Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №642/8078/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

28 жовтня 2026 року

Справа № 642/8078/26

Провадження № 3/642/1481/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 жовтня 2026 року м. Харків

Суддя Холодногірського районного суду міста Харкова Гримайло А.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , тимчасово непрацюючого, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП

встановив:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 11.09.2026 серії АПР18 №496719, 11 вересня 2026 року близько 23 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 вчинив відносно своєї колишньої співмешканки ОСОБА_2 домашнє насильство фізичного та психологічного характеру, що полягали в ляпасах долонею по обличчю, словесних образах і погрозах без спричинення тілесних ушкоджень, чим була завдала завдана шкода психічному та фізичному здоров`ю потерпілої.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст.173-2 КУпАП.

У судові засідання ОСОБА_1 не з`явився, був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, шляхом направлення судових повісток за адресою місця проживання, яка зазначена в протоколі про адміністративне правопорушення, шляхом направлення судових повісток на відомий номер мобільного телефону, в матеріалах справи мається довідка про доставку смс-повідомлення, а також шляхом розміщення повідомлення про виклик на веб-сайті «Судова влада України». Поштова кореспонденція повернулася до суду без вручення з відміфткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі №24/260-23/52-б).

Про причини своєї неявки ОСОБА_1 суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило, хоча йому достеменно було відомо про знаходження справи у провадженні Холодногірського районного суду м. Харкова, оскільки протокол складений відносно нього підписаний ОСОБА_1 .

В поясненнях до протоколу зазначено, що ОСОБА_1 від їх надання відмовився.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

З огляду на те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, отримувала повістки у виді SMS-повідомлень, була обізнана про складання щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення, про що свідчить відмітка у ньому про те, що розгляд адміністративної справи відбудеться за сповіщенням суду, не вживала заходів для явки до суду, не подавала письмових заперечень проти протоколу, її поведінка може свідчити про свідоме затягування розгляду справи з метою спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 38 КУпАП.

Враховуючи викладене, а також те, що законом передбачений скорочений термін притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 на підставі наявних у справі доказів. Стаття 268 КУпАП не містить заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за ст. 173-2 без обов`язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Потерпіла ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, та оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно з вимогами ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Згідно ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані, крім іншого, встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Тобто, з вказаних норм вбачається, що притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, встановлені в Законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Самі по собі, нецензурні висловлювання та образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Для того щоб відрізнити насильство від конфлікту, необхідно звернути увагу на те, що насильство є результатом свідомих дій людини і характеризується такими основними ознаками: умисність; спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, економічних, чи пов`язаних з вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.

Насильство - це умисні дії однієї або кількох осіб, що спричиняють шкоду іншій особі, порушують права і свободи та відбуваються в умовах значної переваги сил тих, хто скоює ці дії, що унеможливлює самозахист особи, котра страждає від цих дій.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи;

Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Факт вчинення ОСОБА_1 вищевказаного адміністративного правопорушення, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності, а саме: 1) змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 №496719 від 11 вересня 2026 року, який складено відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП; 2) заявою потерпілої ОСОБА_2 , в якій вона просить органи НПУ прийняти міри до її колишнього співмешканця, який 11.09.2026 прийшов до неї в стані алкогольного сп`яніння та вчинив відносно неї домашнє насильство; 3) формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, яким встановлено високий рівень небезпеки; 4) терміновим заборонним приписом стосовно кривдника серії АА №164328 від 12.09.2026 (до ОСОБА_1 , у зв`язку із скоєнням домашнього насильства за фактичних обставин події у цій справі, застосовано заходи термінового заборонного припису відносно постраждалої особи ОСОБА_2 , а саме ОСОБА_1 на 10 діб з 01 год. 30 хв. 12.09.2026 до 01 год. 30 хв. 22.09.2026 заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою потерпілою ОСОБА_2 ); 5) поясненнями потерпілої ОСОБА_2 ; 6) рапортом інспектора взводу №1 роти №3 батальйону №1 УПП в Х/о ДПП ст. лейтенанта поліції р. Терентьєва, відповідно до якого 11.09.2026 під час патрулювання в складі екіпажу 3102 близько 23.00 год. на службовий планшет надійшов виклик «Домашнє насильство» за адресою АДРЕСА_2 . Прибувши на місце виклику виявлено кривдника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 котрий знаходився у квартирі. Також на місці події була заявниця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , котра повідомила, що сумісний побут з ОСОБА_3 не веде. Пояснила, що він прийшов до її помешкання в нетверезому стані, виражався нецензурною лексикою, вдарив долонею по обличчю та примушував до статевого акту; 7) відеозаписами з бодікамер працівників поліції 476118, 467615, 475530.

Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою посадовою особою, його зміст відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.

Суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та визнання її винуватості.

Таким чином, в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, тобто вчинення домашнього насильства.

Відповідно до ст. 23 КУПАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягується до адміністративної відповідальності, так і іншими особами.

При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення, відповідно до положень ст.33 КУпАП, враховуються характер вчиненого правопорушення, дані про особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, відсутність обставин, що пом`якшує та обтяжує відповідальність за адміністративне правопорушення, вчинення правопорушення в стані сп`яніння, у зв`язку з чим суд накладає на порушника ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, що є необхідним та достатнім стягненням для запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з правопорушника на користь держави підлягає стягненню судовий збір - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (з 1 січня 2026 року 3 328 грн.), що складає 665,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.40-1,245,251,252,268,283,284,294 КУпАП України, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 340,00 грн. (триста сорок гривень 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п?ять грн., 60 коп.).

Штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а у разі оскарження такої постанови – ні пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Про сплату штрафу та судового збору в обов`язковому порядку повідомити суд, надавши оригінали квитанцій безпосередньо до суду, або надіславши їх на адресу суду будь-яким сервісом поштового зв`язку, або на електронну адресу суду inbox@ln.hr.court.gov.ua.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, встановлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу: за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:

•подвійний розмір штрафу

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.

Суддя А.М. Гримайло