Суд: Хмельницький апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про стягнення аліментів
Дата: 28 жовтня 2026 р.
Справа: №678/537/26
Суддя: П'єнта І. В.
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 678/537/26
Провадження № 22-ц/820/2183/26
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Талалай О.І.,
розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Немирівський відділ державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Синявською Катериною Юріївною, на рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 09 липня 2026 року (суддя Цибульський Д.В.).
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд
в с т а н о в и в:
У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Немирівський відділ державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
В обґрунтування позову зазначала, що з 15.11.2007 перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 11.07.2013 рішенням Летичівського районного суду Хмельницької області. Від даного шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заочним рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 14.11.2023 змімено спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Летичівського районного суду від 15.05.2018 з твердої грошової суми на частку заробітку (доходу) батька дитини та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до повноліття дитини - з дня набрання рішенням законної сили.
Зазначала, що станом на 01.04.2026 заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів за період з 01.07.2025 по 01.04.2026 становить 22298,25 грн.
Враховуючи викладене, просила суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі – 22298,25 грн, згідно рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 14.11.2023 у справі №678/1304/23.
Рішенням Летичівського районного суду Хмельницької області від 09 липня 2026 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 22298,25 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі - 1331,20 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правову (правничу) допомогу у розмірі 5000 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 через свого представника – адвоката Синявську К.Ю. подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову задоволенні позовних вимог. При цьому, посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.
Зазначає, що відповідач не заперечує сам факт заборгованості, але наполягає, що вона виникла не з його вини, а в силу змін у правовому регулюванні підрахунку середньої заробітної плати по регіону за минулий період органами статистики, що пов`язано з воєнним станом. Відтак відповідач визнає саму заборгованість, про яку він дізнався одночасно з позивачем перед зверненням нею до суду з цим позовом, водночас не визнає пеню, підстави для нарахування якої відсутні.
Вважає, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що ключова причина виникнення заборгованості має об`єктивний характер і не пов`язана з відповідачем. Оскільки у зв?язку з воєнним станом на підставі Закону України «Про захист інтересів суб?єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни» подання статистичних даних роботодавцями не проводилось, то розмір аліментів з 2022 року і до березня 2026 року залишався незмінним, і саме його регулярно сплачував відповідач, не допускаючи заборгованостей.
Вказував, що лише у березні 2026 року державний виконавець усно повідомила відповідача про те, що відбулись зміни у розмірі середньої заробітної плати, що впливає на розмір аліментів фактично за минулий період, а саме з липня 2025 року по квітень 2026 року.
На думку скаржника, з огляду на те, що нові статистичні дані були оприлюднені у лютому 2026 року, то сам перерахунок аліментів за липень 2025 р. - березень 2026 р. відбувся лише у березні 2026 року та був направлений відповідачу державним виконавцем листом від 31.03.2026, заборгованість по аліментах фактично утворилася за минулий період. Саме тому, станом на липень 2025 року про майбутні зміни розміру середньої заробітної плати не знав і не міг знати не лише ОСОБА_2 чи позивач, а й ані державна виконавча служба, ані органи статистики.
Таким чином, вважає, що нарахування пені на заборгованість по аліментах в даному випадку є безпідставним, оскільки така заборгованість виникла через зміни законодавчого регулювання, а не з вини відповідача.
Також звертає увагу на те, що заборгованість нарахована в межах виконавчого провадження № 73797032, яке було відкрито 12.01.2024 у Вінницькому районному ВДВС, після чого 15.02.2024 було передано по територіальності до Немирівського ВДВС. Однак протягом двох років Немирівський ВДВ не приймав дане провадження до виконання, стягуючи аліменти в межах початкового виконавчого провадження № 56826895, однак не в твердій грошовій сумі, а в розмірі частки від доходу (середньої заробітної плати по регіону). Лише 1 квітня 2026 року виконавче провадження № 56826895 було завершене, а виконавче провадження № 73797032 прийнято до виконання. Саме в межах даного виконавчого провадження і відбувся перерахунок заборгованості з урахуванням оновлених статистичних даних. При цьому, державний виконавець підтвердила листом від 28.05.2026 зарахування раніше сплачених аліментів у виконавчому провадженні №73797032. В матеріалах справи наявна копія заяви позивача до державного виконавця від 1 квітня 2026 року про те, що аліменти стягувались щомісяця, і вона просить закінчити виконавче провадження № 56826895 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» без жодних зауважень.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_4 просила суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Вказує, що відповідач ОСОБА_2 не надав суду жодних доказів, що заборгованість виникла не з його вини.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень ст. 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що належними та допустимими доказами доведено, що заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини відповідача, а тому наявні підстави для стягнення на користь позивачки пені у розмірі, що не перевищує 100% заборгованості по аліментах.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитись з огляду на наступне.
