Суд: Біляївський районний суд Одеської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Розбій
Дата: 28 жовтня 2026 р.
Справа: №496/2146/20
Суддя: Портна О. П.
Справа № 496/2146/20
Провадження № 1-кп/496/58/26
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2026 року Біляївський районний суд Одеської області в складі колегії:
головуючого – судді ОСОБА_1 , суддів – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі: секретарів – ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
прокурорів – ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,
захисників – ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ,
обвинувачених – ОСОБА_21 , ОСОБА_22 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Біляївка Одеської області кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Маяки, Біляївського району Одеської області, громадянина України, який має середню освіту, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Кам`янка, Біляївського району Одеської області, громадянина України, який має середню освіту, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 Кримінального Кодексу України, -
ВСТАНОВИВ:
02.06.2020 року до Біляївського районного суду Одеської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020160250000034 від 18.01.2020 року відносно ОСОБА_21 та ОСОБА_22 обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України.
В процесі розгляду справи 12.02.2026 року прокурором Біляївської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_17 , за погодженням з заступником керівника Біляївської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_13 відповідно до ст. ст. 338, 341 КПК України змінено обвинувачення у кримінальному провадженні № 12020160250000034 від 18.01.2020 року відносно ОСОБА_21 та ОСОБА_22 .
Після зміни обвинувачення в суді прокурором дії обвинувачених ОСОБА_21 та ОСОБА_22 кваліфіковані за ч. 3 ст. 186 КК України, за кваліфікуючими ознаками: відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло.
Змінений обвинувальний акт було оголошено 12.02.2026 року в судовому засіданні, долучено до матеріалів справи та копії цього акту надано учасникам судового провадження, визначеним ч. 2 ст. 338 КПК України для ознайомлення.
13.02.2026 року обвинувальний акт зі зміненим обвинуваченням, складений у порядку, передбаченому ст. 338 КПК України засобами поштового зв`язку направлено потерпілим ОСОБА_23 та ОСОБА_24 для ознайомлення.
Відповідно до ст. 26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, в даному випадку розглядає справу в межах пред`явленого обвинувачення.
Так в ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_21 18.01.2020 року приблизно 00 годині 30 хвилин, вступивши у попередню злочинну змову із ОСОБА_22 , проникли шляхом розбиття вікна до приміщення будинку АДРЕСА_3 , де проживали ОСОБА_23 та ОСОБА_25 . Надалі, ОСОБА_21 спільно із ОСОБА_22 , перебуваючи в приміщенні будинку АДРЕСА_3 усвідомлюючи, що їх дії помічені потерпілими ОСОБА_23 та ОСОБА_25 , без застосування насильства, відкрито заволоділи майном потерпілих, а саме: гаманцем коричневого кольору в середині якого знаходились візитні картки та кредитні картки банку «Приват Банк», які не становили цінності для потерпілих, купюри в кількості 1 штуки номіналом 500 гривень «Сувенір», купюра номіналом 100 доларів США «Сувенір» у кількості 2 одиниць, мобільним телефоном марки «Кенксі», білого кольору ІМЕІ 1: НОМЕР_1 ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , мобільним телефоном марки «Самсунг» рожевого кольору, ІМЕІ на вказаному телефоні не зчитується, мобільним телефоном марки «Самсунг» червоного кольору ІМЕІ НОМЕР_3 , мобільним телефоном марки «Самсунг» рожевого кольору ІМЕІ НОМЕР_4 , мобільним телефоном марки «Леново» чорного кольору ІМЕІ 1: НОМЕР_5 , ІМЕІ 2: НОМЕР_6 , ноутбуком марки «Леново Т34» № 26R 9945 із зарядним пристроєм до ноутбука, зарядними пристроями до мобільного телефону чорного кольору у кількості 2 штук, зарядним пристроєм до мобільного телефону білого кольору, USB шнуром чорного кольору, навушниками, після чого вийшли з будинку та направились на окраїну городу вказаного домоволодіння, де залишили викрадене майно. Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на викрадення чужого майна, достовірно розуміючи, що потерпілі ОСОБА_23 та ОСОБА_24 знаходяться в приміщенні будинку, ОСОБА_21 спільно з ОСОБА_22 повернулися до будинку АДРЕСА_3 , де через вхідні двері, подолавши опір потерпілих, без застосування насильства до ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , відкрито проникли до приміщення житлової кімнати. Далі, ОСОБА_26 , реалізуючи спільний умисел на заволодіння чужим майном, відшукав у сусідній кімнаті колонку чорного кольору, футляр з інструментами, предмет схожий на пістолет- «револьвер запальничка», документи на ім`я ОСОБА_27 , а саме: атестат, свідоцтво, водійське посвідчення, додаток до атестату, медична книжка, ліхтар ручний чорного кольору, ліхтар на голову чорного кольору, ніж складний, запальничка синього кольору, монети в кількості 17 штук, якими незаконно заволоділи. Залишаючи місце вчинення злочину ОСОБА_21 спільно із ОСОБА_22 забрали раніше викрадене майно, яке напередодні залишили на окраїні городу домоволодіння АДРЕСА_3 та з місця вчинення злочину зникли, маючи змогу розпорядитись викраденим майном на власний розсуд.
