Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №755/22685/25 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/22685/25

Провадження №: 2/755/1404/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді - Марфіної Н.В.,

за участі секретаря - Лазоришин А.В.,

позивача в режимі відеоконференції - ОСОБА_1 ,

представника позивача в режимі відеоконференції - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пасічник Світлана Григорівна, ОСОБА_3 , про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, -

у с т а н о в и в :

20.10.2025 року позивачка звернулась до суду із позовом до відповідача про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить: встановити факт проживання позивачки з ОСОБА_4 однією сім`єю з 01.06.2013 року до часу відкриття спадщини; визнати за позивачкою право власності на частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що 28.09.1990 року позивачка та ОСОБА_4 уклали шлюб. Під час зареєстрованого шлюбу, а саме 08.05.2001 року був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , за яким покупцем був ОСОБА_4 і відповідно за ним було зареєстроване право власності на зазначену квартиру. Указана квартира була придбана під час шлюбу за спільні кошти подружжя і в ній чоловік та дружина фактично проживали і мали зареєстроване місце проживання. 17.01.2002 року шлюб між подружжям був розірваний і позивачка знялась з реєстрації у зазначеній квартирі. На початку 2012 року колишнє подружжя примирилось і вони знов почали проживати однією сім`єю в указаній квартирі. Разом з позивачкою та ОСОБА_4 в квартирі проживала донька позивачки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 01.06.2013 року місце проживання позивачки та її дитини було зареєстроване в квартирі АДРЕСА_1 . Вся родина з трьох осіб мешкала однією сім`єю. На початку липня 2021 року позивачка та її донька на місяць поїхали на відпочинок до Західної України, а ОСОБА_4 на початку липня 2021 року планував поїхати на кілька тижнів до м. Донецьк для вирішення особистих питань. Приблизно 04-05 липня 2021 року телефонний зв`язок з ОСОБА_4 став відсутнім, телефон був вимкненим. Позивачка вважала, що ОСОБА_4 вже знаходиться на тимчасово окупованій території в м. Донецьку, а тому мобільний зв`язок із ним відсутній. Проте, мобільний зв`язок з ОСОБА_4 не відновився і пізніше. 25.07.2021 року позивачка попрохала спільного товариша позивачки та ОСОБА_4 - ОСОБА_6 сходити до квартири і перевірити чи повернувся вже ОСОБА_4 з м. Донецьку. ОСОБА_6 повідомив позивачку, що двері до квартири зламані та опечатані, а сусід повідомив, що ОСОБА_4 помер та вже похований, але хто та коли поховав ОСОБА_4 сусід не знав. Згідно актового запису про смерть ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заповіту померлий не залишив. За заявою третьої особи у справі ОСОБА_3 було заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_4 і нотаріус просила її з`явитись особисто, оскільки заява про прийняття спадщини отримана нотаріусом поштою і вона подана з пропуском строку для подання заяви про прийняття спадщини. 23.09.2025 року представник позивачки звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом стосовно частини квартири, оскільки позивачка проживала та була зареєстрована зі спадкодавцем за однією адресою і відноситься до четвертої черги спадкування. Приватний нотаріус своєю постановою від 23.09.2025 року відмовила позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , оскільки не доведено належності позивачки до четвертої черги спадкування, а також відсутній оригінал правовстановлюючого документу на квартиру щодо належності нерухомого майна ОСОБА_4 . На теперішній час свідоцтво про право на спадщину за законом стосовно частини квартири нікому не видавалось, а інша частина квартири належать позивачці як частка у спільному сумісному майні подружжя, яку позивачка так само не має можливості оформити на своє ім`я через відсутність оригіналу договору купівлі-продажу квартири. Позивачка зазначає, що юридично вона та її донька проживали з ОСОБА_4 після примирення колишнього подружжя з 01.06.2013 року - часу реєстрації позивачки та дитини у квартирі. Позивачка та ОСОБА_4 , а також донька позивачки проживали однією сім`єю більше п`яти років до часу відкриття спадщини.