Встановлено, що рішенням Летичівського районного суду Хмельницької області від 11.07.2013 у справі №678/256/13-ц стягнуто щомісячно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 400 грн, на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 20.06.2013 і до досягнення дитиною повноліття. (а.с. 13)
Рішенням Летичівського районного суду Хмельницької області від 15.05.2018 у справі № 678/196/18 змінено розмір аліментів, які стягуються на підставі рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 11.07.2013 (справа №678/256/13-ц) з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 930 грн, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до його повноліття. (а.с. 14-15)
Заочним рішенням Летичівського районного суду Хмельницької області від 14.11.2023 у справі № 678/1304/23 змінено спосіб стягнення, визначений рішенням Летичівського районного суду Хмельницької області від 15.05.2018 (справа №678/196/18) з твердої грошової суми на частку заробітку (доходу) батька дитини, та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до повноліття дитини - з дня набрання рішенням законної сили. Припинено стягнення аліментів по рішенню Летичівського районного суду Хмельницької області від 15.05.2018 (а.с. 16-19)
20.12.2023 Летичівським районним судом Хмельницької області видано виконавчий лист. (а.с. 20)
Постановою старшого державного виконавця Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Бараболі Н.А. від 12.01.2024 відкрито виконавче провадження № 73797032 на підставі виконавчого листа №678/1304/23, виданого 20.12.2023. (а.с. 21)
Листом від 31.03.2026 № 5679 старший державний виконавець Немирівського відділу Державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дажура Н.Ю. повідомила відповідача, що згідно з оновленими даними середньомісячної заробітної плати, розмір аліментів: за ІІ квартал 2025 року – 5832,25 грн щомісячно, за ІV квартал 2025 року – 6270,25 грн щомісячно, за І квартал 2026 року – 6270,25 грн щомісячно. Фактично ОСОБА_2 сплачено липень 2025 року – листопад 2025 року по 3700 грн щомісячно, грудень 2025 року – березень 2026 року по 3580 грн щомісячно. Загальна сума заборгованості становить 22298,25 грн.
Листом від 01.04.2026 № 35 старший державний виконавець Немирівського відділу Державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дажура Н.Ю. повідомила позивачку, що станом на 01.04.2026 заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів за період з 01.07.2025 по 01.04.2026 становить 22298,25 грн. Розрахунок здійснено відповідно до вимог чинного законодавства України виходячи із офіційних статистичних даних середньомісячної заробітної плати у Вінницькому районі, а саме 23329 грн та 25081 грн.
Листоми від 28.05.2026 № 9579 старший державний виконавець Немирівського відділу Державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Дажура Н.Ю. повідомила відповідача, що 12.02.2026, згідно зі зміною статистичних даних Головного управління статистики у Вінницькій області (оновлено інформацію на офіційному сайті статистики лише у лютому 2026 року) показник з 01.07.2025 змінено, що вплинуло на перерахунок аліментів і виникнення боргу у боржника. По виконавчому провадженню №73797032 аліменти сплачувалися боржником щомісячно на депозитний рахунок відділу у розмірі, згідно виконавчого листа, починаючи з 01.02.2024 та перераховувалися на рахунок стягувача в повному розмірі. Заборгованість по аліментах боржником не допускалася. Так, як у боржника відсутній офіційний дохід, розмір аліментів визначався виходячи з середньої заробітної плати працівника по Вінницькому району. Згідно зі зміною даних Головного управління статистики у Вінницькій області (оновлено інформацію на офіційному сайті статистики лише у лютому 2026 року) показник з 01.07.2025 було змінено, що вплинуло на перерахунок аліментів і нарахування боргу. Тому, після перерахунку аліментів з 01.07.2025 по 01.04.2026 у боржника виникла заборгованість у розмірі 22 298,25грн. Після проведення державним виконавцем перерахунку у квітні 2026 року боржник був повідомлений про наявність заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 22298,25 грн та надано рахунок для сплати. Станом на 01.05.2026 боржником сплачено борг у розмірі 13333 грн, тому залишок боргу становить 8959,25 грн. (а.с. 95, 96)
Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За правилами частин 1, 3 статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.
Законодавством передбачена спеціальна норма, яка встановлює умови та розміри санкцій за порушення зобов`язання із сплати аліментів (стаття 196 СК України).
Відповідно до частини 1 статті 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Згідно з статтею 196 СК України, відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.
На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.
Перелік причин, з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.
У Сімейному кодексі України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то у платника аліментів відсутня вина у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.12.2020 у справі №661/905/19, провадження №61-16670сво19.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Матеріалами справи встановлено, що відповідач щомісячно сплачував аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , заборгованість по аліментах боржником не допускалася. Така заборгованість виникла у квітні 2026 року на підставі проведеного державним виконавцем перерахунку у зв`язку зі зміною даних Головного управління статистики у Вінницькій області лише у лютому 2026 року. У зв`язку з чим слід дійти висновку, що заборгованість по аліментах в розмірі 22298 грн виникла не з вини боржника ОСОБА_5 . В даному випадку, недобросовісність платника відсутня.
Після повідомлення відповідача про зміну розміру аліментів та наявність заборгованості, ним здійснюється поступове погашення такої заборгованості.
Апеляційний суд наголошує на тому, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів тієї обставини, що відповідач у період виникнення заборгованості по сплаті аліментів був обізнаний про зміну показника середньої заробітної плати працівника по Вінницькій області, щоб свідчило б про його умисне ухилення від покладених на нього обов`язків, оскільки інформацію на офіційному сайті статистики оновлено лише в лютому 2026 року, про що в квітні 2026 повідомлено відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що, у даному випадку, вина відповідача щодо наявної заборгованості по сплаті аліментів відсутня, а отже підстави для стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів відсутні. І, з цього приводу, є підставними доводи апеляційної скарги.
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За подачу апеляційної скарги підлягав сплаті судовий збір у розмірі 1996,80 грн. Оскільки позов задоволенню не підлягає, а позивачка, відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», звільнена від сплати судового збору за подання до суду позову, судовий збір, сплачений ОСОБА_2 при подачі апеляційної скарги, в розмірі 1996,80 грн слід компенсувати скаржнику за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Синявською Катериною Юріївною, задовольнити.
Рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 09 липня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Компенсувати ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 1996,80 грн за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 29 жовтня 2026 року.
Суддя-доповідач І.В. П`єнта
Судді: Р.С. Гринчук
О.І. Талалай
Оригінал: reyestr.court.gov.ua