Суд: Полтавський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: купівлі-продажу
Дата: 28 жовтня 2026 р.
Справа: №552/5936/24
Суддя: Одринська Т. В.
ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 552/5936/24 Номер провадження 22-ц/814/411/26Головуючий у 1-й інстанції Турченко Т. В. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2026 рокум. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Одринської Т.В.,
суддів Панченка О.О., Пікуля В.П.,
за участю секретаря Сальної Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Термастіл» до ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним
за апеляційною скаргою керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області - Сагайдачного Івана
на рішення Київського районного суд м. Полтави від 25 вересня 2024 року,
В С Т А Н О В И В :
У вересні 2024 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив визнати Паспорт сховища № 60141 від 22.05.2018 та Облікову картку сховища недійсними.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є одноособовим учасником ТОВ «ТЕРМАСТІЛ», з моменту заснування Товариства і до 28.08.2024, був його директором.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 17.11.2017, ТОВ «ТЕРМАСТІЛ» придбало у власність у ПАТ «Полтавський монтажно-заготівельний завод» промислові будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до договору купівлі-продажу від 06.03.2018, ТОВ «ТЕРМАСТІЛ» придбало у власність у ПАТ «Полтавський монтажно-заготівельний завод» приміщення в будівлі дільниці металоконструкцій з адміністративно-побутовим корпусом літ. А-1-3 загальною площею 575м2, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Будь-яких інших договорів купівлі-продажу об`єктів нерухомості чи основних засобів за адресою: місто Полтава, вулиця Зіньківська, будинок 52, ТОВ «Термастіл» не укладало.
Вказано, що відповідачем було підписано та скріплені печаткою товариства Паспорт сховища № 60141 від 22.05.2018 та Облікової картки сховища. Оригінали вказаних документів у позивача відсутні. Крім того, в присутності відповідача складалися акти оцінки стану готовності сховища від 25.06.2019, 14.07.2020, 16.03.2021, 19.04.2022, в яких було зафіксовано, що сховище перебуває у стані «не готове» та потребує усунення зафіксованих в них недоліків. Вони також підписані директором Товариства Копотуном К.І. та скріплені печаткою товариства. Оригінали вказаних актів у ТОВ «ТЕРМАСТІЛ» відсутні.
Зазначено, що у Технічному паспорті на виробничий будинок, промислові будівлі та споруди за адресою: м. Полтава, вул. Зіньківська, 52, від 10.05.2017, чинному на дату купівлі-продажу вказаних вище об`єктів нерухомості, сховище № 60141 не значиться. Акт приймання-передачі сховища від попереднього власника до ТОВ «Термастіл» не складався.
Відповідно до листа ПП «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» № 2919 від 27.03.2024 власником сховища № 60141 є ПАТ «Полтавський монтажно-заготівельний завод». Про це ж свідчать додані до вказаного листа копії наступних документів: листа ВАТ «Полтавський монтажно-заготівельний завод» № 01-01-848 від 23.07.2001, копія паспорту сховища № 60141, де балансоутримувачем визначено ВАТ «ПМЗЗ».
Оскільки вищезгадане сховище не перебувало і не перебуває у власності, або в користуванні, або на балансі позивача, то відповідач не мав повноважень підписувати вищезазначені документи.
Згідно з Протоколом засідання Наглядової Ради позивача від 14.06.2024 було встановлено, що відповідач підписав дані документи помилково, оскільки не з`ясував факт відсутності приналежності даного сховища позивачу, тобто помилявся щодо обставин, які мають істотне значення, а саме - не врахував відсутність прав та обов`язків позивача стосовно сховища № 60141.
Рішенням Київського районного суд м. Полтави від 25 вересня 2024 року позовні вимоги задоволено.
Визнано Паспорт сховища №60141 від 22.05.2018 та Облікову картку сховища недійсними.
Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив керівник Полтавської окружної прокуратури Полтавської області - Сагайдачний Іван, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що суд першої інстанції помилково визнав паспорт та облікову картку сховища правочином. Паспорт та облікова картка сховища не є підставою набуття, зміни чи припинення цивільних прав та обов`язків, а є підставою для включення захисної споруди до фонду захисних споруд на підставі відповідного рішення уповноваженого органу влади. Тому, ці документи не можуть бути предметом позову про визнання правочину недійсним, оскільки не є правочинами, мають іншу юридичну природу.
Зазначено, що визнання недійсними паспорту та облікової картки сховища №60141 від 22.05.2018 полягає у визнанні недійсними документів обліку сховища, що тягне за собою втрату відповідного правового статусу сховищем №60141.
Пунктом 28 Порядку №138 визначена процедура виключення споруди цивільного захисту із фонду таких споруд чітко регламентована, зазначено, що підготовка пропозицій щодо подальшого використання таких споруд належить до повноважень балансоутримувачів.
Порядком №138 чітко врегульовано процедуру виключення захисних споруд з фонду захисних споруд. Визнання недійсними паспорту та облікової картки сховища №60141 від 22.05.2018 не відповідає процедурі виключення даного сховища із фонду захисних споруд.
Звертає увагу, що у період воєнного стану забороняється виключати з обліку споруди цивільного захисту.
Також заначено, що судом не залучено до участі у розгляді справи уповноважених органів державної влади, а саме: Головне управління ДСНС України у Полтавській області, Департамент з питань цивільного захисту та оборонної роботи Полтавської міської ради, Департамент з питань оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Полтавської обласної державної адміністрації.
Від ТОВ «Термастіл» надійшов відзив, у якому просили у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін.
Відзив обґрунтовано тим, що у прокуратури відсутні підстави для подання апеляційної скарги, оскільки права Департаменту з питань оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Полтавської обласної державної адміністрації, Департаменту з питань цивільного захисту та оборонної роботи Полтавської міської ради та Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області не були порушенні, оскільки предмет спору не відноситься до їх компетенції.
Позивач вважає, що апеляційну скаргу подано особою, у якої відсутні підстави та право на її подання, та в інтересах осіб, прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків яких оскаржуване рішення не стосується.
Також від Полтавської окружної прокуратури надійшли пояснення на відзив, які обґрунтовано тим, що Головне управління ДСНС України у Полтавській області є уповноваженим органом на здійснення повноважень щодо захисту порушених інтересів держави та територіальної громади у спірних правовідносинах, оскільки відповідно до п.п. 6 п. 4 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1052, ДСНС відповідно до покладених на неї завдань здійснює заходи щодо створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення їх обліку, забезпечує разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями здійснення контролю за готовністю зазначених споруд до використання за призначенням.
Зазначено, що Департамент з питань цивільного захисту та оборонної роботи Полтавської міської ради є уповноваженим суб`єктом для вжиття заходів, спрямованих на здійснення контролю за створенням, використанням, утриманням та виключенням з фонду захисних споруд цивільного захисту та захисту порушених інтересів держави в цій сфері.
Оскільки, уповноважені органи державної влади та місцевого самоврядування, до компетенції яких віднесено здійснення захисту інтересів держави у зазначеній сфері, допустили протиправну бездіяльність, таким чином наявні підстави для звернення прокурора до суду з відповідним позовом.
Вважають, що доводи представника позивача ТОВ «Термастіл», викладені ним у відзиві на апеляційну скаргу, не відповідають вимогам законодавства та є невмотивованими.
Від Департамента з питань цивільного захисту та оборонної роботи Полтавської міської ради надійшли пояснення, у яких зазначено, що чинним законодавством України не передбачено процедури скасування паспорту та облікової картки сховища, оскільки облікові документи не є правочинами, а мають іншу юридичну природу, а відповідальність за достовірність інформації, зазначеної в цих документах, несе саме балансоутримувач.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є одноособовим учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРМАСТІЛ», та з моменту заснування товариства і до 28 серпня 2024 року, був його директором.
ТОВ «ТЕРМАСТІЛ» відповідно до договору купівлі-продажу від 17.11.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Набокою Ю.В., зареєстрованого в реєстрі за номером 2811, було придбано у власність у ПАТ «Полтавський монтажно-заготівельний завод» промислові будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема: Будівлю дільниці металоконструкцій з адміністративно-побутовим корпусом літ. А-1-3 загальною площею 5496 м2; навіс літ. Р, огорожа № 1; ворота № 3, ворота № 14; під`їзна з-д колія № 8,резервуар підземний № 11, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.11.2017 р., індексний номер витягу 104143570.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 06.03.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Набокою Ю.В., зареєстрованого в реєстрі за номером 449, ТОВ «ТЕРМАСТІЛ» придбало у власність у ПАТ «Полтавський монтажно-заготівельний завод» приміщення в будівлі дільниці металоконструкцій з адміністративно-побутовим корпусом літ. А-1-3 загальною площею 575м2, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14.03.2018 р., індексний номер витягу 116961422.
Також судом встановлено, відповідачем було підписано та скріплені печаткою Товариства Паспорт сховища № 60141 від 22.05.2018 р. та Облікової картки сховища, проте оригінали вказаних документів в позивача відсутні.
Крім того, в присутності відповідача складалися акти оцінки стану готовності сховища від 25.06.2019 р., 14.07.2020 р., 16.03.2021 р., 19.04.2022 р., в яких було зафіксовано, що сховище перебуває у стані «не готове» та потребує усунення зафіксованих в них недоліків. Вони також підписані директором Товариства Копотуном К.І. та скріплені печаткою Товариства.
Проте, як зазначається в Технічному паспорті на виробничий будинок, промислові будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА_1 , від 10.05.2017 року, чинному на дату купівлі-продажу вказаних вище об`єктів нерухомості, сховище № 60141 не значиться.
Також судом встановлено, що Акт приймання-передачі сховища від попереднього власника до ТОВ «Термастіл» не складався.
Відповідно до листа ПП «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» № 2919 від 27.03.2024 власником сховища № 60141 є ПАТ «Полтавський монтажно-заготівельний завод». Про це ж свідчать додані до вказаного листа копії наступних документів: листа ВАТ «Полтавський монтажно-заготівельний завод» № 01-01-848 від 23.07.2001 р., копія паспорту сховища № НОМЕР_1 , де балансоутримувачем визначено ВАТ «ПМЗЗ».
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 підписав дані документи помилково, оскільки не з`ясував факт відсутності приналежності даного сховища позивачу, тобто помилявся щодо обставин, які мають істотне значення, а саме - не врахував відсутність прав та обов`язків позивача стосовно сховища № 60141, таким чином районний суд визнав Паспорт сховища №60141 від 22.05.2018 року та ОСОБА_2 картку сховища недійсними.
Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним. Водночас застосування такого способу захисту можливе лише щодо правочину як юридичного факту, що відповідає ознакам, визначеним статтею 202 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, визначальною ознакою правочину є спрямованість волевиявлення особи саме на настання цивільно-правових наслідків.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги фактично ототожнив помилкове підписання документа директором товариства з вчиненням правочину під впливом помилки.
Однак, така правова оцінка є помилковою, оскільки помилка як підстава недійсності може мати значення лише щодо правочину, тобто дії, яка за своєю суттю спрямована на виникнення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Як вбачається з матеріалів справи, оспорювані паспорт сховища та облікова картка не містять домовленості сторін, не встановлюють переходу права власності, не оформлюють передачу майна на баланс та самі по собі не створюють цивільно-правового титулу на сховище.
Паспорт захисної споруди та облікова картка сховища за своєю правовою природою не є правочинами. Вони не є договором, одностороннім правочином чи іншим волевиявленням, спрямованим безпосередньо на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а виконують функцію первинних облікових та технічних документів у сфері цивільного захисту.
Згідно з пунктом 16 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 березня 2017 року № 138, паспорт захисної споруди є первинним та обов`язковим документом для обліку сховищ, протирадіаційних укриттів і споруд подвійного призначення у складі фонду захисних споруд.
Включення об`єктів до фонду захисних споруд та виключення їх з такого фонду здійснюється у спеціальному порядку, визначеному Порядком № 138, за участю уповноважених органів у сфері цивільного захисту.
Така процедура сама по собі не може бути замінена розглядом спору про визнання недійсним правочину, якщо предметом спору фактично є документи обліку захисної споруди.
Таким чином, якщо позивач вважав, що облікові документи містять помилкові відомості щодо особи, пов`язаної зі сховищем, такий спір мав вирішуватися з урахуванням спеціального порядку ведення обліку захисних споруд, внесення змін до відповідних облікових відомостей та компетенції органів цивільного захисту, а не шляхом застосування механізму визнання правочину недійсним.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив із того, що відповідач підписав паспорт сховища та облікову картку помилково, оскільки не врахував відсутність у позивача прав та обов`язків щодо сховища № 60141.
Проте, така обставина сама по собі не змінює правової природи зазначених документів і не перетворює їх на правочини у розумінні статті 202 ЦК України.
Колегія суддів звертає увагу, що обрання належного способу захисту є необхідною умовою ефективного судового захисту.
Якщо заявлена вимога не відповідає характеру спірних правовідносин та правовій природі оспорюваного документа, така вимога не підлягає задоволенню незалежно від того, чи існують між сторонами фактичні розбіжності щодо належності майна.
Неналежність обраного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові. Суд першої інстанції, встановивши, що предметом спору є паспорт сховища та облікова картка, мав перевірити, чи допускає закон оскарження таких документів саме як правочинів. Такої перевірки суд не здійснив, натомість безпідставно застосував загальні положення цивільного законодавства про право власності та недійсність правочинів до документів, що мають спеціальне публічно-правове та облікове призначення.
Крім того, у справі, що переглядається апеляційним судом, йдеться про документацію щодо сховища № 60141, тобто захисної споруди цивільного захисту. Ведення обліку таких споруд, контроль за їх утриманням і станом готовності, а також вирішення питань щодо їх включення або виключення з фонду захисних споруд належать до компетенції уповноважених органів державної влади та місцевого самоврядування.
Незалучення таких органів до участі у справі позбавило їх можливості надати суду пояснення щодо статусу сховища, його обліку, фактичного балансоутримувача, наявності або відсутності підстав для внесення змін до облікової документації, а також щодо можливого впливу рішення на інтереси держави та територіальної громади у сфері цивільного захисту.
Таким чином, районний суд не мав можливості повно і всебічно з`ясувати обставини щодо обліку сховища № 60141, його статусу у фонді захисних споруд, наявності або відсутності рішень уповноважених органів щодо включення чи виключення цієї споруди з фонду, а також наслідків визнання облікових документів недійсними.
Суд першої інстанції також не врахував, що під час дії воєнного стану питання належного обліку та готовності захисних споруд цивільного захисту має підвищене суспільне значення, оскільки такі споруди призначені для захисту населення в особливий період.
Крім того, суд першої інстанції не врахував, що документи, щодо яких заявлено позовні вимоги, стосуються не лише приватного інтересу позивача у невизнанні за ним певних майнових чи організаційних обов`язків, а й публічного інтересу у забезпеченні належного обліку та готовності захисних споруд цивільного захисту.
За таких умов спір не міг бути вирішений виключно на підставі пояснень позивача та визнання позову відповідачем.
Окрім того, судова колегія критично оцінює визнання відповідачем позовних вимог, оскільки між сторонами у справі не було реального спору.
Визнання відповідачем позову не звільняло суд першої інстанції від обов`язку перевірити, чи не суперечить таке визнання закону та чи не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
З огляду на предмет спору та його зв`язок із документацією захисної споруди цивільного захисту, суд мав надати належну оцінку можливому впливу рішення на публічний інтерес.
Окремо колегія суддів враховує, що із самого рішення суду першої інстанції вбачається відсутність у позивача оригіналів паспорта сховища № 60141, облікової картки сховища та актів оцінки стану готовності сховища.
Незважаючи на це, суд визнав зазначені документи недійсними, фактично поклавши в основу рішення копії документів, пояснення позивача і відповідача, а також лист ПП «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор».
За таких обставин суд першої інстанції мав надати належну оцінку допустимості, належності та достатності таких доказів, з`ясувати місцезнаходження оригіналів документів, осіб, у яких вони перебувають, а також перевірити їх зміст і правове значення у встановленому процесуальному порядку.
Відсутність оригіналів оспорюваних документів є істотною обставиною для оцінки обґрунтованості позову, оскільки саме ці документи були безпосереднім предметом вимог про визнання недійсними.
Без дослідження оригіналів або без належного з`ясування причин їх відсутності суд не міг достеменно встановити повний зміст документів, порядок їх складання, коло осіб, які брали участь у їх оформленні, а також те, чи породжували вони будь-які юридичні наслідки для позивача або інших осіб.
Невиконання судом цих процесуальних обов`язків свідчить про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та про недоведеність обставин, покладених в основу рішення.
Посилання суду першої інстанції на положення статей 316, 317, 319, 321, 322 ЦК України не спростовують наведених висновків, оскільки ці норми регулюють зміст права власності та обов`язок власника утримувати майно, але не визначають правову природу паспорта захисної споруди та облікової картки як правочинів. Встановлення того, що позивач не є власником або балансоутримувачем сховища, саме по собі не є підставою для задоволення позову про визнання правочину недійсним, якщо оспорювані документи не мають ознак правочину.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, помилково кваліфікував паспорт сховища та облікову картку сховища як правочини, а також не врахував спеціальний правовий режим обліку захисних споруд цивільного захисту.
Таким чином, апеляційну скаргу керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області - Сагайдачного Івана слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції – скасувати, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 3, 4 ч. 1ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
В порядку ст. 141 ЦПК України, враховуючи задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з відповідача на користь товариства підлягають стягненню понесені витрати по сплаті судового збору в суді апеляційній інстанції в сумі 4542,00 грн.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області - Сагайдачного Івана - задовольнити.
Рішення Київського районного суд м. Полтави від 25 вересня 2024 року - скасувати. Ухвалити нове.
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Термастіл» до ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Термастіл» на користь офісу Генерального прокурора сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4542,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 29 жовтня 2026 року
Головуючий Т.В. Одринська
Судді О.О. Панченко
В.П. Пікуль
Оригінал: reyestr.court.gov.ua