Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №308/9200/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Суд: Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: за законом.

Дата: 22 жовтня 2026 р.

Справа: №308/9200/26

Суддя: Логойда І. В.

Справа № 308/9200/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі: головуючого судді Логойди І.В., за участі секретаря судового засідання Сабо І.Й., представника позивача - Ігнатко В.І., представника відповідача - Козак Т.М., розглянувши у порядку загального позовного провадження цивільну справу №308/9200/26 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Ігнатко Владислав Іванович, до Ужгородської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Перша Ужгородська державна нотаріальна контора, про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Ігнатко Владислав Іванович, звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до Ужгородської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Перша Ужгородська державна нотаріальна контора, про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, згідно з якою просить визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , додатковий строк терміном один місяць для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Встановити м. Ужгород місцем відкриття спадщини за померлим ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідним сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження. Відповідно до акту про фактичне проживання осіб за адресою: АДРЕСА_1 від 16.06.2026 р. Позивач та померлий ОСОБА_2 були за реєстровані та разом проживали за адресою: АДРЕСА_1 з 12.01.2018 р. по 14.07.2025 р. При цьому з 2021 р. позивач часто виїжджав за межі України та з липня 2025 р. фактично почав проживати на території Італійської Республіки, продовжуючи постійно тримати зв`язок із свої сином ОСОБА_2 , який був військовослужбовцем. Однак, починаючи з вересня 2025 року ОСОБА_2 припинив виходити на зв`язок із позивачем будь-якими доступними способами зв`язку. При цьому позивач є особою похилого віку та на той час проживав за межами України, що об`єктивно ускладнювало можливість оперативного встановлення місцезнаходження сина, а також отримання інформації щодо його фактичного стану та обставин його зникнення. Крім того, у подальшому позивачу стало відомо, що ОСОБА_2 був звільнений з військової служби, про що позивача не повідомив. У зв`язку із цим протягом тривалого часу відсутності зв`язку позивач обґрунтовано вважав, що ОСОБА_2 продовжує проходити військову службу та саме з цієї причини не має можливості підтримувати зв`язок. 24.11.2025 року позивач прибув до України та розпочав самостійні пошуки свого сина. Лише 25.11.2025 року йому стало відомо про те, що ОСОБА_2 помер ще ІНФОРМАЦІЯ_3 . Як згодом з`ясувалося, 03.09.2025 року тіло ОСОБА_2 було виявлено працівниками поліції. Листом від 06.05.2026 р. № 66669-2026 ГУНП в Закарпатській області вказало, що працівниками поліції було вжито комплекс необхідних заходів, спрямованих на встановлення кола близьких родичів померлого ОСОБА_2 та їх подальше повідомлення про факт смерті. Проте, незважаючи на вжиті заходи, встановити близьких родичів ОСОБА_2 та забезпечити їх повідомлення про факт смерті не представилося можливим. Після цього, тіло померлого перебувало у ДСУ «Закарпатське обласне бюро судово-медичної експертизи» до 01.10.2025 року. Листом від 06.05.2026 р. № 2248 ДСУ «Закарпатське обласне бюро судово-медичної експертизи» повідомило, що проведення заходів щодо встановлення та розшуку близьких родичів померлих не є компетенцією судово- медичної експертизи. Оскільки близькі родичі померлого на той час не були повідомлені про його смерть та не мали об`єктивної можливості своєчасно дізнатися про трагедію, ОСОБА_2 було поховано КП «Ужгородський комбінат комунальних підприємств» Ужгородської міської ради як самотнього громадянина, що підтверджується листом від 04.05.2026 р. №130 та додатками: лист ДСУ «Закарпатське обласне бюро судово-медичної установи» від 01.10.2025 р. № 1380, лист ДСУ «Закарпатське обласне бюро судово-медичної установи» від 01.10.2025 р. № 1379 та відповідь на останній лист Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгород від 01.10.2025 р. № 1253/31.11-53. Після смерті ОСОБА_2 єдиним спадковим майном залишилися карткові рахунки в банках, що територіально знаходяться в місті Ужгород. Іншого майна, нерухомо чи рухомого, за померлим не залишилося. Разом з тим, позивача жодним із вказаних органів державної влади чи органів місцевого самоврядування не було належним чином повідомлено про смерть ОСОБА_2 та обставини його поховання. 25.11.2025 року позивачу було видано свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , а також копію лікарського свідоцтва про смерть. Саме з цього моменту позивач фактично дізнався про смерть свого сина та отримав можливість реалізовувати свої права як спадкоємця. У квітні 2026 року позивач намагався відкрити спадщину за своїм сином, звертаючись до нотаріусів, які йому усно повідомляли про пропуск процесуального строку на прийняття спадщини та відмовляли у видачі будь-якого підтверджуючого документу у такому. Лише у червні 2026 року Перша Ужгородська нотаріальна контора, роз`яснила та надала позивачу лист роз`яснення від 18.06.2026 р. №250/01-16, процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку. Додатково повідомлено, що мати померлого ОСОБА_2 . ОСОБА_3 спадщину не приймала та не збирається приймати, що підтверджується нотаріальною заявою від 17.06 2026 р. № 1185. Разом з тим позивач обґрунтовано вважав, що перебіг строку для реалізації його спадкових прав повинен обчислюватися з моменту, коли йому стало відомо про смерть сина, тобто з 25.11.2025 року, адже до цього часу він об`єктивно не володів інформацією про факт смерті спадкодавця, не був повідомлений уповноваженими органами про настання такої події та не мав реальної можливості своєчасно звернутися із заявою про прийняття спадщини. Крім того, строк пропуску є незначним, а з урахуванням моменту фактичного отримання позивачем інформації про смерть ОСОБА_2 та відкриття спадщини, такий строк підлягає обчисленню саме з часу, коли позивач дізнався про відповідні обставини, що свідчить про відсутність істотного пропуску строку для прийняття спадщини. Таким чином, позивач не був обізнаний про факт смерті свого сина ОСОБА_2 , а також не був належним чином повідомлений органами державної влади чи органами місцевого самоврядування про його смерть та поховання. Зазначені обставини свідчать про наявність об`єктивних, незалежних від волі Позивача та поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.06.2026 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.06.2026 провадження у зазначеній справі було відкрито в загальному позовному провадженні, та справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні.

