Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №579/2687/26 — Кролевецький районний суд Сумської області

Справа № 579/2687/26

3/579/1179/26

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 жовтня 2026 року суддя Кролевецького районного суду Сумської області Моргун О.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з відділення поліції №1 (м.Кролевець) Конотопського РВП ГУНП в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого АДРЕСА_1 , громадянина України, паспорт № НОМЕР_1 ,

- за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 16 вересня 2026 року близько 16 год. 40 хв. в м.Кролевець на автодорозі Кролевець-Мутин 2 км, керував автомобілем Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме, запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

ОСОБА_1 належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, в суд не з`явився, причину неявки на виклик суду не повідомив.

У своїй практиці Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадження у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року та рішення у справі «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року). З метою недопущення необґрунтованого порушення строків розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановлених ст. 277 КУпАП, а також строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, суд визнає причини неявки ОСОБА_1 у судове засідання неповажними, у зв`язку з цим суд розглядає справу у його відсутність.

Факт вчинення ОСОБА_1 указаного вище правопорушення підтверджується матеріалами справи:

- протоколом про адміністративне правопорушення від 16.09.2026 року серії ЕПР1 № 773370 (а.с. 2);

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 16.09.2026 року (а.с. 4);

- відео-файлами, які містяться на DVD-R диску лазерних систем зчитування (а.с. 6).

За змістом ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.

Згідно ст.ст. 251, 254, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є джерелом доказів, це офіційний документ відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки правопорушення, передбаченого КУпАП.

Суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення можливо приймати до уваги як належний доказ - зміст якого відтворює фактичну обставину, оскільки в судовому засіданні встановлено, що протокол складений уповноваженою особою у встановленому законом порядку, і ознаки діяння, вчиненого ОСОБА_1 16 вересня 2026 року близько 16 год. 40 хв. в м.Кролевець на автодорозі Кролевець-Мутин 2 км, містять склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

У працівника поліції були всі підстави запропонувати пройти медичне освідування на стан алкогольного сп`яніння, вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року № 1395, та вимог ст. 266 КУпАП не порушено.

Доказів, які б могли спростувати причетність ОСОБА_1 до вказаного правопорушення, суду не надано і такі у матеріалах справи відсутні.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 зазначається, що будь-яка особа, яка володіє чи керує транспортним засобом, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання транспортних засобів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти ними та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Таким чином, з досліджених у справі доказів встановлено, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки керуючи транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Відповідно до повідомлення відділення поліції №1 (м.Кролевець) Конотопського РВП ГУНП в Сумській області згідно облікових даних Національної автоматизованої інформаційної системи ІПНП (ГСЦ «Посвідчення водія») на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , видане посвідчення водія серія НОМЕР_3 , дане посвідчення водія має статус зданого на збереження у зв`язку з позбавленням права керування транспортними засобами терміном на 1 рік від 19.12.2023 року за ч.1 ст.130 КУпАП, після чого ОСОБА_1 не поновив право на керування транспортними засобами в сервісному центрі МВС та на даний час посвідчення водія не існує. Позбавленим права керування транспортними засобами не значиться (а.с. 5).

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, який не має права на керування транспортними засобами, ступінь небезпеки для суспільства даного виду правопорушення, з метою запобігання вчиненню ним нових правопорушень, є підстави застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу, передбачене санкцією ч.1 ст.130 КУпАП для іншої особи.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 40-1, ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», керуючись ст.ст. 283 - 285, 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , який вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, піддати адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Відповідно до ч.2 ст.308 КУпАП у порядку примусового виконання цієї постанови в частині стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з ОСОБА_1 стягується подвійний розмір штрафу.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Кролевецький районний суд протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Суддя О. В. Моргун