Суд: Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: запобігання та припинення протиправної діяльності товариств, установ, інших організацій, яка посягає на конституційний лад, права і свободи громадян
Дата: 27 жовтня 2026 р.
Справа: №308/13879/25
Суддя: Шепетко І. О.
Справа № 308/13879/25
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 жовтня 2026 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді Шепетко І. О.,
за участі секретаря судового засідання Фітаса А.М.,
представника позивача Мелая М.Ю.,
представника відповідача Селеша О.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці Держмитслужби про зміну заходу стягнення у постанові про порушення митних правил, -
в с т а н о в и в:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Закарпатської митниці Держмитслужби, в якому просить поновити строк на оскарження постанови у справі про порушення митних правил №0491/UA305000/2025 від 28.08.2025 та у постанові Закарпатської митниці Державної митної служби України у справі про порушення митних правил №0491/UA305000/2025 від 28.08.2025 відносно ОСОБА_1 змінити захід стягнення, застосований до правопорушника, у межах, передбачених ч. 2 ст. 471 Митного кодексу України, зі штрафу у сумі 181 339,83 грн. на штраф у сумі 34 764,483 грн.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що постановою Закарпатської митниці Державної митної служби України від 28 серпня 2025 року у справі про порушення митних правил № 0491/UA305000/2025 його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 471 Митного кодексу України та накладено штраф у розмірі 181 339,83 грн.
Як зазначає позивач, відповідно до оскаржуваної постанови, 11 липня 2025 року о 05 год 10 хв він в`їхав у зону митного контролю на ділянку «в`їзд в Україну» митного поста «Малий Березний» Закарпатської митниці на автомобілі марки «Volkswagen», моделі «Crafter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під його керуванням. Під час проведення митного контролю зазначеного транспортного засобу в салоні автомобіля було виявлено дві картонні коробки, у яких знаходилися чоловічі костюми різних торговельних марок, виробництва Туреччини, загальною кількістю 69 штук.
Позивач зазначає, що не погоджується з постановою митного органу в частині визначення розміру накладеного адміністративного стягнення, зазначає, що сума штрафу була розрахована на підставі неналежних і недопустимих доказів щодо вартості виявленого товару. На його переконання, визначена митним органом вартість товару не відповідає його дійсній ринковій вартості, унаслідок чого розмір застосованого стягнення є завищеним.
Зокрема, позивач зазначаєє, що основним доказом, на підставі якого митним органом було визначено вартість товару та розраховано суму штрафу, став висновок Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби. Водночас зазначає, що зазначений висновок не може вважатися належним і допустимим доказом у частині встановлення вартості товару.
Обґрунтовуючи такі доводи, позивач зазначає, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань, відповідно до яких основним видом економічної діяльності Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Державної митної служби України є державне управління загального характеру за КВЕД 84.11. Позивач зазначає, що зазначений вид економічної діяльності не охоплює проведення експертних досліджень з визначення вартості товарів, а тому ставить під сумнів належність і допустимість висновку лабораторії, використаного митним органом під час розгляду справи про порушення митних правил.
Крім того, позивач зазначає, що, як вбачається зі змісту висновку лабораторії, визначення вартості товару здійснювалося на підставі опису вилучених товарів, наведеного в матеріалах справи, а також цінових пропозицій, розміщених у мережі Інтернет, зокрема на трьох українських вебсайтах. Зазначає, що такі відомості не дають змоги достовірно встановити фактичну вартість саме тих товарів, які були виявлені під час митного контролю, оскільки, за його твердженням, під час оцінювання не було належним чином ураховано індивідуальні характеристики товару та інші обставини, які могли вплинути на його вартість.
На підтвердження своїх заперечень щодо визначеної митним органом вартості товару позивач зазначає, що згідно з висновку експерта № 0909/02 за результатами проведення судової товарознавчої експертизи у справі про порушення митних правил № 0491/UA305000/2025 від 12 вересня 2025 року. Відповідно до зазначеного висновку, ринкова вартість товару станом на 11 липня 2025 року становила 96 567,88 грн без урахування податку на додану вартість та 115 881,61 грн з урахуванням податку на додану вартість.
