Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №335/6251/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/6251/26 2-а/335/248/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Калюжної В.В., за участю секретаря Муленко Я.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

04.06.2026 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, в якому просить скасувати Постанову № 2323 від 27.10.2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 № 2323 від 27 жовтня 2025 року на нього накладено штраф в сумі 25 500 грн.

У Постанові заначено, що підставою для притягнення Позивача до відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП стало те, що «під час загальної мобілізації ОСОБА_1 не пройшов військово лікарську комісію та не уточнив свої персональні дані у районному (міському територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки відомості про результати медичних оглядів, що провадяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку».

Позивач стверджує, що до 21 вересня 2025 року, тобто до дня свого 25-річчя, він мав статус призовника і не був зобов`язаний проходити військово-лікарську комісію.

13 жовтня 2025 року Позивача доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 при ІНФОРМАЦІЯ_3 , де відносно нього складено протокол № 2323 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.

У Протоколі в графі «Суть адміністративного правопорушення» зазначено: «під час загальної мобілізації, громадянин ОСОБА_1 не пройшов медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби».

В той же день Позивач пройшов медичні огляди військово-лікарської комісії (ВЛК) на базі КНП «ЗОКЛ`ЗОР, за результатами чого сформована довідка ВЛК від 13 жовтня 2025 року № 2025-1013-1314-1235-0 з висновком про те, що Позивач є «Придатним».

Вважає постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Позивач до 21 вересня 2025 року мав статус призовника, і не мав будь-яких для проходження військової служби обмежень, тому до цього часу не був зобов`язаний проходити медичні огляди військово лікарської комісії.

Крім того, позивача повідомлено, що розгляд справи відбудеться о 11 годині 00 хвилин 27 жовтня 2025 року.

В період з 27 по 30 жовтня 2025 року Позивач захворів, що підтверджується медичним від 27 жовтня 2025 року про тимчасову непрацездатність та довідкою № 1025 від 27.05.2026 року. В подальшому, період лікування Позивача було продовжено на період з 30 жовтня по 01 листопада 2025 року.

27 жовтня 2025 року Позивач направив на адресу Відповідача письмову заяву про причини неявки на розгляд справи про адміністративне правопорушення та відкладення розгляду справи, до якої долучив копію вищевказаного медичного висновку від 27 жовтня 2025 року.

30 жовтня 2025 року Позивач з доданням копії нового медичного висновку про тимчасову непрацездатність направив аналогічну заяву на адресу Відповідача, у якій повідомив про те, що за станом здоров`я період його лікування продовжено з 30 жовтня 2025 року по 01 листопада 2025 року.

Тому вважає, що розгляд справи про адміністративне правопорушення 27 жовтня 2025 року було проведено у відсутність Позивача, з грубим порушенням вимог ст. 279 КУпАП щодо порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Ухвалою судді від 08.06.2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк для усунення недоліків позову шляхом зазначення інших підстав для поновлення строку на звернення до суду, а також зазначення вірного номеру оскаржуваної постанови.

10.06.2026 року представником позивача подана уточнена позовна заява, в якій в якості підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду зазначені додаткові відомості.

Ухвалою судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 15.06.2026 року визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду та відмовлено ОСОБА_1 у поновленні такого строку, позовну заяву повернуто позивачу.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.09.2026 року ухвалу Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 15.06.2026 року скасовано, матеріали справи направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Справа надійшла до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя 13.10.2026 року.

Ухвалою судді від 15.10.2026 року прийнято позов до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, розгляд призначено без повідомлення (виклику сторін) на 26.10.2026 року, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Представник Відповідача у встановлений судом строк надала відзив, у якому заперечила проти позову, зазначивши наступне.

ОСОБА_1 , перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 з 10.02.2017 року, військово-обліковий документ серії ЗП №190820221429426600047 виданий 03.12.2025 року, востаннє проходив військово-лікарську комісію 18.11.2020 року та визнаний придатним до військової служби.

13.10.2025 відносно ОСОБА_1 був складений протокол від 13.10.2025 №2323 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210 КУпАП та вручене направлення від 13.10.2025 року №5186025 для проходження військово-лікарської комісії з метою визначення ступеню придатності до військової служби.

ОСОБА_1 на розгляд справи про адміністративне правопорушення не з`явився, про поважні причини неявки не повідомив, заяв або клопотань не подавав, таким чином, розгляд справи було здійснено на підставі матеріалів, наявних у справі.

Щодо наявності складу адміністративного правопорушення та дотримання вимог законодавства про мобілізаційну підготовку, зазначено, що Позивач, перебуваючи на військовому обліку як військовозобов`язаний, у період дії правового режиму воєнного стану та загальної мобілізації свідомо порушив правила військового обліку та вимоги законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, не пройшовши у встановлений законом строк та порядок медичний огляд ВЛК для визначення придатності до військової служби. Посилання Позивача на відсутність обов`язку самостійно чи за викликом проходити ВЛК вважає безпідставним, оскільки обов`язок проходження ВЛК в особливий період є імперативною нормою закону для всіх військовозобов`язаних осіб. Умовою перебування на належному військовому обліку в умовах особливого періоду є регулярне поновлення відомостей про стан здоров`я.

Медогляд Позивача від 18.11.2020 свідчить про те, що Позивач протягом майже 5 років ухилявся від актуалізації даних про придатність до військової служби. Окрім того, після досягнення 25-річного віку (21.09.2025) Позивач підлягав безумовному проходженню військово-лікарської комісії для визначення придатності до військової служби як військовозобов`язаний, чого ним зроблено не було ані до, ані після 21.09.2025, аж до моменту виявлення правопорушення 13.10.2025.

Вважає, що порушень при розгляді справи не допущено, оскільки Позивач був особисто під підпис повідомлений про дату, час і місце розгляду справи 27.10.2025 об 11:00, направлення будь-яких листів поштою в день розгляду справи або звернення до приватних медичних закладів саме в день розгляду справи вважає зловживанням процесуальними правами з метою затягування розгляду справи та ухилення від адміністративної відповідальності. Крім того, подання заяв чи довідок після або в момент розгляду справи не скасовує самого факту вчиненого правопорушення, яке є закінченим триваючим правопорушенням, що виразилося у тривалому не проходженні ВЛК. Крім того, вважає, що перебування на амбулаторному, а не стаціонарному, лікуванні, не перешкоджало Позивачу з`явитися на розгляд справи про адміністративне правопорушення. Стосовно ознайомлення позивача з оскаржуваною постановою зазначає, що оскаржувана постанова була направлена на адресу Позивача, засобами поштового зв`язку ПАТ “Укрпошта” Отже, притягнення Позивача до адміністративної відповідальності як порушника законодавства, вважає законним та обґрунтованим.

Також, одночасно з відзивом, відповідач подав до суду копії матеріалів справи № 2323 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, відносно позивача.

22.10.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позов.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 КАС України у справах, визначених статтями 263-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

26 жовтня 2026 року суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення до 30 жовтня 2026 року.

Суд, розглянувши матеріали та з`ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності, встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 з 10.02.2017 року, військово-обліковий документ серії НОМЕР_1 , виданий 03.12.2025 року.

21.09.2025 року Позивач досяг 25-річного віку.

27.10.2025 Начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 було винесено постанову № 2323 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25 500,00 грн.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови: під час загальної мобілізації, громадянин ОСОБА_1 , порушуючи вимоги абзаців 2,4 частини 1, абзаців 7,8 пункту 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, абзаців 2-6 частини 10 статі 1 Закону України «Про військовий облік і військову службу», підпунктів 21, 22, 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, будучи зобов`язаним з дня набрання чинності Указу Президента про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження, відповідно до вимог пункту 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560, станом на 13 жовтня 2025 року протягом останнього року, не пройшов військово-лікарську комісію та не уточнив свої персональні дані у районному (міському) територіальному центрі комплектування соціальної підтримки відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 13.10.2025 № 2323, наданим суду, відносно Позивача складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210 КУпАП. Суть вчиненого позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, полягала в такому: під час загальної мобілізації, громадянин ОСОБА_1 , порушуючи вимоги абзаців 2,4 частини 1, абзаців 7,8 пункту 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, абзаців 2-6 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий облік і військову службу», підпунктів 2,4 пункту 1 Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року № 1487, пунктів 21, 22, 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, не пройшов медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Тобто, за змістом протоколу встановлено, що він складений відносно позивача, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП, а саме не проходження медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби, протягом останнього року.