Ухвалою суду від 25.11.2025 року відкрите провадження у справі і призначений розгляд справи за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 01.12.2025 року задоволено заяву сторони позивача про участь у розгляді справи в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 06.02.2026 року задоволені клопотання представника позивача про витребування доказів.

Протокольною ухвалою суду від 16.04.2026 року задоволено заяву сторони позивача про виклик свідків.

Протокольною ухвалою суду від 14.08.2026 року закрите підготовче провадження у справі і призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

29.12.2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву зі змісту якого вбачається, що Київська міська рада не заперечує проти задоволення позовних вимог, просить ухвалити рішення згідно чинного законодавства та розглядати справу за відсутності представника відповідача.

Допитаний в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_6 суду показав, що він працював водієм у страховій компанії позивачки з 2001 по 2012 рік. Дружив з позивачкою та її чоловіком ОСОБА_4 . Саме свідок возив позивачку з її чоловіком до нотаріальної контори коли вони купляли квартиру на АДРЕСА_5. Свідок часто бував в квартирі подружжя. Позивачка та ОСОБА_4 були одружені, але потім розійшлись. Разом з цим, в подальшому колишнє подружжя знову зійшлись десь у 2011-2012 роках та й надалі жили у придбаній ними квартирі. Після завершення свідком роботи в компанії позивачки, свідок так само продовжував спілкуватись з подружжям, разом відмічали свята, вони жили однією сім`єю як чоловік та дружина. Донька позивачки дуже любила ОСОБА_4 , і він до неї гарно ставився, купляв подарунки. ОСОБА_4 помер під час епідемії ковіду, про його смерть свідку повідомив сусід подружжя. Сам свідок возив позивачку на кладовище де похоронений ОСОБА_4 для організації робіт по встановленню пам`ятника на могилі.

Допитаний в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_7 суду показав, що позивачку та ОСОБА_4 він знає з 1989 року, вони старі друзі, дружили ще з часу коли позивачка та ОСОБА_4 жили в м. Донецьку. Пара одружилась, а потім розвелись. Причини розірвання шлюбу свідку не відомі. Проте у подальшому колишнє подружжя примирилось і стали проживати знов разом. Це сталось коли у позивачки вже була донька ОСОБА_8 . Свідок зазначає, що проводив час із позивачкою та ОСОБА_4 , разом гуляли, спілкувались, свідок бував у квартирі колишнього подружжя як до розірвання шлюбу, так і після їх примирення. Якось свідок домовився зустрітись з ОСОБА_4 , але зустрітись не вийшло, а пізніше свідок дізнався про смерть ОСОБА_4 . Про смерть товариша свідку повідомила або позивачка, або сестра померлого, хто з них точно зателефонував свідок не пам`ятає. Разом з позивачкою свідок відшукував місце де був похований ОСОБА_4 . Свідок вказує, що постійно проживає в м. Києві з 2014 року, але й до цього і після тісно спілкувався з позивачкою та ОСОБА_4 , був з ними в гарних дружніх стосунках, часто бував у них в квартирі на АДРЕСА_5 (не рідше 1 разу на тиждень). Після примирення колишнього подружжя, між ним нічого не змінилось, вони жили так само разом як і під час зареєстрованого шлюбу, ОСОБА_4 любив доньку позивачки як рідну дитину.