ОСОБА_22 18.01.2020 приблизно 00 годині 30 хвилин, ОСОБА_21 , вступивши у попередню злочинну змову із ОСОБА_22 , проникли шляхом розбиття вікна до приміщення будинку АДРЕСА_3 , де проживали ОСОБА_23 та ОСОБА_25 .. Надалі, ОСОБА_21 спільно із ОСОБА_22 , перебуваючи в приміщенні будинку АДРЕСА_3 усвідомлюючи, що їх дії помічені потерпілими ОСОБА_23 та ОСОБА_25 , без застосування насильства, відкрито заволоділи майном потерпілих, а саме: гаманцем коричневого кольору в середині якого знаходились візитні картки та кредитні картки банку «Приват Банк», які не становили цінності для потерпілих, купюри в кількості 1 штуки номіналом 500 гривень «Сувенір», купюра номіналом 100 доларів США «Сувенір» у кількості 2 одиниць, мобільним телефоном марки «Кенксі», білого кольору ІМЕІ 1: НОМЕР_1 ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , мобільним телефоном марки «Самсунг» рожевого кольору, ІМЕІ на вказаному телефоні не зчитується, мобільним телефоном марки «Самсунг» червоного кольору ІМЕІ НОМЕР_3 , мобільним телефоном марки «Самсунг» рожевого кольору ІМЕІ НОМЕР_4 , мобільним телефоном марки «Леново» чорного кольору ІМЕІ 1: НОМЕР_5 , ІМЕІ 2: НОМЕР_6 , ноутбуком марки «Леново Т34» № 26R 9945 із зарядним пристроєм до ноутбука, зарядними пристроями до мобільного телефону чорного кольору у кількості 2 штук, зарядним пристроєм до мобільного телефону білого кольору, USB шнуром чорного кольору, навушниками, після чого вийшли з будинку та направились на окраїну городу вказаного домоволодіння, де залишили викрадене майно. Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на викрадення чужого майна, достовірно розуміючи, що потерпілі ОСОБА_23 та ОСОБА_24 знаходяться в приміщенні будинку, ОСОБА_21 спільно з ОСОБА_22 повернулися до будинку АДРЕСА_3 , де через вхідні двері, подолавши опір потерпілих, без застосування насильства до ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , відкрито проникли до приміщення житлової кімнати. Далі, ОСОБА_22 , реалізуючи спільний умисел на заволодіння чужим майном, відшукав у сусідній кімнаті колонку чорного кольору, футляр з інструментами, предмет схожий на пістолет- «револьвер запальничка», документи на ім`я ОСОБА_27 , а саме: атестат, свідоцтво, водійське посвідчення, додаток до атестату, медична книжка, ліхтар ручний чорного кольору, ліхтар на голову чорного кольору, ніж складний, запальничка синього кольору, монети в кількості 17 штук, якими незаконно заволоділи. Залишаючи місце вчинення злочину ОСОБА_21 спільно із ОСОБА_22 забрали раніше викрадене майно, яке напередодні залишили на окраїні городу домоволодіння АДРЕСА_3 та з місця вчинення злочину зникли, маючи змогу розпорядитись викраденим майном на власний розсуд.
