Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №638/14136/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Суд: Шевченківський районний суд міста Харкова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: за законом.

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №638/14136/26

Суддя: Латка І. П.

Справа № 638/14136/26

Провадження № 2/638/9389/26

РІШЕННЯ

Іменем України

29 жовтня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Латки І.П.,

за участю секретаря судового засідання Мяснянкіної Г.П.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Харківська міська рада,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , до Харківської міської ради про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и в :

У червні 2026 року ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 , за допомогою системи «Електронний суд» звернулася до суду з позовом до Харківської міської ради про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування за законом, в якому просила суд:

1) встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідною племінницею ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

2) визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла рідна тітка позивачки - ОСОБА_4 . До складу спадщини, що відкрилася після її смерті, увійшла квартира АДРЕСА_1 , яка належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , а ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . ОСОБА_4 почергово прийняла спадщину після них шляхом вступу в управління майном, однак за життя оформити спадкові права не встигла.

За життя ОСОБА_4 заповіт не складала. ОСОБА_1 у визначений законом шестимісячний строк прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 шляхом подання заяви про прийняття спадщини приватному нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Троян Яні Миколаївні. У квітні 2026 року позивач звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на квартиру, однак постановою приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Троян Яни Миколаївни №62/02-31 від 22 квітня 2026 року у видачі свідоцтва про право на спадщину позивачу відмовлено. Відмова обґрунтована тим, що правовим аналізом матеріалів спадкової справи №34/2025 встановлено, що документи які підтверджували родинний зв`язок померлої ОСОБА_4 з її рідною сестрою ОСОБА_7 подані не в повному обсязі. Зокрема, відсутнє свідоцтво про народження ОСОБА_7 , матері спадкоємиці.

Таким чином, позивач не може підтвердити документами РАЦС родинний зв`язок між нею та спадкодавцем, оскільки матір позивача народилася на території російської федерації з якою відсутні дипломатичні відносини та немає можливості отримати дублікат свідоцтва через офіційні звернення. Вказані обставини зумовили встановлення факту родинних відносин в судовому порядку.

При цьому, з огляду на наявність перешкод для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, наявні правові підстави для визнання за позивачем права власності на спадщину за законом.

Харківська міська рада у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечувала з наступних підстав. По-перше, позивачем не доведено належними, допустими, достовірними та достатніми доказами те, що вона є рідною племінницею ОСОБА_4 . Зокрема, дівоче прізвище спадкодавця « ОСОБА_8 », однак дівоче прізвище матері позивачки з наданих нею доказів – « ОСОБА_9 ». Наданий позивачем документ (вих № 667/14-70 від 29.07.2003), адресат якого Юридична консультація Дзержинського району № 2 м. Харкова, за не є допустимим та достовірним доказом на підтвердження факту, що ОСОБА_10 до шлюбу мала прізвище « ОСОБА_8 ». Отже, з наявних документів факт, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 є рідними сестрами не вбачається, що виключає родинний зв`язок між спадкодавцем ОСОБА_4 та позивачем. Договір - замовлення від 10.05.2008 пам`ятника для ОСОБА_5 та свідоцтво про поховання № 10/25 ОСОБА_4 не є документами, що можуть підтверджувати родинний зв`язок між спадкодавцем ОСОБА_4 та позивачем. З наданих позивачем фотографій неможливо достовірно ідентифікувати зображених на них осіб, період та місце зйомки тощо. Крім цього, наявність спільних фотознімків не може підтверджувати наявність кровних родинних/ сімейних зв`язків, внаслідок яких особа закликається до спадкування. Інші письмові докази на підтвердження позовних вимог в матеріалах справи відсутні.

