Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №515/2083/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1981/26

Номер справи місцевого суду: 515/2083/25

Головуючий у першій інстанції Луцюк В. О.

Доповідач Артеменко І. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду – Артеменко І.А.,

за участю: секретаря судового засідання – Подуст Т.П.,

захисника особи, яка притягається до відповідальності, – Паюл Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Татарбунарського районного суду Одеської області від 16 вересня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст протоколу про адміністративне правопорушення

24.12.2025 відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.

За вказаним протоколом 23.12.2025 о 23:06 в м.Татарбунари, вул.В.Тура, 13, Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки Forte, без державного номерного знаку, заїхав в тамбур магазину АТБ, здійснив там зупинку та пішов здійснювати покупки, на зауваження адміністраторів виїхав з тамбуру на парковочне місце АТБ, де здійснив зупинку. Під час розмови з ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. На вимогу працівника поліції пройти тест за допомогою газоаналізатора Драгер на місці зупинки та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення

Постановою Татарбунарського районного суду Одеської області від 16.09.2026 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто на користь держави судовий збір в сумі 665,60 грн.

Короткий зміст доводів апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати постанову Татарбунарського районного суду Одеської області від 16.09.2026, закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

В обґрунтування скарги ОСОБА_1 послався на те, що:

- поліцейський не зупиняв його транспортний засіб під час руху, а також не вказав причину зупинки транспортного засобу;

- висловлювання щодо небажання пройти огляд, пов`язані з тим, що на момент перевірки він не був водієм, його поліцейські не зупиняли і не пропонували пройти тест саме на місці зупинки, тому що він був пішоходом. Зазначено, що в нього були сумніви щодо дійсності результатів алкотестеру «Драгер», так як він вживає ліки, як особа з інвалідністю третьою групи з народження. Проїхати до медзакладу разом з поліцейськими не міг, так як потрібно були залишати свій транспортний засіб без догляду на території магазину, який вже не працював і охорона наполягала, щоб він відійшов від магазину, а також діяла комендантська година;

- він самостійно на наступний день о 08:00 год. після завершення комендантської години звернувся до медзакладу та пройшов тест, який виявився негативним;

- складаючи протокол, працівник поліції вніс до нього дані, які не відповідають дійсності, зокрема, про наявність у особи ознак алкогольного сп`яніння та вчинення дій, направлених на встановлення таких ознак, фактично відмова від проходження огляду була спровокована.

В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник Паюл Т.І. в інтересах ОСОБА_1 підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції, заслухавши захисника особи, яка притягається до відповідальності, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін, з огляду на таке.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

За ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги (ч.7 ст.294 КУпАП).

Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за кваліфікуючими ознаками: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, повністю доведена та підтверджується такими доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення від 24.12.2025, за яким 23.12.2025 о 23:06 в м.Татарбунари, вул.В.Тура, 13, Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки Forte, без державного номерного знаку, заїхав в тамбур магазину АТБ, здійснив там зупинку та пішов здійснювати покупки, на зауваження адміністраторів виїхав з тамбуру на парковочне місце АТБ, де здійснив зупинку. Під час розмови з ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. На вимогу працівника поліції пройти тест за допомогою газоаналізатора Драгер на місці зупинки та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР. Вказаний протокол підписано ОСОБА_1 без будь-яких зауважень;

- копією постанови інспектора ВП № 2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області Скальського В.І. від 24.12.2025 серії ЕНА №6401853 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КК України – керування транспортним засобом, що не зареєстрований, особою, яка не має права керування таким транспортним засобом. Вказана постанова підписана ОСОБА_1 ;

- рапортом помічника чергового відділення поліції №2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області Нікітенко Б.О. від 24.12.2025 щодо повідомлення ОСОБА_2 (співробітником магазину «АТБ») на «102» про обставини керування ОСОБА_1 транспортним засобом та щодо результату відпрацювання вказаного повідомлення;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 24.12.2025, згідно з яким ОСОБА_1 з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 , в яких, зокрема, зазначено обставини керування ним транспортним засобом;

