Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №682/3268/25 — Славутський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 682/3268/25

Провадження № 2/682/214/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 року

Славутський міськрайонний суд

Хмельницької області у складі:

головуючої судді Мотонок Т.Я.,

за участю секретаря судових засідань Мелашенко О.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Маринюка С.О.,

представника відповідача Усачука О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 682/3268/25 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник – адвокат Маринюк Сергій Олександрович, до ПП «Екоагролан-Плюс», про усунення перешкод у користуванні майном,

в с т а н о в и в:

09.12.2025 до суду надійшов позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник – адвокат Маринюк Сергій Олександрович, до ПП «Екоагролан-Плюс», про усунення перешкод у користуванні майном.

В обґрунтування позову вказано, що Позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 682398800:03:006:0015, яка знаходиться на території Берездівської (до реорганізації – Хвощівської) сільської ради Шепетівського (до реорганізації – Славутського) району Хмельницької області. 22.01.2016 між позивачем, як орендодавцем, та Приватним підприємством «Екоагролан-Плюс», як орендарем, був укладений договір оренди землі кадастровий номер 6823988000:03:006:0015 (кадастровий номер в договорі вказано помилково) розташованої на території Берездівської (до реорганізації – Хвощівської) сільської ради, Шепетівського (до реорганізації – Славутського) району Хмельницької області. Однак позивач вказаний договір не підписував, договору із Відповідачем не укладав, волевиявлення щодо погодження всіх умов, в т.ч. істотних, у позивача не було. Тому без відома позивача на підставі оспорюваного договору оренди внесено відомості про суб`єкта іншого речового права на земельну ділянку під номером 14244783, де зазначено, що ПП «Екоагролан–Плюс» являється орендарем. Тоді позивач звернувся до відповідача із спонуканням добровільного розірвання договору, так як бажає самостійно обробляти земельну ділянку, але подана пропозиція залишилася без реагування. Позивач також не отримував кошти від відповідача, що виключає можливість трактувати такі дії як погодження з умовами договору та його визнання.

За таких обставин позивач та його представник звернулись до суду та просили: усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 6823988000:03:006:0015 площею 4,2325 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за адресою: Хмельницька область, Славутський район, с. Хвощівка, що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину серія НАК №165795, виданому приватним нотаріусом Артемовою Л.Я. 23.03.2015, шляхом визнання відсутнім право оренди ПП «Екоагролан-плюс» на земельну ділянку кадастровий номер 6823988000:03:006:0015 площею 4, 2325 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за адресою: Хмельницька область, Славутський район, с. Хвощівка.

Ухвалою суду від 11.12.2026 у справі відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання на 16.01.2026.

26.12.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача ПП «Екоагролан-Плюс» Усачука О.І., в якому останній заперечує проти задоволення позову. Вказує, що на спростування доводів Позивача про те, що договір оренди землі від 22.01.2016 з ПП «Екоагролан-плюс» він не укладав, сторона Відповідача вважає за необхідне надати до суду докази визнання позивачем факту укладення договору, зокрема, копії відомостей на виплату орендної плати за 2016-2020 роки. Так, розпочинаючи з грудня 2021 року ПП «Екоагролан-плюс» продовжувало виконувати умови укладеного Договору оренди землі від 22.01.2016, однак ОСОБА_1 кошти відмовлявся отримувати, у зв`язку з чим, вони направлялися поштовим оператором АТ «Укрпошта». Тобто, отримуючи щорічно плату за користування своїм майном Позивач усвідомлював, що Відповідач продовжує здійснювати обробіток його ділянок впродовж тривалого часу і його це абсолютно влаштовувало. Крім того, як додатковий факт, що підтверджує укладення та визнання Договору оренди землі варто вказати, що між Позивачем та Відповідачем 23.11.2020 було підписано Додаткову угоду до Договору оренди земельної ділянки від 22.01.2016. Відповідно до пункту 1 цієї Додаткової угоди, «сторони визнають чинним і дійсним Договір, підтверджують свої зобов`язання та зобов`язуються у подальшому їх належно виконувати у повному обсязі. У Сторін відсутні претензії щодо виконання зобов`язань за даним Договором». Крім того, відповідно до пункту 2.2. було змінено розмір орендної плати. ОСОБА_1 , усвідомлюючи значення своїх дій, діючи вільно, маючи повну цивільну дієздатність, розуміючи наслідки даного правочину не висловлював незгоди з Договором. На переконання Відповідача, платіжна документація підтверджує, що Нікітюк В.П. систематично отримував від ПП «Екоагролан-плюс» грошові кошти із призначенням платежу орендна плата за землю - свідчить про наявність між сторонами договірних правовідносин з оренди землі, волевиявлення позивача на виконання договору та визнання його умов. Враховуючи викладене сторона Відповідача переконана, що Позивач досяг згоди щодо всіх їх істотних умов, у подальшому отримуючи орендну плату і не заперечуючи щодо її розміру та порядку оплати. Тому доводи Позивача про те, що він не оформляв договорів оренди земельних ділянок у 2016 році, є безпідставними, необґрунтованими та недоведеними.

