Суд: Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 28 жовтня 2026 р.
Справа: №216/8221/26
Суддя: МАЛАНЮК О. Я.
Справа № 216/8221/26
провадження 2/216/5394/26
РІШЕННЯ
іменем України
ЗАОЧНЕ
29 жовтня 2026 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Маланюка О.Я.,
секретаря судового засідання: Агурейчевої А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В С Т А Н О В И В:
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором про споживчий кредит № 6089866 від 17.11.2024 року в розмірі 20347,50 грн, а також судові витрати, що складаються зі сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.11.2024 року між ТОВ «Мілоан» (первісний кредитор) та Відповідачем в електронній формі було укладено Договір про споживчий кредит № 6089866. За умовами договору Відповідачу надано кредит у розмірі 5500,00 грн. Первісний кредитор свої зобов`язання виконав, перерахувавши кошти на картковий рахунок Відповідача. 26.03.2025 року право грошової вимоги за цим договором перейшло до Позивача на підставі Договору відступлення прав вимоги № 116-МЛ. Позивач зазначає, що Відповідач зобов`язання не виконав, через що виникла заборгованість, яку він просить стягнути у повному обсязі.
Позивач у судове засідання не з`явився, просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи був повідомлений відповідно до вимог закону. Судові повістки відповідачу надсилалися шляхом смс-інформування на номер мобільного телефону, зазначеного в позовній заяві, повідомлення на застосунок «Viber», та шляхом надсилання такої судової повістки за адресою його реєстрації. Причину неявки суду не повідомив, відзив на позов не подавав. З врахуванням неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд вирішив здійснювати розгляд справи за відсутності учасника справи в заочному порядку за згодою позивача, в порядку спрощеного позовного провадження.
З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
17.11.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 6089866 в електронній формі. За його умовами Відповідач отримав кредит у розмірі 5500,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 143176907 від 17.11.2024 року та випискою по рахунку клієнта, наданою АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду про витребування доказів.
26.03.2025 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги № 116-МЛ, відповідно до якого Позивач набув статусу нового кредитора за вищевказаним кредитним правочином.
Вимога про стягнення основного боргу (тіла кредиту) в розмірі 5500,00 грн є законною, підтвердженою матеріалами справи та підлягає задоволенню, оскільки Відповідач отримав грошові кошти, розпорядився ними на власний розсуд, проте у визначений договором строк їх не повернув.
Вимога про стягнення процентів за користування кредитом Позивачем заявлена у розмірі 0,00 грн, що відповідає п. 1.5.3 та п. 1.5.4 договору, за якими процентна ставка становила 0,0010 відсотків річних, а сума нарахованих відсотків за весь строк складає 0,00 грн.
Щодо стягнення комісії за надання кредиту в сумі 687,50 грн:
Позивач просить стягнути одноразову комісію за надання кредиту на підставі п. 1.5.1 договору.
Суд зазначає, що відповідно до статті 5 Закону України «Про споживче кредитування», кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про споживчий кредит будь-які плати чи комісії за дії, які не є самостійною послугою. Надання кредиту (кредитних коштів) є безпосереднім і єдиним обов`язком кредитора за кредитним договором відповідно до статті 1054 ЦК України. Сама по собі дія з підготовки та безпосереднього перерахування коштів позичальнику (організація фінансової послуги) супроводжує процес виконання основного зобов`язання кредитора і не формує для споживача окремого матеріального блага чи додаткової цінності, яка б виходила за межі кредиту.
Встановлення плати (комісії) за надання кредиту є покладанням на споживача витрат на ведення власної безпосередньої господарської діяльності фінансової установи. Оскільки за користування кредитом позичальник сплачує проценти, нарахування додаткової плати за сам факт «надання» чи «видачі» коштів є подвійним стягненням плати за одну й ту саму послугу, що прямо суперечить вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» та принципу добросовісності. З огляду на нікчемність умов п. 1.5.1 договору, суд відмовляє у стягненні комісії за надання кредиту в розмірі 687,50 грн.