Позивач зазначає, що саме зазначена у висновку судової товарознавчої експертизи вартість товару повинна бути покладена в основу розрахунку адміністративного стягнення, оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 471 Митного кодексу України, за недекларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами, передбачено накладення штрафу в розмірі 30 відсотків вартості цих товарів.
З огляду на це позивач зазначає, що розмір штрафу має бути визначений з урахуванням вартості товару, установленої висновком судової товарознавчої експертизи, а не на підставі висновку Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби. У зв`язку із цим позивач просить змінити застосований до нього захід стягнення та зменшити суму штрафу з 181 339,83 грн до 34 764,483 грн.
Також позивач зазначає, що під час розгляду справи про порушення митних правил митним органом не було забезпечено повного, всебічного й об`єктивного з`ясування всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Зокрема, позивач зазначає, що митним органом не було належним чином ураховано документи та відомості, які, за його позицією, підтверджують іншу вартість ввезеного товару.
Позивач також зазначає, що через недостатній рівень грамотності він не зміг належним чином реалізувати свої процесуальні права під час провадження у справі про порушення митних правил. Зазначає, що він був позбавлений можливості скористатися правничою допомогою, надати пояснення щодо обставин справи та подати додаткові докази на підтвердження своєї позиції. Позивач зазначає, що зазначені обставини призвели до порушення його права на захист та вплинули на правильність визначення розміру адміністративного стягнення.
Окремо позивач зазначає питання про поновлення строку звернення до суду з позовом. На обґрунтування відповідного клопотання він зазначає, що в період із 29 серпня 2025 року до 8 вересня 2025 року перебував на лікуванні, у зв`язку із чим просить визнати причини пропуску строку поважними та поновити строк на оскарження постанови Закарпатської митниці Державної митної служби України від 28 серпня 2025 року у справі про порушення митних правил № 0491/UA305000/2025. На підтвердження цих обставин позивач повідомляє про намір надати суду медичну довідку.
Позивач просить суд поновити строк на оскарження постанови у справі про порушення митних правил № 0491/UA305000/2025 від 28 серпня 2025 року, задовольнити адміністративний позов та змінити захід стягнення, застосований до нього зазначеною постановою, зменшивши розмір штрафу зі 181 339,83 грн до 34 764,483 грн.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.09.2025 позовну заяву залишено без руху, і встановлено позивачу строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня отримання ухвали шляхом надання до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення із позовом до суду.
06.10.2026 року на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій останній також порушує питання про поновлення процесуального строку. Позивач зазначає, що пропуск встановленого судом строку пов`язаний із його захворюванням на коронавірусну інфекцію (COVID-19). Зокрема, у період з 29 серпня 2025 року по 10 вересня 2025 року він перебував на амбулаторному лікуванні та був змушений перебувати в умовах суворої домашньої ізоляції з метою недопущення поширення захворювання. Вказані обставини, за твердженням позивача, позбавили його об`єктивної фізичної можливості вчасно вчинити необхідні процесуальні дії, звернутися до суду та забезпечити виготовлення експертного висновку.
06.10.2025 ухвалою Ужгородського міськрайонного суду в Закарпатській області визнано неповажні причини пропуску строку звернення до суду та у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду відмовлено. Позовну заяву повернуто позивачу.
14.10.2025 позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 жовтня 2025 року.
21.11.2025 ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду витребувано з Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області матеріали справи №308/13879/25.
07.09.2026 постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду постановлено апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.10.2025 у справі № 308/13879/25 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
28.09.2026 матеріали справи № 308/13879/25 надійшли до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області та відповідно до протоколу передачі судової справи справу було передано ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 02.10.2026 відкрито провадження у справі, призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та надано відповідачеві строк на подання відзиву.
15.10.2026 року через підсистему «Електронний суд» від відповідача — Закарпатської митниці надійшов відзив на адміністративний позов, у якому митний орган заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та просить відмовити в їх задоволенні у повному обсязі у зв`язку з правомірністю оскаржуваної постанови у справі про порушення митних правил № 0491/UA305000/2025 та безпідставністю позову.
