Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №335/9751/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/9751/26 2/335/4910/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Макарова В.О.,

за участю секретаря судового засідання Філатової О.О.,

розглянувши у відкритому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

08.09.2026 ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Молоткової В.В., звернулась до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить розірвати шлюб між нею та відповідачем, зареєстрований 02.09.2014 Виконавчим комітетом Пологівської сільської ради Пологівського району Запорізької області, про що зроблено актовий запис № 51.

Позовні вимоги обґрунтуванні тим, що спільне життя позивача з відповідачем не склалося, сторони перестали розуміти один одного, між ними постійно виникають сварки, втрачено почуття любові та взаємоповаги один до одного.

Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З листопада 2023 року шлюб між сторонами фактично припинено, вони проживають окремо, спільне господарство ними вже не ведеться, їх неповнолітня дитина проживає разом з позивачем.

Позивач вважає, що подальше сумісне життя, примирення між нею та відповідачем та збереження сім`ї неможливе. Рішення про розлучення є обдуманим. Вважає, що їхня сім`я розпалася остаточно та відновлена бути не може. Подальше спільне життя сторін як подружжя і збереження шлюбу, на думку позивача, буди суперечить інтересам сторін.

Також, позивач просить стягнути з відповідача на її користь витрати по справі, а саме: сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1064,96 грн.

Ухвалою суду від 09.09.2026 у справі за вказаним позовом відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.

Представник позивача адвокат Молоткова В.В. в позовній заяві просила розгляд справи проводити без участі її участі та позивача, на позовних вимогах наполягає, просить їх задовольнити у повному обсязі. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 та позивач ОСОБА_1 в судові засідання на розгляд справи двічі не з`явились. Про дати, час та місце розгляду справи повідомлялись своєчасно та належним чином, шляхом повідомлення на офіційному веб-сайті судової влади України в порядку передбаченому ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Причини неявки до суду не повідомили, жодних клопотань чи заяв суду не надали.

Частиною 4 статті 223 ЦПК України визначено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв`язку з неявкою відповідача, неподанням ним відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_4 , 02.09.2014 Виконавчим комітетом Пологівської сільської ради Пологівського району Запорізької області зареєстровано шлюб, про що зроблено актовий запис № 51, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_2 .

З позовної заяви вбачається, що з листопада 2023 року шлюб між сторонами фактично припинено, вони проживають окремо, спільне господарство ними вже не ведеться, їх неповнолітня дитина проживає разом з позивачем.

Позивач вважає, що подальше сумісне життя, примирення між нею та відповідачем та збереження сім`ї неможливе. Рішення про розлучення є обдуманим. Вважає, що їхня сім`я розпалася остаточно та відновлена бути не може. Подальше спільне життя сторін як подружжя і збереження шлюбу, на думку позивача, буди суперечить інтересам сторін.

Спір з приводу майна набутого під час перебуванні у шлюбі, яке належить сторонам на праві сумісної власності, на момент звернення з цим позовом відсутній.

Оскільки ОСОБА_1 наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 Сімейного Кодексу.

Згідно зі ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).

Аналогічні положення містить і Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. (Конвенцію ратифіковано Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997). Так, відповідно до ст. 12 зазначеної Конвенції, чоловік і жінка, що досягли шлюбного віку, мають право на шлюб і створення сім`ї згідно з національними законами, які регулюють здійснення цього права. Крім того, ст. 5 Протоколу № 7 зазначеної конвенції встановлено, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Відповідно до частини 2 статті 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред`явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення позивача про розірвання шлюбу є виваженим та свідомим, причини з яких вона наполягає на розірванні шлюбу є обґрунтованими, шлюбні відносини між сторонами фактично припинені, вони проживають окремо впродовж трьох років, спільного господарства не ведуть, у зв`язку з чим позивач наполягає на його розірванні.

Згідно з нормами Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на добровільній згоді жінки та чоловіка. Держава та суд не можуть примушувати осіб до спільного життя чи збереження шлюбних зв`язків проти їхньої волі, оскільки право на розірвання шлюбу є невід`ємним проявом принципу свободи шлюбних відносин.

Відповідно до ч. 4 ст. 56 СК України, примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Таким чином, приймаючи до уваги ті обставини, які зазначені в позовній заяві, що позивач наполягає на задоволенні позову про розірвання шлюбу, поновлювати сімейно-шлюбні відносини наміру не має, суд приходить до висновку про задоволення позову та розірвання шлюбу між сторонами.

Відповідно до ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Оскільки позивач не заявляла вимог про відновлення свого дошлюбного прізвища, це питання судом не вирішувалося.

Згідно частини 2 статті 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Згідно з частини 3 статті 115 СК України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 274, 280-282, 289 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити.

Шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 02.09.2014 Виконавчим комітетом Пологівської сільської ради Пологівського району Запорізької області, актовий запис № 51, – розірвати.

Після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_1 прізвище - « ОСОБА_5 ».

Шлюб вважати розірваним з моменту набранням рішенням суду законної сили.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір сплачений за подання позовної заяви в розмірі 1064,96 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, до Запорізького апеляційного суду через Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силi за результати апеляційного розгляду справи.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя В.О. Макаров