Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №953/10882/26 — Київський районний суд м. Харкова

Суд: Київський районний суд м. Харкова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів»

Дата: 27 жовтня 2026 р.

Справа: №953/10882/26

Суддя: Демченко С. В.

Справа № 953/10882/26

н/п 2/953/5528/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді – Демченко С.В.,

секретар судового засідання – Тюльпа Я.Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» про захист прав споживача,

УСТАНОВИВ:

31 липня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ТОВ «Епіцентр К», в якій просить стягнути з ТОВ «Епіцентр К» на свою користь грошові кошти у розмірі 13 770 грн та моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 06.05.2026 він звернувся до Гіпермаркету № 1 ТОВ «Епіцентр К», що розташований у м. Харкові по пр-т Аерокосмічний, 352, для укладення договору підряду на виготовлення міжкімнатного дверного блока на замовлення за його точними вимірами. Вказав, що до здійсненням ним замовлення йому не надали достовірної та необхідної інформації про основні властивості виробу, умови використання, виробника, дату виготовлення, гарантійні зобов`язання, строк служби та місцезнаходження виробника, чим порушено вимоги ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів». Менеджер відділу № 80 оформив замовлення № Кзк/КН-0001326 від 06.05.2026 в одному примірнику та направив його до каси для 100 % передоплати. На касі він сплатив 13 770 грн за дверний блок та 3 996 грн за комплектуючі, разом 17 766 грн, що підтверджується фіскальним чеком № 12680143 від 06.05.2026. Після чого через шість днів із мережі Інтернет він дізнався, що мережа «Епіцентр К» самостійно не виготовляє двері за індивідуальними параметрами, а приймає замовлення від фірм-партнерів. 12.05.2026 він вдруге звернувся до Гіпермаркету, щоб з`ясувати строк виконання, гарантійні зобов`язання та виробника, але необхідної інформації не отримав. Йому видали текст замовлення без підпису менеджера, де було зазначено «Очікувана дата доставки: 27.07.2026». Позивач стверджує, що доставки не замовляв і з такою датою не погоджувався. Директор усно пояснив йому, що це дата виконання замовлення. З огляду на викладені обставини він відмовився від замовлення та подав заяву № 241/80 від 12.05.2026 про повернення 17 766 грн. Зазначив, що гроші йому не повернули, а відповідь на заяву він отримав у гіпермаркеті лише 10.06.2026. У відповіді відповідач послався на Додаток № 3 до постанови КМУ № 172 як на підставу для відмови від повернення грошових коштів. Позивач вважає таку відповідь спотворенням суті замовлення, адже він не замовляв нарізку чи розкрій металопрокату, труб, пиломатеріалів, погонажних виробів, плитних матеріалів або скла. Він замовляв міжкімнатний дверний блок і комплектуючі до нього. 18.06.2026 він надіслав претензію з вимогою протягом трьох робочих днів повернути грошові кошти у розмірі 17 766 грн, на що отримав повторну відповідь з тим самим посиланням і пропозицією забрати товар та повернути вартість комплектуючих. Вказав, що 07.07.2026 йому повернули 3 996 грн за комплектуючі. На переконання позивача, повернення відповідачем частини грошових коштів є частковим визнанням його претензії та порушення прав споживача. Вказав, що ТОВ «Епіцентр К» діє всупереч положень ст. 18, 19 та 21 Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема надає неповну інформацію, що вводить споживача в оману, і порушує принцип рівності сторін. Позивач вважає, що дії та бездіяльність відповідача спричинили йому моральну шкоду. Вона виразилась у тривалих душевних стражданнях, порушенні звичайних умов життя, необхідності звертатися до відповідача, контролюючого органу та суду, витраті часу й емоційних зусиль.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 04 серпня 2026 року провадження у справі відкрито, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.