По-друге, доказів про прийняття спадщини ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_6 матеріали справи не містять. Один лише факт зареєстрованого місце проживання за однією адресою зі спадкодавцем не є беззаперечним доказом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном у розумінні приписів ЦК УРСР. В матеріалах справи відсутні належні та достовірні докази щодо зареєстрованого місця проживання (прописки) ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на момент смерті останньої. Підтвердити достовірність наданого документу «Справка» копія» за підписом «Нач. ЖКО Института «Гипросталь» - ОСОБА_13 , паспортист – ОСОБА_14 », за змістом якого ОСОБА_4 проживала за адресою: АДРЕСА_2 разом з матір`ю ОСОБА_6 , наразі є неможливим у зв`язку з тим, що Державний науково-дослідний і проектний інститут металургійної промисловості «Діпросталь» припинив свою діяльність у 2005 році. Отже, ОСОБА_4 є такою, що не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6 та не набула право власності на її частку у праві спільної сумісної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Аналогічним чином відповідач заперечує факт прийняття спадщини ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_5 в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

Отже, на переконання відповідача, з наданих позивачем документів не вбачається наявності родинних зв`язків між позивачем та померлою ОСОБА_4 та не підтверджено, що за життя ОСОБА_4 набула право власності на інші 2/3 частки спірного майна, а тому наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою суду від 29 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання; витребувано у Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Троян Яни Миколаївни (адреса: АДРЕСА_3 ) належним чином посвідчені копії документів, що містяться в матеріалах спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

14 липня 2026 року до суду надійшла витребувана ухвалою від 29 червня 2026 року копія спадкової справи.

Ухвалою суду від 03 серпня 2026 року за клопотанням позивача викликано в судове засідання свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , та закрито підготовче провадження з призначенням справи до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні з викликом сторін.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 та позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_22 проти позовних вимог заперечувала з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши сторін, допитавши свідків, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Судом встановлено, що 06 травня 1999 року органом приватизації житлового фонду Державного науково-дослідного інститут «Діпросталь» видано Свідоцтво про право власності на житло, яке посвідчує, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 та членам її сім`ї – ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Загальна площа квартири 74,1 кв.м. Свідоцтво видане згідно з розпорядженням від 05 травня 1999 року № 87 (а.с. 26).

Відповідно до Довідки про наявність або відсутність інформації про зареєстровані права на об`єкт нерухомого майна від 05.03.2026 № 1175815, виданої КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради, відповідно до інформації з паперових носіїв станом на 31.12.2012 право приватної спільної сумісної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано за ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с. 27).

ОСОБА_4 є дочкою ОСОБА_6 , що підтверджується наступними доказами:

- Свідоцтвом про народження ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис про народження № 139 від 11.09.1941, виданим повторно Обаянським відділом РАЦС Курської області 20 березня 1988 року на бланку серії НОМЕР_1 , де в графі «Мати» зазначено ОСОБА_6 », батько « ОСОБА_24 » (свідоцтво складено російською мовою) (а.с. 17);

- Свідоцтвом про одруження, серія НОМЕР_2 від 22.04.1965, згідно з яким ОСОБА_23 22 квітня 1965 року уклала шлюб з ОСОБА_25 та змінила прізвище на « ОСОБА_26 », актовий запис № 2200 від 22.04.1965 (а.с. 21);

- Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 06.09.2025 № 00053468186, відповідно до якого ОСОБА_23 22 квітня 1965 року уклала шлюб з ОСОБА_25 , у зв`язку з чим змінила прізвище на « ОСОБА_26 » (актовий запис № 2200, складений 22.04.1965 відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції) (а.с. 78-79);

ОСОБА_5 є сином ОСОБА_4 , що підтверджується Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 06.09.2025 № 00053468360, відповідно до якого ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 у м. Харків, про що складено актовий запис № 1769 від 01.04.1966, відомості про матір: ОСОБА_4 , місце проживання – АДРЕСА_2 (а.с. 81-82).

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Харків, про що 04.08.1999 складено актовий запис № 2666, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим Харківським міським відділом реєстрації актів громадянського стану 04 серпня 1999 року (а.с. 16).

