Суд: Шевченківський районний суд міста Харкова
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: інших видів кредиту
Дата: 27 жовтня 2026 р.
Справа: №638/24881/25
Суддя: Заварза Т. В.
Справа № 638/24881/25
Н/п 2/638/4320/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2026 року м. Харків
Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді Заварзи Т. В.,
за участі секретаря судового засідання Одинця А. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, –
В С Т А Н О В И В:
До Шевченківського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позивач просить стягнути з відповідачки на користь акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором 631183023, у розмірі 110 754,74 грн, з яких 63000,67 грн – прострочене тіло кредиту; 47 754,07 грн – відсотки за користування кредитом.
Як на підставу своїх вимог позивач посилається на те, що 19.06.2019 ОСОБА_1 уклала з АТ «Альфа Банк» угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631183023. Відповідно до умов Кредитного договору Банк зобов`язувався надати Позичальнику кредит, а Позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором.
Позивач стверджує, що він належним чином виконав свій обов`язок щодо надання відповідачці кредиту, натомість відповідачка своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість за Кредитним договором, яка становить 110 754,74 грн.
12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року.
У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином у встановленому законом порядку. У позовній заяві зазначено, що проти винесення заочного рішення судом позивач не заперечує, справу просить розглядати за відсутності представника Банку.
Відповідачка у судові засідання не з`являється, належним чином повідомлялася судом про дату, час та місце розгляду справи.
У зв`язку з цим судом прийнято рішення про заочний розгляд справи.
Всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
18.06.2019 ОСОБА_1 підписала оферту на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631183023.
Згідно розділу І Оферти, тип кредиту - кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії; найменування продукту «Максимум»; мета кредиту - для особистих потреб.
В розділі ІІ міститься пропозиція відкрити поточний рахунок з електронним платіжним засобом у гривні, прохання повідомити реквізити рахунку та випустити міжнародну платіжну картку MC DEBIT WORLD строком дії 5 років з моменту випуску.
Розділом ІІІ визначено умови надання кредитної лінії, а саме: ліміт кредитної лінії у розмірі 200 000 грн; процентну ставку за користування коштами відновлювальної кредитної лінії при вчиненні торгових операцій та/або операцій зняття коштів готівкою – 35,99 % річних; тип процентної ставки - фіксована.
Розділом ІV передбачено умови сплати платежів, визначених угодою: обов`язковий мінімальний платіж встановити в розмірі 5 % від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн.
ОСОБА_1 пропонувала банку щомісячно в останній день Розрахункового періоду здійснювати договірне списання грошових коштів з рахунку № НОМЕР_1 в розмірах, що необхідні для щомісячної оплати страхового платежу згідно з умовами договору.
Підписанням оферти ОСОБА_1 підтвердила, що вона попередньо ознайомлена у письмовій формі зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту та з інформацією надання якої передбачене нормами Закону України «Про споживче кредитування» та нормативними актами НБУ.
До позовної заяви також надано паспорт споживчого кредиту, заяву-акцепт про прийняття пропозиції укласти договір страхування, підписані відповідачем.
З розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 15 жовтня 2025 року загальна заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем становить 110754,74 грн, з яких 63000,67 грн - прострочене тіло кредиту; 47754,07 - відсотки за користуванням кредитом.
У наданій позивачем виписці з рахунку ОСОБА_1 відображається перелік операцій по рахунку.
За довідкою АТ «Сенс Банк» в межах оферти на укладання угоди про обслуговування Кредитної карти та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631183023 укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» (правонаступник АТ «Сенс Банк») випущено кредитну карту: НОМЕР_2 термін дії до 30.06.2024, яка анульована 09.02.2023.
12.08.2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк».
Інші докази, на підставі яких суд може встановити факти, що стосуються обставин справи, що розглядається, у суду відсутні.
Отже, суд всебічно та повно дослідивши докази на підтвердження вимог позивача, робить наступні висновки.
Судом встановлено, що 18.06.2019 між АТ «Альфа-Банк», яке змінило своє найменування на АТ «Сенс Банк», та ОСОБА_1 було укладено угоду № 631183023 про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, на підставі якої АТ «Альфа-Банк» надало ОСОБА_1 кредит у вигляді кредитної лінії зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 35,99 % річних.
