Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №502/1686/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/5980/26

Справа № 502/1686/25

Головуючий у першій інстанції Маслеников О. А.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого – Громіка Р.Д.,

суддів – Драгомерецького М.М., Роїка Д.Я.,

за участю секретаря – Скрипченко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників справи апеляційну скаргу Виконавчого комітету Кілійської міської ради на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 25 лютого 2026 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , за участі Органу опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Кілійської міської ради про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення опіки,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст заяви.

ОСОБА_1 звернувся до Кілійського районного суду Одеської області з заявою про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 недієздатною та призначення заявника її опікуном.

В обґрунтування поданої заяви зазначено, що ОСОБА_1 , є сином та єдиною особою, яка здійснює постійний догляд за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Також, Управлінням соціального захисту населення Кілійської міської ради було встановлено та підтверджено факт здійснення постійного догляду ОСОБА_1 з своєю матір`ю ОСОБА_2 . ОСОБА_2 зареєстрована по АДРЕСА_1 , але фактично мешкає разом зі своїм сином ОСОБА_1 , який зареєстрований та фактично проживає за адресою : АДРЕСА_2 , що підтверджується штампом в паспорті о проведеній реєстрації. ОСОБА_2 має важкі когнітивні порушення, а саме: Дисциркуляторна енцефалопаті ІІІ ст. (атеросклеротична псевдобульбарний синдром), виражені когнітивні порушення з мікроознаками ураження ЦНС, що підтверджується копією Висновка ЛКК №420 від 06.08.2025р. КП «Кілійська багатопрофільна лікарня» Кілійської міської ради. Важкий стан здоров`я, а саме: хронічне психічне захворювання, яке призводить до того, що ОСОБА_2 має обмеження життєдіяльності до самообслуговування, до орієнтації, до спілкування, до контролю за своєю поведінкою та орієнтування у просторі, не може повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує як медичного нагляду та лікування, так і постійної сторонньої допомоги та контролю. Вона не має довгострокової пам`яті, постійно втрачає контроль та орієнтацію в просторі, що унеможливлює взагалі змогу лишити її одну. На даний час за ОСОБА_2 доглядає ОСОБА_1 , котрий має добрий стан здоров`я, спиртними напоями або наркотичними засобами не зловживає, і на обліку у психоневрологічному або наркологічному диспансері не перебуває. ОСОБА_3 проживала одна, так як її чоловік, ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Інші особи, які б могли здійснювати догляд за ОСОБА_2 відсутні.

Позиція органу опіки та піклування у суді першої інстанції.

Представник органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області – Бондаренко Юлія Геннадіївна в судовому засіданні вважала за можливе задовольнити подану заяву.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 25 лютого 2026 року заяву задоволено частково. Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, уродженку села Залізничне Болградського району Одеської області – недієздатною та встановити над нею опіку. В іншій частині вимоги заяви залишено без задоволення. До призначення опікуна недієздатній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово покладено на орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Кілійської міської ради обов`язки зі здійснення опіки над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянкою України, уродженкою села Залізничне Болградського району Одеської області, що мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі Виконавчий комітет Кілійської міської ради просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції, покладаючи на орган опіки та піклування виконавчого комітету Кілійської міської ради обов`язки щодо здійснення опіки, фактично поклав на орган місцевого самоврядування функції опікуна, що прямо не передбачено нормами цивільного законодавства, а отже суд вийшов за межі повноважень, встановлених законом.

Крім того скаржник звернув увагу, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22 травня 2019 року у справі №522/1910/16-ц, суд при вирішенні питання про встановлення опіки зобов`язаний призначити конкретну фізичну особу опікуном за поданням органу опіки та піклування, а не покладати функції опікуна на орган влади.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі №761/10464/17, де зазначено, що орган опіки та піклування не може бути опікуном, оскільки його функції полягають у контролі та організації опіки, а не у безпосередньому її здійсненні.

Сповіщення сторін та заяви у справі.

Про судове засідання, призначене на 21 жовтня 2026 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи, однак у судове засідання не з`явились.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.

Повний текст судового рішення складено 29 жовтня 2026 року.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого повторно 30.10.2008 р., встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що 19.02.1971 року було складено відповідний актовий запис №58. Батьками записані ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 16.12.2020 року, актовий запис №646.

З висновку ЛКК № 420 від 06.08.2025 р. вбачається, що ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду терміном на 1 рік.

Згідно з акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 13.08.2025 встановлено факт здійснення догляду ОСОБА_1 за особою, яка потребує постійного стороннього догляду ОСОБА_2 .

Відповідно до висновку про стан здоров`я громадянина, який надає соціальні послуги від 26.08.2025 ОСОБА_1 придатний доглядати за хворою людиною похилого віку.

З висновку судово-психіатричного експерта Одеської філії судових експертиз державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» №842 від 10.12.2025 вбачається, що за результатами проведеного амбулаторного судово-психіатричного дослідження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страждає на психічний розлад у вигляді «Органічного розладу особистості та поведінки сполученого ґенезу, психорганічний синдром, змішаний варіант з переважанням вираженого когнітивного дефіциту» (що відповідає діагностичним критеріям рубрики «F07.9» за Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду), внаслідок чого вона не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Відповідно до подання органу опіки та піклування про доцільність призначення громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , опікуном над громадянином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі визнання останньої судом недієздатною, затвердженого рішенням виконавчого комітету Кілійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області № 131 від 24.02.2026 року встановлено, що виконавчий комітет, як орган опіки та піклування вважає доцільним призначити громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , опікуном ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі визнання останньої судом недієздатною.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частини 2 статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 ст. 39 ЦК України встановлено, що фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Згідно з ч. 1 ст. 40 ЦК України фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 63 ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Відповідно до частини першої статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

Згідно з ч. 1 ст. 300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.

В постанові Верховного Суду від 07 квітня 2022 року № 712/10043/20 викладена правова позиція, згідно якої «при призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.

Згідно з п. 3.1 Правил опіки та піклування, для безпосереднього здійснення опіки та піклування органами опіки та піклування призначається опікун чи піклувальник. При призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов`язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб. Опікунами (піклувальниками) не можуть бути особи, які: не досягли 18 років; визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними; перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах; раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено; позбавлені батьківських прав; інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню; засуджені за скоєння тяжкого злочину.

Виходячи з аналізу частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.

Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно вимог Цивільного процесуального кодексу України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка (постанова Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі №712/10043/20).

Таке подання має для суду рекомендаційний характер.

Натомість, суд першої інстанції правильно зазначив, що подане виконавчим комітетом Кілійської міської ради, як органом опіки та піклування, подання про призначення заявника ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 , не містить належної мотивації: чому саме заявника необхідно призначити опікуном, незважаючи на наявність особи-близького родича, яка може бути опікуном, а саме доньки ОСОБА_2 – ОСОБА_6 .

Доказів неможливості здійснення повноважень опікуна ОСОБА_6 , матеріали справи і подання органу опіки та піклування не містять, а подання містить лише вказівку на згоду ОСОБА_6 на призначення опікуном заявника.

Крім того, як встановлено в ході розгляду справи з пояснень заявника, він на даний час є діючим військовослужбовцем, тобто проходить військову службу під час дії в державі правового режиму воєнного стану.

За таких обставин органом опіки та піклування у висновку залишилось нез`ясованим питання щодо можливості у заявника, у разі призначення його опікуном, здійснювати належний догляд за його матір`ю та виконувати належним чином обов`язки її опікуна.

Подання органу опіки та піклування про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном без доведення зазначених вище умов не може бути підставою для призначення його опікуном у судовому порядку.

Саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення його опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений статтею 65 Конституції України обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, повинен з`ясувати необхідність такого, уникаючи можливих зловживань в цьому питанні і належним чином мотивувати своє подання про можливість призначення особи опікуном та, перш за все, необхідність такого.

Суд першої інстанції вмотивовано враховув, що зазначена правова позиція сформована Верховним Судом за наслідками перегляду в касаційному порядку судових рішень у справах за заявами про визнання фізичних осіб недієздатними та встановлення опіки, розглянутими судами України протягом строку дії воєнного стану.

На підставі викладеного, враховуючи, що в ході судового розгляду достовірно встановлено, що особа, стосовно якої подано заяву, внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заяву слід задовольнити частково, визнавши ОСОБА_2 недієздатною, а також висновку про відсутність достатніх правових підстав для призначення заявника ОСОБА_1 опікуном недієздатної матері, та тимчасове покладення на орган опіки та піклування за місцем проживання (перебування) особи, визнаної судом недієздатною, обов`язків зі здійснення опіки над недієздатною ОСОБА_2 , до вирішення питання про призначення опікуна в порядку визначеному законом, зі встановленням дворічного строку дії такого рішення.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заяву слід задовольнити частково.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції.

Щодо доводів апеляційної скарги, що суд першої інстанції, покладаючи на орган опіки та піклування виконавчого комітету Кілійської міської ради обов`язки щодо здійснення опіки, фактично поклав на орган місцевого самоврядування функції опікуна, що прямо не передбачено нормами цивільного законодавства, а отже суд вийшов за межі повноважень, встановлених законом, то судова колегія зазначає наступне.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що до призначення опікуна недієздатній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово покладено на орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Кілійської міської ради обов`язки зі здійснення опіки над ОСОБА_2 .

Суд апеляційної інстанції зауважує, що вжиття таких заходів є тимчасовими, а саме до призначення недієздатній особі опікуна, з метою захисту прав та інтересів недієздатної ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 2 ст. 300 ЦПК України суд за заявою органу опіки та піклування чи особи, призначеної піклувальником або опікуном, у місячний строк звільняє її від повноважень піклувальника або опікуна і призначає за поданням органу опіки та піклування іншу особу, про що постановляє ухвалу. Суд за заявою особи, над якою встановлено піклування, може звільнити піклувальника від його повноважень і призначити за поданням органу опіки та піклування іншого піклувальника, про що постановляє ухвалу

Тобто вказані обставини не позбавляють орган опіки та піклування обов`язку звернутися до суду для вирішення питання про призначення іншого опікуна над недієздатною ОСОБА_2 відповідно до законодавства.

Також суд апеляційної інстанції вважає необхідним зазначити, що під час подальшого визначення опікуна для недієздатної ОСОБА_2 органу опіки та піклування слід звернути увагу на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2026 року у справі №305/1557/24 щодо можливості призначення військовослужбовця опікуном недієздатної особи.

Таким чином, вказані доводи скаржника є необґрунтованими, а тому не можуть бути підставою для спростування висновків суду першої інстанції.

Крім того колегія судді вважає необхідним зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право:

1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення;

3) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині;

4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково;

5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю;

6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції;

7) скасувати ухвалу про відкриття провадження у справі і прийняти постанову про направлення справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю;

8) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-7 частини першої цієї статті.

Аналіз вказаної процесуальної норми дає підстави дійти висновку, що апеляційний суд позбавлений можливості скасувати рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Щодо посилання на правові позиції Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі №522/1910/16-ц та від 14 квітня 2021 року у справі №761/40464/17, то суд апеляційної інстанції зауважує таке.

Під час перевірки вказаних правових позицій було встановлено, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень за пошуковим запитом номеру справи 761/40464/17 встановлено, що у вказаній справі відсутня постанова Верховного Суду від 14 квітня 2021 року.

Крім того вказана цивільна справа стосується правового спору громадянина ОСОБА_7 до Комунальним підприємством з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» про стягнення пені.

Щодо посилання на правові позиції Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі №522/1910/16-ц, то колегія суддів зазначає, що за вказаними пошуковими запитами не знайдено жодного документа.

Вказаний єдиний унікальний номер справи також перевірено через веб-портал Судової влади України «Стан розгляду справ» та було встановлено, що у справі №522/1910/16-ц правовий спір виник між Судом округу Роттердам та ДП "Морська аварійно-рятувальна служба" щодо вручення документів та який розглядався у Приморському районному суді м. Одеси.

Однак відомості про існування постанови Верховного Суду від 22 травня 2019 року відсутні.

Апеляційний суд звертає увагу, що характер наведених посилань може свідчити про використання учасником справи інструментів штучного інтелекту (далі – ШІ) та, відповідно, отримання на запит результату у формі “галюцинацій”. Згідно з галузевими стандартами України, «галюцинування» визначається як феномен, за якого результат роботи системи генеративного ШІ містить неточну або хибну інформацію, що оманливо представлена як достовірна (Словник термінів у сфері штучного інтелекту, схвалений Міністерством цифрової трансформації, пункт 24, 2024 рік).

«Процитовані» скаржником висновки суду касаційної інстанції настільки точно відповідають потребам аргументації скаржника, що можуть вказувати на ймовірний запит до ШІ підібрати відповідну судову практику, яку технологія могла згенерувати, не маючи доступу до реальних баз даних (реєстрів).

Подання до Суду недостовірної інформації, зокрема посилань на неіснуючі постанови та правові позиції Верховного Суду становить порушення принципу добросовісності користування процесуальними правами, закріпленого у статті 44 ЦПК України, незалежно від способу підготовки цієї інформації.

Водночас подання до Суду процесуальних документів, згенерованих ШІ, за відсутності фахової перевірки, свідчить про недобросовісне користування учасником справи процесуальними правами, що може бути кваліфіковано як вияв неповаги до Суду.

Таким чином, суд апеляційної інстанції відхиляє посилання скаржника на наведені правові висновки Верховного Суду з огляду на відсутність сформованої зазначеної скаржником правової позиції.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Кілійської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Кілійського районного суду Одеської області від 25 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 29 жовтня 2026 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

Д.Я. Роїк