Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №449/478/26 — Львівський апеляційний суд

Суд: Львівський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Інші справи окремого провадження

Дата: 26 жовтня 2026 р.

Справа: №449/478/26

Суддя: Ніткевич А. В.

Справа № 449/478/26 Головуючий у 1 інстанції: Борняк Р.О.

Провадження № 22-ц/811/1835/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - судді Ніткевича А.В.

суддів – Бойко С.М., Копняк С.М.

секретаря Гаврилюк Я.Ю.

з участю представника заявниці Комара С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Комара Степана Ільковича на ухвалу Перемишлянського районного суду Львівської області від 08 квітня 2026 року в складі судді Борняка Р.О. у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Перемишлянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану, про встановлення факту неправильності запису в актовому записі цивільного стану та його поновлення,-

встановив:

03 квітня 2026 року адвокат Комар Степан Ількович, діючи в інтересах заявниці ОСОБА_1 , звернувся до Перемишлянського районного суду Львівської області із заявою, в якій просив: встановити факт неправильності запису у метричній книзі греко-католицької парафії с. Любешка, повіт Бібрка, Львівського воєводства про народження під № 3 за 1942 рік в частині зазначення імені « ОСОБА_2 (Алексій), народжений ІНФОРМАЦІЯ_1 » та встановити запис « ОСОБА_3 народжена ІНФОРМАЦІЯ_2 », а також зобов`язати Перемишлянський відділ ДРАЦС поновити актовий запис із врахуванням встановленого факту неправильності запису № 3 за 1942 рік, складеного у метричній книзі греко-католицької парафії с. Любешка, повіт Бібрка, Львівського воєводства про народження « ОСОБА_2 ( ОСОБА_4 ), народжений ІНФОРМАЦІЯ_1 » на « ОСОБА_3 народжена ІНФОРМАЦІЯ_2 » та видати відповідне свідоцтво.

Оскаржуваною ухвалою Перемишлянського районного суду Львівської області від 08 квітня 2026 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Перемишлянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану, про внесення змін в актовому записі про його поновлення.

Ухвалу оскаржила заявниця ОСОБА_1 , в інтересах якої подав апеляційну скаргу адвокат Комар С.І.

В обґрунтування доводів скарги покликається на те, що суд першої інстанції не звернув увагу, що прохальна частина заяви сформована у формі вимоги про встановлення факту неправильності запису у метричній книзі, а не внесення змін в актовому записі. Відтак, спори про визнання запису в акті цивільного стану неправильним і про внесення змін до нього мають розглядатися за правилами цивільного судочинства, а не адміністративного. Така позиція підтверджена висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 425/2737/17.

Вказує, що заявник звернувся до суду для захисту права на забезпечення органом державної влади особистого немайнового права (ч. 1 ст. 273 ЦК України) на відображення достовірної інформації про помилковий запис імені в метричній книзі, а не для оскарження відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису цивільного стану. У заяві відсутні доводи щодо неправомірності вказаної відмови відповідача, а вимога заявника зобов`язати відділ ДРАЦС поновити актовий запис є похідною від вимоги встановити неправильність такого запису.

Стверджує, що об`єктом перевірки судом першої інстанції у цій справі є встановлення обставин, що підтверджують або спростовують факт правильності запису імені заявника, і залежно від встановлених обставин вирішення питання про неправильність актового запису про ім`я заявника та зобов`язання відділу ДРАЦС внести зміни до цього запису, вказавши ім`я « ОСОБА_3 » замість « ОСОБА_2 ( ОСОБА_4 )».

Просить скасувати ухвалу Перемишлянського районного суду Львівської області від 08 квітня 2026 року та направити матеріали справи до суду першої інстанції для відкриття провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу представник заінтересованої особи Перемишлянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану повідомив, що зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису. У разі зберігання актового запису цивільного стану (метричного запису) у державному архіві, внесення змін до актового запису (метричного запису) проводиться зазначеною установою за повідомленням відділу державної реєстрації актів цивільного стану. Метричну книгу реєстрації народжень, смертей за 1914-1942 р.р. по селу Любешка Перемишлянського району Львівської області передано до Центрального державного архіву України у м. Львові. За надісланими наявними матеріалами справи, наявний актовий запис про народження № 3 за 1943 рік, складений по селу Любешка Перемишлянського району Львівської області, греко-католицької парафії на ОСОБА_2 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , тому поновлення актового запису про народження є неможливим.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника заявниці Комара С.І. на підтримку доводів скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно завдовольнити виходячи з такого.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що заявник фактично оскаржує відмову органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису цивільного стану, а тому такий спір є публічно-правовим і підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Суд послався на ст. 9, ч. 1 ст. 6, ч. 4 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», п. 1.7, п. 1.15, п. 2.13.2 Правил проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5, а також на постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України № 12 від 29 вересня 2016 року та постанову Верховного Суду України від 03 жовтня 2017 року у справі № 21-5607а15.

Таким чином, місцевий суд кваліфікував заяву як спір щодо відмови органу ДРАЦС внести зміни до актового запису цивільного стану, що, на його думку, належить до адміністративної юрисдикції.

Перевіряючи законність оскаржуваного судового рішення колегя суддів враховує таке.

Згідно із статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

За змістом норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

Cуд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб (постанова Верховного Суду від 17 червня 2024 року у справі № 753/21178/21 (провадження № 61-15630св23)).

У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) Велика Палата Верховного Суду сформувала такий висновок: «В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».

До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).

З матеріаліалів справи встановлено, що звертаючись до суду із заявою ОСОБА_5 просила встановити юридичний факт неправильності запису в актовому записі про її народження, а саме неправильності запису у метричній книзі греко-католицької парафії с. Любешка, повіт Бібрка, Львівського воєводства про народження під № 3 за 1942 рік в частині зазначення імені « ОСОБА_2 (Алексій), народжений ІНФОРМАЦІЯ_1 » та встановити запис « ОСОБА_3 народжена ІНФОРМАЦІЯ_2 », а також зобов`язати Перемишлянський відділ ДРАЦС поновити актовий запис із врахуванням встановленого факту неправильності запису № 3 за 1942 рік, складеного у метричній книзі греко-католицької парафії с. Любешка, повіт Бібрка, Львівського воєводства про народження « ОСОБА_2 ( ОСОБА_4 ), народжений ІНФОРМАЦІЯ_1 » на « ОСОБА_3 народжена ІНФОРМАЦІЯ_2 » та видати відповідне свідоцтво.

Тобто, заявниця звернулася до суду саме із заявою про встановлення факту неправильності запису в акті цивільного стану, а не з позовом про оскарження рішення, дій чи бездіяльності органу ДРАЦС.

У контексті даної справи вимога про зобов`язання органу ДРАЦС внести зміни до актового запису не є самостійною позовною вимогою зобов`язального характеру, а є процесуальним наслідком встановлення факту неправильності запису.

Саме встановлення судом неправильності запису є юридичною підставою для внесення відповідних змін, оскільки відповідно до пункту 2.13 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, рішення суду про встановлення неправильності запису прямо визначене підставою для внесення таких змін.

Без встановлення цього юридичного факту орган ДРАЦС позбавлений можливості здійснити відповідне виправлення, а тому прохання про внесення змін фактично спрямоване на виконання майбутнього судового рішення, а не на примус органу до вчинення дій у спірних правовідносинах.

Аналогічні роз`яснення містяться у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 07 липня 1995 року, згідно з якими суд розглядає заяви про встановлення неправильності запису в акті громадянського стану як у випадках невиправлення помилок органами ДРАЦС, так і при відмові внести передбачені законом зміни.

У даному випадку заявник не оспорює дії чи бездіяльність органу ДРАЦС, не ставить питання про незаконність відмови чи порушення процедури розгляду його звернення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 425/2737/17 зазначила, що спори про визнання запису в акті цивільного стану неправильним і про внесення змін до нього мають розглядатися за правилами цивільного судочинства. Такий висновок ґрунтується на тому, що предметом розгляду в такій справі є встановлення факту неправильності запису в акті цивільного стану, а не оскарження рішення органу ДРАЦС.

Судова колегія зауважує, що встановлення неправильності запису в актовому записі про народження за наведених обставин підлягає розгляду саме в порядку окремого провадження, оскільки заявник не має іншої можливості отримати документ, який би підтверджував правильність відомостей.

Отже, суд першої інстанції помилково кваліфікував заяву як публічно-правовий спір, який належить до адміністративної юрисдикції, та безпідставно відмовив у відкритті провадження.

Колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_1 підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки така стосується встановлення факту неправильності запису в акті цивільного стану, що має юридичне значення, та не є спором щодо оскарження рішення, дій чи бездіяльності органу ДРАЦС.

Таким чином, у суду першої інстанції були відсутні підстави для відмови у відкритті провадження, передбачені ст. 186 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з архівною довідкою Центрального державного історичного архіву України, м. Львів, від 12.03.2026 № К-85, у метричній книзі греко-католицької парафії с. Любешка, повіт Бібрка, Львівського воєводства, виявлено запис про народження під № 3 за 1942 рік: « ОСОБА_2 ( ОСОБА_4 ), народжений ІНФОРМАЦІЯ_1 та хрещений ІНФОРМАЦІЯ_4 , с. Любешка, греко-католицького віросповідання. Батько: ОСОБА_6 , син ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Мати: ОСОБА_9 , донька ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ».

Заявниця зазначає, що під час оформлення запису у метричній книзі про народження за №3 за 1942 рік було помилково зазначено ім`я « ОСОБА_2 ( ОСОБА_4 )» замість « ОСОБА_3 », а також помилково вказано стать особи як чоловічу. Це підтверджується паспортом та довідкою, виданою Старостою виконавчого комітету Бібрської міської ради.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_1 підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а ухвала суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження підлягає скасуванню з направленням матеріалів справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України).

Оскільки суд першої інстанції постановив ухвалу з порушенням норм процесуального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали, передчасно відмовив у відкритті провадження у справі, тому відповідно до пункту четвертого частини першої статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,- ухвалив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Комара Степана Ільковича задовольнити.

Ухвалу Перемишлянського районного суду Львівської області від 08 квітня 2026 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 28 жовтня 2026 року

Головуючий А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк

Оригінал: reyestr.court.gov.ua