Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №522/3248/26-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Провадження №2-о/522/287/26

Справа №522/3248/26-Е

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді: Бондар В.Я.,

за участю присяжних: Худоченко В.О.,

Шевченко О.М.,

за участі секретаря судового засідання: Костинюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , за участі заінтересованих осіб: Приморський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Військова частина НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Міністерство оборони України, про оголошення фізичної особи померлою,

ВСТАНОВИВ:

Заявниця 04.03.2026 звернулася до суду з заявою про оголошення померлим військовослужбовця ЗСУ – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зник безвісти під час проходження військової служби у ВЧ НОМЕР_1 , захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України – 20 червня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі ведення активних бойових дій поблизу населеного пункту Біла Гора, Краматорського району Донецької області.

Заява мотивована тим, що чоловік заявниці ОСОБА_2 зник 20.06.2025 при обставинах, які загрожували йому смертю. З 20.06.2025 відсутня будь-яка звісточка від ОСОБА_2 . Оголошення ОСОБА_2 померлим заявниці потрібно з метою державної реєстрації смерті, оформлення спадкових прав, оформлення отримання одноразової грошової допомоги, реалізація інших соціальних прав.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 10.03.2026 відкрито провадження у справі, судове засідання призначено на 21.04.2024. Витребувано інформацію від державних органів з метою підтвердження чи спростування обставин, викладених у заяві.

Згідно протоколу автоматичного визначення присяжних від 09.04.2026 визначено для розгляду справи присяжних В.О.Худоченка та В.А.Яценка.

У зв`язку з відсутністю присяжного Яценка В.А. розгляд справи у судовому засіданні 21.04.2026 відкладено на 03.06.2026.

Ухвалою від 22.04.2026 постановлено замінити присяжного Яценка В.А.

Згідно протоколу автоматичного визначення присяжних від 09.04.2026 визначено для розгляду справи присяжних В.О.Худоченка та О.М.Шевченка.

До суду 05.05.2026 надійшли пояснення представника Міністерства оборони України – Єрмакова А.В., який заперечує проти задоволення заяви, оскільки територія ймовірної загибелі військовослужбовця відноситься до тимчасово окупованих територій, тобто 6-місячний строк для оголошення особи померлою не сплив. Крім того, заявником не додано всіх доказів з метою встановлення необхідного факту.

У судовому засіданні 03.06.2026 було задоволено клопотання ОСОБА_1 про відкладення, розгляд справи відкладено на 20.07.2026.

До суду 08.09.2026 надійшли заперечення представника заявника ОСОБА_3 на пояснення Міністерства оборони України у яких вказує, що позиція за якої для задоволення заяви необхідно спочатку виключити абсолютно всі теоретично можливі версії перебування особи серед живих, фактично підміняє передбачений законом механізм оголошення особи померлою процедурою безспірного встановлення факту смерті.

У судовому засіданні 08.09.2026 проведеному за участі ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_3 суд задовольнив клопотання Міністерства оборони України про витребування доказів, у зв`язку з чим у засіданні оголошено перерву до 22.10.2026.

До суду 14.09.2026 надійшли пояснення від представника Військової частини НОМЕР_1 – Чілей М.В., у яких зазначено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_2 отримав статус «зниклого безвісти». За результатами проведеного службового розслідування, видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 10.07.2025 №2454, відповідно до якого, слід було вважати солдата ОСОБА_4 таким, що зник безвісти внаслідок атаки противником безпілотним літальним апаратом, в районі населеного пункту Біла Гора Костянтинівської міської громади Краматорського району Донецької області, 20.06.2025, при безпосередній участі у бойових діях та здійсненні ним заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, що пов`язане з виконанням обов`язків військової служби із захисту Батьківщини. На виконання ухвали суду від 08.09.2026 повідомлено, що статус солдата ОСОБА_2 , станом на теперішній час не змінився, останній рахується «зниклим безвісти».

Ухвалою від 28.09.2026 задоволено заяву представника ВЧ НОМЕР_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 22.10.2026 ОСОБА_1 та її представник Івченко В.Б. просили задовольнити заяву, представник військової частини НОМЕР_1 – Чілей М.В., який брав участь у засіданні в режимі відеоконференції, вказав, що статус ОСОБА_2 як зниклого безвісти солдата не змінився.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Згідно ч.1 ст.244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

У судовому засіданні 22.10.2026 суд перейшов до стадії ухвалення рішення та оголосив, що проголошення судового рішення відбудеться 29.10.2026 о 12:45 год.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши наявні докази в сукупності, прийшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 з 01 серпня 1998 року, про що свідчить свідоцтво про одруження серії НОМЕР_2 (а.с.78).

22 грудня 2022 року ОСОБА_2 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначений на посаду сержанта резерву 4 запасної роти, про що свідчить витяг з наказу командира військової частини №342 від 20.12.2022 (а.с.74).

20.06.2025 у журналі ведення бойових дій зафіксовано зникнення безвісти солдата ОСОБА_2 під час виконання бойового завдання в районі південної околиці Білої гори Краматорського району Донецької області (а.с.80).

