Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №539/2221/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 539/2221/25 Номер провадження 22-ц/814/3196/26Головуючий у 1-й інстанції Василюк Т. М. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 рокум. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів Одринської Т.В., Чумак О.В.,

з секретарем судового засідання Філоненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник – адвокат Яцук Наталія Миколаївна, на рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 01 квітня 2026 року (повний текст рішення складено 13 квітня 2026 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів,

В С Т А Н О В И В:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Чорнухинського районного суду Полтавської області від 22 листопада 2023 року з позивача стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання їх спільної доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини його доходу щомісячно, що наразі становить 6 300,00 грн.

Від часу прийняття вказаного рішення істотно змінилися матеріальний та фінансовий стан позивача, що суттєво впливає на можливість сплати аліментів у такому розмірі і є підставою для зменшення розміру аліментів, а саме: щомісячний дохід позивача становить 25 200,00 грн, що підтверджується довідкою з місця роботи; позивач несе регулярні витрати: щомісячні платежі за іпотечним договором – 7 500,00 грн, витрати на комунальні послуги – орієнтовно 3 000,00 грн, витрати на медичне обслуговування – 3 000,00 грн, витрати на юридичний захист його прав щодо участі у вихованні доньки; добровільні витрати на дитину (посилки, подарунки), що підтверджується документами про відправлення.

ОСОБА_2 проживає разом з донькою на території Польщі та має стабільний дохід, працює там офіційно вчителем. Сім`я отримує соціальну допомогу за програмою Польщі («Rodzina 800+»), яка повністю покриває базові потреби дитини. Додаткових гуртків, репетиторів або спеціальних потреб у дитини немає. Повної інформації щодо умов оренди житла та інших осіб, які проживають разом з дитиною, їх вплив на фінансове становище отримувача аліментів, доказів цільового використання отриманих аліментних коштів відповідачка не надає, що унеможливлює точне визначення її матеріальних витрат.

Враховуючи наведене, позивач просить суд зменшити розмір аліментів, що стягуються з позивача на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 , з 1/4 частини доходу до 18 % (4 536,00 грн щомісячно).

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Чорнухинського районного суду Полтавської області від 01 квітня 2026 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Позивач не погодився з рішенням Чорнухинського районного суду Полтавської області від 01 квітня 2026 року і оскаржив його в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, зменшивши розмір аліментів з 1/4 частини до 18 % від доходу позивача.

Позиції учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, тому підлягає скасуванню.

Позивач зазначає, що суд першої інстанції не врахував змін у його майновому стані.

Також вказує, що судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів, оскільки їх витребування має ключове значення у справі для визначення матеріального становища відповідачки.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Відзив на апеляційну скаргу з дотриманням вимог ЦПК України до Полтавського апеляційного суду не надходив.

Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Щодо явки та позиції учасників справи в суді апеляційної інстанції

У судовому засіданні в режимі відеоконференції позивач та його представник підтримали апеляційну скаргу й просили скасувати судове рішення з наведених у ній підстав.

Представник відповідачки - адвокат Ступнік С.В., взявши участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване рішення місцевого суду без змін.

Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, в судове засідання не з`явилися.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення позивача та представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла до такого висновку.

Встановлені обставини справи

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 28 грудня 2018 року, який було розірвано на підставі рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 14 червня 2023 року. Від шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 .

Рішенням Чорнухинського районного суду Полтавської області від 22 листопада 2023 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до довідки від 20 травня 2025 року № 34, виданої ОСОБА_1 ТОВ «Академія сучасної освіти», він працює в ТОВ «Академія сучасної освіти» з 17 серпня 2020 року, наразі працює на посаді вчителя інформатики, дохід за період з 01 жовтня 2024 року по 31 березня 2025 року склав 252 421,21 грн, що в середньому становить 32 960,09 грн на місяць.

Відповідно до кредитного договору № KFW-10-26-26-2024-626 від 31 жовтня 2024 року ОСОБА_1 отримав кредит у фінансовій установі «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» в розмірі 1 365 350,00 грн, який зобов`язався повернути на умовах, у порядку та в строки, визначені договором, а також сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 3 % річних.

Кінцевий строк погашення кредиту встановлено до 24 червня 2053 року. Згідно з графіком платежів, середній розмір щомісячного платежу за кредитним договором становить близько 7 500,00 грн.

Відповідно до квитанцій щомісячні витрати позивача на оплату комунальних послуг становлять орієнтовно 3 000,00 грн.

Позивач зазначив, що несе витрати на правову допомогу для захисту своїх прав щодо участі у вихованні доньки, на підтвердження чого надав відповідні документи.

На підтвердження витрат на медичне обслуговування позивач надав:

- копію довідки, виданої ОСОБА_1 , з якої вбачається, що позивач перебував на амбулаторному лікуванні та під диспансерним наглядом з ОЗ 6553 (Компресія нервових корінців та сплетінь); М 79.28 (невралогія та невриї); М 42.17 (Остеохондроз хребта у дорослих, попереково-крижовий відділ); Н 52.1 (міопія).

- план стоматологічного лікування в медичному центрі «este-line», загальна вартість лікування становить 99 960,00 грн. Крім того, позивач долучив чек про сплату стоматологічного лікування на суму 10 820,00 грн;

- чек на суму 148,10 грн про придбання ліків згідно з листом-рекомендацією;

- розрахунки понесених витрат на стоматологічне лікування на загальну суму 11 860,00 грн;

- виписку Приватного підприємства «Доктор Левицький» з медичної карти стоматологічного хворого №14871 пацієнта ОСОБА_1 ;

- попередній розрахунок вартості робіт на 61 350,00 грн.

Позивач поніс витрати у зв`язку зі сплатою судового збору у судових справах, що пов`язані із захистом прав дитини на спілкування з батьком. На підтвердження понесених витрат позивач долучив квитанції.

Позиція апеляційного суду

Щодо клопотання про витребування доказів

Звертаючись до суду апеляційної інстанції, позивач, крім іншого, вказав, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання про витребування доказів шляхом направлення судового доручення до компетентних органів Республіки Польща з клопотанням про.

З поданого до суду першої інстанції клопотання про витребування доказів вбачається, що позивач просив витребувати:

- від MOPS (Miejski Oњrodek Pomocy Spoіecznej w Waіczu) довідку про отримання дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , соціальних виплат (зокрема Њwiadczenie 800+, њwiadczenie „Dobry Start”, zasiіek rodzinny) за період з 01 січня 2024 року по 01 вересня 2025 року;

-від ZUS (Zakіad Ubezpieczeс Spoіecznych) відомості про офіційне працевлаштування ОСОБА_2 та суму сплачених нею страхових внесків (Skіadki) за період з 01 січня 2024 року по 01 вересня 2025 року;

-зобов`язати відповідачку ОСОБА_2 надати до суду:

-копію договору оренди житла, в якому вона проживає з дитиною;

-довідку про отримання нею соціальних виплат на дитину від польських органів;

-довідку про її доходи за останні 12 місяців.

Відмовляючи в задоволенні клопотання суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що предметом спору, у даному випадку, є зменшення розміру аліментів, визначених за рішенням суду і, відповідно, доказуванню підлягає саме матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів, що впливає на його можливість сплачувати аліменти, з таким висновком погоджується і суд апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що саме по собі отримання відповідачкою соціальних виплат на дитину, її офіційне працевлаштування, розмір сплачених страхових внесків або наявність витрат на оренду житла не свідчать автоматично про наявність передбачених законом підстав для зменшення розміру аліментів.

При цьому позивач не обґрунтував причин неможливості отримати вище вказані докази самостійно.

Також позивач звернувся до суду апеляційної інстанції з аналогічним клопотанням. Колегія суддів ураховує, що питання щодо необхідності витребування зазначених доказів та звернення із судовим дорученням до компетентних органів Республіки Польща вже було предметом розгляду суду першої інстанції, яке було розглянуто в судовому засіданні.

Повторне заявлення аналогічного клопотання не свідчить про необхідність його задоволення, якщо заявником не наведено нових обставин, які б обґрунтовували необхідність витребування відповідних доказів, не доведено їх значення для встановлення обставин, що входять до предмета доказування, та не підтверджено неможливості самостійного отримання таких доказів.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно визначив обставини, які мають значення для вирішення спору, та обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про витребування доказів. Підстав для іншого висновку за результатами апеляційного перегляду не встановлено.

Щодо зменшення розміру аліментів

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держави -учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини; батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою; розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що зміна матеріального стану та зміна сімейного стану є самостійними підставами для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану, підставою для зміни розміру аліментів.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22, від 27 листопада 2024 року у справі № 613/1404/23.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (частина друга статті 182 СК України).

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінилося матеріальне становище, що пов`язано з виконанням умов іпотечного договору, медичним лікуванням та незначним доходом.

Окрім того, позивач посилається на те, що відповідачка та донька проживають у Республіці Польща, де отримують соціальну допомогу за відповідною програмою, а мати дитини має стабільний дохід.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла переконання, що суд першої інстанції правильно відмовив у задоволення позовник вимог, з огляду на викладене нижче.

Як на одну з підстав для скасування судового рішення позивач посилався на незначний дохід, однак згідно з відповіддю №2070438 від 01 грудня 2025 року позивач отримує постійний дохід, зокрема за період з січня 2025 року по жовтень 2025 року отримав дохід у розмірі 407 208,99 грн, з яких утримано податків та зборів 73 297,61 грн, отже після оподаткування позивач отримав дохід в розмірі 333 911,38 грн, що в середньому становить 33 391,14 грн на місяць.

Також учасниками справи не заперечується та підтверджується доказами, наданими позивачем, що останній уклав з Державною спеціальною фінансовою установою «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву» 31 жовтня 2024 року кредитний договір №KFW-10-26-26-2024-626. Кредит надається позичальнику на придбання житла однокімнатної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до умов договору позичальник має сплатити кредитні кошти в сумі 1 365 350,00 грн, а також відсотки за користування Кредитом в розмірі 3 % річних в порядку, на умовах та в строки, визначені договором. Строк погашення кредиту до 24 червня 2053 року. Згідно графіку платежів, щомісячний платіж за договором складає в середньому 7 500,00 грн.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що укладення вищевказаного договору не дає підстав для зменшення розміру аліментів. Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже позивач сам погодився на умови іпотечного договору вже після набрання рішенням Чорнухинського районного суду Полтавської області від 22 листопада 2023 року про стягнення аліментів законної сили.

Поряд з іншим, суд апеляційної інстанції зазначає, що надані позивачем медичні документи, не свідчать про погіршення стану здоров`я позивача після ухвалення рішення від 22 листопада 2023 року про стягнення з нього аліментів на утримання доньки, не містять відомостей про втрату чи обмеження працездатності, встановленні інвалідності чи необхідності систематичного дороговартісного лікування, яке б суттєво вплинуло на його матеріальний стан.

Як правильно встановив суд першої інстанції, надані медичні документи не містять відомостей, які б підтверджували відсутність у позивача працездатності або її обмеження, а відтак не свідчать про наявність обставин, які об`єктивно перешкоджають йому виконувати свої трудові обов`язки та отримувати дохід, і не обґрунтовують необхідності зменшення розміру аліментів.

Крім того, суд апеляційної інстанції не бере до уваги долучений позивачем план лікування, оскільки цей документ визначає лише заплановані медичні заходи, однак не підтверджує фактичного понесення ОСОБА_1 відповідних витрат. Водночас зазначений документ не свідчить про обов`язковість проведення такого лікування саме в тих медичних закладах, плани лікування яких надано позивачем. За таких обставин сам факт наявності плану лікування не може бути достатнім доказом збільшення необхідних витрат позивача та, відповідно, підставою для зменшення розміру аліментів.

Як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, позивач є особою молодого віку, працездатний, має стабільний дохід. Окрім цього, судом не встановлено наявність у позивача інших утриманців чи його скрутного матеріального становища.

У цій справі позивач не довів наявності таких змін у своєму матеріальному чи сімейному стані, які б об`єктивно свідчили про істотне погіршення його платоспроможності та обґрунтовували необхідність зменшення встановленого судовим рішенням розміру аліментів. Наведені ним обставини щодо наявності кредитних зобов`язань, витрат на лікування та інших особистих витрат, самі по собі, не є достатніми підставами для зменшення аліментів, оскільки не свідчать про значне погіршення його матеріального становища.

При цьому встановлений судом першої інстанції рівень доходів позивача свідчить про наявність у нього стабільного джерела доходу, а матеріали справи не містять доказів втрати працездатності, істотного зменшення доходів, виникнення обов`язку утримувати інших осіб або інших обставин, які б свідчили про істотне погіршення його матеріального становища.

Посилання позивача на матеріальне становище відповідачки та отримання нею соціальної допомоги в Республіці Польща також не звільняють позивача від обов`язку брати участь в утриманні своєї дитини. Водночас обов`язок обох батьків утримувати дитину не означає, що поліпшення матеріального становища одного з них, саме по собі, є підставою для зменшення частки доходу, яка стягується з іншого.

Поряд з іншим суд апеляційної інстанції звертає увагу, що посилання позивача на добровільні витрати на дитину не свідчать про зміну його матеріального стану в розумінні статті 192 СК України, оскільки надання дитині в добровільному порядку матеріальної допомоги є правом батька та не звільняє його від обов`язку утримувати дитину в розмірі, визначеному судовим рішенням.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Отже, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість рішення, як такого, що ухвалене судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи і є безпідставними.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наявних у справі доказів колегія суддів дійшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, відповідно, рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 01 квітня 2026 року слід залишити без змін.

Щодо судових витрат

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат, зокрема витрат, пов`язаних із розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 141, 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник – адвокат Яцук Наталія Миколаївна – залишити без задоволення.

Рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 01 квітня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30 жовтня 2026 року.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді Т.В. Одринська

О.В. Чумак