- письмовими поясненнями ОСОБА_3 (співробітника магазина «АТБ»), який зазначив про керування транспортним засобом ОСОБА_1 та обставини, що стали підставою для виклику поліції;

- відеозаписами з відереєстратора співробітника поліції, яким зафіксовано, що по приїзду працівників поліції за викликом до магазину «АБТ» з`ясовано обставин події та встановлено особу водія транспортного засобу ( ОСОБА_1 ), відібрані письмові пояснення від учасників події, складено постанову про притягнення водія до відповідальності за керування транспортним засобом, який не зареєстрований, без відповідного права керування таким транспортним засобом; виявлено у водія ознак алкогольного сп`яніння, які наголошені, у зв`язку з чим запропоновано пройти в установленому порядку огляд на місці за допомогою приладу Драгер, на що ОСОБА_1 відповів категоричною відмовою, тоді поліцейський запропонував пройти огляд в медзакладі, на що також отримав категоричну відповідь ОСОБА_1 . Поліцейський повідомив про наслідки такої відмови та приступив до складання адміністративних матеріалів;

-відеозаписами з камер відеоспостереження магазину «АТБ», якими зафіксовано, зокрема, факт керування 23.12.2025 о 23:06 трициклом ОСОБА_1 .

Згідно довідки інспектора САП Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області лейтенанта поліції А-М.Іванцюк від 24.12.2025 ОСОБА_1 протягом року до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачені ст.130 КУпАП не притягувався, посвідчення водія категорії «В» отримував.

Апеляційний суд вважає, що зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції з огляду на таке.

Учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух (абз.2,4 ч.5 ст.14 Закону України "Про дорожній рух"). Одним із таких органів державного контролю є Національна поліція (ст.52 цього Закону). За положеннями ч.2 ст.14 Закону України "Про дорожній рух" до учасників дорожнього руху належать, зокрема, водії.

За змістом абзаців 3 та 5 ч.2 ст.16 вказаного Закону водій зобов`язаний: виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 2.5 ПДР).

Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було. Вказані обставини повністю підтверджуються матеріалами справи.

Слід зазначити, що ОСОБА_1 , будучи водієм та маючи відповідне посвідчення водія, обізнаний з Правилами дорожнього руху України (зокрема п.2.5). При цьому, положеннями пунктів 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими, а особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

За змістом ч.6 ст.266 КУпАП направлення особи для огляду на стан сп`яніння і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан сп`яніння, оформлення результатів такого огляду, регулюються ст.266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі – Інструкція № 1452/735) та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 (далі –Порядок №1103). Приписи Інструкції № 1452/735 та Порядку № 1103 застосовуються у системному зв`язку як між собою, так і з приписами інших нормативних актів.

Згідно зі ст.266 КУпАП, п.2 розділу І Інструкції 1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Пунктом 3 розділу І Інструкції 1452/735 визначено ознаки алкогольного сп`яніння. За положеннями Інструкції визначення ознак щодо можливості знаходження водія у стані сп`яніння відноситься до виключної компетенції поліцейських.

Пунктом 6 Порядку №1103 передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

За приписами п. 8 Порядку №1103 у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

За диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП відмова водія від проходження огляду на стан сп`яніння утворює самостійний склад адміністративного правопорушення.

Під відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів, відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі. Відмова від проходження огляду на стан сп`яніння є правопорушенням з формальним складом, тобто є закінченим саме з моменту висловлення особою відмови від проходження відповідного огляду. Мотиви відмови водія від виконання вимоги поліцейських у відповідності до пункту 2.5 ПДР України правового значення не мають. Наслідком такої відмови є складення відносно водія протоколу про адміністративну відповідальність, передбачену ч.1 ст.130 КУпАП. Тому доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу.

В сенсі положень ч.2 ст.266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У виконання вищевказаних вимог КУпАП до матеріалів справи додані відеозаписи з нагрудної камери поліцейського, а також відеозаписи з камер відеоспостереження магазину. Долучені до матеріалів справи відеозаписи відображають подію, по факту якої 24.12.2025 складено адмінматеріали відносно ОСОБА_1 . Об`єму наявних відеозаписів, залучених поліцейським як безумовний доказ у справі, достатньо для перевірки встановлених судом обставин відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку. Відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені, має істотне значення для розгляду справи та безсторонній характер, а також узгоджується з іншими доказами у справі.