Відповідач подав відзив на позов, згідно з яким просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, зокрема, наступне. 14.07.2025 року позивач особисто звертається до центру надання адміністративних послуг департаменту забезпечення надання адміністративних послуг Ужгородської міської ради (реєстраційний номер 1111730) щодо отримання адміністративної послуги - «зняття з реєстрації місця проживання» із заявою як власник житла про зняття свого сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із зареєстрованого місяця проживання за адресою АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (тобто вже після смерті сина, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_3 ) позивач особисто перебував у приватного нотаріуса Кузьо Г.В. в Україні та укладав договір купівлі-продажу квартири в АДРЕСА_1 , виступаючи продавцем. Вказані юридичні дії вимагали особистої присутності позивача в уповноважених органах на території України, підписання документів та пред`явлення паспорта громадянина України. Таким чином, твердження позивача про те, що він з липня по 24 листопада 2025 року постійно проживав на території Італійської Республіки та не мав об`єктивної можливості з`ясувати долю сина, є свідомим введенням суду в оману. Позивач стверджує, що постійно тримав зв`язок із сином. Разом з тим, дії позивача щодо зняття сина з реєстрації місця проживання 14.07.2025 р. та продаж квартири, де син фактично проживав, свідчать про протилежне - позбавлення сина права у користуванні житлом. Крім того, перебуваючи в Україні 17.09.2025 року (через два тижні після фактичної смерті сина), позивач не виявив інтересу, не перевірив стан сина та не спробував зв`язатися з ним чи його оточенням особисто, хоча мав для цього всі об`єктивні можливості, знаходячись в Україні. Крім того, позивач сам зазначає, що 25.11.2025 року отримав свідоцтво про смерть сина. Загальний 6-місячний строк для прийняття спадщини закінчувався 03.03.2026 року. Тобто, навіть за версією позивача, він достовірно дізнався про смерть спадкодавця всередині передбаченого законом строку і мав у запасі більше 3 місяців для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини (як в Україні, так і через консульські установи за межами України). Жодних об`єктивних перешкод для подання заяви в період з 25.11.2025 р. по 03.03.2026 р. позивач у позові не наводить.

