Постанова від 14 жовтня 2026 р. у справі №496/5298/20 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/8394/26

Справа № 496/5298/20

Головуючий у першій інстанції Буран В. М.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

15.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Карташова О.Ю., Шевиріної Т.Д.,

за участю секретаря судового засідання Шилінскас О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 ,

на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 13 липня 2026 року,

за заявою ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову,

за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна особистою власністю,

в с т а н о в и в:

В червні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі № 496/5298/20 за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна особистою власністю, в обґрунтування якої зазначила, що ухвалою Біляївського районного суду Одеської області у справі 496/5298/21 від 14 червня 2021 року накладено арешт на: автомобіль марки NISSAN PARTHFINDER номерний знак НОМЕР_1 , 2011 року випуску; квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 47,70 кв.м; нежитлове приміщення салону краси будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 32,30 кв.м; незакінчене будівництво садового будинку АДРЕСА_3 . Рішенням Біляївского районного суду Одеської області від 22 лютого 2022 року первісний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - задоволено частково. Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна особистою власністю задоволено повністю, а тому заявниця вважає, що відпала необхідність у забезпеченні позову, у зв?язку із чим, арешт належить скасувати.

ОСОБА_1 просила суд скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 14 червня 2021, шляхом зняття арешту з: автомобіля марки NISSAN PARTHFINDER номерний знак НОМЕР_1 , 2011 року випуску; квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 47,70 кв.м; нежитлове приміщення салону краси будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 32,30 кв.м; незакінченого будівництвом садового будинку АДРЕСА_3 .

Біляївський районний суд Одеської області ухвалою від 13 липня 2026 року заяву представника Гайдай Я.Ф. в інтересах ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову залишив без задоволення. Роз`яснив, що відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції не погодився з думкою представника ОСОБА_3 адвоката Мартинюк Ю.С., що ч. 7 ст. 158 ЦПК України у цьому випадку зобов`язує зберегти накладене забезпечення позову. Законодавчі підстави для його скасування існують. Однак, враховуючі подання касаційної скарги, з метою збереження балансу інтересів сторін, суд вважав, що скасування арешту є передчасним. Звернув увагу, що арешт був накладений з забороною здійснювати відносно майна юридично значимі дії, фактично майно не вилучалось, на його якісні та кількісні характеристики арешт не впливає. Таким чином, з урахуванням, що спір між сторонами продовжується, подано касаційну скаргу, з огляду на те, що у разі зміни судових рішень, скасування арешту може ускладнити виконання рішення суду, суд дійшов висновку про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову.

ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , в апеляційній скарзі просить ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 13 липня 2026 року скасувати, прийняти нову постанову, якою заяву представника ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову задовольнити.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що по касаційній скарзі у справі 496/5298/21 не відкрито касаційне провадження. ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині визнання квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 47,70 кв.м, нежитлового приміщення салону краси будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 32,30 кв.м та незакінченого будівництвом садового будинку АДРЕСА_3 спільним майном подружжя. Визнано право особистої приватної власності на вказані об?єкти за ОСОБА_5 . Вказане рішення набрало законної сили.

Вважає, що за таких обставин були наявні всі підстави для скасування заходів забезпечення позову, сам по собі факт касаційного оскарження рішення, яким спір вирішено по суті, не перешкоджає скасуванню заходів забезпечення позову, оскільки положення Цивільного процесуального кодексу України не ставлять можливість такого скасування в залежність від стадії перегляду судового рішення в касаційному порядку. Вирішальним при цьому є встановлення факту втрати забезпеченням процесуальної доцільності у зв?язку з набранням судовим рішенням законної сили (вказана позиція висловлена в постанові Верховного суду від 23 квітня 2025 у справі № 910/3427/24).

Одеський апеляційний суд ухвалою від 21.07.2026 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою, роз`яснив ОСОБА_3 право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.

ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 копію ухвали про відкриття провадження отримали 23.07.2026 року в особистих кабінетах Електронного суду, що підтверджується довідками.

Представник ОСОБА_3 – ОСОБА_6 копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги отримала 30.09.2026 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.

ОСОБА_3 копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги отримав у відповідності п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України.

Від представника ОСОБА_3 – ОСОБА_6 до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в обґрунтування якого зазначено, що постановою Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2026 року рішення Біляївського районного суду Одеської області від 22 лютого 2022 року залишено без змін. Постанова набрала законної сили з дня її прийняття. 90-денний строк, передбачений частиною сьомою статті 158 ЦПК України, після набрання постановою Одеського апеляційного суду законної сили 22 квітня 2026 року закінчувався 21 липня 2026 року. Натомість заява ОСОБА_5 про скасування заходів забезпечення позову була розглянута судом першої інстанції 13 липня 2026 року, тобто до закінчення зазначеного строку. Тобто, на момент постановлення оскаржуваної ухвали передбачений законом 90-денний строк дії заходів забезпечення позову ще тривав. Посилається, що за правовими висновками Касаційного цивільного суду у справах № 619/4208/21, № 344/11652/21, № 754/12394/20 та № 509/4286/16-ц апеляційний перегляд не може ґрунтуватися на обставинах чи доказах, яких не існувало на момент ухвалення рішення судом першої інстанції. Тому подія, яка настала 21 липня 2026 року, не може бути використана для ретроспективного висновку, що суд першої інстанції неправильно вирішив питання 13 липня 2026 року. Зазначає, що постанова Верховного Суду від 23 квітня 2025 року у справі № 910/3427/24, на яку посилається апелянт, ухвалена за істотно відмінних фактичних та процесуальних обставин.

Учасники процесу про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 судові повістки-повідомлення отримали 02.09.2026 року в особистих кабінетах Електронного суду, що підтверджується довідками.

Представник ОСОБА_3 – ОСОБА_6 судову повістку-повідомлення отримала 30.09.2026 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

ОСОБА_3 про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у відповідності до п.1 ч. 8 ст. 128 та ч. 5 ст. 130 ЦПК України.

Від представника ОСОБА_3 – ОСОБА_6 надійшла заява про відкладення розгляду справи та забезпечення участі представника ОСОБА_3 - адвоката Мартинюк Ю.С. у наступному судовому засіданні по справі №496/5298/20 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. В обґрунтування зазначивши, що у зв`язку із хворобою вона не зможе бути присутньою в судовому засіданні, ОСОБА_3 проходить військову службу за межами міста Одеси, тому не може залишити місце служби 15.10.2026 та не має змоги дістатися до м. Одеси та прибути в судове засідання.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15.10.2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, у задоволенні клопотання представника ОСОБА_3 – Мартинюк Ю.С. про відкладення розгляду справи відмовлено, з огляду на таке.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про дату, час і місце розгляду справи.

Про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням (абзац другий статті 366 ЦПК України).

Враховуючи наявність в матеріалах справи достатньої кількості доказів для встановлення фактичних обставин справи, позивач за первісним позовом реалізував право на викладення відповідних аргументів у відзиві на апеляційну скаргу, у межах апеляційного провадження не приймалось рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі, у клопотанні не наведено обставин, які б перешкоджали розглянути справу за відсутності ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_6 , а також не мотивовано необхідність їхньої безпосередньої явки до суду та не надано доказів на підтвердження обставин хвороби, викладених у заяві про відкладення.

З огляду на положення частини другої статті 372 ЦПК України, згідно з якою неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, та зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає можливим розгляд справи проводити за відсутності ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_6 .

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 – адвокат Старовойтова Д.А., підтримала доводи апеляційної скарги, просила задовольнити апеляційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції не погодився з думкою представника ОСОБА_3 адвоката Мартинюк Ю.С., що ч. 7 ст. 158 ЦПК України у цьому випадку зобов`язує зберегти накладене забезпечення позову.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає, за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів даної справи вбачається, що в провадженні Біляївського районного суду Одеської області перебувала справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна особистою власністю.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 14.06.2021 року задоволено частково без вилучення автомобіля заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову, накладено арешт на:

- автомобіль Nissan Pathfinder н/з НОМЕР_1 , 2011 р.в., кузов НОМЕР_2 двигун НОМЕР_3 чорного кольору, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 від 13 липня 2017 року, заборонивши його відчуження у будь який спосіб без вилучення у фактичного володільця;

- квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 47.7 кв.м.;

- нежитлове приміщення салону краси будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 32,30 кв.м.;

- незакінчене будівництво садового будинку АДРЕСА_3 (повідомлення про початок будівельних робіт ОД 06212192823.

Заборонено до набрання законної сили рішенням суду у справі, державним реєстраторам прав на нерухоме майно будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих органів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження здійснювати будь-які реєстраційні дії стосовно спірно нерухомого майна: квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 47.7 кв.м.; нежитлового приміщення салону краси будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 32,30 кв.м.; незакінченого будівництва садового будинку АДРЕСА_3 , СТ «ОПТИМИСТ», ОСК «ЧАЙКА», Дачненська сільська Рада, Біляївський район, Одеська область (повідомлення про початок будівельних робіт ОД 06212192823).