На підтвердження договірних відносин та надання кредиту АТ «Сенс-Банк» надало суду Оферту на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631183023 від 18.06.2019, Анкету-заяву про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору 18.06.2019, Паспорт споживчого кредиту від 18.02.2019, виписку з рахунку ОСОБА_1 , з якої вбачається, що відповідач користувався кредитом.
Відтак, АТ «Сенс Банк» свої зобов`язання виконало належним чином, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами (в межах встановленого кредитного ліміту), в порядку та на умовах, передбачених Договором.
З долученої позивачем виписки по особовому (банківському) рахунку відповідача ОСОБА_1 , а також наданого розрахунку заборгованості, вбачається, що відповідачем частково здійснювалося внесення коштів на погашення заборгованості.
Однак, в подальшому, жодних платежів від відповідачки на виконання умов договору та погашення заборгованості не надходило.
З наданого розрахунку заборгованості також вбачається, що вказані платежі були враховані позивачем при визначені загального розміру заборгованості.
Поряд з цим, за довідкою АТ «Сенс Банк» в межах оферти на укладання угоди про обслуговування Кредитної карти та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631183023 укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» (правонаступник АТ «Сенс Банк») випущено кредитну карту: НОМЕР_2 термін дії до 30.06.2024, яка анульована позивачем 09.02.2023.
Відповідно до пунктів 4-9 розділу II Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, надання користувачу електронного платіжного засобу здійснювалося на підставі договору, умови якого визначали, зокрема, порядок надання такого засобу у користування або передачі у власність, види операцій, які користувач мав право здійснювати з його використанням, а також порядок обслуговування рахунку за кредитною схемою та порядок кредитування користувача.
Отже, використання електронного платіжного засобу для отримання кредитних коштів було безпосередньо пов`язане з договірними правовідносинами між банком та користувачем. Сам по собі факт наявності у користувача електронного платіжного засобу не створював безстрокового права на отримання кредитних коштів, а можливість здійснення операцій за кредитною схемою визначалася умовами відповідного договору.
При цьому кредитна картка є платіжним інструментом, за допомогою якого реалізується передбачена договором можливість здійснення операцій за рахунок кредитних коштів. Тому припинення строку дії такого платіжного інструменту, за відсутності доказів погодження сторонами іншого строку кредитування, свідчить про припинення можливості здійснення нових кредитних операцій у межах відповідної кредитної лінії.
Аналогічний правовий підхід був сформований Верховним Судом при застосуванні Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління НБУ від 30 квітня 2010 року № 223, відповідно до якого строк дії кредитної лінії, відкритої під спеціальний платіжний засіб, визначався договором, а після закінчення строку дії кредитної лінії продовження кредитних відносин вимагало належного волевиявлення сторін та оформлення відповідних договірних відносин.
Зазначений підхід підлягає врахуванню і при застосуванні Положення № 705, оскільки останнє так само пов`язувало надання та використання електронного платіжного засобу з договором та передбачало обов`язкове визначення в договорі порядку кредитування користувача.
Після введення в дію Закону України «Про платіжні послуги» та Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління НБУ від 29 липня 2022 року № 164, зазначений принцип був збережений.
Так, відповідно до пункту 20 Положення № 164 емісія/надання користувачу платіжного інструменту здійснюється емітентом на підставі договору, укладеного між емітентом та користувачем. Згідно з пунктом 25 цього Положення емітент має право надати платіжний інструмент користувачу у власність або в користування на умовах та в порядку, визначених договором.
Водночас підпунктом 5 пункту 28 Положення № 164 передбачено обов`язкове визначення в договорі порядку кредитування користувача під час здійснення операцій з використанням платіжного інструменту, якщо передбачається надання кредиту для здійснення таких операцій, а підпунктом 19 пункту 28 - інформації про строк дії договору, порядок внесення до нього змін та умови його припинення.
Таким чином, право користувача здійснювати кредитні операції за допомогою платіжного інструменту виникає та реалізується виключно в межах договірних відносин та на визначених договором умовах.