Згідно з копією довідки Державного науково-дослідного та проектного інституту металургійної промисловості «Діпросталь» від 15 березня 2005 року № 6-ЖО ОСОБА_4 проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Спільно з нею проживала та була прописана матір ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 101).

Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 84172964 від 13.02.2026 щодо спадкодавця ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , спадкові справи не заводилися, свідоцтва про право на спадщину на їх підставі не видавалися (а.с. 104).

ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_5 , актовий запис про смерть № 1795 від 23.06.2005, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим Міським відділом реєстрації актів цивільного стану №4-1 Харківського обласного управління юстиції (а.с. 18).

Відповідно до копії довідки від 30.03.2007 за підписом начальника ЖЕУ-30, паспортиста та бухгалтера, виданої для пред`явлення до Шостої Харківської державної нотаріальної контори, ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , був постійно прописаний за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з ним на день його смерті за цією адресою проживала і була прописана ОСОБА_4 (а.с. 86).

Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 84172949 від 13.02.2026 щодо спадкодавця ОСОБА_5 спадкові справи не заводилися, свідоцтва про право на спадщину на їх підставі не видавалися (а.с. 103).

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4 , про що складено актовий запис № 843 від 19.08.2025, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , виданим Третім відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с. 19).

29 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Троян Яни Миколаївни із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 67).

Нотаріусом на підставі Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 82370392 від 29.08.2025 встановлено відсутність відкритих спадкових справ та виданих на їх підставі свідоцтв про право на спадщину щодо спадкодавця ОСОБА_4 (а.с. 72), у зв`язку з чим зареєстровано спадкову справу № 34/2025 (номер у спадковому реєстрі 74529350) щодо спадщини померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 (а.с. 73).

За життя ОСОБА_4 заповіт не склала, спадковий договір не укладала, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 82370441 від 29.08.2025 (а.с. 74).

Станом на 15 серпня 2025 року ОСОБА_4 була зареєстрована одна за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Реєстру територіальної громади міста Харкова від 05.09.2025 (а.с. 70).

22 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Троян Яни Миколаївни із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, в якій зазначила, що ОСОБА_4 є її рідною тіткою; до складу спадщини увійшла квартира за адресою: АДРЕСА_2 ; спадщину вона прийняла подавши відповідну заяву. Нотаріусом перевірено, що заяв від інших спадкоємців про прийняття спадщини не надходило (а.с. 105).

Постановою приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Троян Яни Миколаївни №62/02-31 від 22 квітня 2026 року у видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 відмовлено у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують родинний зв`язок зі спадкодавицею. В мотивувальній частині постанови зазначено, що документи, які підтверджували родинний зв`язок померлої ОСОБА_4 з її рідною сестрою ОСОБА_7 подані не в повному обсязі. Зокрема, відсутнє свідоцтво про народження ОСОБА_7 , матері спадкоємиці (а.с. 106).

Згідно з Довідкою Комінтернівського відділу реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції № 38 від 29.01.2008, виданою ОСОБА_1 , 02 грудня 1972 року у Комінтернівському відділі реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, зареєстровано шлюб громадянина ОСОБА_27 та ОСОБА_28 , про що складено актовий запис № 1215, прізвище нареченої після реєстрації шлюбу « ОСОБА_29 » (а.с. 24).

Вказані обставини також підтверджуються Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 06.09.2025 № 00053469439 (а.с. 89).

Отже, дошлюбне прізвище позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , – « ОСОБА_30 ».

Відповідно до Свідоцтва про народження серії та номер свідоцтва - НОМЕР_6 , виданим бюро РАЦС 12 січня 1955 року, ОСОБА_28 народилася ІНФОРМАЦІЯ_9 у м. Харків, про що складено актовий запис № 607 від 12.05.1953, у графі батько зазначено « ОСОБА_31 », у графі «Мати» - « ОСОБА_10 » (а.с. 23).

