Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №682/2365/25 — Славутський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 682/2365/25

Провадження № 2/682/33/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року

Славутський міськрайонний суд

Хмельницької області у складі:

головуючого судді Мотонок Т.Я.,

за участю секретаря судових засідань Мелашенко О.В.,

за участі позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 682/2365/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,

в с т а н о в и в:

До суду надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя.

В обґрунтування поданого позову вказано, що ОСОБА_1 з 09.06.1979 перебувала з відповідачем ОСОБА_3 зареєстрованому шлюбі, який між ними розірвано за в судовому порядку згідно рішення Славутського міськрайонного суду від 15.08.2023. За час спільного проживання в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 ними було придбано житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , право власності на який було оформлено в рівних частках на ОСОБА_1 , на відповідача ОСОБА_3 , на сина ОСОБА_5 та доньку ОСОБА_6 . Також за час шлюбу був придбаний автомобіль марки «MERSEDES-BENZ» моделі «SPRINTER 311CDI», 2005 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , як спільне сумісне майно подружжя, що перебуває в користуванні відповідача, так як останній категорично заявив про відсутність у позивача будь-якого права на автомобіль.

В свою чергу позивач погоджується отримати від відповідача грошову компенсацію замість своєї частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль, який перебуває в користуванні відповідача в сумі 200 000 грн., виходячи, що вартість автомобіля становить 400 000 грн (згідно онлайн-сервісу з продажу автомобілів – AUTO.RIA.com.).

За таких обставин позивач та її представник звернулись до суду та просили: визнати спільним майном подружжя автомобіль марки «МERCEDES-BENZ», моделі «Sprinter 311 CDI», рік випуску – 2005, державний реєстрацій номерний знак НОМЕР_2 , зареєстрований за ОСОБА_3 ; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за частку у праві спільної сумісної власності на майно подружжя 1/2 вартості автомобіля у сумі 200 000 грн; стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу.

Ухвалою суду від 29.09.2025 у даній справі відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання на 22.10.2025.

20.10.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача ОСОБА_3 , адвоката Горщара Б.А., Згідно відзиву, стороною відповідача не оспорюється факт придбання сторонами спірного транспортного засобу марки «Mersedes –Benz» моделі «Sprinter 311CDI» 2005 року випуску на праві спільної сумісної власності подружжя, в період шлюбу. Однак, не можна погодитись із сумою грошової компенсації за вартості спірного транспортного засобу, який нараз дійсно перебуває у користуванні відповідача в сумі 200 000, 00 гривень, оскільки вартість автомобіля в розмірі 400 000,00 гривень, не підтверджена належними доказами. За таких обставин представник просив суд: в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення з відповідача грошової компенсації за 1/2 вартості придбаного автомобіля в сумі 200 000, 00 гривень, –відмовити; стягнути з позивача судові витрати, які пов`язані з розглядом справи.

22.10.2025 підготовче судове засідання у справі було відкладено за клопотанням представника позивача ОСОБА_2

13.11.2025 підготовче судове засідання у справі було відкладено за клопотанням сторін для можливого добровільного врегулювання спору.

16.12.2025 у справі призначено оціночну автотоварознавчу експертизу, у зв`язку із чим провадження у справі зупинено.

02.03.2026 провадження у справі відновлено у зв`язку із надходженням повідомлення про неможливість надання експертного висновку.

18.03.2026 підготовче судове засідання у справі було відкладено за клопотанням представника позивача.

27.03.2026 ухвалою суду прийнято до розгляду заяву представника позивача, адвоката Жилюка О.В., про зміну предмету позову у справі № № 682/2365/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та постановлено в подальшому розглядати справу з урахуванням позовної заяви зі зміною предмету позову, а саме: визнати спільним майном подружжя автомобіль марки «MERCEDES-BENZ», моделі «SPRINTER 311 CD1» (рік випуску - 2005), державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований за ОСОБА_3 ; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за частку у праві спільної сумісної власності на майно подружжя - 1/2 вартості автомобіля у сумі 200 000 грн.

Крім того, 27.03.2026 у справі призначено судову оціночну автотоварознавчу експертизу, у зв`язку із чим провадження у справі зупинено.

16.07.2026 після надходження висновку експерта провадження у справі відновлено та призначено підготовче судове засідання на 28.09.2026.

28.09.2026 підготовче судове засідання у справі закрито та призначено судовий розгляд на 27.10.2026.

27.10.2026 під час судового засідання представник позивача, адвокат Жилюк О.В., поданий позов підтримала з викладених у ньому підстав.

Позивач ОСОБА_1 підтримала позицію свого представника.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник адвокат Горщар Б.А. просили суд при винесенні рішення врахувати висновок експерта щодо дійсної вартості автомобіля.

Отже, заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно приписів ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно зі ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст. 68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч. 1 ст. 70 СК України).

Отже, набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя, яка не потребує доказування та не потребує встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу, та існує поки не спростована. У разі коли презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя не спростовано за відсутності належних доказів того, що майно придбане за особисті кошти одного з подружжя, таке майно вважається спільною сумісною власністю та підлягає поділу, при цьому частки чоловіка та дружини у майні є рівними.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 344/5528/22.

Судом встановлено, що сторони ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували в шлюбі з 09.06.1979, про що свідчить копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 (а.с. 4).

За рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 15.08.2023 шлюб між сторонами – розірвано (а.с. 5).

З матеріалів справи слідує, що 23.08.2013, тобто в період шлюбу із позивачем, за ОСОБА_3 зареєстровано автомобіль марки «MERCEDES-BENZ», моделі «SPRINTER 311 CD1» (рік випуску - 2005), державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , про що свідчить відповідь Територіального сервісного центру № 6845 МВС України (а.с. 6).

Щодо факту придбання автомобіля в період шлюбу сторони не заперечували.

Звертаючись до суду із позовом сторона позивача, зокрема, просила: визнати зазначений вище автомобіль спільним майном подружжя.

Вирішуючи зазначену позову вимогу, суд звертає увагу на таке.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

При розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя (жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі) встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Більше того, відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна, і для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об`єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідним. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові (пункт 40) від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 вже виснувала, що окрема вимога припинити право спільної сумісної власності також є неефективним способом захисту.

Зазначене узгоджується із правовою позиціє Верховного Суду у справі № 523/14489/15-ц у постанові від 23.01.2024.

Так, у даній справі відповідачем не спростовано презумпції спільної сумісної власності автомобіля, а тому визнання даного майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, з огляду на наведену вище правову позицію, не є ефективним способом захисту.

Разом із тим, з огляду на наведене вище, ураховуючи, що презумпцію права власності подружжя на майно, яке набуто ними в період шлюбу, що не спростовано відповідачем, а саме: автомобіль марки «MERCEDES-BENZ», моделі «SPRINTER 311 CD1» (рік випуску - 2005), державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , є спільним майном сторін, відтак, підлягає поділу на загальних підставах.

Згідно з ч. 1 ст. 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Відповідно до ч.1 ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин четвертої, п`ятої статті 71 СК України щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим з подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених статтею 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (стаття 11 цього Кодексу) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден з подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»(далі - Постанова), спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу відповідно до частин другої та третьої статті 325 ЦК України, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

У даній справі сторона позивача висловила згоду на присудження грошової компенсації замість її частки у праві спільної сумісної власності на майно.

За результатами проведеної у справі судової транспортно-товарознавчої експертизи (висновок експерта № 452/26-26 від 10.07.2026) встановлено, що дійсна ринкова вартість автомобіля марки «MERCEDES-BENZ», моделі «SPRINTER 311 CD1» (рік випуску - 2005), державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрованого за ОСОБА_3 , з урахуванням його технічного стану на дату проведення експертизи, складає: 296 546,05 грн (а.с. 100-131).

Таким чином, враховуючи, що спірний автомобіль є об`єктом права спільної сумісної власності сторін, суд приходить до висновку, що відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України та ч. 2 ст. 372 ЦК України частки у праві спільної сумісної власності позивача та відповідача є рівними і підлягають поділу порівну.

Згідно ч. 3 ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Враховуючи положення ч.1 ст. 70 СК України, відсутність домовленості сторін щодо поділу майна та обставин, що б давали підставу для відступу від рівності часток, суд приходить до висновку, що частки сторін у об`єкті спільного майна є рівними.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Розглядаючи справу у межах заявлених позовних вимог, беручи до уваги вимоги чинного законодавства України, зважаючи на обставини, встановлені під час розгляду справи, суд приходить до висновку про необхідність компенсації позивачу частки у спільному майні подружжя – спільного автомобіля, а саме: 148 273,02 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку ст. 141 ЦПК України, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Так, за подання цього позову до суду позивачем сплачено 2000 грн судового збору, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1000 грн судового збору.

Крім того, за клопотанням сторони позивача у справі було проведено судову транспортно-товарознавчу експертизу, вартість якої, згідно Акту здачі-приймання висновку експерта № 452/26-26, становить 5 088,96 грн.

Отже, з урахуванням часткового задоволення позову, із відповідача на користь позивача слід стягнути 2 544,48 грн витрат на проведення експертизи.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 13, 81, 141, 223, 263-265, 274, 352-355 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за частку у праві спільної сумісної власності на майно –автомобіль марки «MERSEDES-BENZ» моделі «SPRINTER 311 CDI», 2005 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у сумі 148 273,02 грн (сто сорок вісім тисяч двісті сімдесят три гривні дві копійки).

У задоволенні іншої частини позову – відмовити.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1000 грн (одна тисяча гривень) судового збору.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2 544,48 грн (дві тисячі п`ятсот сорок чотири гривні сорок вісім копійок) витрат на проведення експертизи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 , рахунок: НОМЕР_6 в Філії - Хмельницьке обласне управління АТ "Ощадбанк")

Відповідач: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване постійне місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_7 ; РНОКПП: НОМЕР_8 )

Повний текст рішення складено: 30.10.2026.

Суддя Мотонок Т. Я.