За відсутності в договорі положення про продовження строку кредитування після закінчення строку дії виданої позичальнику кредитної картки, а також за відсутності доказів укладення сторонами додаткової угоди, видачі нової картки в межах продовженого кредитування або вчинення інших дій, які б свідчили про погодження сторонами нового строку кредитування, немає правових підстав вважати, що кредитні відносини щодо надання нових кредитних коштів продовжувалися після закінчення строку дії картки. Відповідні висновки викладені у постанові від 03 червня 2020 року по справі 569/13606/17-ц.
Отже, за відсутності погодження сторонами іншого строку кредитування, кінцевим строком надання кредиту за кредитною карткою слід вважати строк, до якого діяла відповідна кредитна картка, оскільки саме до цього строку позичальник мав погоджене договором право здійснювати кредитні операції з її використанням.
Враховуючи, що у матеріалах справи відсутні докази того, що інші кредитні картки були видані відповідачці на підставі анкети-заяви від 18.06.2019 для пролонгації кредитного договору, суд вважає, що строк дії кредитного договору № 631183023 від 18 червня 2019 року дорівнює строку дії банківської картки і сплинув 09 лютого 2023 року, що підтверджується довідкою позивача про припинення (анулювання) виданої банком відповідачці ОСОБА_1 кредитної карти НОМЕР_2 строком дії до 30.06.2024 року, яка анульована Банком 09.02.2023.
У виписці з рахунку ОСОБА_1 відображається перелік операцій по рахунку, зокрема використання позичальником картки для оплати товарів до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Інші відомості за випискою з банківського рахунку свідчать про проведення операцій самим Банком.
Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, який в силу положень ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ч. 4 ст. 263 ЦПК України апеляційний суд з метою забезпечення однакового застосування норм матеріального права, вважає за необхідне врахувати при виборі і застосуванні норм права для вирішення даного спору.
Отже, правові підстави для стягнення заборгованості за відсотками після закінчення строку дії договору 09 лютого 2023 року відсутні, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № 631183023 від 18 червня 2019 року, укладеного між Банком та ОСОБА_1 , станом на 18 січня 2023 року заборгованість за тілом кредиту становила 47020,64 грн, 2378,59 грн - проценти за користування кредитом, 00 грн заборгованість з овердрафту.
Водночас суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до наданого позивачем суду розрахунку та виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 відповідачка частково погашала кредитну заборгованість, але ці кошти розподілялись позивачем на погашення заборгованості за комісією. Так за період з 19.06.2019 по 18.01.2023 з відповідачки було стягнуто комісію у сумі 16639,45 грн.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (комісія за обслуговування кредиту) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Судом встановлено, що АТ «Сенс Банк» на регулярній основі здійснював нарахування заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості та на її погашення списував із ОСОБА_1 грошові кошти, сума яких становить 16639,45 грн.
При цьому в кредитному договорі не зазначено ані умов щодо нарахування такої комісії, ані переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).
З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем не надано доказів правомірності щомісячного нарахування позивачем комісії за обслуговування кредиту.
За таких обставин суд вважає за необхідне суми сплачені відповідачем на погашення заборгованості, які були безпідставно зараховані позивачем як комісія, зарахувати в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту зменшивши його до 30381,19 грн.
Таким чином, суд вважає, що позивач довів позовні вимоги в частині стягнення із ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 32759 грн 78 коп., з яких 30381,19 грн – заборгованість за тілом кредиту, а 2378 грн 59 коп. – заборгованість за процентами.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, з відповідача на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» слід стягнути судовий збір у сумі 716 грн 55 коп.
Виходячи з вище викладеного, керуючись частиною першою та другою статті 11, частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», частиною першою статті 1048, статтею 1056-1 Цивільного кодексу України, ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість у сумі 32759 грн 78 коп. (тридцять дві тисячі сімсот п`ятдесят дев`ять грн 78 коп.), в іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» судовий збір у розмірі 716 грн 55 коп. (сімсот шістнадцять гривень 55 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: акціонерне товариство «Сенс Банк», адреса: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, ЄДРПОУ 23494714.
Відповідач: ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Повний текст судового рішення складено 28.10.2026.
Суддя Т. В. Заварза
Оригінал: reyestr.court.gov.ua