Позивач подав додаткові пояснення, згідно з якими зазначив наступне. Щодо бездіяльності позивача вказав, що позивач, дізнавшись про зникнення сина та відсутність із ним зв`язку, вживав реальних і доступних йому заходів для встановлення його місцезнаходження. Зокрема, 06.09.2025 року позивач здійснював телефонні дзвінки до медичних закладів м. Ужгорода з метою з`ясування, чи не був доставлений до відповідного закладу його син - ОСОБА_2 , або чи не перебуває він там. Вказані обставини підтверджуються довідковою інформацією про надання послуг, копія якої додається до матеріалів справи. Зокрема, згідно з відповідними відомостями 06.09.2025 року позивач здійснював дзвінки до: Клініки «Гемо Медика» - контактний номер телефону +380661602020 (код ЄДРПОУ 35663369); Закарпатської обласної клінічної лікарні імені А. Новака - контактний номер телефону +380312424100 (код ЄДРПОУ 01992156); Центральної міської клінічної лікарні м. Ужгорода - контактний номер телефону НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ 01992819). Очевидно, що звернення позивача до зазначених медичних установ у відповідний період не може розглядатися як випадкова чи формальна комунікація. Вони були зумовлені конкретною обставиною - відсутністю зв`язку із сином та необхідністю встановити, де він перебуває. Таким чином, фактична поведінка позивача спростовує твердження Відповідача про нібито відсутність у батька інтересу до долі сина. При цьому відповідач не наводить жодного конкретного доказу, який би підтверджував протилежне. Саме лише перебування позивача на території України у відповідний період не може свідчити ані про його обізнаність щодо місцезнаходження сина, ані про відсутність інтересу до його долі. Перебування особи в межах держави саме по собі не означає, що така особа має фактичну можливість встановити місцезнаходження іншої особи, яка не виходить на зв`язок. До відзиву відповідачем долучено заяву власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) від 14.07.2025 року. У вказаному документі чітко зазначені персональні дані як позивача, так і його сина - ОСОБА_2 . При цьому у документі також зазначено актуальний контактний номер телефону позивача. Отже, на момент здійснення відповідних дій щодо встановлення місця проживання та пошуку родини ОСОБА_2 відповідач фактично володів інформацією про особу його батька, а також мав безпосередній засіб зв`язку з ним. Якщо відповідач мав у своєму розпорядженні контактний номер телефону батька ОСОБА_2 , він мав реальну та об`єктивну можливість повідомити позивача про обставини, пов`язані із сином, у тому числі про факт його смерті. Однак, незважаючи на наявність такої можливості, позивач не був належним чином повідомлений про смерть свого сина. У цьому контексті посилання відповідача на нібито бездіяльність позивача виглядають щонайменше необґрунтованими, оскільки особа, яка фактично володіла контактними даними батька померлого, не може перекладати на останнього негативні наслідки того, що сама не здійснила елементарних дій для повідомлення близького родича про смерть. Разом з тим позивачу в ІНФОРМАЦІЯ_5 було усно повідомлено про загибель його сина - ОСОБА_2 , нібито внаслідок влучання в нього безпілотного літального апарата. Водночас згодом позивачу стало відомо, що зазначена інформація не відповідала дійсності, оскільки загиблою внаслідок вказаної події була інша особа, яка мала таке саме прізвище та ім`я (докази додаються). При цьому слід враховувати не лише формальний бік наведених обставин, але й їх очевидний людський та моральний вимір. Смерть дитини для батька є надзвичайно тяжкою втратою незалежно від віку дитини та обставин її смерті. У такій ситуації природним і закономірним є прагнення батька встановити місцезнаходження сина, з`ясувати, що з ним сталося, отримати будь-яку інформацію про його стан та, у разі найгіршого розвитку подій, мати можливість попрощатися з власною дитиною. Тому спроба відповідача представити ситуацію таким чином, начебто батько був байдужим до долі свого сина, не відповідає ані фактичним обставинам справи, ані наявним доказам. Особливо болісним для позивача є те, що він не отримав можливості своєчасно дізнатися про смерть сина та особисто попрощатися з ним. При цьому така можливість значною мірою залежала не від волі позивача, а від дій та бездіяльності осіб і органів, які володіли відповідною інформацією про особу померлого та його родинні зв`язки. Позивач не просить оцінювати ці обставини виключно крізь призму емоцій. Водночас неможливо ігнорувати їх під час оцінки добросовісності поведінки сторін, оскільки за кожним із наведених у справі документів стоїть конкретна людська ситуація - батько, який шукав свого єдиного сина, намагався встановити його місцезнаходження, телефонував до медичних установ, однак у найтрагічніший момент не був повідомлений про смерть дитини та фактично був позбавлений можливості востаннє попрощатися з нею. Відтак твердження відповідача про нібито відсутність у позивача інтересу до долі сина є не лише недоведеними, але й такими, що прямо спростовуються фактичною поведінкою позивача та документами, наданими самою стороною відповідача. За таких обставин просить критично оцінити відповідні доводи відповідача, оскільки вони ґрунтуються не на належних доказах, а на припущеннях, та не відповідають фактичним обставинам справи.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.09.2026 закрито підготовче судове засідання та призначено розгляд справи по суті.