Дослідженням Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 06.09.2025 № 00053469455 встановлено, що у актовому записі про народження позивачки № 607 від 12 травня 1953 року була зазначена наступна інформація: Відомості про дитину - ОСОБА_32 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; Відомості про матір – ОСОБА_7 , 1930 р.н., росіянка, в які в подальшому, а саме 21.05.2011, було внесено наступні зміни – прізвище матері змінено з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_30 » (а.с. 92-93).

Згідно з довідкою відділу Реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції в м. Харкові №667/4-70 від 29 липня 2003 року, 26 січня 1954 року зареєстрували шлюб громадяни: ОСОБА_33 , 1929 року народження, та ОСОБА_7 , 1930 року народження, актовий запис № 159; після реєстрації шлюбу прізвище жінки: « ОСОБА_30 » (а.с. 22).

Дослідженням Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 06.09.2025 № 00053469500 встановлено, що в актовому записі про шлюб № 159 від 26 січня 1954 року зазначено наступні відомості про нареченого: ОСОБА_31 , 24 роки; та про наречену: прізвище до реєстрації шлюбу – ОСОБА_9 , прізвище після реєстрації шлюбу – ОСОБА_30 , ім`я та по батькові – ОСОБА_34 , 23 роки, місце народження: Курська обл., сщ. ОСОБА_35 , місце проживання: АДРЕСА_4 (а.с. 95-96).

ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_10 у м. Харків, про що складено актовий запис № 9788 від 11.12.1984, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 від 29.07.2003 (а.с. 97).

Батько позивачки – ОСОБА_31 помер ІНФОРМАЦІЯ_11 , про що складено актовий запис № 669 від 20 червня 2002 року, що підтверджується Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 06.09.2025 № 00053469619 (а.с. 98-99).

Допитана судом як сідок ОСОБА_16 повідомила, що знайома з донькою позивачки з 1997 року, з якою познайомилися на підприємстві після навчання в інституті. З цього часу постійно спілкувалися, їздили відпочивати разом з дітьми. Також разом їздили в басейн і по дорозі заїжджали до тітки позивачки – ОСОБА_36 . Про те, що ОСОБА_37 була тіткою ОСОБА_38 свідку відомо зі слів дочки позивачки – ОСОБА_39 , яка розповідала про родинні відносини і членів сім`ї. ОСОБА_40 свідок в гості не ходила. Під час війни привозила їй до під`їзду продукти, а вона виходила їх забирати біля під`їзду. До початку війни декілька разів бачила як ОСОБА_37 приїжджала в гості до ОСОБА_39 . У побутовому спілкуванні Христина розповідала, що ОСОБА_41 є племінницею Тамари Григорівни, також казала, що в них була бабуся ОСОБА_42 .

Допитаний судом як сідок ОСОБА_18 повідомив, що ОСОБА_1 є його тещею, а він є чоловіком її дочки – ОСОБА_21 , з якою перебуває у стосунках з 2014 року, а у 2020 році уклали шлюб. Свідку відомо, що ОСОБА_43 знав особисто, ОСОБА_44 вона доводилася тіткою. Матір ОСОБА_38 звали ОСОБА_42 . Зазначив, що приїжджав на кладовище, особисто з ОСОБА_45 знайомий не був. ОСОБА_37 померла ІНФОРМАЦІЯ_12 . Свідку відомо, що матір ОСОБА_36 звали ОСОБА_46 , її сина звали ОСОБА_47 . Знає, що ОСОБА_37 дзвонила до ОСОБА_38 , вони спілкувалися по телефону.

Допитана як сідок ОСОБА_21 повідомила суду, що вона є донькою позивачки. Зазначила, що ОСОБА_4 доводилась їй бабусею, у неї був син ОСОБА_47 , який помер. ОСОБА_6 доводилася їй пробабусею, а ОСОБА_10 була її рідною бабусею, яка мешкала в м. Харкові на 23-го серпня, а ОСОБА_4 мешкала на проспекті Науки. Вони відвідували один одного. ОСОБА_6 мешкала в рф, а поті її забрала до себе проживати ОСОБА_4 . На момент смерті ОСОБА_6 мешкала разом з ОСОБА_4 .