Заперечення відповідача мотивовані тим, що 11.07.2025 року о 05 год. 10 хв. в зону митного контролю на ділянку «в`їзд в Україну» митного поста «Малий Березний» Закарпатської митниці заїхав транспортний засіб марки «Volkswagen» моделі «Crafter», реєстраційний номерний знак України НОМЕР_2 , під керуванням громадянина України ОСОБА_1 , який прямував зі Словаччини в Україну. Формою митного контролю ОСОБА_1 самостійно обрав порядок проходження митного контролю за двоканальною системою по каналу «зелений коридор».
Під час проведення митного контролю вказаного транспортного засобу в його салоні було виявлено незадекларований товар, а саме: чоловічі костюми в асортименті різних торгових марок (країна виробництва — Туреччина) у кількості 69 штук, які знаходилися у двох картонних коробках. У своїх письмових поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що перевозив зазначений товар на прохання свого знайомого до с. Підвиноградів Берегівського району Закарпатської області. Будь-яких документів, що підтверджують вартість переміщуваного товару, водій митному органу не надав ні під час складання протоколу, ні під час подальшого розгляду справи.
З огляду на відсутність документів про вартість товару, керуючись статтями 508, 515, 516 МК України та Наказом Міністерства фінансів України № 627 від 30.05.2012 року, посадовою особою митниці правомірно було винесено постанову про призначення товарознавчої експертизи. Залучення експерта СЛЕД Держмитслужби у даному випадку є обов`язковим, оскільки товар був тимчасово вилучений за статтею Кодексу, яка передбачає стягнення у розмірах, визначених у відсотках від вартості предметів правопорушення. Відповідно до висновку експерта Закарпатського відділу експертиз та досліджень СЛЕД Держмитслужби № 1420003800-0169 від 06.08.2025 року, ринкова вартість виявлених товарів станом на 11.07.2025 року становить 604 466,10 грн, що за офіційним курсом НБУ є еквівалентом 12 342,34 євро.
Представник відповідача зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 366 МК України, обрання особою «зеленого коридору» є юридично значущим фактом декларування того, що переміщувані товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню та не підпадають під встановлені заборони чи обмеження. Водночас, згідно з ч. 8 ст. 374 МК України, товари (крім підакцизних), сумарна вартість яких перевищує еквівалент 10 000 євро, підлягають обов`язковому декларуванню та митному оформленню за правилами, встановленими для суб`єктів ЗЕД. Оскільки ринкова вартість виявленого товару суттєво перевищила ліміт у 10 000 євро, ОСОБА_1 , обравши «зелений коридор», вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 471 МК України. 28.08.2025 року митницею розглянуто справу про ПМП у присутності ОСОБА_1 , про що свідчить його особистий підпис у відповідній графі постанови.
Щодо нарахування витрат, відповідач зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 520 МК України, витрати у справі про порушення митних правил підлягають відшкодуванню особою, щодо якої винесено постанову. Згідно з довідкою про витрати, вартість однієї доби зберігання вилученого майна на складі митниці становить 39,18 грн. Загальний строк зберігання товару до дня розгляду справи склав 49 діб, у зв`язку з чим витрати нараховані у повній відповідності до вимог закону.
Твердження позивача про те, що висновок СЛЕД Держмитслужби є недопустимим через код КВЕД 84.11 юридичної особи, відсутність експерта в Реєстрі судових експертів та відсутність попередження про кримінальну відповідальність, відповідач зазначає, що вони є безпідставними. Форма висновку повністю відповідає Наказу Мінфіну № 1058 і не передбачає таких відміток. Поняття «вартість предметів правопорушення» визначається експертним шляхом на підставі Закону України «Про оцінку майна...» та Національного стандарту № 1 виключно для нарахування штрафу за адміністративне правопорушення, виходячи з ринкових цін на території України, а сам висновок СЛЕД є чинним та позивачем не оскаржувався.
Окремо митний орган звертає увагу суду на те, що доданий позивачем до позову висновок експерта № 0909/02 від 12.09.2026 року, виконаний судовим експертом Стециком Ю.М. (який встановив вартість товарів у сумі 96 567,88 грн без ПДВ та 115 881,61 грн з ПДВ), є недопустимим та неналежним доказом. Відповідно до Закону України «Про судову експертизу» та Інструкції Міністерства юстиції України № 53/5, проведенню незалежної оцінки обов`язково передує ознайомлення з об`єктом оцінки та його ідентифікація.
Проте, вилучені протоколом товари від моменту вилучення і дотепер безперервно знаходяться на складі Закарпатської митниці та жодним чином не доставлялися судовому експерту Стецику Ю.М. за адресою: м. Львів-Брюховичі, вул. Соловїна, 10-Б. Жодних клопотань від експерта про надання йому вилучених товарів чи проведення їхньої фотофіксації на адресу митниці не надходило, а ознайомлення з об`єктами оцінки не здійснювалось. Таким чином, товарознавча експертиза Стециком Ю.М. проведена всупереч нормам чинного законодавства, без повного фізичного огляду об`єктів дослідження, виключно на підставі наданого заявником переліку та загальнодоступних джерел з мережі Інтернет.
На підставі викладеного, Закарпатська митниця просить суд повністю відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
21.10.2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача – адвоката Мелай М.Ю. надійшла відповідь на відзив. У поданій відповіді представник позивача просить задоволити позовні вимоги та вважає заперечення митного органу необґрунтованими.
Стосовно наданого позивачем висновку судової товарознавчої експертизи від 12.09.2026 року № 0909/02, виконаного атестованим Міністерством юстиції України судовим експертом Стециком Ю.М. (згідно з яким вартість предметів становить 96 567,88 грн без ПДВ та 115 881,61 грн з ПДВ), представник позивача зазначає, що на його повну процесуальну правомірність. На обґрунтування цього позивач зазначає, що відповідно до ст. 101 КАС України, що гарантують право самостійно замовити та подати висновок експерта. Дослідження проводилось за чинними методиками, об`єкти оцінювалися як «Нові», а експерт Стецик Ю.М. є атесованим фахівцем, який чітко попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України.
Натомість сторона позивача зазначає, що на недопустимості висновку № 1420003800-0169 від 06.08.2025 року, виготовленого експертами Курей Л., Юнчінцом В. та Кадар Т., який покладено в основу оскаржуваної постанови митниці. Позивач зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про судову експертизу», судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання, а ч. 5 цієї ж статті покладає на таких фахівців аналогічні гарантії, права, обов`язки та відповідальність судового експерта. Проте вказані особи у Державному реєстрі атестованих судових експертів повністю відсутні.
Окрім того, позивач зазначає, що оспорюваний висновок митної лабораторії не відповідає імперативним вимогам Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998 року.
Представник позивача окремо зазначає, що на порушенні вимог пунктів 4.14 та 4.15 Інструкції № 53/5, відповідно до яких у заключній частині викладаються висновки у вигляді відповідей на поставлені питання в послідовності, визначеній у вступній частині, при чому на кожне з питань має бути дано відповідь по суті або вказано причини неможливості його вирішення. Сам висновок має бути оформлений на бланку експертної установи, підписаний експертами, а їхні підписи у заключній частині та на кожній сторінці тексту заключних висновків (а також на фототаблицях чи додатках) — обов`язково засвідчені відбитком печатки експертної установи. У випадку, якщо експерт не є працівником державної спеціалізованої установи, він засвідчує висновок своїм підписом і печаткою із зазначенням РНОКПП або серії та номера паспорта.
Оскільки оскаржуваний висновок Закарпатської митниці складено без дотримання зазначеної трикомпонентної структури й суворих вимог до оформлення, підписання та скріплення печаткою кожної сторінки висновків, у ньому відсутні відомості про попередження експертів про кримінальну відповідальність, їхні кваліфікаційні класи за Реєстром Мін`юсту та обов`язкові вступні реквізити верифікації об`єктів, позивач вважає цей документ недопустимим доказом.
На підставі викладеного представник позивача просить суд постановити рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.
