Суд: Черкаський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Інші справи позовного провадження
Дата: 28 жовтня 2026 р.
Справа: №712/8471/26
Суддя: Василенко Л. І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2026 року
м. Черкаси
Справа № 712/8471/26
Провадження № 22-ц/821/1951/26
Категорія: на ухвалу
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого – Василенко Л. І.,
суддів: Новікова О. М., Сіренка Ю. В.,
секретаря – Дмитренко В. В.,
учасники справи:
позивач – ОСОБА_1 ,
відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», в особі Черкаської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 червня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», в особі Черкаської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», про визнання недійсним рішення комісії, акта-розрахунку, визнання протиправними дій щодо припинення газопостачання та зобов`язання відновити газопостачання, у складі головуючого судді Стеценко О. С.,
в с т а н о в и в :
У червні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом ТОВ «Газорозподільні мережі України», в особі Черкаської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», про визнання недійсним рішення комісії, акта-розрахунку, визнання протиправними дій щодо припинення газопостачання та зобов`язання відновити газопостачання.
Просив: визнати недійсним рішення комісії з розгляду актів про порушення вимог кодексу ГРМ ТОВ «Газорозподільні мережі України», в особі Черкаської філії від 17 лютого 2026 року про задоволення Акта про порушення № 67 від 19 грудня 2025 року та здійснення перерахунку (донарахування) ОСОБА_1 необлікованих об`ємів природного газу, оформлене протоколом засідання комісії від 17 лютого 2026 року та актом-розрахунком необлікованого об`єму та обсягу природного газу і його вартості;
- визнати недійсним Акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості, складений на підставі Акта про порушення № 67 від 19 грудня 2025 року, яким позивачу донараховано 380253,48 грн;
- визнати відсутнім обов`язок ОСОБА_1 сплачувати суму 380253,48 грн, визначену рахунком № 0226-7200004552 від 17 лютого 2026 року;
- визнати протиправними дії ТОВ «Газорозподільні мережі України», в особі Черкаської філії щодо припинення газопостачання до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;
- зобов`язати ТОВ «Газорозподільні мережі України», в особі Черкаської філії відновити газопостачання до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
19 червня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з заявою про забезпечення позову шляхом зобов`язання ТОВ «Газорозподільні мережі України», в особі Черкаської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» відновити газопостачання до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Заяву мотивував тим, що він звернувся до суду із позовом до відповідача про оскарження акту про порушення, визнання дій незаконними, відновлення газопостачання.
Вказує, що він постійно проживає в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який не має альтернативних систем опалення.
Зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що навіть у разі задоволення позову газопостачання буде відновлено лише після набрання рішенням законної сили, що може тривати місяці, протягом яких позивач лишатиметься без опалення.
Вважає, що забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки воно не змінює суті спору, а лише тимчасово відновлює становище, яке існувало до порушення.
Зауважує, що наслідки для відповідача, у разі задоволення заяви про забезпечення позову, є значно меншими, ніж наслідки для позивача у разі відмови в її задоволенні.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 червня 2026 року у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Ухвала мотивована тим, що метою забезпечення позову є зобов`язання відповідача вчинити дії щодо відновлення газопостачання до домоволодіння ОСОБА_1 , яке було припинено 19 грудня 2025 року, що фактично відповідає одній із позовних вимог, заявлених у позові.
Суд дійшов висновку, що вимоги заявника є необґрунтованими.
Не погоджуючись із ухвалою суду, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 червня 2026 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Зобов`язати ТОВ «Газорозподільні мережі України», в особі Черкаської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» тимчасово, до набрання законної сили рішенням суду у справі № 712/8471/26, відновити газопостачання житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції фактично не дослідив жодної з обставин, що мають істотне значення: відсутність в будинку альтернативних джерел опалення, неможливість користування житлом без природного газу, тривалість майбутнього судового розгляду, ризик пошкодження будинку, ризик заподіяння шкоди здоров`ю членів сім`ї позивача. Натомість суд обмежився загальним висновком про тотожність заходу забезпечення позову заявленим позовним вимогам, фактично не здійснивши судового розгляду, передбаченого ст. ст. 149-150 ЦПК України.
Зазначає, що тимчасове відновлення газопостачання не містить висновку про незаконність Акта про порушення № 67, не вирішує питання правомірності рішення комісії оператора ГРМ та не позбавляє відповідача права доводити законність своїх дій під час розгляду справи. Такий захід лише забезпечує збереження існуючого стану до ухвалення рішення суду.
Тому вважає, висновок місцевого суду про тотожність помилковим.
Вважає, що суд першої інстанції не забезпечив балансу інтересів сторін, що свідчить про істотне порушення принципу пропорційності та фактично не здійснив оцінки ризиків, про які заявляв позивач, а тому застосував норми процесуального права формально.
Зауважує, що відмова в забезпеченні позову фактично позбавляє позивача ефективного судового захисту.
ОСОБА_1 подав до апеляційного суду заяву про розгляд справи за його відсутності, зазначивши що вимоги апеляційної скарги підтримує.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача ТОВ «Газорозподільні мережі України», в особі Черкаської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» – Татаринова О. С., перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 353 ЦПК України визначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції про скасування забезпечення позову, відмови в скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову або відмови у забезпеченні позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Частиною 1 та ч. 2 ст. 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Верховний Суд у постановах від 31 липня 2024 року в справі № 623/2015/21, від 29 липня 2024 року в справі № 761/80/23, від 15 липня 2024 року в справі № 361/5905/23 та інших виснував, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, зокрема задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Також заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Під час розгляду заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 зазначено, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 виснувала, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Тому суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності від конкретного випадку.
Під час вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 201/9686/23 (провадження № 61-18173св23).
Апеляційний суд враховує, що положеннями ч. 1 ст. 151 ЦПК України передбачено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Як убачається із матеріалів справи, предметом позову є захист прав споживача, зокрема, визнання незаконними дій відповідача, зокрема щодо припинення газопостачання до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язання ТОВ «Газорозподільні мережі України», в особі Черкаської філії відновити газопостачання до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 12, ч. 2 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частинами 5, 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У даному випадку, позивачем, всупереч вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, не доведено належними і допустими доказами, що невжиття заходів забезпечення позову (відновлення газопостачання) може унеможливити або істотно ускладнити виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Крім того, забезпечення позову шляхом зобов`язання ТОВ «Газорозподільні мережі України», в особі Черкаської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» відновити газопостачання до житлового будинку за адресою позивача фактично є тотожніми частині позовних вимог.
Отже апеляційний суд враховує, що такі вимоги щодо забезпечення позову є тотожними тим вимогам, які зазначені заявником в позовній заяві.
Тотожність позовних вимог заходам забезпечення позову має наслідком відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі 754/4437/18, від 22.09.2021 у справі №752/24015/20.
Враховуючи викладене та на підставі належним чином оцінених доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується і апеляційний суд, про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки заявником не доведено обґрунтованість припущення, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення та правильно встановив, що обраний спосіб забезпечення позову є тотожним одній з позовних вимог.
Твердження заявника щодо безпідставної відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, не можуть бути підставою для скасування судового рішення, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для заявника, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову у цій справі та не спростовують правильність висновків суду, викладених у мотивувальній частині ухвали, тому не приймаються апеляційним судом та не підлягають задоволенню.
Як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, судом додержано вимоги процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції – без змін.
Керуючись ст. ст. 35, 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.
Ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 червня 2026 року – залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 29 жовтня 2026 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: О. М. Новіков
Ю. В. Сіренко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua