Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №450/1776/25 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/1776/25

Провадження № 2/450/175/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Мельничук І. І.

секретаря судового засідання Дикої О. Ю.

за участю представника позивача ОСОБА_1

третьої особи ОСОБА_2

представника третьої особи Заяць Н. Я.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Зимноводівської територіальної громади, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Вегера Наталія Богданівна, ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

в с т а н о в и в :

у провадженні Пустомитівського районного суду Львівської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до Зимноводівської територіальної громади, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Вегера Наталія Богданівна, ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, в якому позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд визнати за позивачем право власності в порядку спадкування за законом на частку будинку АДРЕСА_1 житловою площею 25,0 кв.м.

В обґрунтування позову покликається на те, що її чоловікові ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05.08.1982 року належала частка житлового будинку АДРЕСА_1 . Після смерті чоловіка 16.10.2023 року позивач звернулася до нотаріуса для оформлення спадщини за законом, однак їй відмовлено у видачі свідоцтва через розбіжності в характеристиках будинку, зазначених у правовстановлюючому документі та довідці БТІ. У зв`язку з неможливістю оформити спадкові права в нотаріальному порядку просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на зазначену частку житлового будинку. На підставі наведеного, просить позовні вимоги задоволити.

Ухвалою від 02.05.2025 року провадження у справі відкрито.

13.06.2026 року третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Вегерою Н. Б. подано письмові пояснення у справі, відповідно до яких 18.01.2024 року до неї звернулася ОСОБА_3 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 на належну йому частку житлового будинку в с. Зимна Вода Львівського району Львівської області. Зазначила, що на підставі поданих спадкоємицею документів надала їй лист-роз`яснення щодо можливості видачі свідоцтва про право на спадщину, та просила ухвалити рішення у справі відповідно до наявних документів і відомостей.

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 07.08.2025 року постановлено клопотання позивача про витребування доказів – задоволити; витребувати у приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Вегери Наталії Богданівни (81110, с. Зимна Вода, вул. Тичини, буд. 2-А/1, Львівський район, Львівська область) належним чином завірену копію спадкової справи № 10/2024, після смерті ОСОБА_5 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер у Спадковому реєстрі 71869278.

04.09.2025 року на адресу суду, на виконання ухвали Пустомитівського районного суду Львівської області від 07.08.2025 року, від приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Вегери Н. Б. надійшла завірена копія спадкової справи № 10/2024, заведена після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

06.11.2025 року через підсистему «Електронний суд» представником третьої особи ОСОБА_2 — адвокатом Сторонським І. О. подано пояснення щодо позову, відповідно до яких зазначає, що відомості про характеристики житлового будинку, наведені у свідоцтві про право на спадщину за заповітом від 05.08.1982 року, не узгоджуються з даними технічної документації БТІ. Звертає увагу, що внаслідок проведених реконструкцій і добудов загальна та житлова площі будинку змінилися, водночас документи на відповідні добудови до БТІ не подавалися. На думку представника, зазначення позивачкою житлової площі 25 кв. м як такої, що відповідає належній спадкодавцю частці будинку, є необґрунтованим, оскільки свідоцтво 1982 року містить відомості про половину будинку загальною житловою площею 25 кв. м, а реальний поділ будинку між співвласниками не проводився. Також зауважує, що позивачка не зазначила загальної площі частки, право власності на яку просить визнати, що унеможливлює перевірку правильності визначення її розміру. З огляду на наведені розбіжності просить відмовити в задоволенні позову.

10.11.2025 року справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача — адвокат Думич І. І. у судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити. Пояснила, що на житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстровано право власності: частку за ОСОБА_2 та частку за ОСОБА_4 . Будинок надалі було перебудовано, однак відповідні зміни не зареєстровано, у зв`язку із сімейними чварами. Відповідно позивачка просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом саме на частку будинку житловою площею 25,0 кв. м., оскільки такі характеристики зазначені у свідоцтві про право на спадщину за заповітом від 05.08.1982 року, а інших правовстановлюючих документів із відповідними відомостями немає.

Уповноважений представник відповідача в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, однак в матеріалах справи є заява представника про розгляд справи без участі.

Третя особа ОСОБА_2 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечила, зазначивши, що спірний будинок належав її батькові, а батьки ОСОБА_5 проживали в ньому тимчасово та, на її думку, самовільно зайняли частину будинку. Вважає, що позивачка та її родичі безпідставно претендують на майно, яке належало її родині. Також заперечила обґрунтованість визначення часток у будинку, посилаючись на обставини родинних зв`язків між співвласниками та відсутність належного оформлення спадкових прав окремими спадкоємцями. Зокрема, зазначила, що ОСОБА_5 не подав заяви про прийняття спадщини, однак і не відмовився від неї. Підтримала викладені у письмових поясненнях заперечення щодо невідповідності характеристик будинку, зазначених у свідоцтві про право на спадщину за заповітом від 05.08.1982 року, відомостям технічної документації БТІ, а також щодо необґрунтованості визначення позивачкою житлової площі 25 кв. м як такої, що відповідає належній спадкодавцю частці будинку. Просила відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи ОСОБА_2 — адвокат Заяць Н. Я. проти визнання за позивачкою права власності заперечила, посилаючись на невідповідність характеристик будинку, зазначених у свідоцтві про право на спадщину за заповітом від 05.08.1982 року, відомостям технічної документації БТІ. Зазначила, що житлова площа будинку змінилася внаслідок реконструкції та добудов, документи на які не оформлено, а реальний поділ будинку між співвласниками не проводився. Вважала, що позивачкою не обґрунтовано визначення житлової площі 25 кв. м як такої, що відповідає належній спадкодавцю частці будинку, та просила відмовити в задоволенні позову.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, однак приватний нотаріус Вегера Н. Б. подала на адресу суду заяву про розгляд справи без її участі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися-до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до вимог ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і -заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , що стверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 16.10.2023 року виконавчим комітетом Зимноводівської сільської ради Львівського району, Львівської області, про що складено актовий запис за № 195.

За встановлених вище обставин позивачем доведено, що ОСОБА_5 за час свого життя, окрім іншого, набув право власності на частку житлового будинку АДРЕСА_1 (кол. буд. АДРЕСА_2 , яка належала Спадкодавцю на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 05.08.1982 року Дмитерко M.L., державним нотаріусом Пустомитівської державної нотаріальної контори за реєстровим №2036, та зареєстровано 08.08.1991 року і записано в реєстрову книгу за реєстровим №184 Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації.

У той же час, у матеріалах справи наявне заочне рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 10.06.2015 року у справі № 1316/322/2012 за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування земельною ділянкою, яким позов було задоволено частково, однак рішенням Апеляційного суду Львівської області від 25.01.2016 року постановлено заочне рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 10.06.2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_4 і ОСОБА_5 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 .

Рішення не оскаржувалось та набрало законної сили 21.01.2016 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачами не підтверджено належними правовстановлюючими документами право власності або користування земельною ділянкою, на якій розташоване спірне будинковолодіння, а рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у користування та довідка сільської ради не є такими документами. Суд також зазначив, що реальний поділ будинку між співвласниками не проводився, між ними існував спір щодо користування будинком і земельною ділянкою, а самочинні прибудови здійснено без погодження інших співвласників та без дотримання передбаченої законодавством процедури. З огляду на відсутність документів, які посвідчують права на земельну ділянку, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання права власності на самочинне будівництво відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України та скасував рішення суду першої інстанції, ухваливши нове рішення про відмову в задоволенні позову.

За час свого життя ОСОБА_5 своїми майновими правами на випадок смерті не розпорядився в цілому чи частково, заповіту не склав.

У відповідності до норм ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно вимог ч. ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України у день смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина.

Згідно ч. 1 ст. 1218 ЦК України у склад спадщини ОСОБА_5 крім іншого, увійшло право власності на зазначені вище майнові права.

З урахування того, що спадкодавцем не було складено заповіту, у відповідності до ч. 1 ст. 1258 ЦК України, спадкування після смерті ОСОБА_5 здійснюється за законом почергово.

Згідно статті 1261 Цивільного кодексу України, спадкоємцями першої черги

спадкування після смерті ОСОБА_5 є його дружина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , факт родинних відносин підтверджується копією Свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 03.03.1984 року та діти ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , факт родинних відносин підтверджується копією повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00046974129 від 13.09.2024 року, (прізвище змінено із « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 », у зв`язку із реєстрацією шлюбу, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 04.06.2005 року), син померлого - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , факт родинних відносин підтверджується копією повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00046974205 від 13.09.2024 року. Інших спадкоємців, які б претендували на прийняття спадщини за законом судом встановлено не було.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець за законом або за заповітом, який постійно не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, для її прийняття має подати за місцем відкриття спадщини нотаріусу або іншій посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців з дня її відкриття. Якщо спадкоємець протягом цього строку не подав таку заяву і не доведе, що цей строк був пропущений з поважної причини, він вважається таким, що не прийняв спадщини.

Ці норми встановлюють обов`язок подати заяву про прийняття спадщини лише для тих спадкоємців, які не проживали постійно зі спадкодавцем на час його смерті. Якщо така особа не подає заяву і не обґрунтує причини пропуску строку, вона втрачає право на спадщину.

Натомість, як зазначено у ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який проживав постійно із спадкодавцем, вважається таким, що прийняв спадщину автоматично, якщо не відмовився від неї у встановлений строк.

Довідкою № 83 від 10.01.2024 року, виданою Зимноводівською сільською радою Львівського району Львівської області підтверджується те, що ОСОБА_5 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований в АДРЕСА_1 . До дня смерті разом з ним були зареєстровані: дружина - ОСОБА_3 , 1962 року народження; донька - ОСОБА_6 , 1986 року народження; син- ОСОБА_9 , 1984 року народження; онука - ОСОБА_10 , 2005 року народження; онука - ОСОБА_11 , 2012 року народження.

Як вбачається із заяв про відмову від спадщини за законом (спадкова справа № 10/2024) № 94 від 15.03.2024 року ОСОБА_6 та № 106 від 09.04.2026 року ОСОБА_9 поданих приватному нотаріусу Львівського районного нотаріального округу Вегері Н. Б., як попередньо встановлено судом, діти спадкодавця –у встановлений законом шестимісячний строк відмовились від спадкового майна ОСОБА_5 .

Натомість, як убачається з листа приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Вегери Н. Б. від 03.09.2024 року № 199/01-16, наданого за результатами розгляду звернення ОСОБА_3 , нотаріус повідомила про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з розбіжностями в характеристиках житлового будинку АДРЕСА_1 , зазначених у свідоцтві про право на спадщину за заповітом від 05.08.1982 року та довідці ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 12.02.2024 року № 1/229. Зокрема, у свідоцтві 1982 року вказано житловий будинок із двома кімнатами загальною житловою площею 25 кв. м, тоді як згідно з довідкою БТІ будинок після реконструкції та прибудов складається з восьми житлових кімнат, має загальну площу 209,5 кв. м та житлову площу 137 кв. м. При цьому документи на проведення відповідних прибудов до БТІ не подавалися. Нотаріус також зазначила, що за відсутності необхідних документів для видачі свідоцтва про право на спадщину спадкоємцю роз`яснюється можливість вирішення цього питання в судовому порядку.