Щодо стягнення комісії за обслуговування кредиту в сумі 6160,00 грн:
Позивач просить стягнути комісію за обслуговування кредиту, яка згідно з п. 1.5.2 договору нараховується періодично за ставкою 14% від суми кредиту за кожен розрахунковий період.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» та правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, встановлення щомісячної або періодичної комісії за обслуговування кредиту є правомірним лише тоді, коли така комісія є платою за надання конкретної, окремої супутньої послуги, яку фінансова установа надає споживачу, і яка не пов`язана з діями, що їх кредитор вчиняє на власну користь для адміністрування та обліку позики.
Зміст пунктів 1.5.2 та 2.2.2 договору свідчить, що вказана комісія встановлена за дії кредитора з обліку заборгованості, білінгу та сервісних повідомлень. Такі дії є внутрішніми операційними процесами кредитора, здійснюються виключно в його інтересах і не є самостійними послугами для споживача. Оскільки витрати на адміністрування кредиту мають закладатися у процентну ставку, встановлення окремої періодичної плати за «обслуговування заборгованості» суперечить загальним засадам цивільного законодавства та законодавства про захист прав споживачів. На підставі статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» такі умови договору є несправедливими та нікчемними. Тому суд відмовляє у стягненні комісії за обслуговування кредиту в розмірі 6160,00 грн.
Щодо стягнення неустойки (штрафу) в сумі 8000,00 грн:
Позивач просить стягнути штраф за порушення строків повернення кредиту на підставі п. 4.1 договору.
Суд зазначає, що вказаний кредитний договір укладений 17.11.2024 року, а відомість про прострочення та нарахування штрафів охоплює період з грудня 2024 року по 2025–2026 роки, тобто правовідносини виникли та тривають під час дії в Україні воєнного стану.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, дія якого неодноразово продовжувалася та є чинною на момент розгляду справи. Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15.03.2022 року Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, а розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 6-1.
Відповідно до імперативних вимог вказаних законодавчих норм, у період дії воєнного стану в Україні та в тридцятиденний строк після його припинення або скасування, у разі прострочення позичальником виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, позичальник звільняється від відповідальності перед кредитором за таке прострочення. Зокрема, в цей період повністю забороняється нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших штрафних платежів, передбачених договором про споживчий кредит. Усі нараховані в цей період штрафні санкції є незаконними, а умови договору, які дозволяють таке нарахування під час війни, не підлягають застосуванню судом.
Враховуючи, що заявлений Позивачем штраф у сумі 8000,00 грн був повністю нарахований у період дії воєнного стану за прострочення споживчого кредиту, таке нарахування прямо суперечить закону, а тому суд ухвалює рішення про повну відмову у стягненні неустойки (штрафу) в розмірі 8000,00 грн.
Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу:
Позивач заявив до стягнення 8000,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката.
Частиною третьою статті 137 ЦПК України передбачено, що суд може за власною ініціативою зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями співмірності, розумності, складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт.
Дана справа є малозначною, розглядається у спрощеному провадженні за типовими матеріалами мікрокредитування, позовні вимоги задоволені лише в частині тіла боргу, а у стягненні всіх інших додаткових нарахувань і санкцій відмовлено. З огляду на принципи пропорційності та за власною ініціативою суду, розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з Відповідача, визначається у фіксованому розмірі 3000,00 грн, а у стягненні решти суми слід відмовити.
Судовий збір підлягає розподілу за ст. 141 ЦПК України пропорційно задоволеній частині вимог боргу — 27,03%, тобто у розмірі: 719,65 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 76-81, 84, 137, 141, 247, 263-265, 274-279, 280 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» прострочену заборгованість за сумою кредиту (тіло кредиту) за Договором про споживчий кредит № 6089866 від 17.11.2024 року в розмірі 5500,00 грн (п`ять тисяч п`ятсот гривень 00 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати по сплаті судового збору в сумі 719,65 грн (сімсот дев`ятнадцять гривень 65 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу, зменшені за ініціативою суду, в розмірі 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 коп.).
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте Центрально-Міським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення до Дніпровського апеляційного суду.
Анкетні дані учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ: 35234236, місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Рішення складено та підписано 29.10.2026 року.
Суддя О.Я.МАЛАНЮК
Оригінал: reyestr.court.gov.ua