Доводи апелянта відносно того, що він не був зупинений працівниками поліції під час керування транспортним засобом не спростовують правильність висновків місцевого суду щодо наявності в його діях складу інкримінованого правопорушення.

Насамперед, слід зазначити, що з огляду на приписи ст.266 КУпАП обов`язкове застосування технічних засобів відеозапису підлягає саме процедура огляду водія на стан сп`яніння, від якої ОСОБА_1 відмовився під відеозапис, а не обставини його перебування за кермом чи зупинки автомобіля.

Разом з тим, з наявного в матеріалах справи відеозапису з бодікамери поліцейського вбачається, що працівником поліції під час відібрання у ОСОБА_1 пояснень щодо обставин, які стали підставою для виклику на 102, встановлено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Зокрема, в письмових поясненнях ОСОБА_1 зазначав про керування ним транспортним засобом. Також саме на ОСОБА_1 як водія указав ОСОБА_3 , який також надав письмові пояснення поліцейському. Під час спілкування з ОСОБА_1 поліцейським виявлено у нього ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим запропоновано пройти в установленому порядку огляд, на що отримано категоричну відмову. При цьому, ОСОБА_1 також був притягнутий до відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП, що також підтверджує факт керування ним транспортним засобом за обставин, зазначених у протоколі.

Також факт керування підтверджується відеозаписами з камер відеоспостереження, встановлені в магазині.

Крім того, в судовому засіданні апеляційної інстанції захисник Паюл Т.І. зазначила, що о 23:13 год. 23.12.2025 ОСОБА_1 припинив керування транспортним засобом, не заперечуючи факту керування ним транспортним засобом до вказаного часу.

Отже, посилання захисника, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом не зафіксований безпосередньо працівниками поліції, які не здійснювали зупинку транспортного засобу під час його руху, суд вважає безпідставними та відхиляє з огляду на те, що чинне законодавство, зокрема ст. 251 КУпАП, не обмежує коло доказів, якими може бути підтверджено факт керування особою транспортним засобом, виключно особистим візуальним спостереженням працівника патрульної поліції.

У даній справі факт руху транспортного засобу та керування ним безпосередньо ОСОБА_1 встановлений судом на підставі належних, допустимих та взаємопов`язаних доказів у розумінні ст. 251 КУпАП, зібраних працівниками поліції, а саме:

- відеозаписом із камер спостереження магазину, на якому чітко зафіксовано хронологію руху автомобіля та особу, яка перебувала за кермом;

- детальними письмовими поясненнями ОСОБА_3 , який безпосередньо бачив факт керування;

- письмовими поясненнями самого водія ( ОСОБА_1 ), наданими під час оформлення матеріалів, де він підтвердив факт керування;

- чинною постановою за ч.2 ст.126 КУпАП, винесеною поліцейським на місці події щодо ОСОБА_1 як водія цього транспортного засобу.

Прибуття працівників поліції за викликом на спецлінію «102» для припинення правопорушення повністю відповідає положенням ст.23 Закону України «Про Національну поліцію». Оскільки зупинка транспортного засобу під час його руху працівниками поліції не здійснювалась, норми статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» до цих правовідносин не застосовуються, а посилання апелянта на відсутність підстав для зупинки є безпідставними та юридично неспроможними.

Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою. Підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, відсутні. ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння (які згодом встановлені поліцейським), надав поліцейському чітку та зрозумілу відповідь щодо його відмови від проходження огляду на місці зупинки та в медзакладі, яку поза розумним сумнівом можна вважати саме відмовою від огляду в розумінні ч.1 ст.130 КУпАП. Вказана відмова від огляду на стан сп`яніння беззаперечно вказує на наявність в його діях складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. При цьому, посилання апелянта на провокацію з боку працівників поліції не підтверджені жодним доказом та розцінюються судом як обраний спосіб захисту.