В судовому засіданні позивачка підтримала вимоги позовної заяви з підстав викладених у ній, просить позов задовольнити і додатково пояснила суду, що звернулась до суду з відповідним позовом, оскільки разом зі своєю донькою була зареєстрована та проживала з ОСОБА_4 однією сім`єю. З ОСОБА_4 позивачка уклала шлюб в 1990 році, а 03.05.2001 року за спільні кошти подружжя було придбано кв. АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 через вади здоров`я не міг мати дітей, це стало причиною розірвання шлюбу 17.01.2002 року, оскільки позивачка хотіла мати дитину і подружжя через це посварилось. У 2003 році позивачка народила дитину, а в подальшому відновила відносини з колишнім чоловіком. Колишнє подружжя з дитиною проживали однією сім`єю, мали гарні родинні відносини, чоловік мав намір усиновити доньку позивачки, але не встиг цього зробити. Спочатку позивачка лише відвідувала ОСОБА_4 , готувала їжу, прала, а в липні 2012 року колишнє подружжя стало знов проживати однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу. В 2013 році позивачка та її донька зареєструвались у квартирі, колишнє подружжя вело спільне господарство, мало спільний бюджет, разом сплачували комунальні послуги. У 2021 році позивачка з дитиною поїхали на відпочинок, а чоловік мав поїхати до м. Донецьку навідати родичів. Мобільного зв`язку з ОСОБА_4 не було і позивачка думала, що це через перебування чоловіка на окупованій території. Однак, надалі позивачці зателефонував спільний товариш подружжя та повідомив, що чоловік помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у своїй квартирі та довго там лежав. Водночас позивачка про це не знала та думала, що зв`язку з чоловіком немає через його перебування в м. Донецьку. Після отримання звістки про смерть чоловіка, позивачка приїхала до м. Києва та виявила пусту квартиру, у якій були зламані двері та всі речі перевернуті. Позивачка зазначає, що чоловіка поховали за кошти держави на північному кладовищі, оскільки з нею ніхто не зв`язався і про смерть чоловіка вона не знала. Позивачка відшукала місце поховання чоловіка, поставила хрест на могилі і планує облаштувати пам`ятник. Позивачка стверджує, що проживала зі своїм колишнім чоловіком однією сім`єю, відтак має право на спадкування частини квартири, а інша частина квартири належить їй як частка у спільному майні подружжя. Квартира була придбана під час зареєстрованого шлюбу, колишнє подружжя разом жили, спали, сплачували комунальні послуги, ОСОБА_4 дуже любив доньку позивачки та мав намір її усиновити.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви з підстав викладених у ній, просить позов задовольнити і додатково пояснив суду, що у справі зібрано всі належні докази для встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання за позивачкою права власності на частину квартири в порядку спадкування за законом у четверту чергу. Позивачка проживала з ОСОБА_4 однією сім`єю з 2012 року, а в 2013 році її місце проживання зареєстроване за однією адресою з ОСОБА_4 . Водночас позивачка не може оформити свої спадкові права через відсутність рішення суду про встановлення відповідного факту та відсутність у позивачки оригіналу договору купівлі-продажу квартири.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились.

Суд, вислухавши пояснення позивачки, її представника та покази свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі наявні у справі докази кожен окремо та в їх взаємозв`язку і сукупності, повно, об`єктивно та всебічно встановивши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Як убачається з матеріалів справи, 28.09.1990 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу. Після реєстрації шлюбу дружина свого прізвища не змінювала (а.с. 29, з.б.а.с. 175).

08.05.2001 року між ОСОБА_9 (як продавцем) та ОСОБА_4 (як покупцем), був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (а.с. 28, 106).

За даними інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на квартиру АДРЕСА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстроване (а.с. 30).

За змістом інформаційної довідки КП КМР «КМБТІ» від 05.05.2025 року, згідно з даними реєстрових АДРЕСА_1 , на праві власності зареєстрована за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого ПН КМНО Кравченко Н.П. 08.05.2001 року (а.с. 31, з.б.а.с. 184).

Згідно Свідоцтва про розірвання шлюбу, 17.01.2002 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 був розірваний (29а, 175).

Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 32, 145, 179-180).

За змістом експертного висновку Українського бюро лінгвістичних експертиз від 11.12.2025 року, запис прізвища українською мовою ОСОБА_10 (паспорт; свідоцтво про розірвання шлюбу, запис ОСОБА_1 ) та запис російською мовою ОСОБА_11 (паспорт; свідоцтво про розірвання шлюбу, запис ОСОБА_12 ) попри розбіжності в орфографічній фіксації в документах, наданих для експертизи, є ідентичними. Розбіжності між документальними записами прізвища виникли при його міжмовних перетвореннях і зумовлені непослідовним застосуванням етимологічного й транслітераційного підходів, що є типовою девіацією в умовах українсько-російської двомовності (а.с. 86).

За даними спадкової справи щодо майна померлого ОСОБА_13 , 01.02.2022 року до ПН КМНО Пасічник С.Г. надійшла заява ОСОБА_3 складена у простій письмовій формі та датована 21.01.2022 року, яка була надіслана через засоби поштового зв`язку 26.01.2022 року. У цій заяві ОСОБА_3 зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її брат ОСОБА_4 і після його смерті відкрилась спадщина на кв. АДРЕСА_1 , яку заявниця приймає (а.с. 143).

Своїм листом від 20.05.2025 року ПН КМНО Пасічник С.Г. запропонувала ОСОБА_3 прибути до нотаріуса особисто або надіслати заяву про прийняття спадщини засвідчену належним чином. Також нотаріус повідомила, що заява про прийняття спадщини подана з пропуском встановлено законом строку для прийняття спадщини, тож нотаріусу слід повідомити про намір звернення до суду із позовом про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, інакше заява про прийняття спадщини буде залишена без розгляду через її неналежне оформлення та пропуск строку для подання відповідної заяви, а право на спадкування матимуть інші особи (а.с. 33, з.б.а.с. 180).

Згідно наявного в матеріалах спадкової справи листа від імені ОСОБА_3 датованого 06.06.2025 року, обставини пов`язані з військовими діями на території України внесли зміни в її плани щодо отримання спадщини після смерті брата ОСОБА_4 . ОСОБА_14 - ОСОБА_15 прийнято рішення не вчиняти подальших дій щодо прийняття спадщини та вона просить розглядати ОСОБА_16 в якості єдиного спадкоємця майна померлого ОСОБА_4 (а.с. 188).

23.09.2025 року представник позивачки звернувся до ПН КМНО Пасічник С.Г. із заявою в якій просив видати на ім`я позивачки свідоцтво про право на спадщину за законом щодо частини кв. АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що позивачка є колишньою дружиною ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована з ним за однією адресою та проживала зі спадкодавцем однією сім`єю не зважаючи на розірвання шлюбу, а тому вона відноситься до кола спадкоємців четвертої черги, як колишня дружина та член сім`ї з якою померлий проживав однією сім`єю за однією адресою не менш як п`ять років. Також представник повідомив нотаріуса, що документ який посвідчує право власності ОСОБА_4 на квартиру втрачений (а.с. 41. 187).

Постановою ПН КМНО Пасічник С.Г. від 23.09.2025 року позивачці було відмолено у видачі свідоцтва про право на спадщину стосовно частини зазначеної вище квартири, оскільки позивачкою не доведено її належності до кола спадкоємців четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_4 та не підтверджено право власності померлого на спадкове майно (а.с. 42).

Із матеріалів справи убачається, що позивачка та ОСОБА_5 зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 з 01.06.2013 року по теперішній час, а померлий ОСОБА_4 був зареєстрований у зазначеній квартирі з 26.06.2001 року по час своєї смерті (а.с. 53, 129-130, 165, 194-196).

