Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №490/10012/25 — Миколаївський апеляційний суд

29.10.26

22-ц/812/2164/26

Провадження №22-ц/812/2164/26, №22-ц/812/2165/26

У Х В А Л А

Іменем України

29 жовтня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Царюк Л.М. та Яворської Ж.М.,

із секретарями судового засідання: Соловйовим М.А., Гриник В.О.,

за участю представників: позивача – адвоката Бондаренко О.М., відповідача – адвокатів Ільїна О.В., Ільїніої А.С.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу №490/10012/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана його представником ОСОБА_2 , на рішення від 27 липня 2026 року та додаткове рішення від 03 серпня 2026 року, які ухвалив Центральний районний суд міста Миколаєва під головуванням судді Шолох Людмили Миколаївни у приміщенні цього суду, дата складання повних судових рішень не зазначена, за позовом ОСОБА_1 до Вищого навчального закладу «Міжнародний технологічний університет «Миколаївська політехніка» про поновлення на роботу та стягнення середнього заробітку,

у с т а н о в и в :

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діяла ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до Вищого навчального закладу «Міжнародний технологічний університет «Миколаївська політехніка» (далі – ВНЗ «МТУ «Миколаївська політехніка») про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку.

Позов мотивовано тим, що згідно з наказом №61 від 10 жовтня 2011 року ОСОБА_1 прийнято на роботу до ВНЗ «МТУ «Миколаївська політехніка». З 11 жовтня 2011 року по 17 квітня 2025 року він займав різні посади, зокрема, з 22 жовтня 2024 року по 17 квітня 2025 рік обіймав посаду проректора з науково-педагогічної роботи. Наказом відповідача №14-к від 17 квітня 2025 рін він був звільнений з посади проректора з науково-педагогічної роботи (КОД ОКПО 121.1) з 17 квітня 2025 року через відсутність на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці на підставі пункту 8-3 частини 1 статті 36 КЗпП України та того ж дня наказом №15-К його звільнили з посади професора закладу вищої освіти кафедри «Фінанси, банківська справа, страхування та фондовий ринок». ОСОБА_1 вважає накази про звільнення незаконними через відсутність підстав для звільнення його за визначеною у наказах підставою, оскільки він перебував під вартою під час досудового розслідування у період з 17 жовтня 2024 року по 21 жовтня 2024 року, наказом відповідача від 30 жовтня 2024 року №75 його було відсторонено від посади проректора з науково-педагогічної роботи та від виконання роботи викладача закладу вищої освіти за внутрішнім сумісництвом з 22 жовтня 2024 року до 15 грудня 2024 року без збереження заробітної плати. Вироком Заводського районного суду міста Миколаєва від 03 червня 2025 року у справі №487/1333/25 затверджено угоду про визнання винуватості та всі запобіжні заходи стосовно позивача скасовані. Незаконне звільнення позбавило ОСОБА_1 можливості виконувати трудові обов`язки, у зв`язку з чим виник вимушений прогул з 17 квітня 2025 року по день винесення рішення суду, виходячи з розрахунків середньоденний заробіток як професора закладу вищої освіти кафедри «Фінанси, банківська справа, страхування та фондовий ринок» становить 702 грн 37 коп., а як проректора з науково-педагогічної роботи – 2077 грн 95 коп. Також позивач вказав, що відповідач, відсторонивши його від роботи на підставі не виплатив повністю заробітну плату за відпрацьовані робочі дні у жовтні 2024 року. Крім того, як вважає позивач, внаслідок протиправних дій відповідача був порушений його звичний життєвий уклад, йому довелось тривалий час доводити свою правоту та досягати відновлення справедливості, його сім`я була без засобів для існування, у позивача погіршився стан здоров`я, виникли депресивні стани та безсоння, у зв`язку з чим позивачу була завдана моральна шкода, яку він оцінює у розмірі 150000 грн.

Посилаючись на викладене, позивач просить суд:

- визнати незаконними та скасувати накази ВНЗ «МТУ «Миколаївська політехніка» №14-К та №15-К від 17 квітня 2025 року;

- поновити ОСОБА_1 на займаних раніше посадах у ВНЗ «МТУ «Миколаївська політехніка» з 17 квітня 2025 року;

- зобов`язати відповідача провести перерахунок заробітної плати позивача за жовтень 2024 року по всім займаним посадам та виплатити залишок заборгованості по заробітній платі;

- стягнути з ВНЗ «МТУ «Миколаївська політехніка» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 444851 грн 20 коп. та стягувати середній заробіток до моменту фактичного поновлення на роботі, а також моральну шкоду у розмірі 150000 грн.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову у зв`язку з його необґрунтованістю, посилаючись на дотримання вимог трудового законодавства при звільнення позивача, відсутність заборгованості перед позивачем із заробітної плати, зокрема, за жовтень 2024 року.

Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 27 липня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що докази поважності причин неявки позивача на роботу у період з 17 березня 2025 року до 17 квітня 2025 року (дата звільнення) в матеріалах справи відсутні. Чітких та зрозумілих пояснень щодо причин відсутності у вказаний період не вказано ані у позовній заяві ані у поясненнях представника позивача під час судового засідання. Тому, суд дійшов висновку, що відповідач мав всі підстави вважати відсутність позивача на роботі більше чотирьох місяців як відсутність без поважних причин, тому підстав для скасування наказів від 17 квітня 2025 року № 14-К, № 15-К суд не вбачав.

Також суд звернув увагу, що позовна заява ОСОБА_1 про поновлення на роботі надійшла після ухвалення Заводським районним судом міста Миколаєва вироку від 03 червня 2025 року у справі № 487/1333/25 (набрав законної сили у липні 2024 року), яким заборонено позивачу обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, а поновлення позивача на роботі на посаді проректора під час цього обмеження (протягом року) суперечитиме призначеному позивачу покаранню за вироком суду та досягненню мети визначеної частиною другою статті 50 КК України.

Також суд дійшов висновку про те, що позивач пропустив визначений законом місячний строк звернення до суду із цим позовом позивачем без поважних причин.

Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку, то суд зазначив, що для його стягнення необхідними умовами є поновлення працівника на роботі та встановлення обставин щодо неможливості виконувати ним свої посадові обов`язки не з своєї вини, а з вини власника, а оскільки позивач протягом чотирьох місяців до звільнення не виконував свої посадові обов`язки не з вини роботодавця, позовні вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку суд не підлягають задоволенню.

Щодо стягнення заробітної плати за жовтень 2024 року, суд виходив з того, що з 17 жовтня 2024 року позивач не виконував свої посадові обов`язки, , а від так і заробітна плата, яка є платою за виконану роботу, йому не нараховувалася. Отже підстави для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок заробітної за жовтень 2024 року відсутні.

Також суд дійшов висновку, що оскільки суд не знайшов підстав для скасування наказів про звільнення позивача та поновлення позивача на роботі, а також стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та перерахунок заробітної плати, то і підстави для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди також відсутні.

Додатковим рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 серпня 2026 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВНЗ «МТУ «Миколаївська політехніка» витрати на правничу допомогу у розмірі 35000 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Броннікова Д.В. просить скасувати рішення суду та додаткове рішення та ухвалити нові судові рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі та відмовити в задоволенні заяви відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 35000 грн, а також стягнути з ВНЗ «МТУ «Миколаївська політехніка» на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду мотивована тим, що висновок суду про наявність підстав для звільнення позивача за пунктом 8-3 статті 36 КЗпП України є помилковим оскільки позивач з 17 жовтня до 24 жовтня 2024 року перебував під вартою, а ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 22 жовтня 2024 року був відсторонений від посади проректора з науково-педагогічної роботи та в.о. ректора, на виконання цієї ухвали відповідач своїм наказом №75 від 30 жовтня 2024 року відсторонив позивача від посади, тобто відповідачу було достеменно відомо про причину відсутності позивача на роботі. На думку адвоката, факт відсутності позивача на роботі понад чотири місяці не може бути ототожнений із відсутністю у відповідача інформації про причини такої відсутності. Суд першої інстанції цього розмежування не здійснив, унаслідок чого дійшов передчасного висновку про наявність у відповідача законних підстав для припинення трудового договору з позивачем. Також представник позивача вказує, що суд не дослідив та не надав оцінки первинним документам обліку робочого часу та нарахування заробітної плати за період з 01 до 16 жовтня 2024 року, протягом якого позивач продовжував виконувати свої трудові обов`язки в звичайному режимі, що необхідно для визначення наявності заборгованості. Щодо відмови у стягненні моральної шкоди, представник позивача вказує, що оскільки заявник вважає звільнення незаконним, а незаконне звільнення з роботи, тривале позбавлення можливості здійснювати професійну (наукову і викладацьку) діяльність та пов`язані з цим переживання, є підставою для відшкодування моральної шкоди відповідно до статті 237-1 КЗпП України.

