Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №729/1153/26 — Бобровицький районний суд Чернігівської області

Справа 729/1153/26

3/729/371/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2026 р. суддя Бобровицького районного суду Чернігівської області Булига Н.О., за участю секретаря Романченко С. С., розглянувши в приміщенні Бобровицького районного суду адміністративний матеріал, який надійшов від Відділення поліції № 2 (м. Бобровиця) Ніжинського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , за ч.1 ст.130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу серії ЕПР1 № 729362 від 26.07.2026 року, ОСОБА_1 21.05.2026 року о 00 год. 15 хв. у м. Бобровиця Ніжинського району Чернігівської області по вул. Латвійська, 54, керував автомобілем OPEL ASTRA SPORTS TOURER, д.н.з. НОМЕР_1 , у стані наркотичного сп`яніння, що підтверджується результатами токсикологічного дослідження № 842 від 29.06.2026 року. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, будучи обізнаним про дату, час та місце розгляду адміністративного матеріалу.

Захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, адвокат Гунько О.Ю. у судовому засіданні заперечував проти притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності ч. 1 ст. 130 КУпАП, посилаючись на недоведеність факту керування останнім транспортним засобом за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Зазначив, що наявний у матеріалах справи відеозапис не містить фіксації руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 та його зупинки працівниками поліції. У зв`язку з цим, адвокат просив закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку захисника, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд доходить такого висновку.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ст. 9 КпАП України, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП, адміністративна відповідальність настає, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Пунктом 2.9 «а» Правил дорожнього руху України визначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, які інкримінуються ОСОБА_1 , є саме факт керування транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Таким чином, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння необхідним є встановлення та підтвердження належними і допустимими доказами як факту перебування особи у відповідному стані, так і факту безпосереднього керування нею транспортним засобом.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП до адмінматеріалу було долучено такі докази: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 729362 від 26.07.2026 року, направлення на огляд від 21.05.2026, результат токсилогічного дослідження №842 від 29.06.2026, СD-диск з відеозаписом та рапорт інспектора поліції.

З рапорту працівника поліції вбачається, що 21.05.2026 року о 00 год. 15 хв. у м. Бобровиця по вул. Латвійській, 54 працівниками поліції, у відповідності до ЗУ «Про національну поліцію», було зупинено автомобіль «OPEL ASTRA», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування з останнім, у нього були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме занадто швидка мова, блідість обличчя та розширені зіниці очей.

Разом з тим, досліджений у судовому засіданні відеозапис, долучений до матеріалів справи, не підтверджує обставин зупинки працівниками поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення та рапорті працівника поліції. Також з відеозапису видно, що сам поліцейський пояснює ОСОБА_1 , що Правил дорожнього руху він не порушував, а був зупинений у зв`язку з тим, що рухався під час дії комендантської години. Також, з відеозапису не вбачається, що поліцейським у ОСОБА_1 виявлено ознаки наркотичного сп`яніння.

Отже, наданий відеозапис не містить об`єктивних відомостей, які б підтверджували, що ОСОБА_1 21.05.2026 року о 00 год. 15 хв. керував автомобілем у місці та за обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Крім того, судом було встановлено, що працівниками поліції належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення ОСОБА_1 ПДР України, які б могли слугувати саме причиною зупинки автомобіля відповідно до вимог ч.1ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», яким керував останній. У зв`язку із чим, усі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов`язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи стосовно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Такі висновки суду повністю узгоджуються з позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 15.03.2019 № 686/11314/17.

Із наведеного слідує, що умовою для виконання водієм вимог працівника поліції є передусім законність дій самого поліцейського.

Процедура огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою КМУ від 17.12.08 року № 1103, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість руху, затвердженої спільним наказом МВС, МОЗ від 09.11.2015 року № 1452/735 (далі по тексту Порядок та Інструкція відповідно).