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 22 лютого 2022 року первісний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на:

- 1/2 частину автомобіля Nissan Pathfinder, н/з НОМЕР_1 , 2011 р. виг., кузов № НОМЕР_5 двигун НОМЕР_6 чорного кольору, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 від 13 липня 2017 року.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на:

- 1/2 частину автомобіля Nissan Pathfinder, н/з НОМЕР_1 , 2011 р. виг., кузов № НОМЕР_5 двигун НОМЕР_6 чорного кольору, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 від 13 липня 2017 року.

В іншій частині позову відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна особистою власністю – задоволено повністю.

Визнано за ОСОБА_5 право особистої приватної власності на:

- нежитлові приміщення салону краси, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , який в цілому складається з приміщень, загальною площею 32.30 кв.м.;

- квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 47,7 кв.м., житловою площею 20.8 кв.м.;

- незакінчений будівництвом садовий будинок АДРЕСА_3 .

Постановою Одеського апеляційного суду від 22.04.2026 року апеляційну скаргу адвоката Попова Володимира Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_3 , залишено без задоволення, рішення Біляївського районного суду Одеської області від 22 лютого 2022 року залишено без змін.

В червні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, просила суд скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 14.06.2021 року шляхом зняття арешту з:

автомобіля марки Nissan Pathfinder, номерний знак НОМЕР_1 , 2011 р. випуску;

квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 47,70 кв.м;

нежитлового приміщення салону краси, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 32.30 кв.м;

незакінченого будівництвом садовий будинок АДРЕСА_3 .

В обґрунтування зазначає, що заходи забезпечення позову за своєю правовою суттю – є гарантією забезпечення інтересів позивача у майбутньому при реалізації судового рішення. Посилаючись на положення ст. 158 ЦПК України вважає, що відпала необхідність в забезпеченні позову, у зв`язку із чим, арешт належить скасувати.

Біляївський районний суд Одеської області ухвалою від 13 липня 2026 року заяву представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову залишив без задоволення.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Забезпечення позову є цивільно-процесуальним заходом, що вживається судом та направлений на охорону матеріально-правових інтересів позивача, що гарантують за його позовом реальне виконання судового рішення. Він застосовується лише до позовів про визнання і про присудження.

Порядок скасування заходів забезпечення позову визначено у статті 158 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст.158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Частинами 7-10 статті 158 ЦПК України встановлено, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Верховний Суд у своїй практиці виходить з того, що оскільки забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення (правові висновки, викладені в постановах від 24 січня 2024 року в справі № 552/5655/19, від 05 червня 2024 року в справі № 727/3071/23, від 27 червня 2024 року в справі № 522/2279/21).

Отже скасування заходів забезпечення позову допускається лише за наявності обставин, які свідчать про відпадіння підстав для їх застосування. При цьому відповідне рішення має бути належним чином мотивованим та ґрунтуватися на встановлених судом фактичних обставинах.

Відповідно до частини 7 статті 158 ЦПК України, заходи забезпечення позову діють протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням законної сили. Разом із тим, постанова Одеського апеляційного суду ухвалена 22 квітня 2026 року, із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову ОСОБА_1 звернулася 18 червня 2026 року в межах цього строку, Біляївський районний суд Одеської області ухвалою від 13 липня 2026 року відмовив у скасуванні заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 14.06.2021 року, тобто як на час звернення із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, так і на час постановлення оскаржуваної ухвали дев`яностоденний строк дії заходів забезпечення позову не сплив.

Виходячи зі змісту клопотання та доданих до нього документів, суд вважає, що заявником не надано доказів з підтвердженням належними засобами доказування, які б давали підстави вважати, що потреба в заході забезпечення позову взагалі відпала.

ОСОБА_1 не навела жодних обставин та не надала доказів, які б свідчили про те, що ризики, для усунення яких було накладено арешт, зникли.

Посилання суду першої інстанції на подання ОСОБА_3 касаційної скарги не вплинуло на правильність висновку суду про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що наведені в обґрунтування апеляційної скарги доводи не можуть бути підставою для скасування ухвали суду, оскільки суд першої інстанції врахував вищенаведені вимоги закону та дійшов обґрунтованого висновку, що підстави для скасування заходів забезпечення позову відсутні.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, оскільки вона постановлена з дотриманням вимог закону.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, 375, ст. 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 13 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді О.Ю. Карташов

Т.Д. Шевиріна