Потерпілі ОСОБА_23 та ОСОБА_24 після подання прокурором зміненого обвинувачення у судове засідання не з`явилися, водночас судом на їхню адресу було направлено копії обвинувального акта зі зміненим обвинуваченням із роз`ясненням можливості висловити свою позицію щодо його підтримання та подальшої участі в судовому розгляді (т. 3, а.с. 31), будь-яких заяв чи заперечень щодо зміни обвинувачення від потерпілих до суду не надходило, при цьому прокурор у судовому засіданні повідомив, що потерпіла ОСОБА_23 відмовилася засвідчити своїм підписом факт отримання обвинувального акта зі зміненим обвинуваченням.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_21 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому та підтвердив фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті зі зміненим обвинуваченням. Суду пояснив, що в ніч із 17 на 18 січня 2020 року за його ініціативою він спільно із ОСОБА_22 , з яким був знайомий протягом тривалого часу, оскільки вони разом навчалися, вирішили проникнути до житлового будинку потерпілих ОСОБА_23 та ОСОБА_25 , розташованого по АДРЕСА_1 , з метою заволодіння майном. Оскільки вхідні двері будинку були зачинені, вони проникли всередину через вікно, яке попередньо розбили. При цьому, намагаючись потрапити до будинку, пошкодили декілька вікон. Перебуваючи в будинку, він спільно із ОСОБА_22 почали заволодівати майном потерпілих, зокрема мобільними телефонами, ноутбуком, монетами, запальничкою, акустичною колонкою, зарядними пристроями та грошовими коштами. Частину викраденого майна вони винесли з будинку та залишили на території городу зазначеного домоволодіння, після чого повторно повернулися до будинку через вхідні двері та продовжили заволодівати іншим майном потерпілих. Надалі забрали викрадені речі та залишили місце події. Обвинувачений зазначив, що під час пошкодження вікон поранив руку, у зв`язку із чим один із потерпілих, з якими він раніше був знайомий та підтримував добрі стосунки, надав йому допомогу, перебинтувавши рану. Водночас категорично заперечив застосування будь-якого фізичного насильства до потерпілих, зокрема удушення потерпілої ОСОБА_23 , а також висловлення погроз чи пред`явлення вимог із застосуванням насильства. Щодо показань, наданих під час проведення слідчого експерименту, пояснив, що під час зазначеної слідчої дії демонстрував обставини нібито застосованого до потерпілих насильства та висловлення погроз, однак фактично таких дій не вчиняв. За його словами, такі показання він надав через побоювання можливих наслідків кримінального провадження, недостатнє розуміння свого процесуального становища та під впливом висловлених слідчим тверджень щодо можливого призначення йому покарання у виді позбавлення волі. Крім того, обвинувачений повідомив, що завдану потерпілим майнову шкоду відшкодовано в повному обсязі, пошкоджені вікна та двері замінено, у зв`язку із чим, за його словами, потерпілі претензій до нього не мають. Вчинення кримінального правопорушення пояснив скрутним матеріальним становищем. У вчиненому щиро розкаявся, висловив жаль із приводу своїх дій.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_22 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому та підтвердив фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті зі зміненим обвинуваченням. Суду пояснив, що в ніч на 18.01.2020 року він разом із ОСОБА_21 поверталися з бару, коли останній запропонував йому проникнути до будинку потерпілих ОСОБА_23 та ОСОБА_25 з метою заволодіння майном, на що він погодився. Прибувши до домоволодіння потерпілих, вони спільно пошкодили вікна будинку, після чого проникли всередину. При цьому зазначив, що особисто він потрапив до приміщення через двері, які йому відчинив ОСОБА_21 . Перебуваючи в будинку, він спільно із ОСОБА_21 заволоділи належним потерпілим майном, зокрема мобільними телефонами, ноутбуком, монетами, зарядними пристроями, сувенірними грошовими купюрами та запальничкою у вигляді револьвера. Частину викраденого майна вони винесли з будинку, після чого повторно повернулися до нього через відчинені вхідні двері та забрали інші речі. За словами обвинуваченого, під час їхнього повторного проникнення потерпілих у будинку вже не було. Щодо обставин спілкування з потерпілими ОСОБА_22 пояснив, що під час перебування в будинку потерпіла ОСОБА_25 зняла з його голови шапку, якою він прикривав обличчя. Намагаючись повернути свою шапку, він потягнувся за нею, однак потерпіла, перебуваючи в недостатньо освітленому приміщенні, перечепилась об предмет меблів та впала. При цьому обвинувачений заперечив наявність будь-якої сутички з потерпілою, умисне застосування до неї фізичного насильства, а також висловлення погроз на адресу потерпілих. Стосовно показань, наданих під час проведення слідчого експерименту, обвинувачений пояснив, що тоді повідомляв про нібито висловлені потерпілим погрози, однак фактично таких погроз не висловлював. За його словами, відповідні показання він надав за вказівкою слідчого, перебуваючи під впливом обставин кримінального провадження та побоюючись можливих негативних наслідків для себе. Крім того, ОСОБА_22 повідомив, що завдану потерпілим шкоду відшкодовано в повному обсязі, зокрема його батьки компенсували майнову шкоду грошовими коштами, а батько ОСОБА_21 забезпечив заміну пошкоджених вікон та дверей. Зазначив, що, за його відомостями, потерпілі претензій до обвинувачених не мають. У вчиненому щиро розкаявся та висловив осуд із приводу своїх дій.
Допитана у судовому засіданні 15.10.2020 року потерпіла ОСОБА_23 пояснила, що до житлового будинку, в якому вона проживає разом із донькою ОСОБА_24 , проникли ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , які без її згоди заволоділи належним їм майном. Зазначила, що особисто бачила ОСОБА_21 , тоді як її донька бачила ОСОБА_22 . При цьому потерпіла пояснила, що обвинувачені не застосовували до неї та її доньки фізичного насильства, тілесних ушкоджень їм не заподіювали, погроз не висловлювали та передачі грошових коштів не вимагали. Ножа чи інших предметів, які могли використовуватися для погроз, вона не бачила. Також заперечила, що ОСОБА_22 закривав їй рот рукою, та зазначила, що ОСОБА_21 під час перебування в будинку запевняв її, що не має наміру завдавати їй шкоди. Повідомила, що претензій до обвинувачених не має.