Слід звернути увагу, що у випадку наявності сумнівів в законності дій працівників поліції, ОСОБА_1 мав можливість оскаржити їх дії у встановленому законом порядку (п.п.д п.2.14 ПДР України).

Разом з тим, як вбачається з матеріалів судового провадження дії службових осіб, що склали адмінматеріали та фіксували правопорушення в порядку, передбаченому чинним законодавством, стороною захисту не оскаржувалися.

Апеляційний суд не бере до уваги посилання апелянта, що після оформлення протоколу 24.12.2025 о 08:00 він добровільно звернувся до медзакладу для проходження огляду на стан сп`яніння, висновок якого негативний, оскільки ці результати досліджень не мають правового значення, з огляду на те, що ОСОБА_1 ставиться в провину саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння, а не керування транспортним засобом в стані сп`яніння, що є самостійним складом адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння незалежно від факту перебування особи у такому стані.

Щодо посилання апелянта на внесення працівником поліції при складенні протоколу даних, які не відповідають дійсності, зокрема, про наявність у особи ознак алкогольного сп`яніння, апеляційний суд звертає увагу, що визначення ознак щодо можливості знаходження водія у стані сп`яніння відноситься до виключної компетенції поліцейських, тобто є їх дискреційними повноваженнями, а перевірка наявності чи відсутності у водія такого стану здійснюється у встановленому законом порядку. При цьому, така ознака алкогольного сп`яніння як: запах алкоголю з порожнини рота може бути встановлена виключно органолептичним шляхом, а інші ознаки поліцейський встановлює шляхом візуального спостереження та аналізу поведінки водія. Тому відсутність видимих ознак у водія на відеозаписі не спростовують факт відмови від проходження огляду, адже наявність ознак встановлює виключно поліцейський і це є лише підставою для огляду, оскільки метою є встановлення факту керування у стані сп`яніння чи спростування такого стану за результатами огляду. Оскільки у даному випадку перевірці підлягають обставини щодо відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, то заперечення стосовно відсутності ознак є необґрунтованими.

Щодо часу, зазначеного у протоколі у п.7, апеляційний суд звертає увагу, що вказаний пункт містить уточнення щодо часу керування ОСОБА_1 транспортним засобом (23.12.2025 о 23:06), що також підтверджується наявним відеозаписом та письмовими поясненнями ОСОБА_3 , а надалі в цьому пункті протоколу описані події, пов`язані із викликом на «102», виявленням ознак сп`яніння та відмовою від проходження огляду.

Посилання захисника в судовому засіданні апеляційної інстанції на те, що між припиненням руху транспортного засобу (23:13) та пропозицією пройти огляд (00:49) минуло близько 1,5 години, є безпідставними та не спростовують наявності в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого правопорушення. Системний аналіз положень статті 266 КУпАП, Інструкції № 1452/735 та Порядку № 1103 свідчить про відсутність у законодавстві обмежень щодо часу, протягом якого поліцейський зобов`язаний запропонувати водієві огляд безпосередньо після припинення руху авто. Натомість вказані правові норми встановлюють граничний строк для проведення самого огляду в закладі охорони здоров`я (зокрема: не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав - ознак сп`яніння), від якого ОСОБА_1 відмовився. При цьому, сам по собі факт припинення руху та паркування транспортного засобу не позбавляє особу статусу водія стосовно подій безпосереднього керування цим транспортним засобом, які передували приїзду екіпажу поліції та висуненню законної вимоги проходження огляду у встановленому порядку.

Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що твердження захисника щодо відсутності в діях ОСОБА_1 ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді доказів у справі.

Судом враховано, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2007 у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує транспортним засобом, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання транспортним засобом є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти транспортними засобами та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже, ОСОБА_1 , реалізуючи своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Враховуючи положення ст.251 КУпАП, матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 містять достатньо фактичних даних, які свідчать про обґрунтованість висновку суду щодо доведеності вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та не спростовуються доводами апеляційної скарги.

За таких обставин, оскаржувана постанова суду є законною та обґрунтованою, у зв`язку з чим відсутні підстави для її скасування, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Татарбунарського районного суду Одеської області від 16 вересня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду І.А. Артеменко