В судове засідання представник позивача Мелай М.Ю. з`явився в режимі відеоконференції, підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позові та відповіді на відзив, просив такі задовольнити. Зокрема, представник позивача просив змінити захід стягнення, застосований до правопорушника ОСОБА_1 у постанові Закарпатської митниці Державної митної служби України у справі про порушення митних правил № 0491/UA/305000/2025 від 28 серпня 2026 року, у межах, передбачених ч. 2 ст. 471 Митного кодексу України, а саме: змінити адміністративне стягнення зі штрафу в сумі 181 339,83 грн на штраф у сумі 34 764,48 грн.
В судове засідання представник відповідача — Закарпатської митниці Селеш О.Й. з`явився, проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю, а оскаржувану постанову митного органу від 28 серпня 2026 року залишити без змін як законну та обґрунтовану.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступних висновків.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст. 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, тягар доказування правомірності рішення суб`єкта владних повноважень покладається саме на орган, який прийняв таке рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Судом встановлено, що постановою Закарпатської митниці Державої митної служби України у справі про порушення митних правил № 0491 /UA305000/2025 від 28.08.2025 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 471 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 181 339,83 грн
Згідно з даної постанови вбачається, що 11.07.2025 о 05 год. 10 хв. в зону митного контролю на ділянку «в`їзд в Україну» митного поста «Малий Березний» смугою руху "зелений коридор" в`їхав транспортний засіб марки «Volkswagen» моделі «Crafter» з д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 .
Під час здійснення митних формальностей, було виявлено не заявлений, не задекларований ОСОБА_1 товар, а саме: костюми чоловічі в асортименті різних торгових марок, країна виробництва Туреччина, в кількості 69 штук.
Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані митним органом, як порушення митних правил та вчинення правопорушення , передбаченого статтею ч. 2 ст. 471 Митного кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач визначаючи розмір стягнення, виходив із вартості товарів, визначених висновком експерта Закарпатського відділу експертиз та досліджень СЛЕД Держмитслужби № 1420003800-0169 від 06.08.2025, згідно якого було встановлено загальну вартість товару станом на 11.07.2025 у сумі 604 466,10 грн., що за курсом НБУ станом на 11.07.2025 складає 12 342,34 Євро.
Отже, розмір штрафу визначено виходячи із частки 30 відсотків від 604 466,10 грн., що становить 181 339,83 грн.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади і їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і в спосіб, передбачений Конституцією і законами України.
Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
У частині 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Адміністративна відповідальність за порушення митних правил встановлюється Митним кодексом України.
У ч. 2 ст. 471 Митного кодексу України передбачена адміністративна відповідальність занедекларування товарів (крім зазначених участинах першійта/аботретійцієї статті), що переміщуються через митний кордон України громадянами. Санкція даної статті передбачає накладення на правопорушника стягнення у виді штрафу в розмірі 30 відсотків вартості цих товарів.
Відповідно до норм ст. 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дiй) точних вiдомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також вiдомостей, необхiдних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
У нормах ч. 8 ст. 264 МК України визначено, що з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
У рішенні "Надточій проти України" Європейський Суд з прав людини у справі зазначив, що "положення Митного кодексу безпосередньо поширюються на всіх громадян, які перетинають кордон та регулюють їх поведінку шляхом застосування стягнень (штраф та конфіскація), які є як покаранням, так і стримуванням від порушення. Таким чином, митні правопорушення, які розглядаються, мають ознаки, притаманні "кримінальному обвинуваченню" у значенні статті 6 Конвенції".
Згідно з ч. 2 ст. 74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 76 КАС).
Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В основу визначення розміру штрафу відповідач поклав висновок Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби №1420003800-0169 від 06.08.2025, згідно з якого було встановлено загальну вартість товару у сумі 604 466,10 грн.
Оцінюючи доводи учасників процесу щодо вартості товарів визначеної митним органом, суд виходить з такого.