Щодо оскарження додаткового рішення від 03 серпня 2026 р. ОСОБА_2 зауважує, що воно є похідним від основного рішення у справі та оскільки заявник просить скасувати рішення від 27 липня 2026 р. та ухвалити нове рішення про задоволення позову, відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати (в тому числі витрати на професійну правничу допомогу) у разі задоволення позову покладаються на відповідача, а не на позивача. Судом при його ухваленні не враховані заперечення представника позивача, викладені у запереченні від 28 липня 2026 р.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду та додаткове рішення – без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування додаткових доказів у справі.

За правилами пункту 3 частини 1 статті 365 ЦПК України апеляційний суд має з`ясувати обставини, на які посилається учасник справи, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За положеннями статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказами ж, в розумінні положень статті 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

ОСОБА_1 окрім вимог про поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також заборгованість по заробітній платі за жовтень 2024 року, який є останнім місяцем роботи позивача.

За такого до предмету доказування у справі, яка розглядається, входить розмір та підстави нарахування заробітної плати за жовтень 2024 року.

Натомість наявні у справі документи, а також надані на пропозицію апеляційного суду представником відповідача документи (довідки щодо проведення нарахувань із заробітної плати ОСОБА_1 за жовтень 2024 року, інформації щодо її перерахування на банківський рахунок позивача) не підтверджені відповідними наказами та локальними нормативними актами ВНЗ «МТУ «Миколаївська політехніка» щодо встановлення посадового окладу за посадами, які обіймав позивач, встановлення відповідних надбавок за сумісництво, науковий ступень, визначення розміру оплати за викладацьку діяльність, а також такі розрахунки не визнаються позивачем.

Натомість ОСОБА_1 також всупереч свого процесуального обов`язку, передбаченого частиною 1 статті 81 ЦПК України власного розрахунку заборгованості із заробітної плати за жовтень 2024 року не надав.

Частиною 7 статті 81 ЦПК України встановлено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

За приписами пункту 4 частини 5 статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно частин 6, 7 статті 84 ЦПК України будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

За такого з метою повного та об`єктивного встановлення дійсних обставин спору, з урахуванням того, що у справі розглядається трудовий спір, в якому позивач як працівник є найбільш слабкою стороною у правовідносинах, колегія суддів вважає за необхідне витребувати у ВНЗ «МТУ «Миколаївська політехніка» детальний розрахунок заробітної плати, яка належала до виплати ОСОБА_1 за жовтень 2024 року та при остаточному розрахунку при звільненні із зазначенням усіх складових, зокрема, доплат за вчене звання, суміщення, сумісництво, премій тощо, а також локальні нормативні акти (витяги з них), що стали підставою для зазначених нарахувань, зокрема щодо розміру окладу за посадами, які обіймав ОСОБА_1 , порядку та розміру доплат, встановлення оплати за викладацьку діяльність, виплату премій тощо. За наявності заборгованості перед позивачем зазначити її розмір та складові. Крім того необхідно витребувати у ОСОБА_1 розрахунок сум, які він вважає не були включені у розрахунок заробітної плати за жовтень 2024 року.

У зв`язку із витребуванням доказів є необхідність оголосити справі перерву, що призведе до порушення визначених частиною 1 статті 371 ЦПК України строків розгляду справи.

Тому з урахуванням заявленого представником відповідача адвокатом Ільїним О.В. клопотання колегія суддів дійшла висновку про необхідність продовжити строк розгляду справи в порядку, передбаченому частиною 2 статті 371 ЦПК України.

Керуючись статтями 368, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Витребувати у Вищого навчального закладу «Міжнародний технологічний університет «Миколаївська політехніка» детальний розрахунок заробітної плати, яка належала до виплати ОСОБА_1 за жовтень 2024 року та при остаточному розрахунку при звільненні із зазначенням усіх складових, зокрема, доплат за вчене звання, суміщення, сумісництво, премій тощо, а також локальні нормативні акти (витяги з них), що стали підставою для зазначених нарахувань, зокрема щодо розміру окладу за посадами, які обіймав ОСОБА_1 , порядку та розміру доплат, встановлення оплати за викладацьку діяльність, виплату премій тощо. За наявності заборгованості перед ОСОБА_1 зазначити її розмір та складові.

Витребувати у ОСОБА_1 розрахунок сум, які він вважає не були включені у розрахунок заробітної плати за жовтень 2024 року.

Продовжити строк розгляду справи в порядку статті 371 ЦПК України.

Витребувані у сторін докази та розрахунки надати до апеляційного суду до 09 листопада 2026 року.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: Л.М. Царюк

Ж.М. Яворська

________________________________________

Повна ухвала складена 30 жовтня 2026 року