Суд: Харківський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них
Дата: 28 жовтня 2026 р.
Справа: №624/822/24
Суддя: Пилипчук Н. П.
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2026 року
м. Харків
справа № 624/822/24
провадження № 22-ц/818/186/26
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого – Пилипчук Н.П.,
суддів – Маміної О.В., Яцини В.Б.,
за участю секретаря – Муренченко С.А.,
учасники справи:
позивачка – ОСОБА_1 ,
відповідачі – Управління соціального захисту населення Берестинської районної державної адміністрації Харківської області, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України, військова частина НОМЕР_1 ,
третя особа – військова частина НОМЕР_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 18 квітня 2025 року в складі судді Богачової Т.В.
в с т а н о в и в:
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Берестинської районної державної адміністрації Харківської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 , третя особа: військова частина НОМЕР_2 про встановлення юридичного факту перебування на утриманні.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 був її племінником і загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 захищаючи територіальну цілісність України при виконанні бойового завдання в с. Устинівка, Сєвєродонецького району Луганської області. Мати загиблого, ОСОБА_3 , була її сестрою, одружилась і проживала зі своїм чоловіком ОСОБА_4 і двома дітьми: ОСОБА_5 - дитиною від першого шлюбу та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Єлізово Камчатської області. Мати дітей померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Зазначила, що дитину від першого шлюбу вона забрала на виховання одразу. Батько ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , наполіг щоб його син залишився з ним, обіцяв турбуватись і виховувати його. Та через півроку здав дитину в будинок «Малютки». Згодом дитину перевели в школу-інтернат м. Єлізово №1. З цього дитячого закладу їй як рідній тітці ОСОБА_6 прийшов лист в якому повідомлялось, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходиться у них на вихованні, що умови утримання дитини не можуть бути забезпечені належним чином, у зв`язку з чим вона вирішила забрати і другого племінника. Батько ОСОБА_6 - ОСОБА_7 надав згоду на опікунство заявника над племінником.
15.01.2001 рішенням Виконавчого комітету Кегичівської селищної ради Харківської області мене призначено опікуном над неповнолітнім племінником ОСОБА_2 . Увесь час ОСОБА_6 проживав у її сім`ї, виховували його як власного сина. Згодом батько ОСОБА_6 взагалі припинив цікавитись рідним сином і покинув його. Він змінив місце проживання і виїхав у невідомому напрямку. Органами міліції проводились заходи по розшуку ОСОБА_7 , але позитивних результатів він не мав. 20.10.2006 рішенням Кегичівського районного суду Харківської області ОСОБА_7 визнано безвісно відсутнім.
Посилалася на те, що загиблий був їй сином, власних дітей не мала. У період навчання загиблого, вона та її чоловік забезпечували його усім необхідним для навчання. Пройшов час, ОСОБА_6 став дорослий і уже самостійно зміг працювати і забезпечував свої потреби. Тепер уже він надавав їй допомогу так як допомагав би рідній мамі.
Вказала, що у 2021 році вона була безробітна і племінник надавав кошти на продукти, ліки та сплату комунальних послуг, придбав пральну машину і холодильник. ОСОБА_2 22.05.2020 уклав контракт про військову службу в лавах ЗСУ і проходив службу в частині НОМЕР_1 . Службу проходив у Сєвєродонецьком районі Луганській області, де і загинув від отриманих ушкоджень внаслідок військових дій. До дня смерті ОСОБА_6 фактично проживав разом з нею та турбувався про неї як про власну матір. Фактично заявник була на його утриманні.
Посилалася на те, що після загибелі племінника вона звернулася до державних органів з метою отримання пенсійного та грошового забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг, однак отримала відмову, оскільки виплати можуть бути призначені у випадку визнання її особою, яка була на утриманні загиблого ОСОБА_2 .
Просила встановити юридичний факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утриманні загиблого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 18 квітня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 – задоволено, встановлено факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на утриманні племінника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_7 в с. Устинівка, Сєвєродонецького району, Луганської області.
Не погоджуючись з рішенням суду Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що від встановлення юридичного факту проживання однією сім`єю залежить виникнення права на отримання статусу члена сім`ї загиблого Захисника України та отримання одноразової грошової допомоги, тому Міністерство оборони України повністю заперечує проти задоволення позову. Від встановлення юридичного факту залежить підтвердження за заявницею певного соціально-правового статусу щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім`ї військовослужбовця, не пов`язаного з будь-якими цивільними правами та обов`язками заявниці, їх виникненням, існуванням та припиненням. Отже, за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, а отже, не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства. Тож у спірних правовідносинах суд повинен врахувати правову мету звернення до суду, яка полягає у підтвердженні певного соціального статусу заявниці. Такий статус має правове значення виключно у публічно-правових відносинах, оскільки впливає на підтвердження та можливість реалізації прав у сфері соціального забезпечення. Факт спільного проживання в одному місці не свідчить про спільне проживання саме як сім`ї. Заявниця ніяким чином не підтвердила вказаного факту та не надала жодних належних доказів щодо підтвердження вказаного факту, а судом першої інстанції цього враховано не було.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Міністерство оборони України необхідно залишити без задоволення, рішення суду – залишити без змін.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що батьками ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є: батько - ОСОБА_10 , мати – ОСОБА_11 (а.с.13,14 том 1).
З 15 жовтня 1988 року ОСОБА_12 та ОСОБА_9 перебувають у зареєстрованому шлюбі. Після укладення шлюбу ОСОБА_9 обрала прізвище чоловіка ОСОБА_13 (а.с.13 том 1).
Відповідно до довідки № 15 від 20.02.2001, виданої Відділом реєстрації актів громадянського стану Кегичівського районного управління юстиції, з якої вбачається, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 уклали шлюб 15.01.1993. Після укладення шлюбу ОСОБА_8 обрала прізвище чоловіка ОСОБА_14 та у них народився син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.15,17 том 1).
ІНФОРМАЦІЯ_8 померла ОСОБА_3 (а.с.16 том 1).
З листа директора школи інтерната м. Єлізово, Камчатської області, адресованого ОСОБА_1 , вбачається, що директорка просить забрати ОСОБА_6 на виховання, оскільки мати загинула, а батько відмовляється від його виховання (а.с.18-19 том 1).
21.12.2000 ОСОБА_7 склав заяву про те, що він надає згоду на встановлення опіки над його сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , родичам, які проживають в смт. Кегичівка, Харківської області. Зазначив, що мати дитини померла, а він не має коштів та роботи для забезпечення сина (а.с.20 том 1).
Рішенням Виконавчого комітету Кегичівської селищної ради № 10 від 15.01.2001 призначено опікуном ОСОБА_1 над неповнолітнім племінником ОСОБА_2 (а.с.21 том 1).
Рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 20.10.2006 визнано безвісно відсутнім ОСОБА_7 (а.с.22 том 1).
Згідно з приписом № 721 від 18.05.2020, солдат ОСОБА_2 22.05.2020 вибув в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 для прийняття на військову службу за контрактом (а.с.23 том 1).
Відповідно до копії декларації № 0001-74НЕ-7Х00 від 13.05.2020, ОСОБА_2 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 та уклав декларацію з лікарем ОСОБА_15 та в п. 1.12.1 зазначив довіреною особою, яку необхідно повідомити в разі настання екстреного випадку з ним – ОСОБА_1 (а.с.26 том 1).
Згідно з повідомленням про обробку персональних даних та згода на обробку персональних даних від 13.05.2020, ОСОБА_2 зазначив фактичну адресу проживає: АДРЕСА_1 (а.с.27-28 том 1).
Відповідно до довідки, виданої Кегичівською селищною радою Харківської області № 10-10/35/6 від 14.07.2022 з якої вбачається, що ОСОБА_2 , 1993 року народження, був зареєстрований в АДРЕСА_2 , але фактично проживав разом з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.35 том 1).
З копії виписки по надходженням по картці/рахунку НОМЕР_3 за період з 01.05.2022-31.05.2022, відкритого на ім`я ОСОБА_12 , вбачається, що ОСОБА_2 переказав кошти 27.05.2022 року у сумі 40000 грн (а.с.25 том 1).
Матеріали справи також містять копії фотознімків на яких зображені позивач разом з ОСОБА_2 та копії скриншотів переписки з ОСОБА_2 , з яких вбачається, що він піклується про батьків, надає матеріальну допомогу (а.с.32-33 том 1).
Відповідно до копії трудової книжки, виданої на ім`я ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 , з якої вбачається, що ОСОБА_1 з 30.04.2021 року була звільнена з роботи. 27.06.2021 року була постановлена на облік в Кегичівській районній філії Харківського ОЦЗ та призначена виплата по безробіттю (а.с.34 том 1).
ІНФОРМАЦІЯ_7 в с. Устинівка, Сєвєродонецького району, Луганської області помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.37 том 1).
З копії лікарського свідоцтва про смерть № 2941 від 22.06.2022, виданого КЗ «Дніпровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради» вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 отримавши ушкодження внаслідок військових дій вогнепальної та іншої звичайної зброї (а.с.36 том 1).
Рішенням Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України від 15.08.2023, Управлінням розглянуто заяву ОСОБА_1 стосовно призначення пенсії в разі втрати годувальника та зазначено, що підстави для призначення пенсії відсутні, оскільки в переліку осіб, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України №2262 опікуни відсутні (а.с.38 том 1).
Листом Управління соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації Харківської області, повідомлено про те, що УПСЗН Красноградської РДА Харківської області не має правових підстав для надання статусу та видачі посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника України особі котру було призначено опікуном над неповнолітнім племінником (а.с.39 том 1).
З витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 3/зм від 02.04.2024, документи ОСОБА_1 повернуто на доопрацювання (а.с.40 том 1).
В суді першої інстанції були допитані свідки.
Так, свідок ОСОБА_16 повідомила, що вона була директором школи, в якій навчався ОСОБА_2 . Зазначила, що ОСОБА_1 не мала своїх дітей, але після смерті своєї сестри, забрала на виховання двох її синів. Одним з них був ОСОБА_2 . Вказала, що ОСОБА_2 спочатку був неконтрольованою дитиною, але завдяки зусиллям позивача, він виріс дуже гарним хлопцем. Позивач дуже його любила, як рідного сина, вона завжди ним опікувалася, приходила до школи, приймала активну участь в його навчанні та вихованні. Також повідомила, що коли ОСОБА_2 вступив до лав ЗСУ та приїздив у відпустки додому, вона декілька разів його бачила, і він їй особисто повідомляв, що повинен мамі віддячити, оскільки вона не працює, він утримує її, надає кошти на лікування, сплату комунальних послуг, перекриття даху та інше.
Свідок ОСОБА_17 повідомила, що ОСОБА_2 та позивача по справі знає особисто, оскільки її донька та ОСОБА_2 ходили до одного класу. Зазначила, що позивач ОСОБА_1 не мала своїх дітей, але після смерті своєї сестри, забрала на виховання двох її синів. Повідомила, що для позивача її племінники були синами, а не підопічними. Вона їх дуже любила, виховувала та в усьому підтримувала. ОСОБА_2 був дуже активним хлопцем, з ним було легко розмовляти, він був порядною людиною. Після школи він поступив до суворовського училища, але потім покинув навчання та підписав контракт та пішов боронити Україну. Всі дуже переживали та підтримували його, майже кожного дня з ним спілкувалася і в розмовах він завжди казав, що позивач перебуває у нього на утриманні, оскільки на той час не працювала та не мала коштів для існування. Він пересилав їй кошти та казав, що мамі вони будуть не зайвими, а йому вони на війні не потрібні. Зазначила, що допомога, яку надавав ОСОБА_2 своїй мамі – позивачці по справі була колосальною. Затвердила, що позивач перебувала на утриманні ОСОБА_2 до дня його смерті.
Свідок ОСОБА_18 повідомила, що вона є подругою позивачки, знає цю родину 20 років. Зазначила, що ОСОБА_2 називав позивача мамою, у них в родині були дуже добрі відносини. Коли ОСОБА_2 пішов по контракту на службу весь час допомагав матері, пересилав кошти на лікування, харчування, сплату комунальних послуг, проведення ремонту в будинку, придбання побутової техніки та інше. Повідомила, що позивач на той час не працювала, а перебувала на утриманні ОСОБА_2 . Для позивачки допомога, яку надавав ОСОБА_6 була дуже потрібною. Взагалі, ОСОБА_6 для позивачки був підтримкою та опорою в житті.
Статтею 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
Частиною 2 указаної норми передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.
Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
Таким чином, у спірних правовідносинах для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого необхідно дослідили зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Даний правовий висновок викладено в Постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, Постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17, Постанові Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 210/2422/16-ц.
Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
Дана правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17.
Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян російської федерації або республіки білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Відповідно до ст. 16-1 цього Закону право на призначення та отримання грошової допомоги мають: батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).
Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
ОСОБА_1 проживала разом з племінником ОСОБА_2 , який надавав позивачці матеріальну допомогу та ця допомога мала постійний характер, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання ОСОБА_1 , що підтверджено належними доказами.
Встановивши, що допомога яка надавалась ОСОБА_1 загиблим ОСОБА_2 , була для неї постійним та основним джерелом засобів до існування суд першої інстанції, надавши правову оцінку показанням допитаних судом свідків та письмовим доказам, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні померлого племінника, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що матеріалами справи, а також показами свідків підтверджено факт того, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні свого племінника ОСОБА_2 по день його смерті (загибелі) ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У справі, яка переглядається, апелянт не надав суду належних та допустимих доказів на спростування вимог ОСОБА_1 .
Доводи Міністерства оборони України про те, що за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, а отже, не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства, колегія суддів відхиляє.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 лютого 2026 року у справі № 308/17634/23 аналізуючи у сукупності предмет та характер відносин щодо встановлення факту, що має юридичне значення для реалізації прав заявника, їх суб`єктний склад, дійшла висновку, що чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, окрім як в порядку цивільного судочинства. Отже, в розумінні статті 6 Конвенції судом, встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, є суд цивільної юрисдикції відповідно до статті 19 ЦПК України та пункту 2 частини першої статті 315 ЦПК України.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Докази та обставини, на які посилається Міністерство оборони України в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України – залишити без задоволення.
Рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 18 квітня 2025 року – залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді О.В. Маміна
В.Б. Яцина
Оригінал: reyestr.court.gov.ua