Допитана як сідок ОСОБА_17 повідомила суду, що була сусідкою ОСОБА_4 , знайома з нею з 1998 року і зі слів останньої знає про її родинні зв`язки. З цього ж часу вона знайома і з позивачкою, оскільки бачила, як вона приходила до ОСОБА_4 і вони тісно спілкувалися. Остання казала, що ОСОБА_1 є її племінницею. Вказала, що у померлої був син ОСОБА_47 , який помер. З родичів ОСОБА_4 ще знає ОСОБА_21 , яка привозила харчі ОСОБА_4 , зокрема в кінці травня 2024 року. Остання особисто казала свідку, що продукти їй привозили родичі. Також їй відомо, що ОСОБА_4 водила онука ОСОБА_1 до лікарні. ОСОБА_4 розповідала свідку, що у неї був брат ОСОБА_48 і сестра ОСОБА_42 , та ОСОБА_49 є донькою ОСОБА_50 . Також ОСОБА_4 казала, що її дівоче прізвище ОСОБА_8 .

Допитана як сідок ОСОБА_19 повідомила суду, що вона є подругою ОСОБА_21 – доньки позивачки. Зазначила, що знайома з ОСОБА_51 з дитинства. Разом навчалися в інституті з 1992 року по 1998 рік. Христина казала, що в неї була бабуся, яку звали ОСОБА_34 . ОСОБА_4 вона бачила один раз, коли Христина просила її купити продукти і віднести останній. Христина неодноразово розповідала свідку, що ОСОБА_37 є рідною сестрою її бабусі ОСОБА_52 , тобто ОСОБА_37 є її рідна баба, а ОСОБА_34 є її двоюрідна баба.

Допитаний як ОСОБА_15 повідомив суду, що ОСОБА_1 доводиться йому колишньою тещею. В 1997 році він познайомився з донькою позивачки ОСОБА_51 , а згодом вони одружилися і мешкали разом в квартирі позивачки. Зазначив, що був знайомий з ОСОБА_4 . Оскільки їздили до неї в гості та її син ОСОБА_47 допомагав ремонтувати побутову техніку. До ОСОБА_4 приїздили приблизно 1-2 рази на місяць, оскільки привозили харчі, які вирощували на своїй земельній ділянці. Про родинні зв`язки усіх членів сім`ї знає з їхніх розмов, та фото, які останні йому показували.

Допитаний як ОСОБА_20 повідомив суду, що позивачка є його бабусею. Він знав ОСОБА_4 з дитинства, спілкувався з нею протягом життя, їздили до ней. Зазначив, що знає про те, що вона є тіткою його бабусі ОСОБА_1 зі слів як зі слів останньої, так і зі слів ОСОБА_4 .

Під час допиту свідки вказували на фотознімках, які знаходяться в матеріалах справи ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 та ОСОБА_1 .

Щодо позовних вимог про встановлення факту родинних відносин.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1223 ЦК України).

Згідно зі ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1265 ЦК України у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із способів захисту права є встановлення факту, що має юридичне значення.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

При цьому у заяві про встановлення такого юридичного факту обов`язково має бути зазначено з якою метою заявник має бажання встановити такий факт (пункт 1 частини першої статті 318 ЦПК України).

Системний аналіз ст. 315 та ст. 294 ЦПК України свідчить про те, що заява про встановлення факту родинних зв`язків може бути розглянута як в порядку окремого провадження, так і на загальних підставах в порядку позовного провадження.

Можливість здійснювати розгляд питання про встановлення фактів у позовному провадженні підтверджена позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 03 листопада 2021 року у справі № 691/1237/20.

Справи про встановлення юридичних фактів, зокрема факту родинних відносин, можуть бути предметом розгляду суду за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30 травня 2018 року у справі № 761/16799/15-ц та в постанові від 23 січня 2019 року у справі № 536/1039/17.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. (ст. 81 ЦПК України).

За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті вирішення позовних вимог про встановлення факту родинних відносин, суд зазначає наступне.

Позивачем належними, допустими, достовірними та достатніми доказами доведено обставини наявності між нею та померлою ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 родинних відносин як племінниці та рідної тітки. Такий висновок суду ґрунтується на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, які підтверджується показами свідків та письмовими доказами, які узгоджуються між собою та не суперечать один одному, а в сукупності та взаємозв`язку дають змогу дійти висновку про те, що померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 була рідною тіткою ОСОБА_1 .

Зокрема, про наявність родинного зв`язку такого ступеня спорідненості свідчать письмові докази:

- свідоцтво про одруження ( НОМЕР_8 ) та свідоцтво про народження ОСОБА_4 , на підставі яких встановлено, що прізвище ОСОБА_4 при народження « ОСОБА_8 », по-батькові « ОСОБА_53 »;

- свідоцтво про шлюб ОСОБА_1 та актовий запис про її народження, з яких встановлено, що прізвище позивачки при народження було зазначено як « ОСОБА_8 » за прізвищем матері, яка первісно у актовому записі записана як « ОСОБА_7 ». Лише в 2011 році в актовий запис внесені відповідні зміни щодо прізвища дитини та її батьків шляхом зміни з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_30 »;

- довідка Відділу реєстрації актів громадянського стану Київського районного управління юстиції м. Харків, якою підтверджується те, що ОСОБА_7 26.01.1954 уклала шлюб з ОСОБА_54 , у зв`язку з чим змінила прізвище на « ОСОБА_30 ».

Зазначені письмові докази в сукупності дають підстави стверджувати, що матір позивачки – ОСОБА_10 при народженні і до одруження з ОСОБА_54 мала прізвище « ОСОБА_8 ».

Щодо зазначених у Повному витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб (№ 00053469500 від 06.09.2025) відомостей про те, що дошлюбне прізвище ОСОБА_10 було « ОСОБА_9 », то зазначена інформація на переконання суду є технічною помилкою у написання прізвища нареченої при вчиненні відповідного актового запису, оскільки сукупність досліджених судом доказів безумовно свідчить про те, що ОСОБА_31 26 січня 1954 року уклав шлюбу саме з ОСОБА_7 . До того ж, якби прізвище матері позивачки було « ОСОБА_9 », то в актовому записі про народження позивачки було б зазначено її прізвище та прізвище її матері як « ОСОБА_9 », а не як « ОСОБА_8 ».

На переконання суду, негативні наслідки від допущеної державним органом помилки при складенні одного лише офіційного документа, не повинні перекладатися на особу, оскільки це становить для неї надмірний тягар.

Суд наголошує, що жоден доказ, зокрема витяг з актового запису про шлюб, не має для суду заздалегідь встановленої сили (ч. 2 ст. 89 ЦПК України). Таким чином, оскільки зазначені у актовому записі про шлюб відомості щодо дошлюбного прізвища нареченої суперечать сукупності належних та допустимих доказів, які не викликають сумнівів у їх достовірності, суд сприймає їх критично та в цій частині відхиляє при вирішенні спору.

Таким чином, судом встановлено, що як матір позивачки – ОСОБА_10 , так і спадкодавець ОСОБА_4 при народженні мали спільне прізвище « ОСОБА_8 », та мали спільне по-батькові « ОСОБА_53 ».

Встановлюючи, чи були ОСОБА_4 та ОСОБА_10 рідними сестрами, суд враховує, що окрім спільного по-батькові, прізвища при народження, ОСОБА_4 та ОСОБА_10 народилися з різницею у 11 років на території Курської області РСФСР. Допитані в судовому засіданні свідки, які були приведені до присяги та попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві покази, повідомили суду, що їм відомо про те, що покійна ОСОБА_4 була рідною тіткою ОСОБА_1 , оскільки матір позивачки – ОСОБА_10 була рідною сестрою ОСОБА_4 . Покази свідків є чіткими та послідовними, не викликають сумніву у їх добровільності та достовірності, узгоджуються між собою та з письмовими доказами, не суперечать їм, а тому визнаються судом належними та допустимими доказами на підтвердження обставин щодо наявності родинного зв`язку між померлою ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що судовим розглядом достовірно встановлено обставини про те, що померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 була рідною сестрою матері позивачки - ОСОБА_10 , отже позивачка ОСОБА_1 є рідною племінницею ОСОБА_4 .

Вирішуючи питання про наявність підстав для встановлення зазначеного факту в судовому порядку, суд враховує, що зазначений факт має юридичне значення, оскільки з його встановленням безпосередньо пов`язана можливість реалізації позивачкою своїх спадкових прав, і чинне законодавство не передбачає позасудового порядку підтвердження цього факту, оскільки матір позивачки народилася на території Курської області, яка наразі входить до складу РФ, з якою Україна розірвала дипломатичні відносини у зв`язку з військовою агресією.

З урахуванням викладеного, суд задовольняє заяву ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин з рідною тіткою ОСОБА_4 .

Щодо позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Згідно з ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Одним із способів набуття права власності є спадкування.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1223 ЦК України).

Згідно зі ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1265 ЦК України у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч. 3 ст. 1268 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. (ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України).

Свідоцтво про право на спадщину - це документ, який посвідчує перехід права власності на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав (постанова Верховного Суду від 20 березня 2025 року у справі № 522/11093/23).

Згідно з ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Главою 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, встановлено, що нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії у випадках передбачених Законом. Нотаріуси не приймають для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам, встановленим у статті 47 Закону, або містять відомості, передбачені частиною третьою статті 47 зазначеного Закону. Нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов`язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження.

Отже, оформлення спадкових прав з видачею свідоцтва про право на спадщину здійснюють нотаріуси.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 227/3750/19, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

Відповідно до п. 23, 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. За наявності у спадковій справі заяви спадкоємця про відмову від права на спадщину його вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволенню не підлягають.

Таким чином, обов`язковою підставою для визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є наявність реальних та достатніх перешкод для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті обставин цієї справи, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем, який у встановленому законом порядку та у визначений законом строк прийняла спадщину після ОСОБА_4 . Такий висновок суду ґрунтується на відсутності спадкоємців ОСОБА_4 , які в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України прийняли її спадщину, враховуючи, що на час смерті спадкодавець проживала та була зареєстрована одна. Дослідженням спадкової справи встановлено, що інші спадкоємці із заявами про прийняття спадщини після ОСОБА_4 не зверталися, про що також зазначено нотаріусом на заяві від 22.04.2026 (а.с. 105).

Щодо обсягу спадкового майна, яке увійшло до складу спадщини, суд зазначає наступне.

На підставі свідоцтва про право власності на житло від 06.05.1999, ОСОБА_4 як співвласнику на праві спільної сумісної власності спільно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 належала квартира за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до ч. 2 ст. 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Отже, на час смерті ОСОБА_4 їй належала 1/3 частка квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Крім того, як встановлено судом, матір ОСОБА_4 – ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Правовідносини щодо спадкування на час смерті ОСОБА_6 регулювалися Цивільним кодексом Української РСР в редакції від 27.12.1996.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 524 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті (ст. 527 ЦК УРСР).

Відповідно до ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Судом встановлено, що на час смерті ОСОБА_6 проживала та була зареєстрована разом з дочкою – ОСОБА_4 (а.с. 101). Отже, остання, будучи спадкоємицею першої черги за законом, прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_6 в порядку п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК Української РСР, вступивши в управління або володіння спадковим майном.