Судом встановлено, що згідно з довідкою ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 12.02.2024 року № 1/229, станом на 29.12.2012 року право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 було зареєстровано: на частку за ОСОБА_5 , на частку за ОСОБА_12 та на частку за ОСОБА_2 . Зазначено, що внаслідок реконструкції та прибудов загальна площа будинку збільшилася зі 141,5 кв. м до 209,5 кв. м, а житлова — з 88,7 кв. м до 137 кв. м, кількість житлових кімнат — із п`яти до восьми. При цьому документи на проведення відповідних прибудов до БТІ не подавалися. До будинковолодіння також належать господарські будівлі та споруди, а відомості про обтяження й заборони щодо будинку в інвентаризаційній справі відсутні.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За п. 23 ППВСУ № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином судом встановлено, що позивач – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 прийняла спадщину, окрім іншого й на частку АДРЕСА_3 житловою площею 25,0 кв.м., після смерті чоловіка ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заперечення третьої особи ОСОБА_2 та її представника щодо необґрунтованості позовних вимог самі по собі не спростовують належності ОСОБА_5 права власності на частку спірного житлового будинку. Як установлено судом, право власності спадкодавця на зазначену частку підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 05.08.1982 року та відомостями довідки ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 12.02.2024 року № 1/229, згідно з якою за ним було зареєстровано право власності на частку будинку. Відтак доводи ОСОБА_2 про належність будинку її батькові та тимчасове проживання в ньому батьків спадкодавця не спростовують наявних документальних відомостей про зареєстроване право власності ОСОБА_5 на відповідну частку.

Принагідно зазначаю, що відомості про реконструкцію та прибудови до будинку, внаслідок яких змінилися його загальна і житлова площі, не свідчать самі по собі про припинення права власності спадкодавця на належну йому частку. Відсутність у матеріалах БТІ документів на проведення таких робіт також не є достатньою підставою для заперечення самого факту належності спадкодавцю частки будинку, підтвердженого правовстановлюючим документом і даними технічної інвентаризації.

Водночас доводи третьої особи щодо невідповідності зазначеної позивачкою житлової площі 25,0 кв. м фактичним характеристикам будинку стосуються визначення площі, яка відповідає належній спадкодавцю частці. Суд ураховує, що позивачка зазначила таку площу відповідно до відомостей свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05.08.1982 року, на підставі якого спадкодавець набув право власності на відповідну частку будинку. Інших правовстановлюючих документів, які б містили відомості про характеристики належної спадкодавцю частки, позивачка не має, а тому визначення заявленої житлової площі ґрунтується на даних наявного правовстановлюючого документа. Виявлені розбіжності в технічній документації самі по собі не спростовують належності спадкодавцю частки житлового будинку, однак підлягають урахуванню під час оцінки обґрунтованості вимоги щодо конкретної житлової площі.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а одним із способів захисту прав та законних інтересів особи є визнання права.

Відповідно до ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Виходячи з засад диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Окрім того, згідно положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, що слід застосовувати і при розгляді заяви про забезпечення позову.

За вказаних вище обставин, беручи до уваги: те, що спадкодавець з підстав, що не заборонені законом, а отже правомірно набув право власності на спадкове майно; те, що спадкодавець за час свого життя не розпорядився спадковим майном на випадок своєї смерті, та те, що позивач вчинила дії, що свідчать про прийняття нею спадщини після смерті спадкодавця; те, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку; інші спадкоємці першої черги відмовились від спадщини та ухвалення рішення на користь позивача не суперечить закону, не порушує прав, свобод та інтересів третіх осіб, те, що обставини склалися так, що в іншому крім судового порядку позивач не має можливості реалізувати своє право на спадщину, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги, підлягають задоволенню.

Таким чином, представлені суду докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на предмет їх достовірності та допустимості, а також їх достатності та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені обставини судом свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 в повному обсязі.

Керуючись ст. 259,263,265,268,273 ЦПК України, ст. 392,1216-1218,1220,1222,1223 ЦК України, суд

у х в а л и в :

позовні вимоги ОСОБА_3 - задоволити.

Визнати за ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) право власності в порядку спадкування за законом на частку будинку АДРЕСА_1 житловою площею 25,0 кв.м., після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду через Пустомитівський районний суд Львівської області.

Повний текст судового рішення складено 30.10.2026 року.

Суддя: І. І. Мельничук