Позивач у судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги, з підстав вказаних у позовній заяві та на підставі поданих доказів. Повідомив також, що батько хотів забрати свого сина ветерана проживати в Італію, оскільки в Ужгороді було майно, то його необхідно було продати, а для цього виписати осіб, що і зробив. Тим часом син помер, про що батько не знав, в поліції був телефон батька, однак такого не було повідомлено, батька було введено в оману органами ТЦК, поліції, закладом охорони здоров`я, що син пішов воювати. Батько десь це міг передбачити, потім повідомили про смерть військовослужбовця з таким же ім`ям та прізвищем. Коли повідомили про смерть, то це була інша особа, коли приїхав, то видали свідоцтво про смерть, сина поховали як невідому особу. Інших осіб, чиї права би були порушені даним позовом, немає, батько хоче належно ушанувати сина. Все спадкове майно сина - карткові рахунки. Пропущеним є незначний строк.

Представник відповідача у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову, зважаючи на подані ним докази обізнаності позивача про смерть сина та бездіяльність такого до моменту звернення до адвоката. Зазначила, що законодавчого обов`язку у органу місцевого самоврядування повідомляти про смерть немає, батько і син знялися з реєстрації, вважає, що відмітки у паспорті не збігаються з доданими доказами, оскільки батько звертався до органу реєстрації, 03.09.2025 укладав договір купівлі-продажу.

Інші учасники у судове засідання не з`явились, належним чином повідомлені.

Дослідивши письмові докази у справі, заслухавши учасників, суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , батько ОСОБА_1 , мати ОСОБА_3 .

Згідно з актом про фактичне проживання осіб за адресою: АДРЕСА_1 від 16.06.2026 ОСББ «Шопена» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та його син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , були зареєстровані та разом проживали за адресою: АДРЕСА_2 у належній їм квартирі АДРЕСА_3 з 12.01.2018 по 14.07.2025.

Позивачем додано копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_4 з відмітками віз повернення до України 24.11.2025, з України 06.12.2025.

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Ужгород.

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть №606/25 від 01.10.2025, місце проживання не вказано, був виявлений мертвим на території зеленої зони по АДРЕСА_4 . Згідно з довідкою про причину смерті (до форми №106/о №606/25, видається для поховання) ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 від гострого інфаркта міокарда, гостра серцево-судинна недостатність, довідка видана 01.10.2025.

Додано посвідчення серії НОМЕР_6 ОСОБА_2 особи з інвалідністю 3 групи, дата видачі 03.07.2025, дійсне до 07.02.2026.