27 серпня 2026 року на адресу суду від представника ТОВ «Епіцентр К» Дитиненка А.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову. Вказав, що 06.05.2026 позивач замовив виготовлення міжкімнатного дверного блока за індивідуальними розмірами (арт. 80441088, вартістю 13 770 грн) та дверних комплектуючих до нього (арт. 80441090, вартістю 3 996 грн) і здійснив 100 % попередню оплату на суму 17 766 грн. У бланку замовлення зазначено, що товар, нарізаний або розкроєний під розмір, визначений покупцем, поверненню (обміну) не підлягає, а очікувана дата доставки — 27.07.2026. Відповідач вказав, що дверний блок виготовлений за точними розмірами позивача (800?2000 мм, під замок і відлив, колір Paint 7 RAL 7047). Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про захист прав споживачів» та Додатка № 3 до постанови КМУ № 172 від 19.03.1994 такі товари обміну та поверненню не підлягають, крім випадків виявлення недоліків. Позивач жодного разу не заявляв претензій щодо якості, усі його звернення (заява від 12.05.2026, претензія від 16.06.2026) ґрунтувалися лише на бажанні відмовитися від замовлення. Відповідач також не скористався передбаченою ст. 9 Закону процедурою обміну, а одразу вимагав розірвання договору та повернення коштів, що, на думку відповідача, порушило порядок повернення товару. Відповідач зазначив, що на момент подання позивачем заяви від 12.05.2026 строк виготовлення ще не настав, тому порушення строків з боку відповідача не було. Відповідач не ухилявся від виконання зобов`язань, виготовив замовлення в повному обсязі та в листах від 18.05.2026 і 16.06.2026 пропонував позивачу забрати готовий блок. 07.07.2026, ще до подання позову, відповідач добровільно повернув позивачу грошові кошти у розмірі 3 996 грн за комплектуючі. Окрім того, відповідач на підставі листа № 203 від 06.08.2026 задовольнив вимогу позивача про повернення грошових коштів у розмірі 13 770 грн. Тому, на думку відповідача, на момент розгляду справи предмета спору немає. Щодо моральної шкоди відповідач зазначив, що позивач не надав жодного доказу її завдання: відсутні медичні документи, висновки фахівців чи докази звернення по допомогу. Посилання на «стрес» є суб`єктивним твердженням, а розмір моральної шкоди у розмірі 20 000 грн не обґрунтований.

24 вересня 2026 року на адресу суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про зменшення позовних вимог. У заяві він зазначив, що ним до суду було подано позов про стягнення з ТОВ «Епіцентр К» на свою користь грошових коштів у розмірі 13 770 грн та моральну шкоду у розмірі 20 000 грн. Вказав, що відповідач у відзиві та в листі № 203 від 06.08.2026, доданому до відзиву, фактично визнав його вимогу про стягнення 13 770 грн та 08.09.2026 сплатив цю суму, що підтверджується квитанцією банку № 057795. Керуючись загальними засадами цивільного законодавства, позивач зазначив, що ураховує винні дії та неправомірні рішення відповідача щодо несвоєчасного повернення коштів споживача. З огляду на це він зменшив вимоги про відшкодування моральної шкоди з 20 000 грн до 10 000 грн. З огляду на викладене позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 10 000 грн і покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору за розгляд позову про захист прав споживача.

Позивач у судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься клопотання позивача про розгляд справи без його участі, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ «Епіцентр К» у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судових засідань був повідомлений своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Оскільки сторони у судове засідання не з`явились, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Суд встановив, що 06.05.2026 позивач (споживач) ОСОБА_1 замовив у ТОВ «Епіцентр К» виготовлення дверного блока за індивідуальними розмірами, вартістю 13 770 грн та дверні комплектуючі до блоку, вартістю 3 996 грн, сплативши загальну суму 17 766,00 грн, що підтверджується замовленням товару покупцем № Кзк/КН-0001326 від 06.05.2026 та фіскальним чеком № 324902426531.

12.05.2026 ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Епіцентр К» із заявою про повернення коштів за замовлення в розмірі 17 766 грн.

18.05.2025 ТОВ «Епіцентр К» надано відповідь на заяву № 241/80 від 12.05.2026, в якій зазначено, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про повернення коштів за товар відповідно до замовлення № Зкз/КН-0022327 від 06.05.2026 прийнято рішення про відмову у поверненні грошових коштів.

Відмову обґрунтовано тим, що згідно з Додатку № 3 Постанови КМУ № 172 від 19.03.1994 лінійний та листоковий металопрокат, трубна продукція, пиломатеріали, погонажні (плінтус, наличник), плитні матеріали (деревоволокнисті та деревостружкові плити), фанера і скло нарізані або розкроєні під розмір визначений покупцем (замовником) не підлягають обміну та поверненню. Оскільки під час виготовлення дверного блоку під замовлення Фарба арт. 80441088, дверних комплектуючих до блоку під замовлення арт. 80441090 використані пиломатеріали, погонажні, плитні матеріали деревоволокнисті та деревостружкові плити нарізані та розкроєні під розмір визначений покупцем (замовником) вказаний товар підпадає під вищезазначені критерії постанови КМУ № 172 від 19 березня 1994 року та не підлягає обміну та поверненню.