Протокол про адміністративне правопорушення вручений ОСОБА_1 під особистий підпис, позивача повідомлено про день та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Разом з тим, оскаржуваною постановою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП за те, що він станом на 13 жовтня 2025 року протягом останнього року, не пройшов військово-лікарську комісію та не уточнив свої персональні дані у районному (міському) територіальному центрі комплектування соціальної підтримки відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку.

Спірним питанням у справі є правомірність прийняття вищевказаної постанови та накладення на позивача адміністративного штрафу.

Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 Кодексу України про адміністративні правопорушення (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Частиною 3 ст. 210 КУпАП передбачена відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, вчинених в особливий період.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу", Закон України "Про оборону України", Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", "Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів" затверджений постановою КМУ №1487 від 30.12.2022, інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення та оскаржуваної постанови встановлено, що позивача притягнуто до відповідальності за правопорушення, не зазначене у протоколі, суть правопорушення в постанові не може виходити за межі того, що було зазначено в протоколі. У протоколі позивачу інкримінували лише одне порушення «не пройшов медичний огляд», однак у оскаржуваній постанові додано ще одне: «не уточнив свої персональні дані».

Таким чином, надані матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 містять суперечності

Такі суперечності є істотними, оскільки постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна чітко визначати правову кваліфікацію діяння, норму закону, яка передбачає відповідальність, та мотиви прийнятого рішення.

Невизначеність правової кваліфікації порушує вимоги ст.283 КУпАП та право позивача на захист.

Стосовно інкримінованого позивачу порушення щодо не проходження медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби, протягом останнього року, суд встановив наступне.

Відповідно до абз. 2, 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до п. 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 досяг 25-річного віку ІНФОРМАЦІЯ_5 , до вказаної дати обов`язку проходити щорічний медичний огляд не мав.

Одразу після отримання направлення 13.10.2025 року на ВЛК, пройшов медичний огляд та за висновком ВЛК від 13.10.2025 року № 2025-1013-1314-1235-0, позивач є «Придатним».

Таким чином, станом на день винесення оскаржуваної постанови від 27.10.2025 року, а саме 13.10.2025 року Позивач пройшов медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, що підтверджується військово-обліковим документом, сформованим 30.05.2026 року.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача . У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною третьою статті 79 КАС України визначено, що відповідач повинен подати суду докази разом із поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу (ч. 4 ст. 79 КАС України).

Відповідно до ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Аналогічна позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 (№К/9901/15804/18).

Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для позивача, що знаходиться в нерівному положенні по відношенню до суб`єкта владних повноважень.

Порушення норм процесуального права, недотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення суб`єктом владних повноважень при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення.

Дослідивши оскаржувану позивачем постанову, суд встановив, що підставою для її винесення стало не проходження позивачем ВЛК.

Водночас матеріалами справи підтверджується, що 13.10.2025 року позивач отримав направлення на ВЛК для визначення придатності до військової служби, та завершив проходження огляду того ж дня, 13.10.2025 року, про що надано відповідний висновок.

Матеріали справи не містять і відповідачем не надано доказів вручення позивачу у спосіб, передбачений законом, повісток чи направлень для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, до цієї дати, тобто порушення відсутнє.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова ухвалена без належного з`ясування обставин справи, та позивача безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності, за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що уповноваженою посадовою особою не встановлено усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідач не надав належні та допустимі докази, які б свідчили вчинення позивачем правопорушення, не довів правомірність прийнятої ним постанови від 27.10.2025 року у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 , у зв`язку з чим оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі ч.1 ст. 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 532,48 грн.

Керуючись ст.ст.90, 94, 139, 242-246, 262, 268-272, 286, 295 КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Постанову № 2323 від 27.10.2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу в розмірі 25500 грн. – скасувати, а справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст. 210 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження : АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно ч. 4 ст. 286 КАС України подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 30.10.2026 року

Суддя В.В. Калюжна