23.06.2025 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 надіслано сповіщення сім`ї, яким сповіщено про те, що солдат ОСОБА_2 вірний військовій присязі, на вірність Українському народові, захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України 20 червня 2025 року зник безвісти під час виконання бойового завдання в районі ведення активних бойових дій поблизу населеного пункту Біла Гора, Краматорського району, Донецької області (а.с.83).

24.06.2025 за заявою ОСОБА_1 за фактом зникнення ОСОБА_2 зареєстроване кримінальне провадження (а.с.81).

21.06.2025 наказом командира військової частини НОМЕР_1 №4222 призначено службове розслідування за фактом зникнення безвісти солдата ОСОБА_5 (а.с.117).

За результатами проведеного службового розслідування, видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 10.07.2025 №2454, відповідно до якого, слід вважати солдата ОСОБА_4 таким, що зник безвісти внаслідок атаки противником безпілотним літальним апаратом, в районі населеного пункту Біла Гора Костянтинівської міської громади Краматорського району Донецької області, 20.06.2025, при безпосередній участі у бойових діях та здійсненні ним заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, що пов`язане з виконанням обов`язків військової служби із захисту Батьківщини (а.с.75-77).

Згідно відповіді головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, яка надійшла до суду 18.03.2026, в період з 01.01.2023 по 18.03.2026 не виявлено відомостей про перетинання державного кордону України, лінії розмежування громадянином ОСОБА_2 (а.с.16).

Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими листом від 08.04.2026, який надійшов до суду 09.04.2026, повідомив, що до координаційного штабу не надходили повідомлення від Міжнародного комітету Червоного Хреста або зі сторони російської федерації про перебування ОСОБА_2 у полоні (а.с.35).

У Головному управління розвідки Міністерства оборони України інформація про ОСОБА_2 відсутня (а.с.36).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно зі статтею 15, 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

У частині першій статті 46 ЦК України зазначено, що фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку - протягом шести місяців.

Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Рішення про оголошення фізичної особи померлою може бути прийняте судом за наявності таких підстав: 1) відсутність особи в місці її постійного проживання; 2) відсутність відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона зникла безвісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців; 3) неможливість одержання відомостей про місце перебування особи, незважаючи на вжиті заходи.

Особливістю цієї категорії справ, є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

У відповідності до пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.

Згідно з частиною першою статті 306 ЦПК України, у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Системний аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що сама по собі відсутність відомостей про місце перебування фізичної особи протягом трьох років у місці її постійного проживання не може бути підставою для оголошення цієї фізичної особи померлою. Суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина.

При цьому на наявність права, а не обов`язку суду оголосити фізичну особу померлою за умови відсутності у місці її постійного проживання відомостей про місце її перебування протягом трьох років прямо вказує зміст частини першої статті 46 ЦК України.

При розгляді справ вказаної категорії судам слід, крім іншого, з`ясовувати, чи може бути відсутність особи умисною, тобто чи не переховується вона від правоохоронних органів з метою уникнення юридичної відповідальності.

Вказаний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 226/3053/18 (провадження № 61-11048св19).

Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Звертаючись до суду із вказаною заявою ОСОБА_1 зазначила, що її чоловік після 20.06.2025 на зв`язок не виходив.

У переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, населений пункт Біла Гора Краматорського району Донецької області у період з 24.02.2022 по 16.11.2025 був територією активний бойових дій, а з 17.11.2025 – тимчасово окупована територія.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року при розгляді справи №755/11021/22 виснувала, що шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість.

Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (далі - Наказ № 309).

Відтак, територія населеного пункту Біла Гора з 17.11.2025 не відноситься до території активних бойових дій, тому 17.05.2026 сплив шестимісячний строк, визначений ст.46 ЦК України.

Враховуючи те, що чоловік заявниці – ОСОБА_2 зник безвісти після удару безпілотника по вогневій позиції особового складу, після чого на зв`язок не виходить, то таке дає підстави суду зробити вірогідне припущення про його смерті.

У статті 45 ЦК України зазначено, що якщо фізична особа, яка була визнана безвісно відсутньою, з`явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем її перебування або суд, що постановив рішення про визнання цієї особи безвісно відсутньою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою.

Суд виходить з того, що держава повинна захищати та сприяти реалізації законних прав, свобод та інтересів всіх своїх громадян.

Правом, яке держава має захищати та забезпечувати можливість для його реалізації, в даному випадку є право ОСОБА_1 на оголошення чоловіка померлим, що, у свою чергу, стане підставою для реалізації нею інших своїх прав та обов`язків.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 79, 81, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , за участі заінтересованих осіб: Приморський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Військова частина НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Міністерство оборони України, про оголошення фізичної особи померлою - задовольнити.

Оголосити померлим громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець міста Одеси.

Роз`яснити, що у разі одержання заяви про появу фізичної особи, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або відомостей про місцеперебування цієї особи суд за місцеперебуванням особи або суд, який ухвалив рішення про визнання особи безвісно відсутньою або оголосив її померлою, призначає справу до слухання за участю цієї особи, заявника та інших заінтересованих осіб і скасовує своє рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Заяву може бути подано особою, яку було визнано безвісно відсутньою або померлою, або іншою заінтересованою особою, в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 309 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.Я. Бондар

Присяжні В.О. Худоченко

О.М. Шевченко