У нормах ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема і висновком експерта.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 357 Митного кодексу України, дослідження (аналізи, експертизи) проводяться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи його відокремленого підрозділу або інших експертних установ (організацій), призначених митним органом. Зазначені дослідження (аналізи, експертизи) проводяться з метою забезпечення здійснення митного контролю та митного оформлення і не є судовими експертизами. Призначення дослідження (аналізу, експертизи) в інших установах (організаціях) допускається лише у разі неможливості проведення дослідження (аналізу, експертизи) спеціалізованим органом з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи його відокремленим підрозділом або за заявою декларанта чи уповноваженої ним особи для підтвердження чи спростування результатів проведеного дослідження (аналізу, експертизи).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 515 Митного кодексу України, експертиза призначається, якщо для з`ясування питань, що виникають у справі про порушення митних правил, виникла потреба у спеціальних знаннях з окремих галузей науки, техніки, мистецтва, релігії тощо. Зазначена експертиза не є судовою експертизою. Експертиза проводиться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його відокремлених підрозділів та інших установ або окремими спеціалістами, які призначаються посадовою особою митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил. Особа, щодо якої порушено зазначену справу, має право на проведення за її рахунок незалежної експертизи.
Згідно з ч. 2 ст. 495 МКУ, посадова особа митного органу, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Відповідно до ст. 487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно з ст. 255 КУпАП, у випадках, прямо передбачених законом, протоколи про адміністративні правопорушення можуть складати також посадові особи інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування і представники органів самоорганізації населення.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 8 МК України, митна справа здійснюється на основі принципів законності та презумпції невинуватості.
Водночас, оцінюючи доводи представника відповідача, наведені у відзиві, щодо підстав та порядку призначення експертного дослідження, суд підкреслює, що він не ставить під сумнів повноваження митного органу на проведення і призначення відповідного дослідження, оскільки така експертиза, відповідно до ст. 515 МК України, не є судовою експертизою.
У цьому випадку предметом дослідження є саме об`єктивність відповідного висновку.
Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 515 МКУ, висновок експерта не є обов`язковим для посадової особи митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил. У разі незгоди цієї особи з висновком експерта у постанові, яка виноситься у справі, повинно міститися обґрунтування такої незгоди. У разі неналежної якості або повноти висновку експерта може бути призначена повторна експертиза, проведення якої доручається іншому експерту (експертам).
Водночас, суд не може залишити поза увагою такі обставини, які безпосередньо впливають на об`єктивність висновку експерта.
У процесі судового розгляду даної справи за клопотанням представника позивача було призначено та проведено судову експертизу.
Згідно з наданого позивачем висновку судового експерта Стецик Ю.М. Міністерства юстиції України №0909/02 від 12.09.2025 вбачається, що ринкова вартість товарів станом на 11.07.2025 згідно з переліком, який зазначений у наданій копії постанови про ПМП від 11.07.2025 № 0491/UA305000/2025, становить 96 567,88 грн. без ПДВ; 115 881,61 грн. з ПДВ.
У процедурі притягнення до відповідальності за порушення ч. 2 ст. 471 МК України важливою складовою призначення покарання у вигляді сплати штрафу є ціна товару. Саме визначення дійсної вартості вилучених товарів має значення для правильного вирішення спору.
Аналізуючи надані докази, суд відхиляє висновок Спеціалізованої лабораторії Держмитслужби та приймає як належний та достовірний доказ саме висновок судового експерта Стецика Ю.М., виходячи з наступного.
Суд наголошує, що оцінка доказів у цій справі здійснюється через призму їх об`єктивності, повноти та наукової обґрунтованості у кожному конкретному випадку, що виключає автоматичне нівелювання повноважень митних органів щодо проведення відомчих експертних досліджень в інших правовідносинах. Оцінюючи висновок судового експерта Стецика Ю.М., суд констатує, що він виконаний атестованим суб`єктом із дотриманням усіх процесуальних гарантій та методик оцінки та повноти дослідження ринку порівняно із висновком митного органу.
Так, на відміну від дослідження митниці, яке обмежилось поверхневим моніторингом лише трьох інтернет-ресурсів без належного врахування специфіки та якісних характеристик товару, судовим експертом Стециком Ю.М. було застосовано комплексний підхід до визначення ринкової вартості об`єктів дослідження. Зокрема, експертом було здійснено масштабний аналіз кон`юнктури профільного ринку, у межах якого детально досліджено та порівняно цінові пропозиції п`яти профільних вебсайтів. На підставі розширеного масиву зібраних даних експертом було виведено середньозважену ринкову вартість аналогічних товарів із застосуванням відповідних коригуючих коефіцієнтів на індивідуальні комерційні та якісні властивості костюмів.