Згідно наявних в матеріалах справи письмових пояснень гр. ОСОБА_7 : «Я, ОСОБА_7 знаю ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ще з 1989 року, коли ми всі ще мешкали в м. Донецьку. Я, ОСОБА_7 та моя майбутня жінка - ОСОБА_17 , навіть були на реєстрації шлюбу у м. Донецьку ОСОБА_1 та ОСОБА_4 та на їх весіллі. ОСОБА_4 та ОСОБА_1 переїхали з м. Донецька у м. Київ в 1996 році, але кожен рік приїжджали до нас у гості в м. Донецьк. У 2014 році я, ОСОБА_7 та моя жінка - ОСОБА_17 , в зв`язку з військовою агресією рф переїхали з Донецька жити у Київ. У Києві ми постійно спілкувалися та дружили з ОСОБА_4 і ОСОБА_1 - разом відпочивали, ходили на Дніпро, у кафе, у кіно, ходили один до одного за місцем проживання «на чай» тощо. Мені відомо, що весною 2001 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 купили собі квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . На початку 2002 року ОСОБА_4 розлучився з ОСОБА_1 . Чому так сталося мені не відомо. Я продовжував дружні стосунки з ОСОБА_4 та ходив до нього часто «в гості» в однокімнатну квартиру у АДРЕСА_6. Мені відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 народила доньку ОСОБА_8 . Мені відомо, що приблизно на початку 2012 року від ОСОБА_4 у телефонній розмові, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 «помирилися» та почали мешкати разом однією сім`єю в їх квартирі, яку вони купили у 2001 році в АДРЕСА_6. Разом з ними мешкала донька ОСОБА_1 - ОСОБА_8 . Приблизно на початку липня 2021 року ОСОБА_1 та її донька - ОСОБА_8 поїхали на оздоровлення та відпочинок у Мукачеве на місяць-півтора, а ОСОБА_4 казав мені, що поїде в цей час приблизно на два-три тижні у Донецьк для вирішення його особистих питань. Приблизно наприкінці серпня 2021 мені подзвонила ОСОБА_1 та повідомила мені, що ОСОБА_4 в той час, коли вона відпочивала з донькою у Мукачево , не поїхав у Донецьк, а помер в липні при нез`ясованих обставинах у квартирі де мешкав разом з ОСОБА_1 і ОСОБА_8 та його вже поховано» (а.с. 203-204).