Із долученої до матеріалів справи відповіді ТОВ «Епіцентр К» на заяву № 241/80 від 12.05.2026 вбачається, що за результатами розгляду претензії ОСОБА_1 від 16.06.2026 щодо замовлення № Зкз/КН-0022327 від 06.05.2026 товариство відмовило в поверненні коштів за виготовлений на замовлення дверний блок «Фарба» (арт. 80441088) та у відшкодуванні моральної шкоди. Щодо повернення дверних комплектуючих арт. 80441090 зазначено, що з цим можна звернутися до каси повернення в будь-який час.

07.07.2026 ОСОБА_1 повернуто ТОВ «Епіцентр К» грошові кошти у розмірі 3 996 грн, що підтверджується копією квитанції № 057394.

06.08.2026 ТОВ «Епіцентр К» надало відповідь на заяву про повернення коштів за замовленням № Зкз/КН-0022327 від 06.05.2026, в якій повідомило, що за результатами повторного розгляду, виходячи з лояльного ставлення до покупця, прийнято рішення повернути 13 770 грн за дверний блок (арт. 80441088) згідно з розрахунковим документом Кзк/КН-0001326 (чек № 12680143 від 06.05.2026).

08.09.2026 ОСОБА_1 повернуто ТОВ «Епіцентр К» грошові кошти у розмірі 13 770 грн, що підтверджується копією квитанції № 057795.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Це положення ґрунтується на ст. 55 Конституції України, яка закріплює обов`язок держави забезпечувати судовий захист прав і свобод людини і громадянина.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 15, ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способом захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Позивач як на підставу позову посилається на те, що відповідач, уклавши з ним договір підряду на виготовлення дверного блока на замовлення, не надав необхідної інформації про виріб і виробника, чим порушив ст. 15 Закону «Про захист прав споживачів», після чого безпідставно відмовив у поверненні сплачених 17 766 грн із посиланням на Додаток № 3 до постанови КМУ № 172 та повернув кошти лише після відкриття провадження, чим завдав йому моральної шкоди.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 659 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

За змістом ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 4 ст. 849 ЦК України замовник має право відмовитися від договору підряду в будь-який час до закінчення роботи, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, у силу ст. 664 ЦК України, у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно зі ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Права покупця у разі продажу йому товару неналежної якості визначено ст. 708 ЦК України.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Статті 4 та 22 Закону про захист прав споживачів у чинній редакції прямо передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

З наведеного вбачається, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів» навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому обов`язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, яка вимагає її відшкодування, що відповідає змісту частини третьої статті 12 та статті 81 ЦПК України.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Із матеріалів справи вбачається, що 06.05.2026 позивач замовив у відповідача виготовлення дверного блока за індивідуальними розмірами (800?2000 мм, під замок і відлив, колір Paint 7 RAL 7047) та дверних комплектуючих до нього, сплативши 100 % вартості (17 766 грн). Предметом домовленості була не передача готового товару, який є у продавця, а виготовлення речі за завданням замовника з урахуванням визначених ним параметрів.

Зі змісту замовлення покупця № Кзк/КН-0001326 від 06.05.2026 вбачається, що в ньому зазначено найменування товару, артикул, окремі індивідуальні характеристики, ціну та очікувану дату доставки.

Водночас зазначене замовлення не містить відомостей про фактичного виробника дверного блоку, гарантійний строк, гарантійні зобов`язання та необхідні умови експлуатації продукції.

Після самостійного виявлення інформації про те, що відповідач не є прямим виробником замовлення, його буде виготовляти інша особа, про що позивач не був проінформований під час оформлення та оплати замовлення, позивач звернувся до відповідача з відмовою від замовлення та заявою про повернення коштів.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на виготовлення дверного блоку відповідно до індивідуальних параметрів замовлення, дотримання строку його виготовлення та готовність товару до передачі позивачу.

Однак такі доводи стосуються виконання зобов`язання щодо виготовлення та передачі товару і самі по собі не підтверджують належного виконання інформаційного обов`язку продавця.

