Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №650/321/26 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

іменем України

справа №650/321/26

провадження №22-ц/819/1302/26

29 жовтня 2026 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Бездрабко В.О. (суддя-доповідач),

судді: Приходько Л.А.,

Радченко С.В.,

розглянувши в порядку письмового спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 08 травня 2026 року, постановлене під головуванням судді Сікори О.О., у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Зміст позовних вимог

14 січня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 57 735,00 грн., з яких 9 000,00 грн. – сума заборгованості за основним боргом (сумою кредиту), 35 505,00 грн. – сума заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором та 13 230,00 грн. – сума заборгованості за процентами нарахованими позивачем; судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2 662, 40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Позов мотивований тим, що 12 липня 2024 року між ТОВ « Лінеура Україна» та ОСОБА_1 був укладений в електронному виді договір №4805233 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Згідно умов кредитного договору сума кредиту склала 9 000, 00 грн., строк дії договору - 360 днів; процентна ставка – 1,5 % в день в межах строку кредитування; періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів.

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед відповідачем виконало та надало кредит в розмірі 9 000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 . Зарахування кредитних коштів на платіжну карту ОСОБА_1 , емітовану в АТ «ПриватБанк», відбулось через платіжну систему платіжного провайдера ТОВ «Пейтек Україна».

31 березня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладений договір факторингу № 31-1/03/2025, за умовами якого клієнт відступив фактору право грошової вимоги до позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором від 12 липня 2024 року у розмірі 49005,00 грн, з яких 9000,00 грн - заборгованість за кредитом, 35505, 00 грн - заборгованість зі сплати процентів.

Після набуття права вимоги за кредитним договором від 12 липня 2024 року, позивач в межах строку кредитування здійснив нарахування боргу зі сплати процентів за 98 календарних днів в розмірі 13230,00 грн.

Оскільки ОСОБА_1 належним чином не виконувала зобов`язання з повернення коштів за кредитним договором, позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Стислий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 08 травня 2026 року позов ТОВ «Українські фінансові операції» задоволено.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість у розмірі 57 735,00 грн, яка складається з суми боргу за кредитом у розмірі 9000,00 грн; заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором - 35505,00 грн та суми заборгованості за процентами нарахованими позивачем в розмірі 13230,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» сплачений судовий збір 2662,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що 12 липня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладений електронний договір №57735 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, право вимоги за яким на підставі договору факторингу від 31 березня 2025 року набув позивач.

Оскільки відповідач належним чином не виконувала зобов`язань з повернення кредитних коштів, то стягненню з відповідача підлягає заборгованість в загальному розмірі 57 735,00 грн та судові витрати у справі.

Ухвалою суду від 11 вересня 2026 року виправлено описки, допущенні у рішенні Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 08 травня 2026 року.

Доводи апеляційної скарги

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування фактичних обставин справи, просить рішення суду від 08 травня 2026 року скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Скарга мотивована тим, що між сторонами існують кредитні правовідносини, обумовлені укладеним кредитним договором від 12 липня 2024 року. Цим договором сторони узгодили розмір процентної ставки за користування кредитними коштами - 1,5% в день. Разом із цим, Законом України від 22 листопада 2023 року №3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження максимальної денної процентної ставки на рівні 1% за кредитними договорами, укладеними після набрання Законом чинності.

Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції не врахував наведені законодавчі зміни щодо обмеження граничного розміру денної процентної ставки та безпідставно задовольним позов в повному обсязі.

Скаржник зазначила, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими Законом, є нікчемними. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення. Оскільки пункт кредитного договору, яким встановлено процентну ставку в розмірі 1,5 % є нікчемним з огляду на його невідповідність вимогам Закону України «Про споживче кредитування», а наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором є неправильним, просила у задоволенні позову ТОВ «Українські фінансові операції» відмовити.

Позиція інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Українські фінансові операції» просило скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, вказавши про законність та обґрунтованість рішення суду від 08 травня 2026 року.

Розгляд справи судом апеляційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду у справі з ціною менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому, відповідно до частини тринадцятої статті 7 та частини першої статті 369 ЦПК України підлягає розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами без проведення судового засідання.

Частиною першою, другою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

12 липня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладений договір №4805233 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Цей договір укладений за допомогою Інформаційно - телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечувався споживачу через веб-сайт або мобільний додаток «Credit7». Електронна ідентифікація споживача здійснена при вході споживача в особистий кабінет, в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого на номер мобільного телефона споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету (а.с. 21-31).

Пунктами 1.1 - 1.4 договору встановлено, що сума кредиту склала 9 000,00 грн., строк кредиту 360 днів; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів; процентна ставка 1,5 % в день; мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.

Пунктом 1.5 сторонами погоджена орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору за стандартною ставкою за весь період користування кредитом 9 541,79 %, а орієнтована загальна вартість кредиту за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 57 600,00 грн.

Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 . Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) - пункти 2.1, 2.4.

Згідно підпункту 5 пункту 5.1.3 товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди клієнта, але з обов`язковим повідомленням клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення у спосіб, визначений частиною 1 статті 25 Закону України «Про споживче кредитування», що забезпечить доведення до відома споживача такого факту.

Договір підписаний ОСОБА_1 12 липня 2024 року з використанням особистого електронного підпису, із застосуванням одноразового ідентифікатора 48494.

На підставі укладеного 03 січня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Пейтек Україна» договору №03012024-1 «Про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку», 12 липня 2024 року проведено зарахування коштів в розмірі 9 000,00 грн. на картку НОМЕР_2 , належну відповідачу, що підтверджено листом ТОВ «Пейтек Україна» №20250409-687 від 09 квітня 2025 року (а.с.38, 76-82).

31 березня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладений договір факторингу №31-1/03/2025, за умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитними договорами, зокрема, і за кредитним електронним договором №4805233 (а.с.94-98). Платіжною інструкцією №6 від 31 березня 2025 року підтверджено сплату ТОВ «Українські фінансові операції» коштів за договором факторингу №31-1/03/2025 в загальному розмірі 2 263 453,51 грн (а.с. 94-98, 117).

Згідно витягу з реєстру боржників, станом на 31 березня 2025 року, ОСОБА_1 мала заборгованість за договором в загальному розмірі 49 005,00 грн, яка складалася із заборгованості за кредитом – 9 000,00 грн, заборгованості за процентами – 35 505,00 грн та 4500,00 грн. – штрафні санкції (а.с.60).

З листа ТОВ «Лінеура Україна» від 01 квітня 2025 року встановлено, що 31 березня 2025 року відповідач в особистому кабінеті споживача та шляхом направлення їй SMS-повідомлення на номер мобільного телефону, повідомлялася про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором (а.с.45).

Згідно наданих позивачем розрахунків, загальна заборгованість ОСОБА_1 за договором №4805233 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 12 липня 2024 року становить 57 735,00 грн., з яких 9 000,00 грн. - сума боргу за кредитом та 48735,00 грн – проценти за користування кредитними коштами (35 505,00 грн - борг за процентами нарахованими первісним кредитором та 13 230,00 грн - борг за процентами нарахованими позивачем) (а.с.33-37, 62-63).

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції і застосовані норми права

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 1 ЦПК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт перший частини другої статті 11 ЦК України).

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною першою, другою статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді передбачені Законом України «Про електронну комерцію».

Із прийняттям Закон України «Про електронну комерцію» № 675-VII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Встановлені у справі фактичні обставини свідчать, що 12 липня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладений договір №4805233 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, згідно якого відповідач отримала кредитні кошти у розмірі 9000,00 грн., які зобов`язалася повернути у строк, визначений договором та сплатити проценти за користування грошима.

В ході розгляду справи ОСОБА_1 не заперечувала факт укладення кредитного договору, одержання кредитних коштів та невиконання договірних зобов`язань з повернення кредиту та сплати процентів.

Частиною першою, другою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Не погодившись з постановленим у справі рішенням від 08 травня 2026 року, відповідач стверджує, що суд першої інстанції неправильно визначив розмір процентів за користування кредитними коштами, які підлягають стягненню з боржника, оскільки не врахував зміни внесенні до Закону України «Про споживче кредитування» щодо розміру процентної ставки за споживчим кредитом та строк дії перехідного періоду застосування процентів за договором у відповідності до вимог цього Закону.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги відповідача, апеляційний суд зважив на таке.

22 листопада 2023 року був прийнятий Закон України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Цим Законом було внесено зміни та доповнення до Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування».

Зокрема, статтю 8 Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. При цьому, згідно пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону, яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки, поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

До кредитних договорів, укладених після 24 грудня 2023 року, підлягає застосуванню частина п`ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою встановлено, що максимальна денна процентна ставка не може перевищувати 1%, розрахованого згідно з частиною четвертою цієї ж статті.

Оскільки договір № 4805233 про надання коштів на умовах споживчого кредиту був укладений 12 липня 2024 року, тобто після набрання чинності Законом від 22 листопада 2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», то максимальна денна процентна ставка за кредитом для відповідача не могла перевищувати 1 %.

При цьому, положення частини п`ятої статті 8 Закону України №1734-VIII «Про споживче кредитування», внесені згідно із Законом України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, не вказують на недійсність або нікчемність умов договору про надання споживчого кредиту, яким передбачаються умови про нарахування кредитором процентів за користування кредитом в розмірі, що перевищує максимальний розмір денної процентної ставки (1%). Вказаною нормою установлено обмеження щодо розміру процентів за користування кредитом, який може нараховуватися кредитором за договором про споживчий кредит, з метою захисту прав споживача від надмірного фінансового навантаження.