Допитана у судовому засіданні 21.01.2021 року потерпіла ОСОБА_24 пояснила, що приблизно о 23 годині до житлового будинку, в якому вона проживає разом зі своєю матір`ю ОСОБА_23 , проникли ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , які без їхньої згоди заволоділи належним їм майном, зокрема комп`ютером та мобільними телефонами. Зазначила, що під час перебування в будинку обвинувачені знайшли ліхтарики, за допомогою яких освітили свої обличчя, що дало їй можливість їх побачити. При цьому потерпіла пояснила, що жоден з обвинувачених не застосовував до неї та її матері фізичного насильства, тілесних ушкоджень їм не завдавав, не душив та не висловлював погроз, у зв`язку із чим вона не відчувала побоювань за своє життя та здоров`я. Також повідомила, що ОСОБА_21 , розбиваючи рукою вікно на веранді будинку, поранився, а згодом перебував у кімнаті, сидячи на ліжку поруч із її матір`ю. Щодо обставин власного падіння потерпіла пояснила, що, намагаючись вивести ОСОБА_21 з будинку, зачепилася за поріг, унаслідок чого самостійно впала та вдарилася головою, заперечивши спричинення цього падіння будь-якими насильницькими діями обвинувачених. Зазначила, що завдану майнову шкоду відшкодовано в повному обсязі та претензій до обвинувачених вона не має.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_28 пояснив, що точну дату він не пам`ятає, але це було зранку та було холодно і до нього підійшов дільничний офіцер та запропонував побути понятим при проведенні обшуку за місцем мешкання ОСОБА_21 .. Під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_21 все фіксувалось на відеокамеру, знаходили якісь предмети, зарядки, старі телефони, ножі, було багато речей, щодо документів та інших речей все не пам`ятає, чи щось вилучалось також не пам`ятає. На вулиці бачив темні плями крові, а на подвір`ї не пам`ятає бачив чи ні. Пояснив, що він не був присутній при тому, коли ОСОБА_21 надавав будь які пояснення. Зазначив, що він підписував протокол обшуку.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_29 пояснив, що йому вранці десь біля 07:00 год або 08:00 год якого року не пам`ятає від його тітки ОСОБА_30 стало відомо, що на неї вночі було здійснено напад. Коли вони прийшли до хати то побачили, що було вибито 2 вікна та двері. В хаті було все розкинуто, на полу кров. На його запитання, що це за кров, тітка відповіла, що коли обвинувачені розбивали вікна то порізалися. Сказала, що фізичного насилля відносно неї не було, тільки забрали 3 телефони та ноутбук, грошей в неї не було, так як вона живе бідно. Його дружина була поруч із ним та викликала поліцію. Після події до них прийшли батьки обвинувачених та повідомили, що все відновлять та відшкодують завдану шкоду потерпілим, на що ОСОБА_23 відповіла, що у неї до них не буде претензій після відшкодування шкоди. В подальшому батьки обвинувачених, потерпілим все відшкодували, замінили всі вікна та двері. Також свідок зазначив, що не був присутнім при слідчих експериментах. Обвинувачені були в стані алкогольного сп`яніння.