16.01.2026 розгляд справи не відбувався з технічних причин: у зв`язку із відсутністю електропостачання в суді.

02.02.2026 у проведення підготовчого судового засідання було оголошено перерву за клопотанням представників обох сторін.

11.02.2026 підготовче судове засідання у справі було відкладено за клопотанням представника відповідача.

05.03.2026 у справі призначено судову-почеркознавчу експертизу, у зв`язку із чим провадження у справі зупинено.

15.07.2026 у зв`язку із надходженням висновку від експертної установи провадження у справі відновлено та призначено підготовче судове засідання на 22.09.2026.

22.09.2026 підготовче судове засідання у справі закрито та призначено судовий розгляд на 23.10.2026.

Під час судового засідання 23.10.2026 представник позивача підтримав позовні вимоги. Зазначив, що договір оренди від 22.01.2016 щодо земельної ділянки із кадастровим номером 6823988000:03:006:0015 позивач особисто не підписував із відповідачем, волевиявлення на укладення цього правочину не мав, саме тому і звернувся до суду із вимогою про усунення перешкод в користуванні належною йому земельною ділянкою шляхом визнання відсутнім права оренди на неї ПП «Екоагролан-плюс». Щодо експертизи, проведеної у рамках справи, представник зазначив, що належність підпису позивача на додатковій угоді не може вважатися його волею на укладення основного договору, оскільки за доктриною «плодів отруєного дерева» додаткова угода не може вважатися самостійним документом до договору, який вчинявся поза волею позивача.

Позивач ОСОБА_1 підтримав позицію свого представника. Додатково повідомив, що повністю підтримує позицію свого представника.

Представник ПП «Екоагролан-плюс», Усачук О.І., заперечував проти задоволення позову. Зазначив, що з 22.01.2016 сторони виконували умови договору оренди, зокрема, відповідач належним чином користувався земельною ділянкою, належною позивачеві, а позивач в свою чергу отримував плату за користування його землею, докази чого додані позивачем до матеріалів справи. Зазначене свідчить про реальне виконання договору. В 2020 році сторони уклали додаткову угоду, зі змісту якої вбачається, що сторони визнають чинним та дійсним Договір оренди та визнають свої зобов`язання за ним. Також, згідно додаткової угоди, сторони погодили збільшити орендну плату, яку позивач продовжував отримувати. І саме додаткову угоду особисто підписав позивач. На даний час неможливо встановити, чому договір оренди від 22.01.2016 було підписано не позивачем, однак зараз це не має суттєвого значення, оскільки договір фактично виконувався попри відсутність підпису позивача. Представник відповідача в свою чергу посилається на доктрину «суперечливої поведінки», зазначаючи, що позивач, отримуючи грошові кошти за користування його землею, не може стверджувати, що він не мав волі на укладення договору оренди.

Отже, заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

За змістом ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 cт. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За вимогами статті 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Приписами статей 626, 629, 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом cт. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У частині 1 cт. 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч. 2 cт. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23.03.2015, виданого приватним нотаріусом Славутського районного нотаріального округу Хмельницької області Артемовою Л.Я., є власником земельної ділянки із кадастровим номером 6823988000:03:006:0015, площею 4,2325 га, із цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Хвощівської сільської ради Славутського району, Хмельницької області, за межами населеного пункту (а.с. 8).

Право власності позивача на вказану земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.03.2015, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 603639268239 (а.с. 9-10).

Із інформаційного витягу з Реєстру № 423220687 слідує, що за ПП «Екоагролан-плюс», як орендарем, 14.04.2016 зареєстровано право оренди вказаної вище земельної ділянки строком на 15 років на підставі договору оренди від 22.01.2016, укладеним із ОСОБА_1 (а.с. 18-19).

Так, зі змісту договору від 22.01.2016 слідує, що сторони уклали договір оренди земельної ділянки 6823988000:03:006:0015, площею 4,2325 га строком на 15 років. Сторонами погоджено розмір орендної плати у розмірі 6 % від нормативної грошової оцінки землі, яка становить 78 9833,21 грн, а також терміни та порядок її виплати (а.с. 11-13).

22.01.2016 між сторонами підписано Акт Приймання-передачі об`єкта оренди – вказаної вище земельної ділянки та Акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (а.с. 14, 15-17).

Крім того, 23.11.2020 між ОСОБА_1 та ПП «Екоагролан-плюс» було підписано Додаткову угоду до Договору оренди землі від 22.01.2016, за умовами якої сторони змінили розмір та умови виплати орендної плати, залишивши інші умови Договору – чинними. Додаткова угода підписана ОСОБА_1 та представником ПП «Екоагролан-плюс».

Відповідно до п. 1.1 Додаткової угоди, сторони визнають чинним і дійсним Договір, підтверджують свої зобов`язання і зобов`язуються в подальшому їх належно виконувати в повному обсязі. У Сторін відсутні претензій щодо виконання зобов`язань за даним Договором (Договір оренди землі від 22.01.20216) (а.с. 58).

Отже, за правилами ст. 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі ст. 90 Земельного кодексу України власники земельних ділянок мають право передавати їх в оренду.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громади і юридичних осіб здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки із орендарем.

Визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі врегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У статті 6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності. Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи (статті 3, 4 Закону України «Про оренду землі»).

В силу вимог ст. 16 Закону України «Про оренду землі», укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Частина 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» кореспондується із положеннями ч. 1 ст. 638 ЦК України, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору та умови, що визначені законом, як істотні.

Якщо сторона не виявила свою волю до вчинення правочину й до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Варто зауважити, що, відповідно до статті 11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин це юридичний факт, який слугує належною правовою підставою виникнення, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 202 ЦК України).

З урахуванням вищенаведених норм, договір оренди землі як вид правочину відновиться до двосторонніх правочинів.

Частиною ч. 3 ст. 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четверта статті 207 ЦК України.

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.

Наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов`язки поза таким волевиявленням.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника(-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами (постанова Верховного Суду від 22 січня 2020 року в справі №674/461/16-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року в справі № 227/3760/19-ц вказано, що укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

З правових Верховного Суду, викладених у постанові від 18.01.2023 у справі № 601/2139/21 вбачається, що належним доказом, який би міг засвідчити належність підпису особи на письмових документах є висновок почеркознавчої експертизи.

Так, у справі за клопотанням сторін було призначено судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої були поставлені наступні питання: «Чи виконано рукописний текст (підпис та ПІБ) у графі «Підпис» договору оренди земельної ділянки від 22.01.2016 року, кадастровий номер 6823988000:03:006:0015, особисто ОСОБА_1 ?»; «Чи виконано рукописний текст (підпис та ПІБ) у графі «Підпис» Додаткової угоди від 23.11.2020 до Договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6823988000:03:006:0015 від 22.01.2016 ОСОБА_1 чи іншою особою?».

