Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №643/211/25 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/211/25

Провадження № 3-в/643/31/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2026 м. Харків

Суддя Салтівського районного суду міста Харкова Новіченко Н.В., розглянувши заяву захисника Бишкова Олександра Валерійовича, яка подана в інтересах ОСОБА_1 , про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Московського районного суду м. Харкова від 11 березня 2025 року у справі № 643/211/25, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 3 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Бишков Олександр Валерійович, який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Салтівського районного суду міста Харкова із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Московського районного суду м. Харкова від 11 березня 2025 року у справі № 643/211/25, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 3 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Заява обґрунтована тим, що кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення ґрунтувалася на постанові інспектора Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції серії ЕНА № 3328093 від 23.10.2024, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Рішенням Салтівського районного суду міста Харкова від 07.04.2026 у справі № 643/18687/25 зазначену постанову скасовано, а провадження у справі закрито, що, на думку заявника, свідчить про відсутність ознаки повторності як кваліфікуючої ознаки правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Заявник зазначає, що положеннями Кодексу України про адміністративні правопорушення не врегульовано питання перегляду постанов у справах про адміністративні правопорушення за нововиявленими обставинами. У зв`язку з цим, посилаючись на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лучанінова проти України» та постанову Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 263/10894/20, заявник просить застосувати за аналогією положення глави 26 КПК України, переглянути справу за нововиявленими обставинами, скасувати постанову суду та закрити провадження у справі у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Дослідивши заяву та додані до неї матеріали, а також матеріали справи № 643/211/25, суддя зазначає таке.

Постановою Московського районного суду м. Харкова від 11 березня 2025 року у справі № 643/211/25 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 3 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та згідно зі ст. 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення остаточно накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі трьох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 10 років без конфіскації транспортного засобу.

13 березня 2025 року ОСОБА_1 подав заяву про розстрочку виконання зазначеної постанови в частині сплати штрафу, посилаючись на скрутне фінансове становище.

Постановою від 14 квітня 2025 року Московський районний суд м. Харкова заяву ОСОБА_1 про розстрочку виконання постанови Московського районного суду м. Харкова від 11 березня 2025 року у справі № 643/211/25 у частині накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу задовольнив частково, розстрочив виконання постанови Московського районного суду м. Харкова від 11 березня 2025 року у справі № 643/211/25 в частині сплати штрафу в розмірі 51 000, 00 грн на 6 (шість) місяців.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 4273-IX від 26.02.2025 змінено найменування Московського районного суду міста Харкова на Салтівський районний суд міста Харкова.

За приписами статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України особі гарантовано право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

За правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (абз. 6 пп. 3. 3 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009).

У КУпАП, який має відповідну логічно вибудувану конструкцію, унормовано, зокрема, послідовність процедурних дій щодо розгляду та вирішення питань, пов`язаних із притягненням особи до адміністративної відповідальності; порядок оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення, винесення постанов по суті; порядок виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.

Згідно з частинами другою та третьою статті 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до приписів частин другої, десятої статті 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності може бути оскаржена до апеляційного суду; постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Чинний КУпАП містить вичерпний перелік процедурних дій та стадій судового розгляду.

Єдиний винятковий порядок перегляду постанови у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, передбачений Главою 24-1 КУпАП у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом.

За приписами статті 297-4 КУпАП, навіть у такому випадку заява про перегляд подається безпосередньо до Верховного Суду, а не до суду першої чи апеляційної інстанцій.

Будь-яких інших процедур чи правових підстав для перегляду остаточного судового рішення у справі про адміністративне правопорушення за нововиявленими чи виключними обставинами національне законодавство України не містить.

Суддя відхиляє доводи заявника про те, що відсутність відповідної процедури в КУпАП має бути компенсована застосуванням за аналогією норм КПК України.

Статтею 459 КПК України дійсно передбачено можливість перегляду судових рішень, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами, однак вказана норма не поширює свою дію на справи про адміністративні правопорушення.

Аналогія закону або аналогія права є процесуальними інструментами, які можуть застосовуватися судом виключно для заповнення незначних процедурних прогалин під час розгляду справи в межах існуючого провадження.

Використання аналогії процесуального закону є недопустимим, якщо воно призводить до створення не передбачених діючим законодавством судових процедур чи розширення компетенції суду поза межі його законних повноважень. При цьому, вирішення судом окремих процедурних питань за аналогією закону в межах апеляційного провадження не може слугувати прецедентом чи правовою підставою для самостійного запровадження нової, непередбаченої КУпАП стадії перегляду судового рішення, що набрало законної сили та є остаточним.