Згідно наявних в матеріалах справи письмових пояснень гр. ОСОБА_6 : « ОСОБА_1 знаю приблизно з літа 2000 року. Вона у 2000 році працювала головним лікарем у страховій компанії «КУРІС» у Києві. А я був водієм автомобіля у вказаній компанії. По роду роботи я возив ОСОБА_19 на автомобілі. Так я «по роботі» познайомився з ОСОБА_19 . ОСОБА_20 я знаю приблизно з осені 2000 року. Я забирав вранці ОСОБА_19 на роботу з місця її проживання, возив по роботі в робочий час та відвозив наприкінці роботи до її місця проживання «на Березняках» у Києві в орендованій квартирі. Сталося так, що інколи разом з ОСОБА_19 вранці я забирав і ОСОБА_22 та підвозив його до його роботи. ОСОБА_19 познайомила мене з ОСОБА_22 та повідомила, що це її чоловік. Під час цих поїздок я спілкувався з ОСОБА_22 , у нас склалися дружні стосунки, були спільні чоловічі інтереси. Весною 2001 ОСОБА_19 та ОСОБА_22 купили собі квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Після цього я почав забирати вранці ОСОБА_19 , а іноді ОСОБА_22 , з їх «нового» місця проживання - АДРЕСА_2 . На початку 2002 ОСОБА_19 повідомила мені, що змінила місце проживання та що її треба забирати з її «нового» орендованого нею житла, де вона стала мешкати по АДРЕСА_7, бо вона розлучилася з ОСОБА_22 . Чому так сталося - мені невідомо. Я продовжував дружні стосунки з ОСОБА_22 , навіть був у нього декілька разів «в гостях» в однокімнатній квартирі у АДРЕСА_6. Влітку 2003 ОСОБА_19 народила доньку ОСОБА_8 . ОСОБА_19 у 2004 перейшла працювати у страхову компанію « ОСОБА_23 та ОСОБА_23 » на посаду директора. ОСОБА_19 забрала мене працювати у цю страхову компанію водієм, де я возив її на автомобілі, як керівника. У цій компанії ми працювали до 2008. І після 2008 я постійно підтримував дружні стосунки як з ОСОБА_19 так і з ОСОБА_22 . Ми дзвонили один одному, спілкувалися. Я, навіть, декілька разів возив на автомобілі по Києву і ОСОБА_19 і ОСОБА_22 по їх справам, коли вони зверталися до мене з таким проханням та коли у мене була така можливість. Як мені стало відомо приблизно на початку 2012 від ОСОБА_22 у телефонній розмові, що ОСОБА_19 «помирилася» з ОСОБА_22 та вони почали мешкати разом «цивільним шлюбом» у їх квартирі, яку вони купили у 2001 у АДРЕСА_8. Разом з ними мешкала донька ОСОБА_25 . Потім, ОСОБА_22 казав мені, що дуже прив`язався до доньки ОСОБА_25 , навіть він скаржився мені, що пропонував удочерити дівчинку, але ОСОБА_19 не надала згоди. Приблизно на початку липня 2021 року ОСОБА_19 та її донька - ОСОБА_8 поїхали на оздоровлення та відпочинок на Західну Україну на місяць-півтора. А ОСОБА_22 казав мені, що поїде в цей час приблизно на два-три тижні у Донецьк для вирішення його особистих питань. Приблизно наприкінці липня 2021 мені подзвонила ОСОБА_19 з відпочинку з Західної України та повідомила мені, що не може подзвонити ОСОБА_22 - мобільний телефон ОСОБА_22 виключений, а ОСОБА_22 вже мав повернутись до Києва з Донецьку та попросила мене щоб я пішов на їх квартиру і з`ясував чи повернувся вже ОСОБА_22 з Донецьку . Діючи на прохання ОСОБА_19 я пішов до їх квартири та побачив, що двері у їх квартиру пошкоджені - зламані та опечатані. На моє питання - «що сталось» сусід, який мешкав у квартирі, що у під`їзді де розташовано квартиру ОСОБА_22 і ОСОБА_19 , повідомив мені, що ОСОБА_22 помер та його вже поховано. Хто та коли саме робив похорон ОСОБА_22 - сусід не знав та не мав відповіді. Я припускаю, що ОСОБА_22 помер від «ковіду». Тоді, у 2020-2021 роках багато людей у Києві померло від «ковіду»» (а.с. 205-206).

Відповідно до положень ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтями 4, 5 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218, 1220 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Згідно ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Статтею 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За правилом встановленим ч. 1 ст. 1226 ЦК України, частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно ст. 1262 ЦК України, у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Статтею 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

З положеннями ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За змістом ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. 1270 ЦК України).

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (ст. 1272 ЦК України).

Згідно ст.ст. 1296, 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

За матеріалами справи судом встановлено, що під час перебування у шлюбі позивачки та ОСОБА_4 , за договором купівлі-продажу було придбано квартиру АДРЕСА_1 і оформлено купівлю квартири на ім`я чоловіка ОСОБА_4 .

Статтями 60, 61, 68, 70 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Оскільки квартира АДРЕСА_1 була набута померлим ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу під час перебування в зареєстрованому шлюбі з позивачкою, таке майно є спільною сумісною власністю і ураховуючи принцип рівності часток подружжя у спільному сумісному майні, частина наведеної квартири має належати позивачці як частка у спільному сумісному майні, а інша частина квартири відповідно є спадковим майном після смерті ОСОБА_4 .

Водночас убачається, що позивачка не має можливості оформити свої спадкові права на частину квартири після смерті ОСОБА_4 через відсутність встановленого у судовому порядку факту проживання з ОСОБА_4 однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини та втрату оригіналу договору купівлі-продажу квартири.