В ході судового розгляду даного кримінального провадження колегією суддів досліджено наступні документи, на підставі яких встановлено склад інкримінованого обвинуваченим злочину передбаченого ч.3 ст.186 КК України, а саме:
-протокол огляду місця події від 18.01.2020 року з таблицею ілюстрацій, відповідно до якого об`єктом огляду являється домоволодіння АДРЕСА_3 . Під час огляду виявлено та вилучено: ніж з полімерною рукояткою білого кольору зі слідами РБК, сліди РБК по вулиці Зелена,7 СПВ слідів пальців рук, 1 фрагмент долоні, фрагмент плівки вікна зі слідами РБК, марлевий тампон зі слідами РБК, змиви на марлевий тампон з кімнати №4 та №5, марлевий тампон зі змивами РБК біля будинку АДРЕСА_4 , марлевий тампон зі змивами РБК, (том 1, а.с. 180-213);
-протокол обшуку від 18.01.2020 року з карткою пам`яті з відеозаписом обшуку будинку АДРЕСА_1 , відповідно до якого проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_21 , за адресою: АДРЕСА_1 , (том 1, а.с. 215-221);
-постанова про призначення судово-медичної експертизи від 24.01.2020 року, щодо визначення тілесних ушкоджень які були заподіянні потерпілій ОСОБА_24 , (том 1, а.с. 230-231);
- постанова про призначення судово-медичної експертизи від 24.01.2020 року, щодо визначення тілесних ушкоджень які були заподіянні потерпілій ОСОБА_23 , (том 1, а.с. 232-233);
-висновок експерта № 106, відповідно до якого у ОСОБА_23 1938 р.н., будь яких пошкоджень при судово-медичному обстеженні не виявлено, (том 1, а.с. 234-236);
-висновок експерта № 107, відповідно до якого у ОСОБА_24 1969 р.н. при судово-медичному дослідженні будь яких ушкоджень на волосяній частині голови не виявлено. Тому ушкодження вказане в медичні довідці «забійна рана волосяної частин голови» верогідніще за все, було садном, яке заготується без утворення рубця. Ушкодження у вигляді садна волосяній частині голови могло утворитися від дії тупих твердих предметів або при ударі об такі. Враховуючи дату звернення за медичною допомогою в медичній довідці, а також обставини справи викладені в постанові слід вважати, що вищесказане ушкодження могло утворитись 18.01.2020року. Зазначене пошкодження у вигляді садна волосяній частині голови має незначні скороминущі наслідки, що тривають не більше 6-ти днів і за цим критерієм, відповідно до п. 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень (1995р.)» відноситься до категорії ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень. Встановлення причинно-наслідкового зв`язку між ушкодженнями у громадянки ОСОБА_24 і подіями від 18.01.2020року не входить в компетенцію судово-медичного експерта. Не виключно, що вищезгадане тілесне ушкодження у громадянки ОСОБА_24 утворилось при падінні із положення стоячи на горизонтальну поверхню, (том 1, а.с. 237-239);
-протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 18.01.2020 року, з якого вбачається, що 18.01.2020 року о 14 годині 00 хвилин, був затриманий ОСОБА_21 (том 2, а.с. 4-8);
-протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 18.01.2020 року, з якого вбачається, що 18.01.2020 року о 14 годині 00 хвилин, був затриманий ОСОБА_22 (том 2, а.с. 20-24);
-протокол проведення слідчого експерименту від 07.05.2020 року з DVD – диском з відеозаписом слідчого експерименту, за участю потерпілої ОСОБА_24 , в ході якого остання показала обставини скоєного відносно неї з матір`ю злочину та вказала, що погроз насильства зі сторони обвинувачених ОСОБА_21 та ОСОБА_22 не було та їх ніхто не бив (том 2 а.с. 104-109);
- протокол проведення слідчого експерименту від 07.05.2020 року з DVD – диском з відеозаписом слідчого експерименту, за участю потерпілої ОСОБА_23 , в ході якого остання показала обставини скоєного відносно неї з донькою злочину та вказала, що погроз насильства зі сторони обвинувачених ОСОБА_21 та ОСОБА_22 не було та їх ніхто не бив (том 2 а.с. 110-115).
Колегією суддів також досліджено протоколи пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 06.03.2020 року та протоколи проведення слідчих експериментів від 20.01.2020 року, складені під час досудового розслідування кримінального провадження за первісною правовою кваліфікацією дій обвинувачених за ч. 3 ст. 187 КК України, а саме:
-протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 06.03.2020 року, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_23 впізнала на фотознімку № 2 особу, яка вчинила протиправні дії щодо неї та її доньки ОСОБА_24 (том 1, а.с. 240–242);
-протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 06.03.2020 року, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_23 впізнала на фотознімку № 1 особу, яка вчинила протиправні дії щодо неї та її доньки ОСОБА_24 (том 1, а.с. 243–245);
-протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 06.03.2020 року, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_24 впізнала на фотознімку № 4 особу, яка вчинила протиправні дії щодо неї та її матері ОСОБА_23 (том 1, а.с. 246–248);
-протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 06.03.2020 року, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_24 впізнала на фотознімку № 3 особу, яка вчинила протиправні дії щодо неї та її матері ОСОБА_23 (том 2, а.с. 1–3);
-протокол проведення слідчого експерименту від 20.01.2020 року з DVD-диском із відеозаписом слідчої дії, проведеної за участю потерпілої ОСОБА_23 та підозрюваного ОСОБА_21 , з метою перевірки й уточнення відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення (том 2, а.с. 10–15);
-протокол проведення слідчого експерименту від 20.01.2020 року з DVD-диском із відеозаписом слідчої дії, проведеної за участю потерпілої ОСОБА_23 та підозрюваного ОСОБА_22 , з метою перевірки й уточнення відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення (том 2, а.с. 27–32).
Надаючи оцінку зазначеним доказам, колегія суддів виходить із такого.
Відповідно до ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів — з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, та лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Під час судового розгляду прокурором у порядку, передбаченому ст. 338 КПК України, змінено раніше пред`явлене ОСОБА_21 та ОСОБА_22 обвинувачення з ч. 3 ст. 187 КК України на ч. 3 ст. 186 КК України, визначивши правову кваліфікацію їхніх дій як відкритого викрадення чужого майна (грабежу), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло, без застосування насильства до потерпілих.
