Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №642/8473/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

Справа № 642/8473/26

Провадження № 2/642/3305/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

29 жовтня 2026 року м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Вікторова В.В.,

за участю секретаря Гриценко О.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м. Харкові цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит- Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

Представник позивача ТОВ «ФК «Кредит- Капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 31.11.2024 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (Первісний кредитор) був укладений Договір про споживчий кредит № 9884952, згідно з умовами якого відповідач отримав 4000,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів Відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений Кредитним договором у зв`язку із чим у нього утворилася заборгованість в розмірі 16780,00 грн., з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить – 4000 гривень; прострочена заборгованість за комісіями за надання кредиту становить – 300 гривень; прострочена заборгованість за відсотками становить – 0 гривень; прострочена заборгованість за комісіями за обслуговування кредиту становить – 4480 гривень; заборгованість по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання - 8000 гривень.

26.03.2025 року між Первісним кредитором та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (Позивач) відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги №116-МЛ від 26.03.2025 р. Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги, та у відповідності до статті 512 Цивільного кодексу України Позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за Кредитним договором № 9884952 від 21.11.2024 року. З метою врегулювання спору в досудовому порядку позивач в письмовій формі звертався до відповідача з вимогою про погашення заборгованості, однак заборгованість залишилася не погашеною, тому він просив стягнути її з відповідача у судовому порядку.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 01 жовтня 2026 року відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребуваноу АТ КБ "ПРИВАТБАНК" інформацію/документи, а саме: чи було емітовано банківську картку НОМЕР_1 на ім`я - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) станом на 21.11.2024 року, у paзі наявності карти, але на інше ім`я — надати дані особи отримувача кредитних коштів; про зарахування на НОМЕР_1 кредитних у розмірі 4000 грн. від ТОВ «Мілоан» в період з 21.11.2024 по 28.11.2024 року.

28.10.2026 року на виконання ухвали суду від АТ КБ "ПРИВАТБАНК" надійшла витребувана судом інформація.

Сторони не надавали клопотань про розгляд справи в загальному порядку чи у спрощеному порядку з викликом сторін.

Відповідач відзиву на позов, заперечень або клопотань до суду не надав. Копію позову з додатками направлено позивачем відповідачу поштовим зв`язком, згідно з положеннями абз.2 ч.1 ст. 177 ЦПК України. Копія ухвали про відкриття провадження по справі направлялися відповідачу за місцем реєстрації, про що свідчить поштове повідомлення, яке повернулося на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі №24/260-23/52-б).

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі „Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що учасник справи зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

З врахуванням вказаного, суд вирішує справу на підставі наявних в ній доказів та матеріалів і ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справ в порядку спрощеного провадження за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Дослідивши матеріали цивільної справи суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні ним правовідносини.

21.11.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 9884952, за умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 4000,00 грн. строком на 345 днів. Термін повернення кредиту зі сплатою процентів та комісії – 01.11.2025.

Відповідно до пункту 2.1. договору, кредит надається позичальнику шляхом переказу на Картковий рахунок.

Згідно із пунктом 3.3.2. договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим договором у порядку, строки та терміни передбачені п.п. 1.1.-1.6. цього договору та Графіком платежів.

Згідно із пунктом 6.1. договору, цей кредитний договір укладався в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МІЛОАН» та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією ТОВ «Мілоан» про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення ТОВ «Мілоан» електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається ТОВ «Мілоан» електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефон позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником ТОВ «Мілоан» через сайт Товариства, мобільний додаток, месенджери. Після укладення цей кредитний договір розміщується в особистому кабінеті позичальника (п. 6.2. договору).

За змістом п. 6.3. договору, позичальник, приймаючи пропозицію ТОВ «Мілоан» про укладення кредитного договору, також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т. ч. правилами та графіком розрахунків) договору в цілому та підтверджує, що він: ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів (послуг) ТОВ «Мілоан», що розміщені на веб-сайті ТОВ «Мілоан» та є невід`ємною частиною цього договору; не перебуває під впливом алкогольних, наркотичних, психотропних, токсичних речовин, здатний усвідомлювати значення своїх дій та управляти своїми вчинками; на момент підписання кредитного договору не існує ніяких обставин, які могли б негативно вплинути на платоспроможність позичальника та/або які створюють загрозу належному виконанню цього договору про які він не повідомив ТОВ «Мілоан» (судові справи, майнові вимоги третіх осіб тощо); вся інформація надана ТОВ «Мілоан», в т.ч. під час заповнення та відправлення заяви про надання кредиту, є повною, актуальною та достовірною; відповідає вимогам заявника, що встановлені розділом 2 правил надання фінансових кредитів (послуг) ТОВ «Мілоан», що розміщені на веб-сайті ТОВ «Мілоан» та є невід`ємною частиною цього договору.

Укладення ТОВ «Мілоан» кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «Мілоан» ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки (п. 6.4. договору). Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5. договору).

Згідно із пунктом 7.1, цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Додатком № 1 до договору є графік платежів, згідно з яким визначено до сплати сума кредиту, проценти за користування кредитом, комісія за надання кредиту .

Згідно із довідкою ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію, підписаної представником ТОВ «Мілоан» Вініченко О.В., відповідач ОСОБА_1 ідентифікований ТОВ «Мілоан», як позичальник за укладеним договором, оскільки акцептував підписавши 21.11.2024 року аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора направленого на номер телефону відповідний договір (291132).