При цьому відповідачем не надано суду паспорта продукції, гарантійного талона, технічної документації, документа із зазначенням виробника або інших доказів, які б підтверджували доведення до відома позивача відповідної інформації до оформлення замовлення та внесення повної передоплати.

Окрім того, суд бере до уваги те, що відмову в задоволенні вимог позивача, викладену у відповідях відповідача від 18.05.2026 та 16.06.2026, відповідач обґрунтовував положеннями Додатка № 3 до постанови Кабінету Міністрів України від 19.03.1994 № 172 та статті 9 Закону України «Про захист прав споживачів».

Оцінюючи наведені доводи, суд виходить із того, що Додаток № 3 до зазначеної постанови визначає перелік непродовольчих товарів належної якості, які не підлягають обміну (поверненню) з підстав, передбачених статтею 9 Закону України «Про захист прав споживачів». Водночас наведені положення регулюють правовідносини щодо обміну або повернення придбаного товару належної якості та не виключають права замовника відмовитися від договору підряду до закінчення роботи відповідно до частини четвертої статті 849 Цивільного кодексу України.

Як убачається з матеріалів справи, позивач не заявляв вимоги про обмін чи повернення товару з мотивів того, що він не підійшов за певними характеристиками, а висловив волевиявлення щодо відмови від договору на виготовлення виробу та повернення сплачених за ним коштів, у зв`язку з неповідомленням інформації про виробника під час оформлення замовлення.

Отже, посилання відповідача на положення статті 9 Закону України «Про захист прав споживачів» та Додатка № 3 до постанови Кабінету Міністрів України від 19.03.1994 № 172 як на підставу для відмови в задоволенні вимог позивача суд вважає безпідставним.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що станом на дату подання позивачем заяви від 12.05.2026 погоджений строк виготовлення виробу ще не закінчився, а замовлення було виконано в повному обсязі, у зв`язку з чим позивачу було запропоновано забрати готовий блок.

Разом із тим відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що станом на 12.05.2026, тобто через шість днів після оформлення замовлення, роботи з виготовлення виробу були завершені. Так само відповідачем не надано доказів на підтвердження розміру вартості фактично виконаної до моменту відмови позивача частини роботи, а також наявності та розміру збитків, відшкодування яких він мав право вимагати відповідно до частини четвертої статті 849 Цивільного кодексу України.

При цьому матеріалами справи підтверджується, що відповідач у подальшому повернув позивачу всю сплачену ним суму, зокрема кошти, отримані за виготовлений блок. За таких обставин доводи відповідача про завершення виконання замовлення та відсутність підстав для повернення коштів не спростовують права позивача на відмову від договору.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що відмова відповідача повернути сплачені кошти з посиланням на Додаток № 3 до постанови Кабінету Міністрів України від 19.03.1994 № 172 була неправомірною.

Оцінюючи наведені обставини в сукупності, суд ураховує, що позивач послідовно зазначав про ненадання йому інформації щодо виробника, гарантійних зобов`язань та характеристик дверного блоку, тоді як надані відповідачем документи не спростовують цих доводів.

За відсутності інших доказів надання відповідної інформації суд доходить висновку про неналежне виконання відповідачем обов`язку щодо інформаційного забезпечення споживача, передбаченого статтею 15 Закону України «Про захист прав споживачів».

Посилання відповідача на положення статті 9 зазначеного Закону щодо обмежень обміну товару, виготовленого за індивідуальним замовленням, не спростовують встановленого порушення, оскільки право споживача на інформацію про продукцію та право на обмін товару належної якості є різними за змістом правами.

Вирішуючи питання про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, суд бере за основу встановлені обставини неправомірної відмови відповідача у поверненні коштів та оцінює їх у сукупності з іншими доказами у справі. Саме зазначене порушення прав позивача є визначальною обставиною для вирішення питання про наявність моральної шкоди та причинного зв`язку між нею і поведінкою відповідача.

Судом установлено, що після подання заяви від 12.05.2026 про повернення коштів, кошти за комплектуючі в розмірі 3 996 грн відповідач повернув позивачу лише 07.07.2026, решту у розмірі 13 770 грн відповідач повернув тільки 08.09.2026, тобто вже після відкриття провадження у справі 04.08.2026.

Отже, заявлена позивачем вимога про повернення 13 770 грн була фактично виконана відповідачем після відкриття провадження у справі, але до ухвалення судового рішення. Водночас заявою від 24.09.2026 позивач повідомив про те, що не підтримує зазначену вимогу.