Відсутність виданих свідоцтв про право на спадщину після ОСОБА_6 (а.с. 104) свідчить про те, що інші спадкоємці у встановленому законом порядку спадщину після неї не прийняли.

Доводи Харківської міської ради про неприйняття спадщини після ОСОБА_6 її дочкою ОСОБА_4 суд відхиляє, оскільки факт їхнього спільного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , підтверджується належним та допустимим доказом – Довідкою від 15.03.2005 (а.с. 101). Відповідачем не наведено обґрунтованих доводів, які би ставили під сумнів достовірність вказаного доказу. Крім того, суд враховує, що ОСОБА_6 та ОСОБА_4 були співвласниками на праві спільної сумісної власності зазначеної квартири, а тому презюмується те, що продовжуючи користуватися власною квартирою, ОСОБА_4 також фактично вступила в управління або володіння спадковим майном, що залишилося після ОСОБА_6 .

Таким чином, ОСОБА_4 є єдиним спадкоємцем першої черги за законом, яка у встановленому законом порядку прийняла спадщину після її матері - ОСОБА_6 , до складу якої увійшла 1/3 частка квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Крім того, судом встановлено, що інший співвласник квартири за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_5 (син ОСОБА_4 ) помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 85). На час смерті ОСОБА_5 проживав та був зареєстрований разом з матір`ю – ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 86).

Відповідно до ст. 1261 ЦК України (тут і далі - в редакції станом на 22.06.2005) у першу чергу приймаються право на спадкування за законом дітей спадкоємця, в тому числі зачати за життя спадкоємця та народжені після його смерті, той з подружжя, який пережив його, та батьків.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкоємцем на час відкриття спадщини, таким чином підтверджується, що прийняла спадщину, якщо протягом рядка, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не підтвердив про відмову від неї (ч. 3 ст. 1268 ЦК України).

ОСОБА_4 , яка на час відкриття спадщини проживала разом зі спадкодавцем, у встановлений законом 6-місячний строк не заявила про відмову від спадщини ОСОБА_5 , відтак вважається такою, що прийняла спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

Відсутність виданих свідоцтв про право на спадщину після ОСОБА_5 (а.с. 103) свідчить про те, що інші спадкоємці у встановленому законом порядку спадщину після нього не прийняли.

Доводи Харківської міської ради про неприйняття спадщини після ОСОБА_5 його матір`ю ОСОБА_4 суд відхиляє, оскільки факт їхнього спільного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , підтверджується належним та допустимим доказом – Довідкою від 30.03.2007 (а.с. 86). Відповідачем не наведено обґрунтованих доводів, які би ставили під сумнів достовірність вказаного доказу. Крім того, суд враховує, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 були співвласниками на праві спільної сумісної власності зазначеної квартири, а тому презюмується те, що продовжуючи користуватися власною квартирою та маючи право на проживання в ній незалежно від місця реєстрації, ОСОБА_4 також в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України прийняла спадщину, що відкрилася після ОСОБА_5 .

Таким чином, ОСОБА_4 є єдиним спадкоємцем першої черги за законом, яка у встановленому законом порядку прийняла спадщину після її сина – ОСОБА_5 , до складу якої увійшла 1/3 частка квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Отже, на час смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 на праві власності належала повністю квартира за адресою: АДРЕСА_2 , яка і увійшла до складу спадщини, що відкрилася після її смерті.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після ОСОБА_4 , однак позбавлена можливості оформити спадкові права в нотаріальному порядку, що підтверджується постановою нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку з чим наявні підстави для судового захисту спадкових прав позивача в обраний нею спосіб.

З урахуванням викладеного, суд також задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за законом після ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Керуючись ст. 4, 10, 12-13, 76-81, 89, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , до Харківської міської ради про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування за законом – задовольнити.

Встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідною племінницею ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_9 , в порядку спадкування за законом після ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 29 жовтня 2026 року.

Суддя І.П. Латка

Оригінал: reyestr.court.gov.ua