На працівників поліції, як службових осіб органу виконавчої влади, покладений обов`язок дотримуватися вимог ч.2 ст. 19 Конституції України, ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію», тобто діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Це рівною мірою стосується і дотримання вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також приписів наведених вище підзаконних нормативно-правових актів щодо порядку огляду водіїв на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, будь-яких доказів, які б свідчили про керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його зупинку, суду не надано.

Інших доказів правомірності дій працівників поліції, які містяться у вичерпному переліку підстав, за яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби, матеріали справи також не містять.

Крім того, працівниками поліції ОСОБА_1 не були роз`яснені процесуальні права та не надано можливості скористатися правом на допомогу адвоката, що свідчить про порушення порядку складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Зазначені обставини мають оцінюватися в сукупності з іншими доказами, які б підтверджували факт керування транспортним засобом у відповідний час та за відповідних обставин.

Оцінюючи результат токсикологічного дослідження № 842 від 29.06.2026 року, суд враховує, що виявлення у відібраному у ОСОБА_1 біологічному матеріалі (сечі) амфетаміну, не доводить того, що останній саме під час керування транспортним засобом 21.05.2026 року о 00 год. 15 хв. перебував у стані наркотичного сп`яніння.

Результати токсикологічного дослідження підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами і такі результати не можуть самостійно усунути недоліки доказування факту керування транспортним засобом, який є обов`язковою ознакою складу інкримінованого адміністративного правопорушення.

Наявність у матеріалах справи протоколу про адміністративне правопорушення, рапорту працівника поліції та результатів токсикологічного дослідження за відсутності достатніх об`єктивних доказів факту керування транспортним засобом, не дає підстав для беззаперечного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При цьому, протокол про адміністративне правопорушення є одним із джерел доказів, передбачених ст. 251 КУпАП, однак викладені в ньому обставини підлягають перевірці та оцінці судом у сукупності з іншими матеріалами справи. Сам по собі протокол не має наперед встановленої доказової сили.

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що відомості, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення та рапорті працівника поліції щодо факту керування та зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , не знайшли належного підтвердження під час судового розгляду.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий судовий розгляд. Однією з основоположних гарантій справедливого провадження є презумпція невинуватості, відповідно до якої обов`язок доведення винуватості особи покладається на сторону обвинувачення.

У практиці Європейського суду з прав людини сформовано підхід, відповідно до якого провадження у справах про адміністративні правопорушення, з огляду на характер правопорушення та суворість передбачених санкцій, може підпадати під гарантії, встановлені ст. 6 Конвенції для кримінального обвинувачення.

Зокрема, у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Шмауцер проти Австрії» (Schmautzer v. Austria) від 23 жовтня 1995 року та «Маліге проти Франції» (Malige v. France) від 23 вересня 1998 року розглядалися питання застосування гарантій справедливого судового розгляду до правопорушень у сфері дорожнього руху та санкцій, пов`язаних з обмеженням права керування транспортними засобами.

Відповідно до принципу доведення вини поза розумним сумнівом, висновок про винуватість особи повинен ґрунтуватися на сукупності належних, допустимих та достатніх доказів, які виключають обґрунтовані сумніви щодо вчинення нею інкримінованого правопорушення.

При цьому, всі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитися на її користь, а притягнення до адміністративної відповідальності не може ґрунтуватися виключно на припущеннях про можливість вчинення особою відповідного правопорушення.

Обов`язок щодо збирання доказів у справах про адміністративні правопорушення відповідно до ст. 251 КУпАП покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Суд не вправі самостійно усувати недоліки доказової бази шляхом припущення обставин, які не підтверджені належними доказами, оскільки це суперечило б принципам об`єктивності, неупередженості судового розгляду та презумпції невинуватості.

Таким чином, досліджені у судовому засіданні докази, не дають можливості встановити поза розумним сумнівом факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння за обставин, зазначених у протоколі, а сам по собі факт виявлення наркотичної речовини в біологічному матеріалі особи за відсутності належного підтвердження факту керування, не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, з урахуванням вимог ч.1 ст.247 КУпАП, суд доходить висновку, що порушене стосовно ОСОБА_1 провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст. 7, 9, 130, 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду через Бобровицький районний суд Чернігівської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: