910/4518/16.

Згідно з умовами кредитного договору, строк його дії становив 30 днів. Позивач обґрунтовує право на нарахування процентів понад цей строк положеннями пункту 4.2 Договору, яким нібито передбачено продовження зобов`язань на весь період фактичного користування коштами із застосуванням підвищеної ставки.

Однак суд наголошує на фундаментальній різниці між цивільно-правовими поняттями «строк дії договору» та «строк виконання зобов`язання», які не є тотожними:

- строк дії договору - це час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконувати свої обов`язки за договором (ст. 631 ЦК України).

- строк (термін) виконання зобов`язання - це час, у який зобов`язання має бути виконане (ст. 530 ЦК України).

Хоча положення п. 4.2 Договору формально передбачають тривалість зобов`язання позичальника до повного погашення боргу, продовження строку зобов`язання внаслідок його порушення (прострочення) автоматично не означає продовження строку дії самого кредитного договору.

Після спливу 30-денного строку дії договору нарахування звичайних (договірних) процентів за користування кредитом припиняється, оскільки припиняється правовідношення щодо надання кредиту в межах строку його дії. Умови договору про нарахування процентів за весь час фактичного користування грошовими коштами поза межами строку дії договору суперечать загальним засадам цивільного законодавства та сталої судової практики.

Отже, як вбачається з умов кредитного договору ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» здійснювалось нарахування процентів поза межами дії кредитного договору, що не було узгоджено з відповідачем та виходить за межі дії кредитного договору, а відтак, дає підстави для висновку про безпідставність та недоведеність позивачем правомірності нарахування таких процентів.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та узгоджений сторонами строк кредитування, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 5015 грн., яка складається з: 5000 грн. заборгованості за тілом кредиту та 15 грн. заборгованості за процентами, що нараховані у межах строку кредитування та визначені умовами договору.

Щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн., слід зазначити наступне.

Згідно положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України).

На підтвердження понесених витрат надані докази, зокрема: договір про надання правничої допомоги №20/01/26-01 від 20.01.2026 року; акт прийому-передачі наданих послуг від 25.06.2026 року, який є невід`ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги №20/01/26-01 від 20.01.2026 року.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" та адвокатським бюро «Тимошенко та партнери» було укладено Договір про надання правничої допомоги №20/01/26-01 від 20.01.2026 року у відповідності до умов якого було доручено здійснити стягнення суми боргу в судовому порядку, а саме, встановити обставини справи, зібрати та аналізувати докази і документи, підготувати необхідні документи, сформувати правову позицію по справі, зняти копії документів, скласти та подати позовну заяву.

На виконання умов договору представником позивача надано до суду акт прийому-передачі наданих послуг який є невід`ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги №20/01/26-01 від 20.01.2026 року, відповідно до якого, Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" була прийнята правова допомога на загальну вартість 7000 грн.

Таким чином, позивачем підтверджені судові витрати, які понесені ним у зв`язку з розглядом цивільної справи та які підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги позивача задоволені частково, а саме, згідно розрахунку: 5015 грн. (задоволена частина вимог) : 11800 грн. (ціна позову) х 100 = 42,50%, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2975 грн. (42,50% від 7000 грн.), окрім того, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на сплату судового збору в розмірі 1131 грн. 52 коп. (42,50% від 2662 грн. 40 коп.).

Керуючись ст. ст. 12, 77, 78, 81, 141, 263, 265, 430 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" заборгованість кредитним договором №247066805 від 14.07.2019 року в розмірі 5015 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" 1131 грн. 52 коп. відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" 2975 грн. у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС", місцезнаходження за адресою: вул. Юрія Поправки, 6, м. Київ, Київська область, ЄДРПОУ 42986956. Рахунок НОМЕР_3 , АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», МФО 322001.

Відповідач: ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повне судове рішення складено 30.10.2026 року.

Суддя Олена ЗАМША