Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №456/2399/26 — Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/2399/26

Провадження № 2/456/1687/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/заочне/

29 жовтня 2026 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Бучківської В. Л. ,

при секретарі Байко В.З.

з участю представника позивача Мундяка М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрий цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ТзОВ «Добробут» про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

в с т а н о в и в :

Підстава позову /позиція позивача/. Представник позивача – адвокат Мундяк М.М. звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням у кімнаті АДРЕСА_1 . В обґрунтування позову покликається на те, що 24 червня 1998 року заявник ОСОБА_1 , отримала ордер №47 на кімнату АДРЕСА_1 згідно з поквартирною карткою, виданою Товариством з обмеженою відповідальністю "Добробут”. Отже, ОСОБА_1 є основним квартиронаймачем, та по даний час проживає у вищевказаній квартирі (кімнаті). В даній кімнаті з ОСОБА_1 проживають та зареєстровані: донька ОСОБА_3 , донька ОСОБА_4 та онуки: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , що підтверджується відомостями про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №254 від 23.04.2026. Окрім вище перелічених осіб у квартирі (кімнаті) АДРЕСА_1 також зареєстрований відповідач ОСОБА_2 , який не проживає в даній квартирі більше 10 років. Відповідно до довідки №24, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю "Добробут” від 23.04.2026 зареєстрований в гуртожитку в АДРЕСА_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 протягом 10 років не проживає в гуртожитку і знаходиться за кордоном. Реєстрація відповідача у спірній кімнаті перешкоджає ОСОБА_1 вільно володіти, користуватись майном, а також вона несе додаткові витрати по оплаті комунальних послуг, оскільки квартплата в гуртожитку нараховуються по осібно (від кількості зареєстрованих осіб). Отже, ОСОБА_1 несе додаткові витрати по оплаті комунальних послуг та не має можливості оформити субсидії та інші пільги, передбачені чинним законодавством. Перешкод в користуванні жилим приміщенням ні позивач, ні інші члени сім`ї не чинили. Оскільки відповідач не проживає понад 10 років у кімнаті АДРЕСА_1 , за цією адресою не залишилось особистих речей, тому відповідача слід визнати таким, що втратив право користування жилим приміщенням.

Позивач в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві.

Позиція відповідача. Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлялася про час і місце розгляду справи, зокрема на 16.06.2026, 21.07.2026, 22.09.2026, 29.10.2026, рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення повернулися на адресу суду, згідно довідки Укрпошти, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Крім того, про призначення судових засідань відповідача повідомлялось шляхом здійснення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України про виклик відповідача в судові засідання на підставі ст. 128 ЦПК України, а тому суд вважає за можливе проводити розгляд справи у його відсутності в заочному порядку, на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Позиція третьої особи. Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, будучи належним чином повідомленим про час і місце його проведення.

Показання свідків.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні дав показання про те, що сторони по справі це його сусіди, він проживає у сусідній кімнаті. Відповідач більше десяти років в кімнаті не проживає, особистих речей його немає, він тривалий час перебуває за кордоном. Позивач несе особисті витрати по оплаті комунальних послуг, має велику сім`ю, дітей та онуків.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні дала показання про те, що вона є сусідкою сторін по справі, відповідач зі сім`єю дійсно проживав у вказаній кімнаті, але вже більше десяти років перебуває за кордоном, позивач самостійно оплачує комунальні послуги, в тому числі і за відповідача.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 07.05.2026 відкрито провадження у справі.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21.07.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Суд, заслухавши пояснення сторін, представників сторін, показання свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, досуду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

За вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 76, ч.1, 2 ст.77, ч.2 ст. 78, ч.1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 6 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені певні обставини.

24 червня 1998 року заявник ОСОБА_1 , отримала ордер №47 на кімнату АДРЕСА_1 згідно з поквартирною карткою, виданою Товариством з обмеженою відповідальністю "Добробут”.

Отже, ОСОБА_1 є основним квартиронаймачем, та по даний час проживає у вищевказаній квартирі (кімнаті).

В даній кімнаті з ОСОБА_1 проживають та зареєстровані: донька ОСОБА_3 , донька ОСОБА_4 та онуки: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , що підтверджується відомостями про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №254 від 23.04.2026.

Окрім вище перелічених осіб у квартирі (кімнаті) АДРЕСА_1 також зареєстрований відповідач ОСОБА_2 , який не проживає в даній квартирі більше 10 років.

Відповідно до довідки №24, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю "Добробут” від 23.04.2026 зареєстрований в гуртожитку в АДРЕСА_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 протягом 10 років не проживає в гуртожитку і знаходиться за кордоном.

Норми права, які застосовує суд при вирішенні спірних правовідносин.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.

Кожній особі, окрім інших прав, гарантовано право на повагу до її житла, яке охоплює, насамперед, право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла (пункт 1 статті 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод).

Це покладає на Україну в особі її державних органів зобов`язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі PowellandRaynerv. theU.K. від 21.02.1990 р.).Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986 року), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18.02.1999 року).

Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у це право (рішення ЄСПЛ від 13 травня 2008 року у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» (McCannv. theUnitedKingdom), заява № 19009/04, п. 50; рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» («KryvitskaandKryvitskyv.Ukraine») заява № 30856/03, п. 41.

Пункт 2 статті 8 Конвенції чітко визначає підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених в пункті 1 цієї статті, є виправданим. Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров`я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб. Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Водночас державі надаються широкі межі розсуду, які не є однаковими і в кожному конкретному випадку залежать від цілей, зазначених у пункті 2 статті 8 Конвенції.

Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві» (рішення у справі «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року).

У пункті 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. Тому чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення Європейського суду з прав людини посправі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, пункт 63).