Разом із тим добровільне виконання відповідачем майнової вимоги після звернення позивача до суду саме по собі не свідчить про відсутність попереднього порушення прав позивача та не усуває його правових наслідків. Повернення коштів до ухвалення судового рішення підлягає врахуванню під час визначення розміру відшкодування моральної шкоди.

Посилання відповідача в листі від 06.08.2026 на виявлене ним «лояльне ставлення до покупця» не спростовує встановленої судом неправомірності попередньої відмови у поверненні коштів та не змінює правової оцінки поведінки відповідача на момент розгляду звернень позивача.

Заперечуючи проти вимоги про відшкодування моральної шкоди, відповідач зазначав, що позивач не надав медичних документів, висновків фахівців або інших доказів звернення по допомогу, а його посилання на пережитий стрес мають суб`єктивний характер.

Суд не погоджується з такими доводами з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи.

За загальним правилом зобов`язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому, одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.

Заподіяння моральної шкоди та компенсація відповідних немайнових втрат може мати місце як в договірних, так і в деліктних правовідносинах (поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов`язальних відносин).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі №216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зроблено висновок, що «виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства».

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди та її результатом моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.

Моральна шкода, зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї.

Законодавство не встановлює обов`язкової вимоги підтверджувати факт душевних страждань виключно медичними документами чи висновками фахівців. Наявність моральної шкоди, її характер та інтенсивність підлягають оцінці судом з урахуванням усієї сукупності обставин справи, характеру правопорушення та його наслідків для потерпілої особи.

Як установлено судом, позивач протягом тривалого часу був позбавлений можливості користуватися сплаченими ним коштами, неодноразово звертався до відповідача із заявою та претензією щодо їх повернення, отримував відмови в задоволенні своїх вимог і зрештою був змушений звернутися до суду для захисту порушених прав.

Оцінюючи наведені обставини в їх сукупності, суд доходить висновку, що неправомірна відмова відповідача повернути кошти, необхідність неодноразово відстоювати свої вимоги та тривале очікування на відновлення порушеного права об`єктивно могли спричинити позивачу душевні страждання, пов`язані з невизначеністю щодо повернення належних йому коштів і необхідністю докладати додаткових зусиль для захисту своїх прав.

За таких обставин суд вважає доведеними наявність моральної шкоди та причинний зв`язок між цією шкодою і неправомірною поведінкою відповідача.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди в цій справі, суд бере до уваги характер допущеного відповідачем порушення, тривалість неповернення коштів позивачу, необхідність неодноразового звернення до відповідача та подальшого судового захисту, а також те, що відповідач повернув усю сплачену суму до ухвалення рішення у справі.

Водночас суд ураховує відсутність у матеріалах справи доказів тяжких наслідків для здоров`я позивача або тривалого порушення звичайного укладу його життя, а також необхідність дотримання співмірності між характером правопорушення, його наслідками та розміром грошового відшкодування.

З урахуванням наведеного, оцінюючи глибину душевних страждань позивача, тривалість порушення його прав, поведінку відповідача та принципи розумності й справедливості, суд вважає за необхідне визначити розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 2 000 грн.

На переконання суду, такий розмір відшкодування є співмірним із характером установленого порушення та його наслідками для позивача і забезпечує справедливий баланс інтересів сторін.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону «Про захист прав споживачів», а тому відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір компенсується за рахунок держави.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач як споживач звільнений від сплати судового збору за подання позову.

Згідно з ч. 6 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, якщо сторону, на користь якої ухвалено судове рішення, звільнено від сплати судового збору, судовий збір стягується з іншої сторони пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а відповідна сума стягується в дохід держави.

З огляду на часткове задоволення вимоги про відшкодування моральної шкоди та з урахуванням установлених обставин справи суд доходить висновку про необхідність стягнення з відповідача в дохід держави судового збору в розмірі 665, 60 грн, визначеному пропорційно до задоволеної частини позовних вимог з урахуванням вимог процесуального законодавства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» про захист прав споживача – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» на користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

У задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К», код ЄДРПОУ 32490244, юридична адреса: м. Київ, вул. Берковецька, буд. 6к.

Повний текст рішення складений та підписаний без проголошення 28 жовтня 2026 року.

Суддя С. В. Демченко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua