Вирок від 28 жовтня 2026 р. у справі №352/883/19 — Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/883/19

Провадження № 1-кп/352/10/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 рокум. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області складі:

у складі: головуючого – судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

з участю прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

потерпілого ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську об`єднане кримінальне провадження з обвинувальним актом внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12019090250000063 по обвинуваченню :

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Задарів, Монастириського району, Тернопільської області, зареєстрованого за адресою в АДРЕСА_1 , тимчасово проживаючого в АДРЕСА_2 , з середньою освітою, не працюючого, розлученого, утриманці відсутні, українця, громадянина України, військовозобов`язаного, депутатом будь-якої ради не обирався, судимого 30.12.2021 р. Монастириським райсудом Тернопільської області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, із застосуванням ст. 70 КК України до покарання у виді чотирьох років позбавлення волі, на підставі ст.ст. 75, 104 КК України, звільненого від відбування призначеного судом покарання з іспитовим строком тривалістю один рік шість місяців; згідно з ухвалю Тисменицького райсуду від 14.02.2023 р. звільнення від відбування покарання з випробовуванням скасовано та направлено засудженого для відбування покарання у виді чотирьох років позбавлення волі призначеного вироком Монастириського райсуду Тернопільської області від 30.12.2021р. та який реально приведено до виконання 22.02.2023 р.; у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 3 ст. 369 КК України,-

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с. Деліїв, Галицького району, Івано-Фанківської області, зареєстрованої за адресою в АДРЕСА_3 , проживаючої в АДРЕСА_4 , з середньою спеціальною освітою, працюючої водієм експедитором у ФОП « ОСОБА_11 », розлученої, утриманці відсутні, українки, громадянки України, депутатом будь-якої ради не обиралася, раніше не судимої, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,

в с т а н о в и в :

Обвинувачений ОСОБА_6 та обвинувачена ОСОБА_7 , яка перебувала в стані алкогольного сп`яніння, вчинили групою осіб, грубе порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, із застосуванням предметів, заздалегідь загатовлених для нанесення тілесних ушкоджень. Крім того, обвинувачений ОСОБА_6 , запропонував та пообіцяв службовій особі, яка займає відповідальне становище, надати їй неправомірну вигоду, за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища.

Вказані злочини підсудні вчинили при наступних обставинах:

19.02.2019 р. приблизно о 19 год., ОСОБА_12 разом із ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , перебували в продуктовому магазині «Юлія», що знаходиться в с. Клузів по вул. Л. Українки, 28, Тисменицького району.

В цей час до середини приміщення магазину зайшла ОСОБА_7 , яка по зовнішності впізнала вказаних осіб, як підсобних працівників найнятих її чоловіком ОСОБА_10 , та використавши малозначний привід щодо неохайного зовнішнього вигляду цих осіб, розпочала з ними словесний конфлікт, в ході якого висловлювалась нецензурними словами у сторону ОСОБА_13 . З метою припинення конфлікту, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 покинули приміщення магазину та направились до будинку їхнього роботодавця та спільного знайомого - ОСОБА_10 , який є чоловіком ОСОБА_7 , в АДРЕСА_4 . У свою чергу, ОСОБА_7 залишилась у середині приміщення вищезгаданого магазину.

У подальшому, прилизно о 20 год. ОСОБА_7 прийшла до місця свого проживання в будинку в АДРЕСА_4 , зайшла до літньої кухні, де побачила ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які вечеряли та спілкувались між собою. Впізнавши ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 як осіб, з якими у ОСОБА_7 попередньо виник словесний конфлікт у магазині «Юлія», у неї раптово виник умисел на вчинення хуліганства щодо указаних осіб та нанесення їм тілесних ушкоджень.