У зв`язку з чим суддя відхиляє доводи заявника про застосування аналогії закону, оскільки положення КПК України, що детально регламентують перегляд за нововиявленими чи виключними обставинами рішень суду, ухвалених виключно в межах кримінального судочинства, не можуть застосовуватися до справ про адміністративні правопорушення.

Також суддя зазначає, що принцип правової визначеності є одним із засадничих елементів верховенства права. Складовою цього принципу є повага до остаточності судових рішень (res judicata).

Як неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини, зокрема у рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03), одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду.

Вищевказані висновки про неможливість перегляду справ КУпАП за нововиявленими обставинами повністю узгоджуються з усталеною практикою Верховного Суду.

Зокрема, в ухвалі Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 51-4998ска19 чітко констатовано, що норми КУпАП не передбачають можливості касаційного оскарження постанови апеляційного суду у справі про адміністративне правопорушення, а також норми КПК України не передбачають можливості перегляду такої постанови Верховним Судом за нововиявленими обставинами.

Суддя відхиляє доводи заявника щодо неврахування практики Європейського суду з прав людини з огляду на наступне.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, неодноразово наголошував, що з огляду на каральну мету адміністративного стягнення, зокрема штрафу або позбавлення права керування транспортними засобами, провадження у справах про адміністративне правопорушення є кримінальним для цілей застосування Конвенції (рішення ЄСПЛ у справах: «Енгель та інші проти Нідерландів», «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Надточій проти України» та «Лучанінова проти України»).

Проте, такі висновки ЄСПЛ у наведених справах пов`язані не з необхідністю (потребою) безпосереднього застосування положень кримінального процесуального закону при розгляді справ про адміністративні правопорушення, як зазначає адвокат, а пов`язані зі змістом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якій вжито термін «кримінальне обвинувачення». Зокрема ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи ... незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який ... встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Стаття 2 Протоколу №7 до Конвенції встановлює, що кожен, кого суд визнав винним у вчиненні кримінального правопорушення, має право на перегляд судом вищої інстанції факту визнання його винним або винесеного йому вироку. Здійснення цього права, включаючи підстави, на яких воно може бути здійснене, регулюється законом.

У вказаних вище справах заявники були притягнуті до адміністративної відповідальності і скаржилися до ЄСПЛ в тому числі на порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині несправедливості провадження та свавільності судових рішень, а уряди держав заперечували проти розгляду цих заяв, мотивуючи тим, що провадження у справах заявників було адміністративним, а тому положення ст. 6 Конвенції до їх заяв не застосовні, бо провадження щодо заявників не стосувалось визначення «кримінального обвинувачення» щодо них.

На спростування таких доводів ЄСПЛ зробив висновки, що провадження у справах про адміністративне правопорушення є кримінальним для цілей застосування Конвенції з метою поширення її гарантій на заявників.

Саме такі висновки містяться у рішеннях ЄСПЛ у справах: «Надточій проти України» (п.п. 22, 29); «Лучанінова проти України» (п.п. 39, 40); «Гурепка проти України» (п. 55).

Тобто, у наведених справах відсутні висновки про можливість застосування процедури перегляду постанов у справах про адміністративні правопорушення за правилами кримінального процесуального закону, а зазначається лише про поширення встановлених Конвенцією загальних гарантій щодо осіб під час розгляду справ про адміністративні правопорушення.

У постанові Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 263/10894/20, на яку посилається адвокат Бишков О.В., аналогію закону застосовано щодо визначення правил поведінки учасників судового засідання на підставі ст. 329 КПК України під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185-3 КУпАП. Водночас зазначена постанова не містить висновків щодо можливості перегляду судових постанов у справах про адміністративні правопорушення за нововиявленими обставинами, а тому наведені в ній правові висновки не є застосовними до спірних правовідносин.

Таким чином, оскільки чинним законодавством не передбачено перегляду постанов у справах про адміністративні правопорушення за нововиявленими обставинами, заява підлягає поверненню особі, яка її подала.

Керуючись статтями 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Заяву адвоката Бишкова Олександра Валерійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Московського районного суду м. Харкова від 11 березня 2025 у справі № 643/211/25 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126, ч. 3 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення повернути особі, яка її подала, разом із доданими до неї матеріалами.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя Н.В. Новіченко