Таким чином, судовим експертом забезпечено виконання вимог методичних рекомендацій щодо визначення вартості товарів, а його висновок ґрунтується на принципах всебічності та ширшої верифікації ринкових показників. За таких обставин, порівняльний аналіз двох документів свідчить про безумовну методологічну перевагу та вищий ступінь достовірності висновку судового експерта Стецика Ю.М., що й зумовлює прийняття його судом як переважного доказу у цій конкретній справі, без оцінки загальної практики діяльності експертної установи Держмитслужби поза межами даного спору.
За правилами ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Отже, виходячи з конкретних обставин цієї справи, наведених вище, суд вважає, що позовні вимоги в частині зміни заходу адміністративного стягнення є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Таким чином, належний розмір штрафу (30 відсотків від вартості товару) становить:
34 764,48 грн.
При поданні даного позову до суду позивачем заявлено клопотання про поновлення процесуального строку на подачу вказаного позову.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску встановленого законом строку, позивач зазначив, що в період із 29 серпня 2025 року до 8 вересня 2025 року він перебував на лікуванні, у зв`язку із чим був позбавлений об`єктивної фізичної можливості вчасно підготувати позовну заяву та реалізувати своє право на звернення до суду у встановлений законом строк. На підтвердження вказаних обставин позивачем до матеріалів справи було долучено відповідну медичну довідку №99 від 18.09.2025.
Згідно до ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Конституція України гарантує право кожного на судовий захист своїх прав та інтересів, що включає також право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Правова природа строку звернення до суду дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено, передусім, необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права. Згідно з ч. 2 ст. 286 КАС України встановлено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Вирішуючи питання про поважність причин пропуску Позивачем строку на звернення до суду із даними вимогами, суд враховує принцип верховенства права та судову практику Європейського Суду з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справа «Ілхан проти Туреччини» (№ 22277/93 від 27.06.2000 року § 59).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2023 року (справа № 990/139/23, провадження № 11-133заі23) зазначила, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли Позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, унаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Зважаючи на викладені обставини, а також дослідивши надані медичні документи, які підтверджують факт хвороби та перебування ОСОБА_1 на лікуванні в період з 29 серпня 2025 року по 08 вересня 2025 року, суд вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду з об`єктивних, незалежних від його волі причин. Оскільки ці обставини є поважними та непереборними, клопотання позивача про поновлення процесуального строку підлягає задоволенню на підставі ст. 121 КАС України.
Враховуючи, що позов підлягає задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатської митниці Державної митної служби України понесені ним судові витрати, пов`язані з поданням позову до суду, а саме судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Керуючись ст.ст.241-246,286 КАС України, суд -
у х в а л и в:
Заяву позивача ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - задовольнити
Поновити позивачу ОСОБА_1 строк на звернення до суду із даним позовом, визнавши підстави його пропущення позивачем поважними.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Закарпатської митниці Державної митної служби України про зміну заходу стягнення у постанові про порушення митних правил - задовольнити.
У постанові Закарпатської митниці Державної митної служби України у справі про порушення митних правил № 0491/ІІА305000/2025 від 28 серпня 2025 року відносно ОСОБА_1 змінити захід стягнення, застосований до правопорушниці, у межах, передбачених ч. 2 ст. 471 Митного кодексу України, зі штрафу у сумі 181 339, 83 грн гривень на штраф у сумі 34 764,483 гривень.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатської митниці Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1 211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України№ НОМЕР_4 орган, що видав 2114 від 21.05.2019, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНКОПП: НОМЕР_5 .
Представник позивача: Мелай Михайло Юрійович, який діє на підставі свідоцтва на зайняття адвокатською діяльністю № 172 від 10.03.2016.
Відповідач: Закарпатська митниця Державної митної служи України, місцезнаходження: вул. Собранецька, 20, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 73985560.
Представник відповідача: Селеш Олександр Яношевич, який діє на підставі довіреності від 11.02.2026.
Суддя І.О. Шепетко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua