Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №947/42577/25 — Одеський апеляційний суд

Суд: Одеський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про повернення безпідставно набутого майна (коштів)

Дата: 20 жовтня 2026 р.

Справа: №947/42577/25

Суддя: Громік Р. Д.

Номер провадження: 22-ц/813/6103/26

Справа № 947/42577/25

Головуючий у першій інстанції Цирфа К. А.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого – Громіка Р.Д.,

суддів – Драгомерецького М.М., Роїка Д.Я.,

за участю секретаря – Скрипченко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників справи апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Київського районного суду м. Одеси від 06 березня 2026 року у цивільній справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої пенсії,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог.

У листопаді 2025 року до Київського районного суду м. Одеси з позовом звернулося Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі також – позивач, управління) до ОСОБА_1 (далі також – відповідач) про стягнення надміру виплаченої пенсії в розмірі 388 772,39 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що безпідставна виплата частини пенсії мала місце у періоди з 01.11.2017 по 31.03.2019 та з 01.07.2022 по 31.08.2025, оскільки рішенням експертної комісії від 21.07.2025 відповідачеві була змінена група інвалідності з ІІ на ІІІ з 01.11.2017 ретроспективно.

Позиція відповідача у суді першої інстанції.

У відзиві на позов представниця відповідача – Мандриченко Ж.В. зазначила, що підстав для повернення надміру виплаченої пенсії не має, оскільки виплата пенсії відповідачеві здійснювалася відповідно до чинних на час виплати законодавства та поданих документів про встановлення відповідної групи інвалідності за відсутності фактів недобросовісної поведінки відповідача. У задоволені позову просила відмовити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 06 березня 2026 року у задоволенні позову ГУ ПФУ в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої пенсії відмовлено.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ГУ ПФУ просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що Державна установа «Український Державний Науково Дослідний Інститут Медико-Соціальних Проблем Інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» має право перевіряти та скасовувати довідки і за минулий період, а тому висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення безпідставно набутих коштів ОСОБА_1 є необґрунтованими.

Сповіщення сторін та заяви у справі.

Про судове засідання, призначене на 21 жовтня 2026 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи, однак у судове засідання не з`явились.

20 жовтня 2026 року від представника ГУ ПФУ в Одеській області надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.

Повний текст судового рішення складено 29 жовтня 2026 року.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області з 03.10.2013 та отримує пенсію по інвалідності.

03 жовтня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності ІІ групи з 03.10.2013 по 30.09.2014 (довідка МСЕК від 31.10.2013 серії 10ААВ № 583802), з 01.10.2014 по 31.10.2017 (довідка МСЕК від 06.10.2014 серії 10ААВ № 739469) та з 01.10.2017 по 31.08.2025 безстроково.

Згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 21.07.2025 №ЦО-4206/1 ОСОБА_1 змінена група інвалідності з ІІ на ІІІ з 01.11.2017.

З урахуванням означеного рішення, виникла переплата пенсії в сумі 388 772,39 грн за періоди з 01.11.2017 по 31.03.2019 та з 01.07.2022 по 31.08.2025.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 1, 2 ст. 15 ЦК України).

У процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).

Застосування позивачем до вказаних правовідносин норм ЦК України, які регулюють деліктні правовідносини в контексті відшкодування шкоди, не є релевантним.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України).

З аналізу вказаних норм логічно випливає, що умовами неповернення отриманих коштів у виді пенсійних виплат ОСОБА_1 є факт відсутності рахункової помилки управління при нарахуванні пенсії та добросовісна поведінка відповідача.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що станом на означені періоди виплати пенсії відповідачеві, а саме з 01.11.2017 по 31.03.2019 та з 01.07.2022 по 31.08.2025, в управлінні були наявні підстави для виплати пенсії в обумовленому обсязі.

Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 21.07.2025 №ЦО-4206/1, на яке посилається позивач як на підставу своїх позовних вимог, ОСОБА_1 була змінена група інвалідності з ІІ на ІІІ з 01.11.2017, тобто ретроспективно (заднім числом).

За вказаних обставин виключається наявність в діях працівників управління рахункової помилки.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 08.05.2018 (справа № 910/1873/17) принцип добросовісності – це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що підстав уважати поведінку відповідача недобросовісною також не має, оскільки останній пройшов неодноразово МСЕК та надав необхідний пакет документів до управління для призначення пенсії.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність рахункової помилки при обрахуванні пенсії ОСОБА_1 , а також про те, що його поведінка при поданні документів для обрахування пенсії є добросовісною, що у своїй сукупності виключає застосування наслідків, передбачених ст.1212, 1215 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції.

Щодо доводів апеляційної скарги, то судова колегія зазначає наступне.

Так, дійсно рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024 року "Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів", що введено в дію Указом Президента України від 22.10.2024 року №732/2024, вирішено рекомендувати Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення. Підпунктом "б" пункту 2 Рішення РНБО від 22.10.2024 року вирішено Кабінету Міністрів України забезпечити утворення Міністерством охорони здоров`я України разом з Державним бюро розслідування, Службою безпеки України, Національною поліцією України, обласними, Київською міською військовими адміністраціями у тижневий строк робочих груп із перевірки рішень медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення інвалідності посадовим особам відповідних державних органів.

На виконання Рішення РНБО від 22.10.2024 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова від 15.11.2024 року №1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи", якою затверджені: Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії встановлення інвалідності.

В свою чергу, Наказом МОЗ України від 03.12.2024 року №2022 було покладено права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи на державну установу "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України". Експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи зобов`язані до запровадження електронної інформаційної взаємодії між відповідними інформаційно-комунікаційними системами повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду України про результати оцінювання повсякденного функціонування особи в частині встановлення інвалідності у порядку, визначеному законодавством (абз. 3 ч. 3 ст. 35 Закону N 1058).

З 01 січня 2025 року експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованими відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 N 1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" (далі - Постанова N 1338). Вказаною постановою затверджені: Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії встановлення інвалідності. Відповідно до пункту 3 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи експертні команди формуються з метою організації та проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі оцінювання) відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та критеріїв направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджених Постановою N 1338. Пунктом 6 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи передбачено, що оцінювання проводиться: Центром оцінювання функціонального стану особи (далі - ЦОФСО); експертними командами, сформованими на базі закладів охорони здоров`я.

Згідно з п.7 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи права та обов`язки ЦОФСО за рішенням МОЗ покладаються на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ, та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики.

Пунктом 10 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи визначено, що рішення про встановлення інвалідності, прийняті до набрання чинності цієї постанови переглядаються ЦОФСО з дотриманням вимог, встановлених цим Порядком.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 03 грудня 2024 року N 2022 права та обов`язки ЦОФСО покладено на державну установу "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України". Зазначеним наказом затверджено Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи. Згідно норм статті 35 Закону N 1058 державною установою "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" передано інформацію про скасування рішень медикосоціальних експертних комісій за результатами перевірки обґрунтованості рішень експертними командами ЦОФСО.

Згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України, що надсилається до територіальних органів Пенсійного фонду України від 21.07.2025 №ЦО-4206/1, на яке посилається позивач як на підставу своїх позовних вимог, ОСОБА_1 була змінена група інвалідності з ІІ на ІІІ з 01.11.2017.

Тому колегія суддів дійсно погоджується із тим, що Державна установа «Український Державний Науково Дослідний Інститут Медико-Соціальних Проблем Інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», що є належним органом проведення процедури перегляду рішень медикосоціальних експертних комісій.

Проте, в свою чергу рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 21.07.2025 №ЦО-4206/1 не доводить недобросовісності дій зі сторони відповідача при зверненні до позивача для призначенням йому пенсії.

З огляду на викладене, саме по собі скасування рішення медико-соціальної експертної комісій за результатами перевірки обґрунтованості рішень експертними командами ЦОФСО, не може бути достатньою підставою для покладення на відповідача обов`язку повернути отримання кошти, а тому доводи позивача в цій частині є безпідставними.

Отже, позивачем не доведено факт зловживань з боку відповідача ОСОБА_1 , його винуватості чи недобросовісності щодо надання недостовірних даних та отримання пенсії, оскільки правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються.

Матеріали справи не містять жодних доказів, за якими можна було б відстежити шлях та причину виникнення помилки при нарахуванні пенсії та з`ясувати, що дана помилка є безпосередньо рахунковою помилкою, як стверджує управління ПФУ, чи помилкою, пов`язаною з неналежним виконанням обов`язків службовими особами, відповідальними за обчислення та нарахування пенсії, а також здійснення контрольних та ревізійних функцій.

Таким чином, вказані доводи скаржника є необґрунтованими, а тому не можуть бути підставою для спростування висновків суду першої інстанції.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 06 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 29 жовтня 2026 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

Д.Я. Роїк

Оригінал: reyestr.court.gov.ua