На адвокатський запит Ужгородське РУП ГУНП в Закарпатській області надало відповідь №66669-2026 від 06.05.2026 наступного змісту. Слідчим відділом Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025071030001693 від 04.09.2025 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115 КК України. В ході досудового розслідування старшим слідчим СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області капітаном поліції Яцьків Р.В. було прийнято рішення про закриття даного провадження на підставі ч. 1 п. 1 ст. 284 КПК України. Крім цього, повідомлено, що працівниками поліції було вжито комплекс необхідних заходів, спрямованих на встановлення кола близьких родичів померлого ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та їх подальше повідомлення про факт смерті. Зокрема, відпрацьовувалися можливі місця проживання та реєстрації, опитувалися особи, які могли володіти відповідною інформацією, а також вживалися інші передбачені чинним законодавством заходи, спрямовані на встановлення родинних зв`язків померлого. Разом з тим, незважаючи на вжиті заходи, встановити близьких родичів ОСОБА_2 та забезпечити їх повідомлення про факт смерті не представилося можливим. У зв`язку з відсутністю встановлених близьких родичів, інша запитувана інформація та документи з даного питання відсутні.

Державна спеціалізована установа «Закарпатське обласне бюро судово-медичної експертизи» на адвокатський запит надало відповідь №2248 від 06.05.2026 наступного змісту. На підставі постанови від 04.09.2025 року старшого слідчого СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області капітана поліції Яцків Р.В. 05.09.2025 року було проведено судово-медичну експертизу трупа ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без певного місця проживання. Судово-медична експертиза (дослідження) трупів у відділах судово- медичної експертизи трупів проводиться згідно з Законом України «Про судову експертизу» з метою встановлення причини смерті, наявності характеру і механізму виникнення тілесних ушкоджень. Часу настання смерті та вирішення питань, що були поставлені органами дізнання, слідчого, прокурора та суду, які належать до компетенції даного виду судово-медичної експертизи. ДСУ «Закарпатське обласне бюро судово-медичної експертизи» доводить до відома, що із вище наведеного, проведення заходів щодо встановлення та розшуку близьких родичів померлих не є компетенцією судово-медичної експертизи. Згідно п. 1.2 «Порядок зберігання і видачі трупів (частин трупа) де вказано: «Строки зберігання трупів не повинні перевищувати 10 діб», та Закону України «Про поховання та похоронну справу» листом ДСУ «Закарпатське обласне бюро судово-медичної експертизи» за вих. № 1380 від 01.10.2025, до КП «УК КП», труп військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було поховано.

Згідно з листом КП «Ужгородський комбінат комунальних послуг» Ужгородської міської ради №130 від 04.05.2026 надає інформацію про поховання ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). КП «УККП» Ужгородської міської ради здійснив поховання ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), як одинокого громадянина. Відповідне рішення було прийняте згідно з листом направленим нам від зав. Ужгородського районного відділення судово-медичної експертизи Івана Ремета №1380 від 01.10.2025 р.; згідно з листом, направленим начальнику відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Ужгороді Західного МРУ МЮ №1379 від 01.10.2025 р.; рішенням Ужгородського районного відділення Закарпатського районного бюро судово-медичної експертизи щодо державної реєстрації смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис про смерть №1253 від 01.10.2025 року. В обов`язки КП «УККП» Ужгородської міської ради не входять заходи щодо встановлення та розшуку близьких та родичів померлих осіб.

Згідно з відповіддю Державної спеціалізованої установи «Закарпатське обласне бюро судово-медичної експертизи» директору КП «УККП» УМР від 01.10.2025 №1380 в морзі ЗОКЛ м. Ужгорода тривалий час знаходиться труп ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешк. м.Ужгород, який помер в м. Ужгород. У відповідності із пунктом 3-1-16 Інструкції про порядок захоронення і утримання кладовищ в населених пунктах України, затвердженої Міністром житлово- комунального господарства від 14.02.79 р., захоронення трупів при відсутності родичів або осіб і установ, які можуть взяти на себе організацію похорон, покладаються на адміністрацію кладовищ і проводиться із відома органів міліції за рахунок бюджетних коштів на похоронне обслуговування. В зв`язку з вищенаведеним, просить директора КП «УККП» УМР дати вказівку працівникам Ужгородських кладовищ провести захоронення громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешк. м.Ужгород, який помер в м. Ужгород, оскільки зберігати труп в холодильниках моргу в подальшому неможливо і заважає нормальній роботі даної установи.

