Постанова від 29 жовтня 2026 р. у справі №592/17050/26 — Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/17050/26

Провадження № 3/592/2746/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року м.Суми

Суддя Ковпаківського районного суду м. Суми Титаренко Вікторія Володимирівна, розглянувши матеріали, які надійшли від Сумського РУП ГУ НП в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ч. 3 ст. 184 КУпАП,

установила:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА № 228502, 02.10.2026 близько 16 год 15 хв за адресою: АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 ухилялася від виконання свого батьківського обов`язку відносно свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки не здійснила належний нагляд за сином внаслідок чого неповнолітній син ОСОБА_2 недосягнувши шістнадцятирічного віку та не маючи права керування ТЗ керував мотоциклом марки "Spark" SP125C-2СDN з д.н.з. НОМЕР_2 , по м. Суми, вул. Андрія Реути. Своїми діями неповнолітній вчинив правопорушення відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 126 КУпАП.

Від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без її участі.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Згідно з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами тощо.

Згідно вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

При цьому, слід зазначити, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, не може перебирати на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виходячи з основоположних засад диспозитивності, суд не може встановлювати інші фактичні обставини, окрім тих, які зазначені у протоколах про адміністративні правопорушення.

Диспозицією ч. 3 ст. 184 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173-4 цього Кодексу.

Диспозиція зазначеної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають відповідальність особи, яка не досягла віку, з якого наступає адміністративна відповідальність.

Крім того, з аналізу положень ст. 184 КУпАП вбачається, що адміністративній відповідальності за ч. 3 підлягають батьки, через ухилення яких від виконання своїх батьківських обов`язків дитина вчинила адміністративне правопорушення. Отже, посадова особа, що складає протокол, повинно чітко зазначити, яке саме адміністративне правопорушення було вчинено неповнолітньою дитиною та від яких саме батьківських обов`язків щодо дитини ухилися батьки (один з батьків), а також надати докази на підтвердження зазначених обставин.

На підтвердження вини ОСОБА_1 до протоколу надано такі докази, а саме: рапорт інспектора СЮП ВП Сумського РУП ГУ НП в Сумській області від 05.10.2026; письмові пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Проте, до протоколу не додано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 .

Крім того, матеріали справи не містять переконливих та належних доказів керування неповнолітнім ОСОБА_2 мотоциклом марки "Spark" SP125C-2СDN з д.н.з. НОМЕР_2 , по м. Суми, вул. Андрія Реути, 02.10.2026, тобто вчинення останнім правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Суд не бере до уваги рапорт працівника поліції, адже рапорт працівника поліції не може бути єдиним доказом у справі. Рапорт, сам по собі, вважається службовим документом, який містить інформацію про події, зібрану поліцейським. Він може бути частиною доказової бази, але не може бути єдиним доказом у справі.

Також суд не бере до уваги письмові пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , де зазначено про керування неповнолітнім мотоциклом, адже відповідно до ст. 251 КУпАП, належними доказами цієї обставини є, серед іншого, пояснення свідків, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписи.

Отже, з матеріалів справи не вбачається існування будь-яких достатніх та переконливих доказів на підтвердження факту вчинення неповнолітнім ОСОБА_2 правопорушення, передбаченого КУпАП, що має наслідком притягнення до відповідальності ОСОБА_1 .

Водночас, положення статті 62 Конституції України визначають, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства» та «Коробов проти України»). Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Згідно з правовими позиціями Європейського суду з прав людини «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. «Поза розумним сумнівом» має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення «поза розумним сумнівом» недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Отже, за встановлених судом обставин, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку про закриття адміністративного провадження щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 184 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у діях останньої складу адміністративного правопорушення, передбаченого вказаною нормою.

Керуючись ст. 9, ч. 2 ст. 126, ч. 3 ст. 184, п. 1 ч. 1 ст. 247, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

постановила:

провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Відповідно до ч. 1 ст. 291 КУпАП постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

Суддя Вікторія ТИТАРЕНКО