Із матеріалів спадкової справи щодо майна померлого ОСОБА_4 убачається, що його сестра ОСОБА_3 звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті свого брата засобами поштового зв`язку, яка була складена у простій письмові формі і її підпис на заяві не був засвідчений жодною уповноваженою особою. Крім того, заява про прийняття спадщини була подана із пропуском встановленого законом строку на подання заяви про прийняття спадщини та відсутні будь-які дані про звернення ОСОБА_3 до суду і встановлення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Відповідно ОСОБА_3 є такою, що не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 .

Будь-які інші особи із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 до органів нотаріату не звертались, що слідує із матеріалів витребуваної судом копії спадкової справи щодо майна померлого ОСОБА_4 .

Сама позивачка є такою, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 відповідно до положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що підтверджується відомостями про реєстрацію місця проживання позивачки на час відкриття спадщини за однією адресою зі спадкодавцем.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Юридичні факти - це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Суд вправі розглядати справи про встановлення факту, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.

Встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб в судовому порядку можливо лише тоді, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно з частиною першою статті 36 СК України, шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Разом з цим, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них певних прав та обов`язків.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання однією сім`єю, тому вирішення питання про належність, допустимість і достатність таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Аналізуючи наведене, надані суду письмові докази та покази свідків у їх сукупності, враховуючи фактичні дані, які містяться в письмових доказах та показах свідків, обставини, встановлені судом, суд приходить до висновку, що суду надано достатньо доказів для встановлення факту проживання позивачки з ОСОБА_4 однією сім`єю, що необхідним для вирішення питання про можливість спадкування нею майна померлого чоловіка.

Суд ураховує, що позивачка та ОСОБА_4 тривалий термін перебували в зареєстрованому шлюбі, надані суду письмові докази та покази свідків із яких вбачається, що колишнє подружжя після розірвання шлюбу у 2012 році відновило свої сімейні стосунки і вони продовжили проживати однією сім`єю вже без повторної реєстрації шлюбу і таке проживання тривало до смерті ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Проживання однією сім`єю не менше ніж п`ять років до часу відкриття спадщини підтверджується не лише показами свідків, а й даними про реєстрацію позивачки та її доньки у квартирі з 01.06.2013 року, що дійсно свідчить про примирення чоловіка та жінки та відновлення сімейних стосунків.

Отже, поскільки суд встановив факт проживання позивачки з ОСОБА_4 однією сім`єю більше ніж п`ять років до часу відкриття спадщини, позивачка відноситься до четвертої черги спадкування за законом майна померлого ОСОБА_4 і ураховуючи відсутність спадкоємців попередніх черг спадкування, саме позивачка має право на отримання у власність майна померлого.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (ст. 328 ЦК України).

Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності (ст. 386 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Відповідно до п.п. 4.14, 4.15, 4.18. п. 4 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року № 282/20595, при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус виготовляє витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Належність квартири АДРЕСА_1 підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договору купівлі-продажу від 08.05.2001 року, в тому числі надісланому на вимогу суду Київським державним нотаріальним архівом, та Інформаційною довідкою КП КМР «КМ БТІ» КВ-2025 №15603 від 05.05.2025 року.

Ураховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову, оскільки позивачка позбавлена можливості оформити свої спадкові права після смерті ОСОБА_4 , як спадкоємиця четвертої черги за законом у поза судовому порядку за відсутності оригіналу правовстановлюючого документу на квартиру.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 315, 353, 354 ЦПК України, ст.ст. 3, 21, 36, 60,61, 68, 70 СК України, ст.ст.с 15, 16, 321, 328, 386, 392, 1216-1218, 1220, 1222-1223, 1226, 1258, 1262, 1264, 1268-1270, 1272, 1296-1297 ЦК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пасічник Світлана Григорівна, ОСОБА_3 , про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) у період з 01.06.2013 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на частину квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 29.10.2026 року.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач - Київська міська рада (м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141);

Третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пасічник Світлана Григорівна ( АДРЕСА_3 );

Третя особа - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Суддя -