Статтею 9ЖК УРСР встановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законодавством.

Стаття 71ЖК УРСР встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами.

За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

За умови повернення відсутнього на жилу площу за згодою членів сім`ї, його не можна вважати таким, що втратив право на жилу площу. Якщо ж він вселився в жиле приміщення всупереч волі членів сім`ї і був відсутнім понад встановлені строки без поважних причин, то суд вправі визнати його таким, що втратив право на жилу площу.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку, з урахуваннямфактичних обставин справи та правил щодо оцінки доказів.

Збереження жилого приміщення за тимчасово відсутнім наймачем або членом його сім`ї є одним із способів захисту житлових прав фізичних осіб.

Відповідно достатті 72ЖК УРСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Аналіз статей71,72 ЖК УРСРдає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: непроживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин.

У справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК УРСР), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановленістаттею 71ЖК УРСР строки у жилому приміщенні без поважних причин.

У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 02 квітня 1985 року № 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" судам роз`яснено, що у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

У постанові Верховного суду від 20.12.2018 по справі № 501/957/15-ц, провадження № 61-34021св18 зазначено, що під час вирішення питання про втрату права на користування жилим приміщенням з`ясуванню підлягають термін відсутності та поважність причин такої відсутності. У разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Також у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16(провадження № 61-37646св18) зроблено висновок щодо застосування статей71,72 ЖК УРСР, який полягає в тому, що саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановленістаттею 71 ЖК Української РСРстроки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись право (намір) ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Такий же висновок викладено у постановах Верховного Суду від 09 червня2020 року у справі № 279/4963/17 (провадження №61-4262св20) та постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 462/6202/17 (провадження №61-8308св20).

Мотивована оцінка доказів, наданих сторонами та висновки суду за результатами позову.

Як вбачається з матеріалів справи 24 червня 1998 року заявник ОСОБА_1 , отримала ордер №47 на кімнату АДРЕСА_1 згідно з поквартирною карткою, виданою Товариством з обмеженою відповідальністю "Добробут”.

Отже, ОСОБА_1 є основним квартиронаймачем, та по даний час проживає у вищевказаній квартирі (кімнаті).

В даній кімнаті з ОСОБА_1 проживають та зареєстровані: донька ОСОБА_3 , донька ОСОБА_4 та онуки: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , що підтверджується відомостями про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №254 від 23.04.2026.

Окрім вище перелічених осіб у квартирі (кімнаті) АДРЕСА_1 також зареєстрований відповідач ОСОБА_2 , який не проживає в даній квартирі більше 10 років.

Відповідно до довідки №24, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю "Добробут” від 23.04.2026 зареєстрований в гуртожитку в АДРЕСА_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 протягом 10 років не проживає в гуртожитку і знаходиться за кордоном.

Реєстрація відповідача у спірній кімнаті перешкоджає ОСОБА_1 вільно володіти, користуватись майном, а також вона несе додаткові витрати по оплаті комунальних послуг, оскільки квартплата в гуртожитку нараховуються по осібно (від кількості зареєстрованих осіб).

Отже, ОСОБА_1 несе додаткові витрати по оплаті комунальних послуг та не має можливості оформити субсидії та інші пільги, передбачені чинним законодавством.

Також в судовому засіданні встановлено, що відповідач самовільно покинув житло і немає наміру там проживати і використовувати кімнату як житло, оскільки тривалий час перебуває за кордоном.

Представник позивача та свідки вказують, що відповідач добровільно покинув кімнату більше десяти років тому та з цього часу в ній не проживає, кімнатою не цікавиться, комунальні послуги не сплачує, перешкоди в користуванні кімнатою відповідачу не чиняться.

За таких обставин судом встановлено, що відповідач більше десяти років без поважних причин не проживає у спірній кімнаті, а тому його слід визнати таким, що втратив право користування цим житловим приміщенням.

Доказів, які б свідчили про неможливість та перешкоди відповідачу вселитись у спірну кімнату протягом шести місяці, матеріали справи не містять. Відомості про те, що відповідач цікавився спірним житлом, збереженням за ним будь-якого зв`язку, або дані про те, що він звертався до правоохоронних органів або суду щодо захисту своїх прав та інтересів, відсутні.

Отже, встановивши, що відповідач не проживає у спірній кімнаті тривалий час, а саме з 2016 року, залишив кімнату добровільно, витрат на її утримання не несе, до правоохоронних органів щодо захисту своїх прав чи інтересів абоз позовом про усунення перешкод у користуванні спірним приміщенням (вселення) до суду не звертався, врахувавши, що причини його відсутності понад шість місяців у спірній кімнаті є неповажними, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання його таким, що втратив право користування спірним житловим приміщенням.

Зазначене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2018 року (справа №643/11611/16-ц, провадження №61-27411св18).

Суд звертає увагу, що у зв`язку з реєстрацією відповідача у кімнаті, позивач змушена оплачувати комунальні послуги за кількість осіб, які зареєстровані в кімнаті.

Таким чином, в судовому засіданні беззаперечно встановлено, що відповідач в спірному помешканні не проживає протягом останніх десяти років, позивач змушений сплачувати комунальні послуги, в тому числі й за відповідача, а тому, враховуючи положення ст.ст.71, 72 ЖК України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання втратившим права на користування житловим приміщенням відповідача є законними та обґрунтованими, а тому підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 задоволити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування жилим приміщенням – кімнатою АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду через Стрийський міськрайонний суд Львівської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Представник позивача: ОСОБА_12 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Третя особа: ТзОВ «Добробут», ЄДРПОУ 25240515, місцезнаходження: Львівська обл., м. Стрий, вул. С.Стрільців, 5.

Головуючий суддяВ. Л. Бучківська