Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №641/761/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року

м. Харків

справа № 641/761/26

провадження № 22-ц/818/6124/26

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Тичкової О.Ю.,

суддів колегії Маміної О.В., Яцини В.Б.

за участю секретаря Риндіч О.Б.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова»

відповідач – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» на ухвалу Слобідського районного суду м. Харкова від 18 серпня 2026 року в складі судді Василенко О.Я., -

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2026 року ТОВ «Іннова-Нова» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в якому просило стягнути на свою користь загальну суму заборгованості за договором позики у розмірі 30065,40 грн, а також сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Заочним рішенням Слобідського районного суду м. Харкова від 01 квітня 2026 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволені. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» суму заборгованості за договором № 8736110725 у розмірі 12065,40 грн, а також сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Проте судом не вирішено питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

09.04.2026 до суду надійшла заява від представника ТОВ «Іннова-Нова» - Андрущенка М.В., сформована в «Електронному суді» 08.04.2026, про ухвалення додаткового рішення, в якій представник просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» судові витрати на надання професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 5000,00 грн.

Ухвалою Слобідського районного суду м. Харкова від 18 серпня 2026 року у задоволені заяви представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» Андрущенка М.В. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 641/761/26 про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів що зазначені позивачем в акті прийому-передачі наданих послуг, були надані саме в межах даної справи.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просило ухвалу суду скасувати та ухвалити додаткове рішення у справі, яким задовольнити заяву позивача про розподіл судових витрат.

Апеляційна скарга мотивована тим, що представником позивача до заяви про ухвалення додаткового рішення по справі 641/761/26 до Слобідського районного суду м. Харкова долучено документальне підтвердження понесених судових витрат в частині надання ТОВ «Іннова-Фінанс» професійної правничої допомоги, а саме: заявку про надання послуг; акт надання послуг; платіжну інструкція про сплату професійної правничої допомоги. Таким чином, твердження головуючої судді у справі про те, що «відсутні правові підстави для ухвалення додаткового рішення у даній справі» прямо суперечить вищенаведеним нормам ЦПК України, які надають право заявляти вимогу щодо стягнення правничої допомоги – у прохальній частині заяви на ухвалення додаткового рішення, що в свою чергу стороною позивача було дотримано та подано відповідні підтверджуючі документи разом із заявою, а відтак і надання правничої допомоги позивачу по даній справі підтверджено документально.

Крім того апелянт посилається на судові рішення у справах № 729/1189/25 та № 729/1190/25 та зазначає що з мотивувальної частини рішень по вищевказаних справах можна дійти висновку що позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» («Іннова Фінанс») - сплата правничої допомоги здійснюється окремо по кожній справі, що підтверджується долученими доказами, у яких номери, дати підписання заявок про надання послуг, актів надання послуг та платіжних інструкцій про сплату професійної правничої допомоги відрізняються. Одночасно апелянт наголошує, що жодним нормативно-правовим актом не визначено вичерпний (чи не вичерпний) перелік реквізитів, які мають бути зазначені у вищевказаних документах.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволені заяви про розподіл судових витрат, суд першої інстанції виходив з того що

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До останніх належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною другою статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Розмір таких витрат визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, сплаченої або такої, що підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою.

За змістом частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас відповідно до частин четвертої — шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг і виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони. У разі недотримання вимог щодо співмірності суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат, а обов`язок доведення їх неспівмірності покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання.

Зазначені положення процесуального закону необхідно застосовувати у взаємозв`язку зі статтями 12, 76–81, 89 ЦПК України, які визначають засади змагальності сторін, поняття та види доказів, правила доказування й оцінки доказів.

Згідно з частинами першою та другою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими та електронними доказами.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи та підлягають установленню під час ухвалення судового рішення.

Частина перша статті 81 ЦПК України покладає на кожну сторону обов`язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед установленого значення. Суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд повинен установити реальність надання правничої допомоги, її обсяг, вартість, зв`язок із розглядом конкретної справи та співмірність заявлених витрат. При цьому відповідні обставини можуть підтверджуватися не лише окремо взятими документами про оплату та надання послуг, а й іншими доказами, які в сукупності дають змогу встановити факт виконання адвокатом відповідної роботи саме в межах конкретного судового провадження.

Висновок про відсутність зв`язку між витратами та конкретною справою не може ґрунтуватися виключно на тому, що в договорі про наданя правничої допомоги, заявці про надання послуг, акті приймання-передачі наданих послуг або платіжному документі не зазначено номер судової справи, якщо такий зв`язок підтверджується змістом інших матеріалів судового провадження.

Такий підхід відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, відповідно до яких під час вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат, тобто їх дійсності та необхідності, а також розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 також наголошено, що склад і розмір витрат на правничу допомогу входять до предмета доказування, а їх відшкодування має ґрунтуватися на належному документальному підтвердженні обсягу наданої допомоги та її вартості.

Водночас наведені правові висновки не означають, що кожний окремий документ, який підтверджує договірні відносини клієнта з адвокатом або оплату його послуг, обов`язково повинен містити всі відомості про конкретну справу. Вирішальне значення має можливість за результатами дослідження доказів у їх сукупності встановити, що заявлені до відшкодування витрати фактично пов`язані з розглядом відповідного спору.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правничої допомоги є домовленістю, за якою адвокат зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги клієнту на умовах і в порядку, визначених договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі статтею 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги, який є належною правовою підставою для надання адвокатом правничої допомоги клієнту.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правничої допомоги укладається в письмовій формі, крім випадків, передбачених законом, та повинен містити істотні умови, погоджені сторонами.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни його розміру, порядок сплати, умови повернення тощо визначаються договором про надання правничої допомоги. Під час визначення розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, для вирішення питання про відшкодування витрат суд має враховувати умови договору, документи щодо надання послуг та їхньої вартості, а також фактичні процесуальні дії адвоката, здійснені в межах відповідного судового провадження.

Досліджуючи матеріали цієї справи, колегія суддів установила, що на підтвердження понесених витрат позивачем подано документи щодо надання та оплати професійної правничої допомоги, зокрема ордер на надання правничої допомоги (а.с.98), договір №06-05/2025 про надання правничої допомоги від 06.05.2025 року (а.с. 40-43), заявку №3120007775 про надання послуг від 30.11.2025 року (а.с.100), акт №3120007775 приймання-передачі наданих послуг від 08.04.2026 року до договору №06-05/2025 про надання правничої допомоги від 06.05.2025 року.

Зазначені документи підлягають оцінці не ізольовано один від одного, а у взаємозв`язку з матеріалами цивільної справи та містять безпосередні докази здійснення адвокатом Андрущенком М.В. представництва інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова».

Так, матеріалами справи підтверджується, що адвокатом Андрущенком М.В. в інтересах позивача підготовлено та подано до суду позовну заяву від 04 лютого 2026 року, клопотання про витребування доказів, заяву про ухвалення додаткового рішення, апеляційну скаргу від 27 квітня 2026 року на ухвалу суду від 09 квітня 2026 року, апеляційну скаргу від 31 серпня 2026 року на ухвалу суду від 18 серпня 2026 року, а також заяву про видачу виконавчого документа та інші процесуальні документи, подані 14 травня 2026 року, 21 травня 2026 року, 01 червня 2026 року та 03 червня 2026 року.

Зазначені процесуальні документи подані через підсистему «Електронний суд» та підписані кваліфікованим електронним підписом адвоката, що дає змогу ідентифікувати особу, яка їх подала, та встановити факт здійснення нею відповідних процесуальних дій у межах цієї справи.

Таким чином, матеріали судового провадження містять об`єктивні відомості, які підтверджують участь адвоката Андрущенка М.В. у наданні правничої допомоги позивачу саме в цивільній справі № 641/761/26.

Наведене має істотне значення для оцінки поданих позивачем первинних документів, оскільки дозволяє зіставити відомості, зазначені в документах щодо надання правничої допомоги, із фактичними діями адвоката, відображеними в матеріалах судового провадження.

Саме в межах цієї справи адвокатом підготовлено та подано процесуальні документи, спрямовані на захист прав та інтересів позивача, а також на реалізацію його процесуальних прав під час розгляду справи та після ухвалення судового рішення.

Отже, у сукупності договір про надання правничої допомоги, заявка про надання послуг, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжна інструкція та процесуальні документи, фактично подані адвокатом у справі, підтверджують наявність договірних відносин між позивачем і адвокатом, факт надання правничої допомоги, її зв`язок із розглядом конкретної справи та заявлену вартість.

Відсутність у кожному з первинних документів окремого реквізиту у вигляді номера судової справи за таких обставин не спростовує належності відповідних витрат до цього провадження та сама по собі не може бути достатньою підставою для відмови в їх відшкодуванні.

Інше тлумачення фактично означало б застосування надмірно формального підходу до оцінки доказів без урахування їхнього змісту, взаємного зв`язку та інших установлених обставин справи.

Водночас суд зосередився лише на формальному змісті окремих документів, однак не надав належної оцінки процесуальним документам, поданим адвокатом у межах цього провадження, та їхньому значенню для встановлення факту надання правничої допомоги саме в цій справі.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про недоведеність зв`язку заявлених витрат із розглядом цивільної справи № 641/761/26 є передчасним і не відповідає змісту наявних у справі доказів у їх сукупності.

Колегія суддів також ураховує, що за змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є винагородою адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту, а його розмір і порядок сплати визначаються договором між адвокатом та клієнтом.

Водночас обов`язок суду перевірити обґрунтованість заявлених витрат не означає необхідності втручання у договірні відносини між клієнтом і адвокатом за відсутності встановлених законом підстав. Суд має перевірити, чи є заявлена до компенсації сума реальною, необхідною та розумною, а також чи відповідає вона критеріям, установленим статтями 137 та 141 ЦПК України.

Щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів зазначає таке.

Позивач просить стягнути з відповідача 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України під час визначення співмірності витрат на правничу допомогу суд ураховує складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на їх виконання, ціну позову та значення справи для сторони.

Як убачається з матеріалів справи, адвокат здійснював представництво інтересів позивача у спорі про стягнення заборгованості за кредитним договором, підготував позовну заяву та інші процесуальні документи, вчиняв процесуальні дії, необхідні для збирання доказів, розгляду справи, оскарження судового рішення та вирішення питань, пов`язаних із виконанням судового рішення.

Зазначені обставини свідчать про фактичне виконання адвокатом роботи, пов`язаної з розглядом цієї справи, та необхідність надання відповідної правничої допомоги для реалізації процесуальних прав позивача.

При цьому заявлена сума 5 000,00 грн за своїм розміром не є очевидно надмірною з огляду на характер спору, обсяг підготовлених процесуальних документів і кількість процесуальних дій, здійснених адвокатом у межах відповідного провадження.

Колегія суддів також ураховує, що відповідач не подав заперечень щодо заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу та не звертався з клопотанням про зменшення таких витрат з підстав їх неспівмірності.

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України зменшення витрат на правничу допомогу з підстав їх неспівмірності здійснюється за клопотанням іншої сторони, а обов`язок доведення неспівмірності покладається на сторону, яка заявляє таке клопотання.

Отже, за відсутності відповідних заперечень і доказів неспівмірності суд не має підстав довільно зменшувати погоджений сторонами договору розмір гонорару, якщо матеріалами справи підтверджено факт надання правничої допомоги, її зв`язок із розглядом справи та обґрунтованість заявленої суми.

Такий підхід узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, згідно з якими суд має оцінювати реальність, необхідність та розумність витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням конкретних обставин справи, а не виходити з формальних міркувань щодо можливого розміру гонорару.

Водночас колегія суддів ураховує приписи частини другої статті 141 ЦПК України, за якими інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За змістом частини третьої цієї статті суд також має оцінити зв`язок витрат із розглядом справи та обґрунтованість і пропорційність їхнього розміру з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін.

Таким чином, під час вирішення питання про суму, яка підлягає компенсації за рахунок відповідача, суд має врахувати не лише співмірність гонорару, а й результат розгляду первісного позову та встановлені законом правила розподілу судових витрат.

У сукупності наведені обставини свідчать, що позивач надав достатні докази на підтвердження факту надання адвокатом Андрущенком М.В. професійної правничої допомоги в межах цієї справи та її вартості. Наявні матеріали дають можливість установити зв`язок заявлених витрат із конкретним судовим провадженням, а тому висновок суду першої інстанції про відсутність належного документального підтвердження таких витрат є помилковим.

З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції неправильно оцінив докази, які мають значення для вирішення питання про розподіл судових витрат, що призвело до постановлення помилкової ухвали про відмову в задоволенні заяви.

За таких обставин, враховуючи часткове задоволення позовних вимог обсяг виконаної адвокатом роботи, при розгляді даної справи в суді, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, судова колегія прийшла до висновку, що справедливим і співмірним буде стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Іннова-Нова» 3000,00 грн у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу понесених при розгляді справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково й ухвалити у відповідній частині нове судове рішення або змінити судове рішення.

Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд першої інстанції вважав установленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права.

За встановлених обставин ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення за результатами розгляду заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст.367, 368, ст.374, ст.376, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» - задовольнити частково.

Ухвалу Слобідського районного суду м. Харкова від 18 серпня 2026 року – скасувати.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» про ухвалення додаткового рішення – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» (ЄДРПОУ 44127243) витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О.Ю. Тичкова

Судді О.В. Маміна

В.Б. Яцина