Висновком експерта № СЕ-19/123-26/4648-ПЧ встановлено, що: «1. Рукописний текст (підпис та ПІБ) у графі «Підпис» договору оренди земельної ділянки від 22.01.2016 року, кадастровий номер 68523988000:03:006:0015, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою»; «2. Рукописний текст (підпис та ШБ) у графі «Підпис» Додаткової угоди від 23.11.2020 до Договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6823988000:03:006:0015 від 22.01.2016 року, виконаний ОСОБА_1 ».

Проте відповідно до матеріалів справи, орендар ПП «Екоагролан-плюс» використовувало земельну ділянку позивача, а орендодавець ОСОБА_1 отримував орендну плату за користування земельною ділянкою у розмірі, визначеному Договором та, в подальшому, що підтверджується відомостями на виплату орендної плати та квитанції про направлення «Укрпошта» (а.с. 36-38, 39-42, 43-47, 48, 49, 50, 51, 52, 54, 55, 56, 57).

Отож, зі змісту вказаних документів слідує, що позивач отримував від орендаря орендну плату згідно умов Договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 також виснувала, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

В силу пункту 6 частини 1 статті 3 ЦК України справедливість, добросовісність та розумність віднесені до основних засад цивільного законодавства.

Поряд із цим норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 463/13099/21, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року в справі № 567/3/22).

Тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). З урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19).

За змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписах глави 58 ЦК, якщо договір оренди хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав.

Тобто суду необхідно встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю оплату.

У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

Якщо наймодавець (орендодавець) не підписував договір оренди земельної ділянки, але підписав акт прийому-передачі земельної ділянки та отримує плату за користування земельною ділянкою (орендну плату) від наймача (орендаря), то за такого випадку визнання відсутнім права оренди та повернення земельної ділянки не може бути застосованим. Це зумовлено тим, що поведінка орендодавця суперечить його попередній поведінці (підписання акта прийому-передачі земельної ділянки та отримання плати за користування земельною ділянкою) і є недобросовісною (постанова Верховного Суду від 17 вересня 2025 року в справі № 676/8831/23).

Верховний Суд у своїх постановах послідовно наголошує на обов`язковості застосування принципу добросовісності та доктрини заборони суперечливої поведінки. Суть цієї доктрини полягає в тому, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Якщо сторона своїми діями демонструвала відповідачу, що договір є чинним, вона втрачає право згодом стверджувати, що користування землею є безпідставним. Така суперечлива поведінка позивача суперечить принципу добросовісності, чесності та правової визначеності, спрямована на умисне позбавлення відповідача законного права користування земельною ділянкою.

Оскільки зобов`язання за договором оренди землі з урахуванням змін, внесених додатковою угодою фактично виконувалися сторонами, то між сторонами існували договірні відносини, що свідчить про наявність волевиявлення орендодавця на укладення та виконання додаткової угоди до договору оренди землі, незважаючи на те, що підпис на даній угоді належить не йому.

Таким чином, підписавши додаткову угоду до договору оренди землі, позивач на власний розсуд реалізував своє право розпорядження земельною ділянкою, добровільно передавши право користування відповідачу за визначену плату.

Суд вважає, що позивач, пред`явивши позов, діяв недобросовісно, оскільки був обізнаний з умовами договору оренди земельної ділянки, вносив до нього зміни, отримував орендну плату за користування земельною ділянкою, дозволяв її фактичне використання орендарем, суд приходить до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 1, ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові – на позивача.

Таким чином, у зв`язку із відмовою у позові, відсутні підстави для стягнення із відповідача на користь позивача судових витрат.

Крім того, згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом 5 днів після ухвалення рішення суду, за умови, за умови, що сторона до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу представником відповідача зазначено, що відповідні докази будуть подані до суду у відповідності до вимог ЦПК України протягом 5 днів після винесення рішення судом.

Керуючись ст.ст. 4-13, 17, 18, 141, 263, 265, 273, 352-355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: ПП «Екоагролан-Плюс» (адреса: Хмельницька область, Шепетівський район, с. Хвощівка, вул. Поштова, 1А, ЄДРПОУ 37565544)

Повний текст рішення складено: 30.10.2026.

Суддя Мотонок Т. Я.