Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №686/4151/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/4151/26

Провадження № 22-ц/820/1595/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк» на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 квітня 2026 року,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2026 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі – АТ «Універсал Банк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

АТ «Універсал Банк» зазначило, що в порядку реалізації проекту «Мonobank» 8 жовтня 2019 року сторони уклали договір про надання банківських послуг, за умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок у розмірі 80 000 грн, а той, у свою чергу, зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами. ОСОБА_1 не виконав зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим, станом на 29 грудня 2025 року виникла заборгованість у розмірі 94 522 грн 80 коп., із яких 93 361 грн 80 коп. – заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту), 1 161 грн – заборгованість за пенею.

За таких обставин АТ «Універсал Банк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 94 522 грн 80 коп. заборгованості за договором про надання банківських послуг «Мonobank» від 8 жовтня 2019 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 квітня 2026 року в позові відмовлено.

Суд керувався тим, що на час звернення АТ «Універсал Банк» з позовом до суду ОСОБА_1 виконав зобов`язання за кредитним договором. Оскільки умовами договору не встановлено розміру та порядку нарахування процентів за користування кредитом, обов`язок з їх сплати не може бути покладений на відповідача. Згідно з випискою по рахунку ОСОБА_1 використав 563 254 грн 87 коп. і повернув 468 732 грн 08 коп. кредитних коштів. Водночас АТ «Універсал Банк» безпідставно списало з картки ОСОБА_1 у рахунок стягнення процентів 148 474 грн 09 коп., а тому ці кошти мають бути враховані при визначенні розміру заборгованості за кредитним договором. У період дії воєнного стану в Україні, тобто з 24 лютого 2022 року, відповідач звільнений від обов`язку сплати на користь банку неустойки (штрафу, пені), внаслідок чого в цій частині позовні вимоги також не підлягають задоволенню.

Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі АТ «Універсал Банк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 звернувся до позивача з анкетою-заявою до Договору про надання банківських послуг, тобто відповідач приєднався до запропонованих банком умов кредитування, які встановлені у стандартній формі. Сторони визначили, що ця анкета-заява, Умови та правила надання банківських послуг, Тарифи банку, Таблиця обчислення вартості кредиту та Паспорт споживчого кредиту становлять укладений між ними договір про надання банківських послуг. Зазначені документи містять усі істотні умови кредитного договору, при цьому відповідач своїм електронним підписом підтвердив, що він ознайомився та погоджується із запропонованими позивачем умовами кредитування. АТ «Універсал Банк» і ОСОБА_1 уклали у письмовій формі кредитний договір, на виконання якого банк надав відповідачу кредит, однак останній не виконав зобов`язання з повернення цих коштів. Оскільки ОСОБА_1 прострочив виконання зобов`язання за кредитним договором, банк правомірно нарахував пеню. Суд першої інстанції не з`ясував усі обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ОСОБА_1 не подав відзив на апеляційну скаргу.

2.Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Статтею 375 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

8 жовтня 2019 року ОСОБА_1 і АТ «Універсал Банк» підписали анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, за змістом якої відповідач визнав, що ця анкета-заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Водночас ОСОБА_1 засвідчив, що він ознайомився з умовами цього договору та зобов`язується виконувати їх.

За договором про надання банківських послуг АТ «Акцент-Банк» надало ОСОБА_1 кредит на картковий рахунок у межах ліміту кредитування 80 000 грн.

Згідно з випискою по картці (а.с. 14-16) у період з 8 жовтня 2019 року до 29 грудня 2025 року ОСОБА_1 використав 563 254 грн 87 коп. і повернув 468 732 грн 08 коп. кредитних коштів. Крім того, банк списав з картки ОСОБА_1 в рахунок стягнення процентів 148 474 грн 09 коп.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

В силу частини першої 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень частини першої статті 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За змістом частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Зібрані докази вказують на те, що між АТ «Універсал Банк» і ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг, у рамках якого банк надав відповідачу кредит у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку.

Анкета-заява до Договору про надання банківських послуг від 8 жовтня 2019 року (а.с. 20) підписана працівницею АТ «Універсал Банк» Шаповаловою Л.М. та ОСОБА_1 , що свідчить про укладення сторонами договору у письмовій формі. Ця анкета-заява не містить умов щодо розміру кредитного ліміту, а також розміру, підстав та порядку нарахування процентів.

Надані позивачем Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank (а.с. 21-27), тарифи «Чорна картка monobank» (а.с. 28-29) і паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank (а.с. 30-32), визначають, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентну ставку, строк кредитування, порядок повернення кредиту, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін.

Натомість, указані документи не підписані ОСОБА_1 , у тому числі за допомогою електронного підпису, а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови та тарифи розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг.

Отже, за відсутності достатніх підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила надання банківських послуг, відсутності в анкеті-заяві домовленості сторін про розмір кредитного ліміту, порядок і строки його повернення, розмір і порядок нарахування процентів, надані банком документи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору.

У зв`язку з цим до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила частини першої статті 634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 3 липня 2019 року (справа №342/180/17, провадження №14-131цс19), яка згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.

Довідка про наявність рахунку від 29 грудня 2025 року (а.с. 18) і довідка про розмір встановленого кредитного ліміту від 29 грудня 2025 року (а.с. 19) також не містять об`єктивних і достатніх даних щодо всіх істотних умов кредитного договору.

Таким чином, АТ «Універсал Банк» не довело укладення сторонами договору про надання банківських послуг на умовах, які зазначені у позові.

Оскільки матеріали справи не містять доказів щодо істотних умов укладеного сторонами кредитного договору, то наданий АТ «Універсал Банк» розрахунок заборгованості за договором від 8 жовтня 2019 року (а.с. 7-12) достовірно не вказує на розмір невиконаного відповідачем зобов`язання.

Натомість інформація по картці (а.с. 14-17) свідчить про те, що ОСОБА_1 повернув АТ «Універсал Банк» отриманий кредит.

Суд першої інстанції дослідив усі докази у справі та дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 виконав обов`язки за договором про надання банківських послуг і повернув АТ «Універсал Банк» кредитні кошти. Також суд обґрунтовано керувався тим, що підстави для стягнення з відповідача пені відсутні.

Посилання АТ «Універсал Банк» на невиконання ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заявлена заборгованість, не відповідають фактичним обставинам прави.

Суд першої інстанції з`ясував усі обставини справи, а його висновки відповідають цим обставинам. Також суд правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права не заслуговують на увагу.

Висновки суду першої інстанції не суперечать наведеним в апеляційній скарзі правовим позиціям Верховного Суду щодо порядку укладення, форми та виконання кредитного договору, оскільки у зазначених справах та у справі, яка переглядається апеляційним судом, встановлені різні обставини. Зокрема, у справі, яка переглядається апеляційним судом, не встановлено порушення (прострочення) боржником зобов`язання за кредитним договором.

3.Висновки суду апеляційної інстанції

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

ухвалив:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення.

Заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Судді: О.І. Ярмолюк

Л.М. Грох

Т.О. Янчук

Головуючий у першій інстанції – Заворотна О.Л.

Доповідач – Ярмолюк О.І. Категорія 27