Реалізуючи свій неправомірний умисел, спрямований на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , діючи умисно, з мотивів явної неповаги до всіх присутніх, з хуліганських спонукань, з метою приниження честі і гідності інших осіб, будучи впевненою у своїй безкарності, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, прагнучи самоствердитися шляхом вчинення активних хуліганських дій, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, безпричинно, підійшла до ОСОБА_13 та нанесла йому удар долонею правої руки по потилиці, внаслідок чого ОСОБА_13 відчув фізичну біль та не отримав тілесних ушкодження.

З метою самозахисту, ОСОБА_13 намагався заспокоїти ОСОБА_7 та відштовхнув її на ліжко. Після цього, ОСОБА_15 ОСОБА_16 ) вибігла з кімнати на коридор, після чого ОСОБА_13 закрив міжкімнаті двері та утримував їх аби не впустити до кімнати ОСОБА_7 .

Проте, ОСОБА_7 , будучи обуреною внаслідок таких дій ОСОБА_13 , демонстративно взяла до рук сокиру та з особливою зухвалістю нанесла нею декілька ударів по дверях, унаслідок чого у верхній частині полотна дверей утворився наскрізний отвір, руків`я сокири розламалося на дві частини. Діючи з хуліганських мотивів, з метою нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_13 , ОСОБА_7 через отвір у верхній частині дверей нанесла декілька ударів руків`ям сокири по голові ОСОБА_13 , який притримував двері зі внутрішньої сторони кімнати. Унаслідок нанесення ударів по голові, ОСОБА_13 було спричинено садна в області голови. Після цього, ОСОБА_13 відпустив ручку дверей та разом із ОСОБА_14 вискочили з кімнати через вікно.

Після цього, ОСОБА_7 вийшла з приміщення літньої кухні та попрямувала на зустріч до знайомого ОСОБА_6 у центральну частину с. Клузів, Тисменицького району, якому розповіла про конфлікт із ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .

Того ж вечора, ОСОБА_7 при невстановлених слідством обставинах, вступила у злочинну змову з ОСОБА_6 , та трьома невстановленими досудовим розслідуванням особами, матеріали кримінального провадження щодо яких виділено в окреме провадження, з метою продовження вчинення хуліганських дій відносно ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та нанесення їм тілесних ушкоджень.

З цією метою, перед вчиненням хуліганських дій, вказані особи заздалегідь заготовили для нанесення тілесних ушкоджень предмети господарсько-побутового призначення, а саме дерев`яні держаки до господарського інвентаря.

Приблизно о 23 год. 19.02.2019 р., ОСОБА_7 за попередньою змовою групою осіб спільно із ОСОБА_6 та трьома невстановленими досудовим розслідуванням особами прибули до господарства ОСОБА_10 за адресою в АДРЕСА_4 , де на той час знаходились ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .

Тут ОСОБА_6 та невстановлена досудовим розслідуванням особа, діючи умисно, з хуліганських спонукань, ігноруючи загальноприйняті в суспільстві норми та правила поведінки, діючи з мотивів явної неповаги до суспільства та з особливою зухвалістю, незважаючи на інших осіб, прагнучи показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, протиставляючи себе іншим громадянам, забігли на подвір`я господарства, на якому знаходився ОСОБА_10 .

Після цього, ОСОБА_6 , діючи умисно, з єдиним умислом на вчинення хуліганських дій та нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_10 , з особливою зухвалістю став наносити останньому тілесні ушкодження, а саме ОСОБА_6 першим наніс ОСОБА_10 декілька ударів заздалегідь заготовленим предметом для нанесення тілесних ушкоджень - дерев`яним держаком від лопати, в область плечей, внаслідок чого ОСОБА_10 впав на землю, після чого ОСОБА_6 наніс декілька ударів палицею в область лобної ділянки справа та один удар кулаком в ділянку верхньої губи. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_6 , потерпілий ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження у вигляді синців в ділянках обох очей, саден в лобній ділянці справа, нижньої губи, крововиливу під слизову оболонку верхньої губи.