Колегія суддів зазначає, що сама по собі зміна прокурором обвинувачення під час судового розгляду не зумовлює недопустимості доказів, отриманих під час досудового розслідування за первісною правовою кваліфікацією кримінального правопорушення. Такі докази підлягають оцінці судом з урахуванням їхнього змісту, належності до обставин, що підлягають доказуванню, та сукупності інших досліджених доказів.
Так, протоколи пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками від 06.03.2020 року містять відомості щодо впізнання потерпілими осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення. При цьому використане у зазначених протоколах формулювання «розбійний напад» відображає первісну правову кваліфікацію події органом досудового розслідування та саме по собі не свідчить про доведеність усіх об`єктивних ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 КК України.
Колегія суддів враховує, що під час безпосереднього допиту в судовому засіданні потерпілі ОСОБА_23 та ОСОБА_24 підтвердили факт проникнення обвинувачених до їхнього житла та заволодіння належним їм майном, водночас заперечили застосування до них насильства або погроз його застосування.
Крім того, обвинувачені ОСОБА_21 та ОСОБА_22 під час судового розгляду не заперечували своєї участі у вчиненні відкритого викрадення майна потерпілих, однак не підтвердили обставин застосування насильства, які відображалися в матеріалах досудового розслідування.
Щодо протоколів слідчих експериментів від 20.01.2020 року колегія суддів враховує, що зазначені слідчі дії проводилися з метою перевірки та уточнення відомостей про обставини кримінального правопорушення, яке на той час кваліфікувалося за ч. 3 ст. 187 КК України. Під час судового розгляду обвинувачені пояснили, що наведені ними під час слідчих експериментів відомості про застосування насильства та погрози потерпілим не відповідали фактичним обставинам події, посилаючись на надання таких показань за вказівками слідчого. Разом із тим потерпілі ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , будучи безпосередньо допитаними судом, заперечили застосування до них насильства чи погроз, а їхні показання в цій частині узгоджуються з висновками судово-медичних експертиз № 106 та № 107, відповідно до яких у потерпілої ОСОБА_23 тілесних ушкоджень не виявлено, а виявлене у потерпілої ОСОБА_24 легке тілесне ушкодження могло утворитися внаслідок падіння з положення стоячи на горизонтальну поверхню.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що досліджені докази в їх сукупності підтверджують обставини вчинення ОСОБА_21 та ОСОБА_22 кримінального правопорушення в межах зміненого прокурором обвинувачення за ч. 3 ст. 186 КК України.
Відповідно до ст. 17 КПК України винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення має бути доведена поза розумним сумнівом.
Згідно зі ст. 94 КПК України суд оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів — з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Оцінивши досліджені під час судового розгляду докази в їх сукупності та взаємозв`язку, колегія суддів дійшла висновку, що винуватість ОСОБА_21 та ОСОБА_22 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті зі зміненим обвинуваченням, доведена поза розумним сумнівом.
Так, судовим розглядом встановлено, що 18.01.2020 року приблизно о 00 годині 30 хвилин ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , діючи за попередньою змовою між собою, шляхом пошкодження вікна проникли до житлового будинку АДРЕСА_3 , де проживали потерпілі ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , та заволоділи належним їм майном.
Оцінюючи характер заволодіння майном потерпілих, колегія суддів враховує, що з показань ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , наданих безпосередньо під час судового розгляду, вбачається, що обидві потерпілі перебували у житловому будинку під час вчинення кримінального правопорушення та бачили осіб, які незаконно проникли до їхнього житла і заволодівали належним їм майном.
При цьому обвинувачені не заперечували факту безпосереднього контакту з потерпілими під час перебування в будинку. Зокрема, ОСОБА_21 підтвердив, що одна з потерпілих надала йому допомогу у зв`язку з пораненням руки, а ОСОБА_22 повідомив про обставини спілкування з потерпілою ОСОБА_24 . Таким чином, обвинувачені усвідомлювали присутність потерпілих та те, що їхнє перебування у житлі не залишилося непоміченим.
Незважаючи на це, ОСОБА_21 та ОСОБА_22 не припинили своїх протиправних дій, продовжили заволодівати майном, частину якого винесли з будинку, а згодом повторно повернулися до приміщення з метою заволодіння іншими речами.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що обвинувачені, усвідомлюючи очевидність своїх протиправних дій для потерпілих, продовжили реалізацію спільного умислу на заволодіння чужим майном, що свідчить про відкритий характер його викрадення.
Водночас досліджені судом докази, зокрема показання потерпілих та обвинувачених, не підтверджують застосування до потерпілих фізичного насильства чи висловлення погроз його застосування.