Згідно з листом відділу реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгород від 01.10.2025 №1252/31.11-53 Ужгородському районному відділу Закарпатського обласного бюро судово-медичної експертизи Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгород Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції провів державну реєстрацію смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис про смерть № 1253 від 01.10.2025 року.

Згідно з відповіддю Державної спеціалізованої установи «Закарпатське обласне бюро судово-медичної експертизи» відділу реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгород від 01.10.2025 №1379 Ужгородське районне відділення судово-медичної експертизи просить зареєструвати смерть громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомити під яким номером зареєстрована дана смерть.

Згідно з листом Першої Ужгородської державної нотаріальної контори від 18.06.2026 №250/01-16 представнику за довіреністю ОСОБА_4 . На усне звернення по питанню оформлення свідоцтва про право на спадщину за померлим ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , Перша Ужгородська державна нотаріальна контора повідомляє про наступне. Згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_5 , виданого ВДРАЦС у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 25 листопада 2025 року, актовий запис №1253, складений 01 жовтня 2025 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_7 . Для того, щоб отримати свідоцтво про право на спадщину, спадкоємцю, в першу чергу, необхідно прийняти її відповідно до ст. ст. 1268, 1269, 1270 Цивільного кодексу України, а в разі припущення встановленого законом строку для прийняття спадщини, звернутися до суду для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини. ОСОБА_1 заяву на прийняття спадщини до органів нотаріату не подавав, зі спадкодавцем ОСОБА_2 на день смерті не проживав та зареєстрований за іншою адресою, спадкова справа на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 р. ОСОБА_2 не відкривалась. З цього випливає, що ОСОБА_1 , 1954 р.н., не прийняв спадщину за померлим сином, отже і не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину. Отже, за відсутності у спадкоємця факту прийняття спадщини та необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Згідно з засвідченою приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Горчак О.С. від 17.06.2026 заявою ОСОБА_3 слідує наступне. 03 (третього) вересня 2025 (дві тисячі двадцять п`ятого) року помер син- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Спадщину не прийняла. В суд за продовженням строку прийняття спадщини звертатись не буде, не заперечує про видачу свідоцтва спадкоємцям, які прийняли спадок. Зміст ст. ст. 225, 229-231, 233, 1223-1297 цивільного кодексу України мені нотаріусом роз`яснено.

До відзиву на позов відповідач надав доказ, що 14.07.2025 року позивач особисто звертався до центру надання адміністративних послуг департаменту забезпечення надання адміністративних послуг Ужгородської міської ради (реєстраційний номер 1111730) щодо отримання адміністративної послуги - «зняття з реєстрації місця проживання» із заявою як власник житла про зняття свого сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із зареєстрованого місяця проживання за адресою АДРЕСА_1 .

Додано копію договору купівлі-продажу від 17.09.2025 квартири за адресою: АДРЕСА_1 , засвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Кузьо Г.В.

На переконання відповідача позивач був обізнаний про смерть сина у ці дати, належного обґрунтування пропуску строку прийняття спадщини не надав.

Відповідач у спростування заперечень відповідача долучив докази з`єднань про отримання інформації, інформацію з інтернету з 24 каналу про загибель захисника Станіслава Поповича, який насправді не є сином позивача.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частиною першою статті 1222 ЦК України визначено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.

Відповідно до статей 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке може здійснюватися за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі статтями 1220-1221, 1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця.

Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Саме спадкування може відбуватися за заповітом або за законом.

В обох випадках спадкоємцями можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини, і, крім того, юридичні особи та інші учасники цивільних відносин.