В подальшому, до вчинення протиправних хуліганських дій приєдналася невстановлена досудовим розслідуванням особа, яка умисно, безпричинно, з особливою зухвалістю наносила удари дерев`яним держаком в область ніг ОСОБА_10 та ногами в область грудної клітки ОСОБА_10 . Внаслідок протиправних дій невстановленої особи, потерпілий ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження у вигляді синців в ділянках грудної клітки зліва, обох колінних суглобів, лівої гомілки, садна в ділянці лівого колінного суглобу.

В цей час, ОСОБА_13 побіг на другий поверх житлового будинку, що знаходиться на території домогосподарства АДРЕСА_4 , а вслід за ним побігли ОСОБА_7 , та дві невстановлені досудовим розслідуванням особи.

Далі, ОСОБА_13 , перебуваючи на другому поверсі житлового будинку, зайшов у одну із кімнат та замкнув за собою двері. Проте, ОСОБА_7 , та дві невстановлені особи, умисно, цілеспрямовано, з мотивів явної неповаги до суспільства, в присутності невістки ОСОБА_17 , яка проживає у будинку, показуючи свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки, без будь-яких причин і попередження, діючи з єдиним умислом, спрямованим на вчинення хуліганських дій та нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_13 , із застосуванням сили, шляхом виламування міжкімнатних дверей, відчинили їх, після чого ОСОБА_7 , діючи умисно та з особливою зухвалістю, першою нанесла один удар кулаком в обличчя ОСОБА_13 , чим спричинила потерпілому ОСОБА_13 тілесні ушкодження у вигляді синця ділянки нижньої повіки правого ока, синця ділянки нижньої повіки лівого ока. В свою чергу, особа, щодо якої матеріали досудового розслідування виділено в окреме провадження, діючи умисно, з особливою зухвалістю, також наніс декілька ударів руками в область голови ОСОБА_13 , внаслідок чого потерпілий відчув фізичну біль та не отримав тілесні ушкодження. Крім цього, інша невстановлена слідством особа з особливою зухвалістю нанесла декілька ударів руками в область грудної клітки ОСОБА_13 , внаслідок чого потерпілий відчув фізичну біль та не отримав тілесних ушкоджень.

Продовжуючи свої протиправні дії, діючи з особливою зухвалістю, особа, щодо якої матеріали досудового розслідування виділено в окреме провадження, разом із невстановленою особою взяли ОСОБА_13 за руки, після чого почали виводити з будинку, однак ОСОБА_13 вирвався та втік до приміщення літньої кухні.

В подальшому, продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_7 , діючи з хуліганських мотивів, підібрала дерев`яний держак, заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень, який знаходився на землі. Після цього, ОСОБА_15 ОСОБА_16 ) підійшла до ОСОБА_10 , який на той час лежав на землі неподалік від житлового будинку, та з особливою зухвалістю нанесла йому декілька ударів дерев`яним держаком та ногами в область голови, чим спричинила останньому тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозково-лицевої травми з струсом головного мозку, переломами передньої та медіальної стінок лівої гайморової пазухи, передньої стінки лівої половини лобної пазухи, крововиливами в синуси пазух, множинним переломом кісток носа із зміщенням уламків, підкон`юктивальним крововиливом в ділянку лівого очного яблука, носа, лівої половини обличчя, лівої бокової поверхні шиї і відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як таких, що викликали тривалий розлад здоров`я, і не є небезпечними для життя в момент спричинення.

Хуліганські дії ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , особи, щодо якої матеріали досудового розслідування виділено в окреме провадження, та двох невстановлених досудовим розслідуванням осіб вперто не припинялись та тривали не менше 10 хвилин.

Хуліганські дії ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , особи, щодо якої матеріали досудового розслідування виділено в окреме провадження, та двох невстановлених досудовим розслідуванням осіб були умисними, грубо порушували громадський порядок та виявляли явну неповагу до суспільства, вчинені групою осіб, супроводжувалися насильством та заподіянням потерпілим тілесних ушкоджень із застосуванням предметів, заздалегідь заготовлених для нанесення тілесних ушкоджень, у чому і проявилася особлива зухвалість.