Крім того, ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту, який містить аналогічні умови кредитування погодженні сторонами в Договорі.

Згідно із Платіжним дорученням № 143378814 від 21.11.2024 року, ТОВ «Мілоан» перерахувало на рахунок відповідача 4000,00 грн., призначення платежу: кошти згідно договору 9884952.

Згідно витребуваної інформації наданої АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підтверджено що в банку на ім`я ОСОБА_1 була випущена банківська картка НОМЕР_1 . Транзакція від 21.11.2024 року на банківську картку № НОМЕР_1 в сумі 4000,00грн. була успішна та зарахована на рахунок вищезазначеної картки, ID платежу НОМЕР_3 .

26.03.2025 року між ТОВ «Мілоан» та позивачем ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" укладено Договір відступлення прав вимог № 116-МЛ, відповідно до умов якого та у відповідності до ст.512 ЦК України ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «Мілоан», в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 9884952 від 21.11.2024 року, що підтверджується також витягом з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 116-МЛ, платіжною інструкцією про переказ коштів ( плата за відступлення права вимоги згідно договору про відступлення прав вимоги № 116-МЛ від 26.03.2025.

Отже, ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання перед відповідачем виконало в повному обсязі, надавши йому, визначені договором кредитні кошти, натомість відповідач ОСОБА_1 взяті на себе за договором зобов`язання перед ТОВ «Мілоан» не виконав, оскільки не вносив платежі, передбачені умовами кредитного договору, та проценти за користування кредитом. У зв`язку з відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у відповідача перед ТОВ «Мілоан», утворилась заборгованість.

ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» є новим кредитором за кредитним договором №9884952 від 21.11.2024 року на підставі укладеного між ним та ТОВ «Мілоан» Договору відступлення прав вимог № 116-МЛ від 26.03.2025 року. Відтак, у позивача виникло право вимоги до відповідача.

03.09.2026 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» направлено боржнику ОСОБА_1 досудову вимогу, в якій повідомлено про відступлення ТОВ «Мілоан» прав вимоги за Кредитним договором № 9884952 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та про зобов`язання погасити заборгованість за вказаним кредитним договором.

На час розгляду справи судом, відповідачем не надано доказів, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Цей строк починає спливати з моменту укладення договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Враховуючи, що всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання щодо повернення кредиту, а тому вимоги щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4000,00 грн., заборгованості по відсоткам у розмірі 300,00грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення комісії, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19 вирішувала питання: чи можливе встановлення комісії за обслуговування кредиту згідно Закону України «Про споживче кредитування»; чи має кваліфікуватися умова договору, що передбачає комісію, як дійсна /нікчемна/ оспорювана.

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше ніж один раз на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»(10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 ст.11, ч. 5 ст.12 цього Закону. Зокрема, оскільки позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що положення пунктів кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 4480,00 грн. задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача неустойки, суд зазначає наступне.

Положення п. 18 розділу «Прикінцеві а перехідні положення» ЦК України визначають, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У свою чергу, представник позивача просить суд стягнути із відповідача суму заборгованості за неустойкою в розмірі 8000,00 гривень, яка, як вбачається із матеріалів справи, була нарахованаі у період воєнного стану в Україні. Натомість, враховуючи вищезазначені норми закону, суд вважає, що позичальник, тобто відповідач звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки за таке прострочення, а отже в цій частині позовних вимог слід відмовити.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у розмірі 4000,00 грн., заборгованість за відсотками у розмірі 300,00 грн., а всього 4300,00 грн.

Суд зауважує, що зважаючи на вимоги статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у сумі 682,26 грн. (4300,00 грн.*2662,40 грн./ 16780,00 грн.)

Що стосується вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов до наступного.

Як вбачається із матеріалів позову, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Також представник позивача просив стягнути 4500 грн. як витрати на правову допомогу.

Відповідно до частини 1, 2 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до положень статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Частинами 1, 2 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Відповідно до положень ч.6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний суд в постанові №275/150/22 від 13.03.2025 зробив висновок, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надані суду (в копіях): договір про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025, укладений з адвокатом Адвокатським об`єднанням «Апологет» в особі адвоката Усенка М.І.; акт наданих послуг № Д/35106 від 09.09.2026 року до договору №0107 від 01.07.2025; детальний опис наданих послуг від 09.09.2026 року до акту № Д/35106 за договором про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025. Відповідно до наданих документів вартість витрат на правничу допомогу ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» становить 8000,00 грн.

Враховуючи часткове задоволення позову, суд вважає, що з відповідача необхідно стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі пропорційно сумі задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 2050,06 грн.(4300,00 грн.*8000,00 грн./ 16780,00 грн.)

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141 ч.1, 247 ч. 2, 259, 263, 264, 265, 280-283 ЦПК України, ст.ст. 524, 525, 526, 611, 651 ч.2, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит- Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_4 , банк отримувача – АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль – Стоцького, 1, 28 корпус) заборгованість за кредитним договором №9884952 від 21.11.2024 в загальному розмірі 4300 (чотири тисячі триста) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит- Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_4 , банк отримувача – АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль – Стоцького, 1, 28 корпус) витрати по сплаті судового збору у розмірі 682 (шістсот вісімдесят дві) грн. 26 коп., та витрати на правову допомогу у розмірі 2050 (дві тисячі п`ятдесят) грн. 06 коп.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст заочного рішення складено 29.10.2026 року.

Суддя В.В. Вікторов