Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №714/966/26 — Герцаївський районний суд Чернівецької області

Суд: Герцаївський районний суд Чернівецької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про комунальну власність

Дата: 25 жовтня 2026 р.

Справа: №714/966/26

Суддя: Єфтемій С. М.

Справа № 2/714/470/26

ЄУН : 714/966/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2026 р. м. Герца

Герцаївський районний суд Чернівецької області в складі :

головуючого-суддіЄфтемій С.М.

за участю: секретаря судових засіданьПостевка Г.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Відкритого акціонерного товариства «Фабріка «Прут» про виділення в натурі частки нежитлової будівлі, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача – адвокат Апетракіоає Г.В. звернувся до суду із вказаним позовом в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посилаючись на те, що останнім на праві спільної часткової власності належить 9/100 частин нежитлового приміщення загальною площею 127.90 кв.м. (приміщення котельні), за адресою, АДРЕСА_1

Право спільної часткової власності позивача ОСОБА_1 на 3/100 частини та позивачки ОСОБА_2 на 6/100 частини вказаної нежитлової будівлі зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як співвласники вказаної нежитлової будівлі звернулися до Герцаївської міської ради Чернівецького району Чернівецької області із заявами про продаж їм частини земельної ділянки на якій розміщено будівля, в т.ч. для її обслуговування.

За наслідками розгляду заяв позивачів, сесією Герцаївської міської ради Чернівецького району Чернівецької області 19 грудня 2024 року було прийнято рішення яким вирішено продати їм частини земельної ділянки по АДРЕСА_1 за для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури.

З посиланням на те, що іншими співвласниками – відповідачами, ще не вирішено питання оформлення права власності на землю внаслідок чого позивачі обмежені у повному володінні, користуванні та розпорядженні своїм майном, на підставі ст. 364 ЦК України, просив виділити позивачам у натурі належну їм частку.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , їх адвокат Апетракіоає Г.В. в судове засідання не з`явилися. Втім, представник позивачців подав суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги підтримує, які просив задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , представник ВАТ «Фабріка «Прут» в судове засідання не з`явилися. Від надали суду зави щодо розгляду справи у їх відсутності. Проти задоволення вимог позивачів не заперечують.

Дослідивши письмові докази, суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників. Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

За положеннями ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

За положеннями ч 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, з матеріалів справи вбачається, що Відкрите акціонерне товариство «Фабріка «Прут» (продавець) та ОСОБА_7 , ОСОБА_1 (покупці) уклали 11 квітня 2008 року договір купівлі-продажу, який в дату його укладення посвідчено нотаріально та зареєстровано в реєстрі за № 929.

Відповідно до умов цього договору позивачі набули у власність 9/100 частин нежитлової будівлі, що знаходиться в АДРЕСА_1 та складається з будівлі котельні (визначеної літ. «Г») загальною площею 127.90 кв.м.

Право власності на придбані позивачами за договором купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про свідчить Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно .

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17 листопада 2021 року частку нежитлової будівлі, яка належала ОСОБА_7 відповідно до вищевказаного договору купівлі-продажу від 11 квітня 2008 року успадкувала його донька ОСОБА_2

19 грудня 2024 року сесією Герцаївської міської ради Чернівецького району Чернівецької області прийнято рішення за яким, вирішено продати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0.1231 га кадастровий номер 7320710100:01:003:0323 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури, за адресою : АДРЕСА_1 .

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

За загальним правилом власник самостійно користується, володіє та розпоряджається своїм майном.

При цьому володіння та розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.

Відповідно до статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

За положеннями статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою у праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

Згідно з частинами першою-третьою статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

За змістом наведених норм виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно, за загальним правилом, розміру його частки у праві спільної власності та припинення права спільної часткової власності на відповідне майно. Шляхом виділу частки у майні припиняється спільна часткова власність, і особа стає власником виокремленого майна.

Юридичне значення виділу частки полягає у тому, що учасник отримує в натурі майно, яке відповідає його частці, як самостійний об`єкт. Отже, виділ частки передбачає виокремлення частини об`єкта у самостійний об`єкт.

Частка, яка виділяється, повинна бути саме окремим об`єктом нерухомого майна, як і частка, яка залишається в іншого власника (власників), у розумінні статті 181 ЦК України. Внаслідок виділу частки з нерухомого майна утворюється два самостійних об`єкта майна

Отже, у спорах про поділ (виділ частки) в натурі учасникам спільної часткової власності може бути виділено відокремлену частину нерухомого майна, яка відповідає розміру їх частки у праві власності. Якщо виділ (поділ) можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною розмірів ідеальних часток і стягненням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.

Визначальним для виділу частки будівлі в натурі, яка перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки нежитлової будівлі відповідно до часток співвласників.

З такого ж висновку виходив Верховний Суд у постановах від 17 травня 2022 року у справі № 570/2438/19 (провадження № 61-11448св20) від 12 грудня 2025 року у справі № 760/9152/15 (провадження № 61-7241св24).

Відповідно до висновку експерта Клочун О.О. № 00787858 щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна, який розташований у АДРЕСА_1 за технічними показниками 9/100 нежитлової будівлі, яка складається з будівлі котельні літ. «Г» загальною площею – 127,9 кв. м. можє бути виділені в натурі.

Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

У постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 2114/2-3819/11 (провадження № 61-1070св19) наголошено на необхідності забезпечення дійсного вирішення у дієвий спосіб спору, що виник та існує між сторонами та існування якого позбавляє їх можливості спільно використовувати єдиний об`єкт нерухомості без його поділу (виділу частки) в натурі.

Оцінивши вищенаведені докази у їх сукупності та приймаючи до уваги, що право власності позивачів зареєстроване у встановленому законом порядку, правовстановлюючі документи на нерухоме майно позивачів є чинними, неоспорюваними та не скасованими, виділ в натурі об`єкта нерухомого майна можливий, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову та виділення в натурі частки нежитлової будівлі, розташованої у АДРЕСА_1 у самостійний об`єкт нерухомого майна.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити.

Виділити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в натурі 9/100 частки нежитлової будівлі, яка складається з будівлі котельні літ. «Г» загальною площею 127,9 кв. м., що розташована у АДРЕСА_1 .

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на нежитлову будівлю - котельню літ. «Г» загальною площею 127,9 кв.м., що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом 30-и днів з дня його проголошення, а у разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 29 жовтня 2026 року.

Суддя

Оригінал: reyestr.court.gov.ua