Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №496/5927/25 — Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/5927/25

Провадження № 2/496/170/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючої – судді Портної О.П.,

за участю:

секретаря – Сурженка В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», код ЄДРПОУ 37825968, юридична адреса: вул. Менделєєва, буд. 12, оф. 94/1, м. Київ, Київська область, індекс 01103, до

відповідачки 1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , остання відома реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,

відповідачки 2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,

вимоги позивача: про стягнення суми 3% річних,

представник позивача – повідомлений належним чином про час, дату та місце слухання справи, у судове засідання не з`явився, але надав до суду заяву про розгляд справи у відсутність сторони позивача,

відповідачі – повідомлені належним чином про час, дату та місце слухання справи, у судове засідання не з`явилися, про поважність причин своєї неявки суд не повідомили, -

В С Т А Н О В И В:

І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідачів.

1. 08.09.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» (далі – позивач та/або ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ») в особі представника, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідачка 1) та ОСОБА_2 (далі – відповідачка 2) з вимогами про солідарне стягнення 3% річних на кредитну заборгованість в розмірі 11895,80 доларів США, а також судових витрат.

2. Свої вимоги мотивує тим, що 14.12.2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 11091422000 за умовами якого остання отримала в кредит грошові кошти в розмірі 74500 доларів США. 14.12.2006 року був укладений договір поруки № 76219 відповідно до умов якого ОСОБА_2 зобов`язалася відповідати за виконання позичальницею усіх її зобов`язань перед кредитором в повному обсязі. 13.02.2012 року між АТ «УкрСиббанк» та позивачем був укладений Договір факторингу та Договір відступлення права вимоги, за яким АТ «УкрСиббанк» відступив ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» своє право грошової вимоги до відповідачок. 27.11.2013 року Малиновським районним судом м. Одеси по справі № 521/7996/13-ц ухвалено рішення, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» загальну суму заборгованості в розмірі 80901,22 долар США. На дату звернення до суду з даним позовом рішення суду не виконане, заборгованість в розмірі 80901,22 долар США не погашена. Таким чином, в результаті не виконання рішення суду та умов договору у відповідачів виникла заборгованість розрахована на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, за невиконання грошового зобов`язання встановленого рішенням суду яка станом на 19.08.2025 року становить 11895,80 доларів США, та складається з: суми заборгованості за ставкою 3 % на кредитну заборгованість в розмірі 11895,80 доларів США, яка розрахована за період з 02 квітня 2017 року по 23 лютого 2022 року. У зв`язку з вищевикладеним у позивача виникло право на звернення до суду з відповідним позовом.

3. Відповідачі відзив на позов не надали.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

4. Позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце слухання справи, в судове засідання не з`явився, але надав до суду заяву про розгляд справи без його участі та не заперечував проти заочного розгляду справи. (а.с. 62)

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

5. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2025 року цивільна справа № 496/5927/25 була передана на розгляд головуючій судді Портній О.П. (а.с. 34)

6. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 09.10.2025 року було відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, з проведенням підготовчого судового засідання. Окрім того, відповідачам було надано строк для подання відзиву на позовну заяву. (а.с. 38-39)

7. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 10.03.2026 року закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. (а.с. 49)

8. Відповідачі, в установлені ч. 7 ст. 178 ЦПК України, строки не подали до суду відзив на позовну заяву, будучи повідомленими належним чином про наявність ухвали про відкриття провадження та необхідністю подання відзиву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

9. Оскільки відповідачі були належним чином повідомленими про дату, час і місце судового засідання відповідно до ст. 128 ЦПК України – шляхом направлення рекомендованих поштових направлень з повідомленням про вручення, які повернулися на адресу суду з відмітками «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 43, 44) та розміщення оголошень на офіційному веб-сайті Біляївського районного суду Одеської області в мережі Інтернет (а.с. 46, 47, 51, 52, 54, 55), в судове засідання не з`явилися, про поважність причин своєї неявки суд не повідомили, а представник позивача не заперечував проти проведення заочного розгляду справи, Судом було постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст.ст. 280-281 ЦПК України.

10. Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

11. Верховний Суд у своїй Постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц вказав, що, якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

12. Судом на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом обставини та зміст спірних правовідносин.

13. Судом встановлено, що 14.12.2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання споживчого кредиту № 0011091422000, відповідно до умов якого банк надав позичальниці кредит в іноземній валюті в сумі 74500 доларів США строком з 14.12.2006 року по 14.12.2013 року. (а.с. 6-9, 11-14)

14. 14.12.2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 був укладений Договір поруки № 76219 в забезпечення виконання Договору про надання споживчого кредиту № 0011091422000 від 14.12.2006 року. (а.с. 10, 15)

15. 13.02.2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» (Клієнт) та ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» (Фактор) укладений Договір факторингу № 2, відповідно до умов якого Клієнт зобов`язується передати у власність Фактору, а Фактор – прийняти права вимоги та в їх оплату надати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах, визначених цим Договором. (а.с. 18-24)

16. Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 27.11.2013 року по справі № 521/7996/13-ц позовні вимоги ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту задоволено в повному обсязі та вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» загальну суму заборгованості в розмірі 80901,22 долар США, що в гривневому еквіваленті складає 646643,45 гривні, та суму сплаченого судового збору в розмірі 3441,00 гривня. (а.с. 16-17)

17. 26.03.2020 року приватним виконавцем Качуркою В.В. виконавчого округу Одеської області винесено Постанову про відкриття ВП № 61662214 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Малиновським районним судом м. Одеси 18.04.2014 року по справі № 521/7996/13-ц про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» загальної суми заборгованості в розмірі 80901,22 долар США, що в гривневому еквіваленті складає 646643,45 гривні та суму сплаченого судового збору у розмірі 3441,00 гривня. (а.с. 25)

18. Відповідно до розрахунку заборгованості 3% згідно рішення суду, розмір 3% річних за період з 02.04.2017 року по 23.02.2022 року складає 80901,22 долар США. (а.с. 27)

V. Оцінка Суду.

19. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

20. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

21. Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

22. Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

23. Згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

24. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

25. Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

26. За ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

27. Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

28. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

29. Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

30. Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

31. Відповідно до п. 8.35 постанови від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18).

32. У п. 8.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

33. При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених ст. 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

34. Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказаний висновок сформульований Великою Палатою Верховного Суду у п. 54 постанови від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та п. 6.19. постанови від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19).

35. Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31.10.2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі ст. 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

36. Матеріалами справи підтверджено, що відповідач має перед позивачем грошове зобов`язання, яке виникло з Кредитного договору від 14.12.2006 року, що підтверджується заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 27.11.2013 року у справі № 521/7996/13-ц про солідарне стягнення з ОСОБА_1 солідарно з поручителем ОСОБА_2 на користь кредитора заборгованість за кредитним договором у розмірі 80901,22 долар США.

37. Отже, судовим рішенням від 27.11.2013 року у справі № 521/7996/13-ц підтверджено наявність грошового зобов`язання позичальниці перед банком у розмірі 80901,22 долар США та його порушення, яке виникло на підставі кредитного договору.

38. Даних про добровільне або примусове виконання цього судового рішення матеріали справи не містять.

39. Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і три проценти річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16 (провадження № 14-254цс19).

40. Окрім того, відповідно до п. 15 Прикінцевих та перехідних положень у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

41. Однак, ст. 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості.

42. Так, відповідно до наведеної норми, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

43. Формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 цього Кодексу.

44. Отже, за змістом наведеної норми закону, нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

45. Правовий аналіз положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Викладене узгоджується із правовими висновками, висловленими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04.06.2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

46. Враховуючи те, що ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» звернулося до суду з позовом про стягнення 3 % річних, які не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 цього Кодексу, тому п. 15 Прикінцевих та перехідних положень не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

47. Таким чином, Суд дійшов висновку про незастосування до спірних правовідносин положення п. 15 Прикінцевих та перехідних положень.

48. Також Суд вважає за необхідне звернути увагу на п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України

49. Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ч. 1 ст. 14 ЦК України).

50. Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

51. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

52. Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія п. 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.10.2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23)).

53. Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

54. Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

55. Отже, до спірних правовідносин, які виникли у зв`язку із невиконанням позичальницею та поручителем грошових зобов`язань, що випливають із кредитного договору, наявність яких та розмір констатовано заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 27.11.2013 року, не підлягають застосуванню вимоги п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, оскільки розрахунок 3% річних, які предметом спору в даній справі, здійснено з 02.04.2017 року по 23.02.2022 року, а отже відповідає вимогам чинного законодавства.

56. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, який викладений у постанові від 12.02.2025 року по справі № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24)).

57. Окрім того, стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

58. Таким чином, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

59. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18) вказала, що приписи ст. 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

60. У справі, яка розглядається, предметом позову є стягнення на підставі ст. 625 ЦК України 3 % річних за невиконання грошового зобов`язання щодо стягнення з ОСОБА_1 , як позичальниці, та ОСОБА_2 , як поручителя, на користь позивача грошових сум, підтверджених судовими рішеннями.

61. Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.ч. 1 та 2 ст. 554 ЦК України).

62. Отже, порука є спеціальним додатковим майновим заходом впливу, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання.

63. Рішення суду про стягнення заборгованості, у тому числі з поручителя, не змінює змісту відповідного правовідношення - характер та обсяг прав і обов`язків сторін залишаються незмінними, додається лише ознака безпосередньої можливості примусового виконання. До моменту здійснення такого виконання або до припинення зобов`язання після ухвалення судового рішення з інших підстав (наприклад, унаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог) відповідне зобов`язання продовжує існувати. Отже, саме по собі набрання законної сили рішенням суду про стягнення з боржника або поручителя заборгованості за кредитним договором не змінює та не припиняє ані кредитного договору, ані відповідного договору поруки, доки не виникне договірна чи законна підстава для такого припинення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20)).

64. У разі невиконання рішення суду діє загальне правило про настання відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, передбаченої ст. 625 ЦК України.

65. Оскільки ні позичальником, ні поручителем не виконано рішення суду про стягнення боргу за договором позики, яке є його грошовим зобов`язанням, тому на них солідарно може бути покладена відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України. Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 року у справі № 200/20991/14-ц (провадження № 61-9694св19) та від 27.04.2026 року у справі № 947/22870/24 (провадження № 61-15970св25)).

66. Отже, позивач має право на пред`явлення позову і до поручителя про стягнення заборгованості відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка виникла з невиконання судового рішення.

67. У матеріалах справи відсутні докази виконання заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси, що також не заперечується відповідачами.

68. Також, щодо можливості ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті при обрахунку 3 % річних. За основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України. Вказане кореспондується із правовою позицією, висловленою у Постанові Великої палати ВС від 16 січня 2019 року у справ № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

69. Судом встановлено, що заборгованість відповідачів за Договором про надання споживчого кредиту № 0011091422000 від 14.12.2006 року та Договором поруки № 76219 від 14.12.2006 року, визначена заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 27.11.2013 року по справі № 521/7996/13-ц, та складає саме 80901,22 долара США, тому і розрахунок 3% річних має проводитися в цій валюті (долар США).

70. Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

71. Відповідно вимог ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

72. Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

73. Відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідачів судовий збір, витрати по сплаті якого понесені позивачем і документально підтвердженні. Зокрема, згідно платіжної інструкції № 1021 від 26.08.2025 року (а.с. 5) позивачем було сплачено 5889,69 гривень судового збору, який підлягає стягненню з відповідачів у рівних частинах.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 17, 76-81, 259, 265, 273, 280-284, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних витрат – задовольнити.

2. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , остання відома реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», код ЄДРПОУ 37825968, юридична адреса: вул. Менделєєва, буд. 12, оф. 94/1, м. Київ, Київська область, індекс 01103, суму 3% річних у розмірі 11895,80 доларів США.

3. Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , остання відома реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», код ЄДРПОУ 37825968, юридична адреса: вул. Менделєєва, буд. 12, оф. 94/1, м. Київ, Київська область, індекс 01103, судовий збір у розмірі 5889,69 гривень.

4. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

7. Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

8. Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

9. Повний текст рішення складено 14.10.2026 року.

Суддя О.П. Портна