Крім того, судом установлено, що відповідно до наказу начальника Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області № 162 о/с від 24.05.2019 р. по особовому складу капітана поліції ОСОБА_18 з 24.05.2019 р. призначено на посаду слідчого слідчого відділення Тисменицького відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області.

Проходячи службу в органах національної поліції, слідчий СВ Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_18 здійснював функції представника влади та відповідно до примітки 1 ст. 364 КК України був службовою особою.

Згідно з ч. 5 ст. 40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.

Згідно з ст. 6 Закону України «Про державну службу» слідчий СВ Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_18 є службовою особою категорії «Б», яка займає відповідальне становище.

У зв`язку з виконанням слідчим СВ Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_18 своїх службових обов`язків, ним у складі слідчої групи проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020090250000283 від 16.06.2020 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 296 КК України.

Так, 16.06.2020 р. приблизно о 09 год. до Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області було запрошено ряд осіб, для проведення слідчих дій у кримінальному провадженні № 12020090250000283 від 16.06.2020 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 296 КК України, серед який був і обвинувачений ОСОБА_6 .

Того ж дня, приблизно о 13 год. слідчий СВ Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_18 перебував у службовому кабінеті № 37 у м. Тисмениця, вул. К. Левицького, 4 та завершував допит свідка ОСОБА_19 у вище вказаному кримінальному провадженні. В цей час, без запрошення, до вказаного службового кабінету зайшов ОСОБА_6 .

В подальшому, ОСОБА_6 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, перебуваючи у службовому кабінеті № 37, біля столу слідчого ОСОБА_18 , взяв аркуш паперу жовтого кольору для нотаток та кулькову ручку, на якому власноручно написав «на другу п`ятницю 500 ує потім ще буде», висловивши у такий спосіб пропозицію тобто намір про надання неправомірної вигоди та обіцянку повідомивши про час, спосіб та місце надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище.

Після чого, ОСОБА_6 продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на пропозицію та обіцянку надати неправомірну вигоду службовій особі, яка займає відповідальне становище, усвідомлюючи, що слідчий ОСОБА_18 є службовою особою, представником влади – працівником правоохоронного органу, а саме Національної поліції України, передав останньому аркуш паперу жовтого кольору для нотаток із власноручно зробленим написом «на другу п`ятницю 500 ує потім ще буде», завершивши у такий спосіб вчинення злочину.

На підтвердження дійсності своїх намірів, ОСОБА_6 , перебуваючи в службовому кабінеті слідчого в Тисменицькому відділі поліції, що знаходиться за адресою вул. К.Левицького, 4 м. Тисмениця, о 13 год. 20 хв. висловив і словесну пропозицію слідчому ОСОБА_18 надати йому неправомірну вигоду в сумі 500 доларів США, що згідно курсу Національного банку України становило 13422 грн. за невчинення дій в його інтересах у вигляді не притягнення до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні №12020090250000283 від 16.06.2020 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 296 КК України та не затримання його у порядку ст. 208 КПК України.

Крім того, ОСОБА_6 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, бажаючи досягти бажаного для себе результату, висловив слідчому ОСОБА_18 і обіцянку надання неправомірної вигоди, тобто висловив намір і повідомив про час, місце та спосіб надання неправомірної вигоди в сумі 500 доларів США, зобов`язавшись прибути до Тисменицького ВП ГУ НП в Івано-Франківській області наступного тижня у п`ятницю упродовж робочого дня.

Таким чином, довівши свій злочинний умисел до кінця, вважаючи що слідчий ОСОБА_18 прийняв пропозицію отримання неправомірної вигоди, ОСОБА_6 покинув службовий кабінет слідчого.