Відповідно до статей 1268-1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

При цьому прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. У разі відсутності такої згоди, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (стаття 1272 ЦК України).

Відповідно до статей 1273-1275 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 названого Кодексу, подавши нотаріусу за місцем відкриття спадщини відповідну заяву.

Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною, проте вона може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

Відповідно до статей 1296-1298 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, яке видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Виходячи з вище викладеного, можливо зробити висновок, що прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волі. Вчинення або не вчинення спадкоємцем дій, з якими законодавець пов`язує прийняття спадщини, має визначальне значення для висновку про дотримання тим процедури входження у спадкування і, кінцево, дає відповідь на питання про прийняття спадщини.

Так, для прийняття спадщини спадкоємцем, який на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, необхідно особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Це є обов`язковим для обох названих видів спадкування.

Верховний Суд у постановах від 29 травня 2025 року в справі № 707/2544/23, від 07 жовтня 2020 року в справі № 234/17511/19 виснував, що, як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України, до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Правила частини третьої 1272 ЦК України про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Поважними причинами пропуску строку, з урахуванням конкретних фактичних обставин справи, можуть визнаватись, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо (див. постанову Верховного Суду від 18 грудня 2024 року в справі № 154/3452/23).

Отже, лише якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Позивач подав докази, що не проживав разом із спадкодавцем, є спадкоємцем першої черги, інші спадкоємці відсутні, від прийняття спадщини не відмовлявся, існували обставини необізнаності про смерть сина, якого вважав таким, що служить, в подальшому він не виходив на зв`язок, суперечливість даних про смерть його сина, в подальшому звертався до нотаріуса, однак, отримував усну відмову. У матеріалах справи відсутні відомості про визнання даного майна відумерлим. Заперечення відповідача про звернення позивача за адміністративними послугами та наявність офіційних даних про смерть сина позивача та обізнаність про це не спростовує доводи позивача. Також позивач подав докази проживання в іншій країні - Італії, що свідчить про значну віддаленість із місцезнаходженням спадкового майна, стверджує про періодичність перебування в Україні, що свідчить про поважність причин пропуску строку.

Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини визначені ст. 1272 ЦК України.

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Зважаючи, що наведені позивачем обставини є суттєвими, суд вважає пропущеним строк з поважних причин.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 та ч. 3 ст. 1296 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, а відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Оцінюючи доводи позивача та надані докази в обґрунтування позовних вимог, відсутність інших спадкоємців, факту того, що є спадкоємцем першої черги, існування обставин необізнаності про смерть сина, який був похований органами влади, суд вважає, що у своїй сукупності вони свідчать про те, що позивач має об`єктивні причини пропуску у своєчасному поданні заяви про прийняття спадщини.

Крім того, суд враховує, що визнання поважними причин пропуску позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини та визначення додаткового строку для прийняття спадщини не буде порушувати права та законні інтереси інших осіб, суперечити принципам законності, добросовісності, розумності та справедливості (ст. 3 ЦК України).

Згідно з вимогами ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Враховуючи вимоги ст. 1221 ЦК України встановлення даних обставин не входить до повноважень суду, у задоволенні такої вимоги слід відмовити.

З врахуванням наведеного, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підтверджені матеріалами справи, підлягають задоволенню частково.

Судові витрати покласти на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12-13, 81, 200, 259, 264-265, 315 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , додатковий строк терміном один місяць для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Ужгородської міської ради Закарпатської області на користь ОСОБА_1 1331,20 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Відомості про учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_5 РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Ужгородська міська рада Закарпатської області, ЄДРПОУ 33868924, адреса: 88000 Україна, Закарпатська область, Ужгородський район, місто Ужгород, пл.Поштова, 3.

Третя особа: Перша Ужгородська державна нотаріальна контора, адреса: вул. Собранецька, № 47, м. Ужгород, Закарпатської області, 88000, код ЄДРПОУ 02884026.

Повний текст рішення складено 30.10.2026.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області І.В. Логойда

Оригінал: reyestr.court.gov.ua