Укладаючи договір №4805233 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 12 липня 2024 року, сторони визначили розмір та порядок сплати процентів за користування кредитом.

З огляду на оплатний характер договору про споживчий кредит, суд першої інстанції мав врахувати обмеження, визначені частиною п`ятою статті 8 Закону України №1734-VIII «Про споживче кредитування» та здійснити перерахунок розміру процентів за користування кредитом, які були нараховані ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» в межах строку кредитування.

Отже, відповідно до положень договору №4805233 від 12 липня 2024 року та зазначених вище вимог Закону розмір заборгованості ОСОБА_1 зі сплати процентів за період з 12 липня 2024 по 07 липня 2025 року становить 32 400,00 грн (9 000,00 грн х 1% х 360 дні).

Інші доводи апеляційної скарги про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Українські фінансові операції» у зв`язку з поданням позивачем неправильного розрахунку заборгованості за договором, суд апеляційної інстанції оцінює критично, адже відповідачем не надано належних та допустимих доказів виконання ОСОБА_1 договірних зобов`язань з повернення кредиту та сплати процентів за договором, з урахуванням змін внесених до Закону України «Про споживче кредитування». Посилання скаржника на повну нікчемність положень кредитного договору в частині нарахування процентів за користування грошима слід визнати неприйнятними (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2026 року у справі №552/672/23 (провадження № 61-4595сво25)).

Ураховуючи встановлені у справи фактичні обставини, дослідивши надані докази та норми права, що регулюють спірні правовідносини з межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та зміну рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 08 травня 2026 року в частині присуджених до стягнення з відповідача на користь позивача процентів за договором №4805233 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 12 липня 2024 року з 48 735,00 грн до 32 400,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат за результатами апеляційного перегляду справи

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно частини першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед яких витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами першою, другою статті 141 ЦПК України передбачено, що у разі часткового задоволення позову судові витрати у справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи встановлено, що ТОВ «Українські фінансові операції» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості у загальному розмірі 57 735,00 грн; за подання позовної заяви товариство сплатило судовий збір в розмір 2 662,40 грн та просило стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн, які надавалися адвокатом Дідухом Є.О. згідно договору про надання юридичних послуг №01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року та акту №4805233 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 12 січня 2026 року.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог (72%), то стягненню з ОСОБА_1 на користь товариства підлягають витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1916,92 грн (2662,40 х 72% / 100%).

Відповідно до частини першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

З матеріалів справи встановлено, що інтереси ТОВ «Українські фінансові операції» в суді першої інстанції були представлені адвокатом Дідухом Є.О. на підставі договору №01/08/2024-А про надання правничої допомоги від 01 серпня 2024 року.

Згідно акту №4805233 прийому-передачі виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) від 12 січня 2026 року, вартість наданих адвокатом послуг становила 10 000,00грн. та містить повний опис проведених адвокатом робіт у справі, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та їх вартість. Цей розрахунок, серед іншого містить вартість наданих послуг у розмірі 1640,00грн. за 2 години, за представництво інтересів клієнта у справі в судових засіданнях.

Оскільки розгляд справи в суді першої інстанції відбувся за відсутності сторін, то включення до розрахунку зазначених витрат (участь представника позивача в судових засіданнях – 1640,00 грн.) є неправильним. Отже, підтверджений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 8360,00грн.

В порядку перерозподілу судових витрат у зв`язку з частковим задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції вважає правильним визначити суму витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 6019,20 грн (8360,00 грн х 72%/100%).

При зверненні до суду з апеляційною скаргою ОСОБА_1 сплачено судовий збір в розмірі 3 993,60 грн. У зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги (28%) з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 118,20 грн (3 993,60 х 28%/100%).

Відповідно до частини десятої статті 141 ЦПК України, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» різниці судових витрат у справі в загальному розмірі 6 817,92 грн (1916,92 + 6019,20 – 1118,20), з приводу чого рішення суду в частини розподілу судових витрат підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 133, 141, 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 08 травня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованості зі сплати процентів за користування кредитними коштами змінити, зменшивши присуджений до стягнення загальний розмір процентів за кредитним договором №4805233 від 12 липня 2024 року з 48 735,00 грн (сорок вісім тисяч сімсот тридцять п`ять гривень) до 32 400 грн (тридцять дві тисячі чотириста гривень).

Це ж рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» судових витрат у справі, пов`язаних зі сплатою судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн, а всього 12 662,40 грн змінити, зменшивши розмір, який підлягає стягненню з 12 662,40 грн (дванадцять тисяч шістсот шістдесят дві гривні) 40 коп. до 6 817,92 грн (шість тисяч вісімсот сімнадцять гривень) 92 коп.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених частиною третьою статті 389 ЦПК України.

Головуючий: В.О. Бездрабко

Судді: Л.А. Приходько

С.В. Радченко