В свою чергу, слідчий ОСОБА_18 , діючи на виконання вимог Закону України «Про запобігання корупції», невідкладно повідомив керівництво Тисменицького відділу поліції та Івано-Франківського департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 свою вину у вчиненні пред`явлених йому в обвинувальних актах злочинів визнав повністю, в скоєному щиро розкаявся і вибачившись перед потерпілими, дав суду показання, в яких повністю підтвердив обставини скоєних ним кримінальних правопорушень вищенаведених у вироку. Підсудний просить суд суворо його не карати та при призначенні покарання врахувати, що всі заподіяні потерпілому ОСОБА_10 злочином збитки відшкодовано в повному обсязі, жодних претензій до нього він не має.

Підсудна ОСОБА_7 в судовому засіданні свою вину у вчиненні пред`явленого їй в обвинувальному акті злочину визнала повністю, в скоєному щиро розкаялася і вибачившись перед потерпілими, дала суду показання, в яких повністю підтвердила обставини скоєного нею кримінального правопорушення вищенаведеного у вироку. Підсудна просить суд суворо її не карати та при призначенні покарання врахувати, що всі заподіяні потерпілому ОСОБА_10 злочином збитки відшкодовано в повному обсязі, жодних претензій до неї він не має. Крім того, підсудна просить суд прийняти до уваги і те, що враховуючи скрутні обставини, які виникли в державі внаслідок збройної агресії росії проти України, вона добровільно перерахувала кошти на підтримку ЗСУ, а також займається волонтерською діяльністю.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_10 дав суду показання, в яких повністю підтвердив обставини скоєних щодо нього обвинуваченими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 кримінальних правопорушень вищенаведених у вироку. Потерпілий просить суд суворо обвинувачений не карати та при призначенні покарання врахувати, що між ними відбулося примирення, оскільки заподіяні йому злочином збитки останніми відшкодовано в повному обсязі, жодних претензій до них він не має

Під час розгляду даного кримінального провадження, суд забезпечив принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів, передбачений ч. 2 ст. 22 КПК України, згідно якої сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Оскільки обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судовому засіданні вину визнали повністю, а також те, що вони не оспорюють фактичні обставини вказані в обвинувальних актах, правильно розуміють зміст цих обставин, не наполягають на дослідженні інших доказів, розуміють неможливість в подальшому оскаржувати дані фактичні обставини в апеляційному порядку, а тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, дослідження доказів відносно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, судом визнано недоцільним та обмежено обсяг доказів, що підлягають дослідженню, допитом підсудних та потерпілого, а також дослідженням доказів, які характеризують особи обвинувачених. Обвинувачені, потерпілий та інші учасники процесу не заперечували проти обмеженого порядку дослідження доказів, при цьому суд переконався, що останні правильно розуміють зміст ст. 349 КПК України.

Таким чином, оцінивши та проаналізувавши здобуті в судовому засіданні всі докази по даному кримінальному провадженню в їх сукупності – з точки зору їх достатності та взаємозв`язку, суд приходить до переконання, що дії обвинувачених кваліфіковано правильно, а саме ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 296, ч. 3 ст. 369 КК України та ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 296 КК України, так як обвинувачений ОСОБА_6 та обвинувачена ОСОБА_7 , яка перебувала в стані алкогольного сп`яніння, вчинили групою осіб, грубе порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, із застосуванням предметів, заздалегідь загатовлених для нанесення тілесних ушкоджень. Крім того, обвинувачений ОСОБА_6 , запропонував та пообіцяв службовій особі, яка займає відповідальне становище, надати їй неправомірну вигоду, за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища.

У ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі – Суд) передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

При цьому суд обгрунтовано посилається на практику Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, суд при призначенні покарання обвинуваченим, відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує характер і ступінь суспільної небезпечності скоєних злочинів, особи винних та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також те, що покарання має бути необхідне і достатнє для виправлення обвинувачених та попередження вчинення ними нових злочинів, як і те, що згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Обтяжуючі відповідальність обвинуваченого ОСОБА_6 обставини судом не встановлено. До обтяжуючих відповідальність обвинуваченої ОСОБА_7 обставин суд відносить вчинення нею злочину в стані алкогольного сп`яніння.

До пом`якшуючих обставин суд відносить те, що підсудні в скоєному щиро розкаявся, активно сприяли розкриттю злочинів, заподіяні злочином збитки потерпілому ОСОБА_10 відшкодували в повному обсязі в добровільному порядку.

Крім того, вирішуючи питання про призначення підсудному ОСОБА_6 покарання, суд приймає до уваги думку потерпілого ОСОБА_10 щодо несуворості призначуваного йому покарання, а також враховує і те, що останній не має постійного місця проживання; за місцем тимчасового проживання характеризується посередньо; не працюючи веде паразитичний спосіб життя; раніше притягувався до кримінальної відповідальності за скоєння корисливих злочинів; на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває; утриманці відсутні; тобто є особою із низьким рівнем соціальної зрілості, яка немає легального доходу та міцних соціальних зв`язків, що створює передумови для подальшої його протиправної поведінки,

Таким чином, беручи до уваги всі вищеперелічені обставин, дані про особу винного, суд вважає доцільним, призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі, без застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна, яке буде необхідним і достатнім для виправлення і перевиховання підсудного та попередження скоєння ним нових злочинів.

Крім того, оскільки дані злочини було скоєно підсудним 19.02.2019 р. та 16.06.2020 р., тобто до постановлення попереднього вироку Монастириським районним судом Тернопільської області від 30.12.2021 р. щодо останнього, то на підставі ст. 70 ч. 4 КК України, призначене судом менш суворе покарання підсудному за попереднім вироком суду слід шляхом поглинання поглинути більш суворим покаранням визначеним ОСОБА_6 даним вироком суду.

Поряд із вищенаведеним, вирішуючи питання про призначення підсудній ОСОБА_7 покарання, суд приймає до уваги думку потерпілого ОСОБА_10 щодо несуворості призначуваного їй покарання, а також враховує і те, що остання має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно; працюючи займається суспільно-корисною працею; по місцю праці характеризується позитивно; раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася; її поведінку до і після вчинення злочину, відношення до вчиненого злочину; на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває; утриманці відсутні; має незадовільний стан здоров`я; добровільно перерахувала кошти в сумі 20000 грн. на підтримку ЗСУ; являється членом спілки ГО «Волонтерів Прикарпаття» з січня 2024 р.; добровільно та безоплатно надає волонтерську допомогу ЗСУ, місцевому населенню Донецької, Запорізької областей; впродовж 2024 -2026 р.р. відряджалася в населені пункти України із зонами активних бойових дій, куди здійснювала перевезення необхідних матеріалів, засобів індивідуального захисту та провізії, транспортних засобів безпосередньо до розташування ротних опорних пунктів бригад; тобто є особою із належним рівнем соціальної зрілості, яка має регулярний легальний дохід та міцних соціальні зв`язки, що применшує передумови для подальшої її протиправної поведінки.

З врахуванням всіх вище перелічених обставин, даних про особу ОСОБА_7 , суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченої можливе без ізоляції її від суспільства, а тому призначаючи основне покарання у виді позбавлення волі, суд застосовує щодо підсудної норми ст. 75 КК України з встановленням іспитового строку та покладенням обов`язків передбачених ст. 76 КК України.

На переконання суду, визначене остаточне покарання обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відповідає також принципу співрозмірності конкретних злочинних діянь, вчинених ними, з покаранням призначеним останнім.

Цивільний позов в даному кримінальному провадженні заявлено не було.

Питання щодо обрання чи заміни запобіжного заходу обвинуваченим до вступу вироку в законну силу судом не вирішується, оскільки учасниками процесу відповідних клопотань не заявлялось.

Питання про речові докази та питання відшкодування судових витрат понесених на залучення експертів суд вирішує відповідно до вимог ст.ст. 100, 124 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 342 -376 КПК України, суд,-

з а с у д и в :

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочинів передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 3 ст. 369 КК України та призначити йому покарання :

за ч. 4 ст. 296 КК України - у виді позбавлення волі строком на чотири роки;

за ч. 3 ст. 369 КК України – у виді позбавлення волі строком на п`ять років два місяці, без конфіскації майна.

Згідно ст. 70 ч. 1 КК України, остаточно визначити покарання обвинуваченому ОСОБА_6 за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням – у виді позбавлення волі строком на п`ять років два місяці, без конфіскації майна.

На підставі ст. 70 ч. 4 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання призначеного обвинуваченому за попереднім вироком Монастириського районного суду, Тернопільської області від 30.12.2021 р. більш суворим покаранням призначеним обвинуваченому даним вироком Тисменицького районного суду від 29.10.2026 р., остаточно визначити обвинуваченому ОСОБА_6 покарання у виді п`яти років два місяці позбавлення волі, без конфіскації майна.

Оскільки запобіжний захід в даному кримінальному провадженні щодо обвинуваченого ОСОБА_6 не обирався та на момент постановлення даного вироку останній реально відбуває покарання у виді позбавлення волі за вироком Монастириського райсуду Тернопільської області від 30.12.2021 р., який приведено у виконання 22.02.2023 р. згідно ухвали Тисменицького райсуду від 14.02.2023 р. про скасування звільнення від відбування покарання з випробовуванням та направлення засудженого для відбування покарання у виді чотирьох років позбавлення волі призначеного вищезазначеним вироком суду, то початок строку відбуття покарання за даним вироком суду обчислювати з 22.02.2023 р., а саме з моменту приведення вироку Монастириського райсуду від 30.12.2023 р. до виконання, зарахувавши в строк відбуття покарання частково відбуте обвнуваченим покарання за попереднім вироком Монастириського райсуду від 30.12.2021 р.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України, у строк відбуття остаточно призначеного ОСОБА_6 покарання, зарахувати строк його попереднього ув`язнення в період з 12.07.2019 р. по 09.10.2019 р. (два місяці двадцять вісім днів), з 05.10.2020 р. по 23.06.2021 р. (вісім місяців дев`ятнадцять днів), з 05.10.2022 р. по 21.02.2023 р. (чотири місяці сімнадцять днів), виходячи з розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

Згідно вимог ч. 7 ст. 72 КК України, у строк відбуття остаточно призначеного ОСОБА_6 покарання, зарахувати строк перебування його під цілодобовим домашнім арештом в період з 24.06.2021 р. по 06.08.2021 р. (сорок чотири дні), виходячи з розрахунку, що трьом дням цілодобового домашнього арешту відповідає один день позбавлення волі.

Стягнути із ОСОБА_6 на користь держави 5230,08 грн. понесених Івано-Франківським НДЕКЦ витрат на проведення судової почеркознавчої експертиз.

ОСОБА_7 визнати винною у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України та призначити їй покарання, у виді позбавлення волі строком на чотири роки.

На підставі ст. 75 КК України, обвинувачену ОСОБА_7 від відбування призначеного судом покарання звільнити з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю два роки.

Згідно п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, покласти на обвинувачену ОСОБА_7 : обов`язок періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Контроль за поведінкою обвинуваченої ОСОБА_7 прокласти на орган пробації за місцем проживання останньої.

Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_7 не обирався, як і підстави для його обрання останній до вступу вироку в законну силу відсутні.

Цивільний позов в даному кримінальному проваджені не заявлявся.

Речові докази по даному кримінальному провадженні, а саме : три дерев`яні палиці та одна сокира, які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів ВП № 1(м.Тисмениця) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області – знищити. Клаптик паперу, на якому міститься записка ОСОБА_6 слідчому з пропозицією неправомірної вигоди- зберігати при матеріалах даного кримінального провадження.

На вирок протягом 30 днів з моменту його проголошення може бути подана апеляційна скарга до судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області через Тисменицький районний суд.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги, якщо така скарга не буде подана учасниками провадження у вказаний строк. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку суду вручити прокурору, захиснику та обвинуваченим негайно, після його проголошення.

Суддя ОСОБА_20