Таким чином, встановлені судом обставини свідчать про те, що ОСОБА_21 та ОСОБА_22 діяли спільно, за попередньою змовою між собою, а заволодіння майном потерпілих мало відкритий характер та було поєднане з проникненням у житло.
Дії обвинуваченого ОСОБА_21 суд кваліфікує за ч. 3 ст. 186 КК України - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникнення у житло.
Дії обвинуваченого ОСОБА_22 суд кваліфікує за ч. 3 ст. 186 КК України - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникнення у житло.
При визначенні виду та міри покарання суд враховує вимоги ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаною винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого, має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті КК, відповідно до положень Загальної частини Кодексу, ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Суд враховує обставини справи та особу кожного з винних.
Призначаючи покарання обвинуваченим ОСОБА_21 та ОСОБА_22 суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими злочином зокрема злочином, передбаченим ч. 3 ст. 186 КК України, форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; характер та поведінку під час та після вчинення злочинних дій. Відповідно до наданих письмових доказів ОСОБА_21 та ОСОБА_22 на диспансерних обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебувають, ОСОБА_21 не судимий, ОСОБА_22 , раніше не судимий, потерпіла сторона не має жодних претензій до обвинувачених. Обвинувачений ОСОБА_21 одружений та має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_31 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Обвинувачений ОСОБА_22 неодружений.
Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченим ОСОБА_21 та ОСОБА_22 згідно ст.66 КК України, є щире каяття, відшкодування завданої майнової шкоди та відсутність претензій майнового характеру від потерпілих.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченим ОСОБА_21 та ОСОБА_22 згідно ст.67 КК України не встановлені.
З огляду на викладене, виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації та беручи до уваги, що покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу, суд у даному конкретному випадку, вважає за доцільне призначити обвинуваченим ОСОБА_21 та ОСОБА_22 покарання, передбачене санкцією ч. 3 ст. 186 КК України.
Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, дані про особи обвинувачених ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , які під час судового розгляду повністю визнали свою винуватість, щиро розкаялися у вчиненому, відшкодували завдану потерпілим шкоду, а також беручи до уваги відсутність претензій з боку потерпілих, наявність обставин, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, що його обтяжують, колегія суддів дійшла висновку про можливість виправлення обвинувачених без реального відбування покарання у виді позбавлення волі.
На переконання колегії суддів, призначення ОСОБА_21 та ОСОБА_22 покарання у виді позбавлення волі зі звільненням від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, зі встановленням іспитового строку та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, відповідатиме принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, буде необхідним і достатнім для їх виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, а також забезпечить належний баланс між інтересами суспільства та правами обвинувачених.
Судом встановлено, що ОСОБА_21 у даному кримінальному провадженні був затриманий 18.01.2020 року. Ухвалою слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 20.01.2020 року відносно нього був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою (том 2 а.с. 13), який в подальшому був продовжений відповідно до ухвал суду.
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 03.06.2020 року обрано ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Одеській УВП-21 УДПтС України в Одеській області.
Ухвалами Біляївського районного суду Одеської області від 07.07.2020 року, 02.09.2020 року, 15.10.2020 року, 24.11.2020 року продовжено ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 21.01.2021 року змінено обвинуваченому ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Негайно звільнено обвинуваченого ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з під варти в залі суду.
Судом встановлено, що ОСОБА_22 у даному кримінальному провадженні був затриманий 18.01.2020 року. Ухвалою слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 20.01.2020 року відносно нього був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою (том 2 а.с. 31).
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 03.06.2020 року обрано ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Одеській УВП-21 УДПтС України в Одеській області.
Ухвалами Біляївського районного суду Одеської області від 07.07.2020 року, 02.09.2020 року, 15.10.2020 року, 24.11.2020 року, продовжено ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 21.01.2021 року змінено обвинуваченому ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Негайно звільнено обвинуваченого ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з під варти в залі суду.
З урахуванням положень ч.5 ст.72 КК України обвинуваченим ОСОБА_21 та ОСОБА_22 необхідно зарахувати у строк покарання строк попереднього ув`язнення під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі з моменту його фактичного затримання до дня звільнення з-під варти включно.
Згідно ч. 7 ст. 72 КК України обвинуваченим ОСОБА_21 та ОСОБА_22 також необхідно зарахувати домашній арешт у строк покарання за правилами, передбаченими в частині першій цієї статті, виходячи з такого їх співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
Початок іспитового строку обвинуваченим ОСОБА_21 та ОСОБА_22 необхідно обчислювати з моменту проголошення вироку.
Процесуальні витрати відповідно до вимог ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з обвинувачених на користь держави.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Враховуючи, що арештоване майно не підлягає конфіскації за вироком, суд вважає за можливе накладений арешт скасувати.
Цивільний позов по справі заявлений не був.
Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 100, 124, 174, 371-373, 374 КПК України суд, -
УХВАЛИВ:
ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.
Зарахувати ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у строк покарання період перебування його під вартою з 18.01.2020 року по 21.01.2021 року.
Відповідно до положення ч. 7 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у строк покарання період його перебування під цілодобовим домашнім арештом з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі, починаючи з дня наступного за днем обрання даного запобіжного заходу і включно до дня припинення такого запобіжного заходу, тобто з 22.01.2021 року до 21.03.2021 року, включно.
На підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якщо він протягом іспитового строку тривалістю в 3 (три) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.
Зарахувати ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк покарання період перебування його під вартою з 18.01.2020 року по 21.01.2021 року.
Відповідно до положення ч. 7 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк покарання період його перебування під цілодобовим домашнім арештом з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі, починаючи з дня наступного за днем обрання даного запобіжного заходу і включно до дня припинення такого запобіжного заходу, тобто з 22.01.2021 року до 21.03.2021 року, включно.
На підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якщо він протягом іспитового строку тривалістю в 3 (три) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_2 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не обирати.
Початок іспитового строку обчислювати з моменту проголошення вироку суду – 29.10.2026 року.
Стягнути із ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта в загальному розмірі 117 664 (сто сімнадцять тисяч шістсот шістдесят чотири) гривні 53 копійки, розподіливши їх між засудженими в рівних частинах, а саме: 58 832 (п`ятдесят вісім тисяч вісімсот тридцять дві) гривні 27 копійок із ОСОБА_21 та 58 832 (п`ятдесят вісім тисяч вісімсот тридцять дві) гривні 26 копійок із ОСОБА_22 .
Арешти накладені ухвалою слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 22.01.2020 року по справі №496/294/20: провадження №1-кс/496/107/20; провадження № 1 –кс/496/103/20; провадження № 1-кс/496/102/20 - скасувати.
Речові докази: змив речовини бурого кольору виявлений на відстані 1 м. від вхідних дверей будинку; фрагмент плівки з нашаруванням речовини бурого кольору вікна кімнати № 3; змив речовини бурого кольору який було проведено з плями РБК виявлено в приміщенні № 4; змив речовини бурого кольору який було проведено з плями РБК виявлено в приміщенні № 5;фрагмент целюлозного паперу просочений речовиною бурого кольору; ґрунт просочений речовиною бурого кольору; змив речовини бурого кольору виявлений перед воротами будинку № 80 по вул. Тепличній – знищити; ніж з полімерною рукояткою білого кольору з нашаруванням речовини бурого кольору; куртку чорного кольору; светр темного кольору; спортивні штани чорного кольору; носки сірого кольору; чоловічі чоботи чорного кольору; мобільний телефон марки «Мейзу М3», в чохлі чорного кольору; мобільний телефон марки «Самсунг» рожевого кольору; мобільний телефон марки «Самсунг» червоного кольору IMEI НОМЕР_3 ; телефон марки «Самсунг» рожевого кольору ІМЕІ НОМЕР_4 ; телефон марки «Леново» чорного кольору ІМЕІ 1: НОМЕР_5 , ІМЕІ 2: НОМЕР_6 ; телефон марки «Кенксі», білого кольору ІМЕІ 1: НОМЕР_1 ІМЕІ 2: НОМЕР_2 ; зарядні пристрої до мобільного телефону чорного кольору у кількості 2 штук; зарядний пристрій до мобільного телефону білого кольору; USB шнур чорного кольору; навушники; колонку чорного кольору; футляр з інструмента на корпусі якого виявлено сліди РБК; предмет схожий на пістолет- «револьвер запальничка» зі слідами РБК; гаманець коричневого кольору в середині якого знаходились візитні картки, та кредитні картки банку «Приват Банк»; ліхтар ручний чорного кольору; ліхтар на голову чорного кольору; ніж складний; запальничка синього кольору; монети в кількості 17 штук; купюра в кількості 1 штука номіналом 500 гривень «Сувенір» за слідами РБК; купюра номіналом 100 доларів США «Сувенір» зі слідами РБК; документи на ім`я ОСОБА_27 , а саме: атестат, свідоцтво, водійське посвідчення, додаток до атестату, медична книжка; ноутбук марки «Леново Т3 4» № 26R 9945 із зарядним пристроєм до ноутбука; куртку синього кольору зі слідами РБК; штани спортивні чорного кольору зі слідами РБК; кофту сірого кольору зі слідами РБК; купюру номіналом 100 доларів США «Сувенір» зі слідами РБК; телефон марки «Доджее» ІМЕІ 1: НОМЕР_7 , ІМЕІ 2: НОМЕР_8 , чорного кольору - повернути за належністю власникам.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту проголошення вироку.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченим та прокурору.
Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України суд обмежився проголошенням резолютивної частини вироку з врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_2
Оригінал: reyestr.court.gov.ua