Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №229/3589/24 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 229/3589/24

Провадження № 2/211/535/26

РІШЕННЯ

іменем України

29 жовтня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді - Ніколенко Д.М.,

за участю секретаря судового засідання – Медведєвої А.Д.,

представника позивача - Деменкової Є.С. (ВКЗ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Бахмутелектротранс» про часткове скасування наказу про призупинення дії трудового договору, стягнення заробітної плати, середнього заробітку, моральної шкоди, розрахунків при звільненні,-

встановив:

17.05.2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Дружківського міського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства «Бахмутелектротранс» та просить скасувати наказ № 05/26 від 26.05.2022 р «Про призупинення діїтрудового договору в умовах воєнного стану» в частині призупинення дії трудового договору з 01.06.2022 р з ним; стягнути з КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «БАХМУТЕЛЕКТРОТРАНС» на свою користь заборгованість по заробітної плати за період з 01.06.2022 р по 01.04.2022 р (з урахуванням часткової сплати у липні 2022 р заробітної плати в розмірі 2295,48 грн), в розмірі 217 704,52 грн; стягнути з КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «БАХМУТЕЛЕКТРОТРАНС» на свою користь грошову компенсацію за невикористані ним 41 день щорічної відпустки за 2022-2023 (з урахуванням отриманої компенсації за 9 днів у цьому році, 2023-2024 р, в розмірі 13 430,78 грн; стягнути з КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «БАХМУТЕЛЕКТРОТРАНС» на свою користь середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців; стягнути з КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «БАХМУТЕЛЕКТРОТРАНС» на свою користь моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн; стягнути з КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «БАХМУТЕЛЕКТРОТРАНС» на свою користь судові витрати в розмірі 5 500,00 грн. Позовні вимоги обгрунтовує тим, що він в період з 18.11.2019 по 01.04.2024 р знаходився у трудових відносинах з Комунальним підприємством «БАХМУТЕЛЕКТРОТРАНС», обіймав посаду маляра.До 28 січня 2023 року він із своєю сім`єю перебували за місцем своєї реєстрації в м. Часів Яр Бахмутського району Донецької області, оскільки керівництво КП «БАХМУТЕЛЕКТРОТРАНС» за мірою необхідності викликало його до міста Бахмут для проведення певних робіт, розвезення гуманітарної допомоги залишеним мешканцям в м. Бахмуті, тощо. Він постійно перебував на зв`язку із роботодавцем, як і інші працівники комунального підприємства «Бахмутелектротранс», які залишалися до останнього в місті, ніколи не відмовляв у виконанні роботи навіть не за фахом, але яка була потрібна саме в той час. До 01.06.2022 року КП «Бахмутелектротранс» виплачувало йому заробітну плату. З 01.06.2022 р виплата заробітної плати припинилася, бухгалтер пояснила, що пізніше все буде виплачено, заспокоїла його, щоб він не хвилювався, мотивувала такі дії з боку роботодавця ситуацією, яка склалася в Бахмуті і Бахмутському районі. І дійсно, в липні 2022 року від відповідача він отримав частково заробітну плату в сумі 2 295,48 грн (за 10 робочих днів). Наприкінці січня 2023 року, як вже було повідомлено вище, він був вимушений евакуюватися до м. Дніпра, бо залишатися в м. Часів Яр вже було небезпечно. З другої половини липня 2022 року заробітна плата відповідачем не виплачувалася, на соціальну допомогу вже було важко проживати, бо потрібно було платити щомісячно великі гроші за оренду житла в м. Дніпрі, а для того, щоб працевлаштуватися на постійну роботу, потрібно було звільнитися з попередньої роботи. Він зв`язався з керівництвом КП «БАХМУТЕЛЕКТРОТРАНС» щоб уточнити які подальші дії плануються роботодавцем задля забезпечення його трудових прав, відповідач рекомендував написати заяву про звільнення, адже ситуація на фронті в їхньому регіоні погіршується з кожним днем. Тоді він 29.03.2024 р направляє заяву на ім`я керівника КП «БАХМУТЕЛЕКТРОТРАНС» про звільнення його з роботи за власним бажанням з 01.04.2024 р на підставі ст. 38 КЗпП України. 11 квітня 2024 року отримав від відповідача 5 274,04 грн. Він зв`язався із бухгалтерією роботодавця для з`ясування з чого складається ця сума при звільненні, але відповіді так і не отримав. 12 квітня 2024 року на електронну адресу КП «Бахмутелектротранс» було направлено відповідний адвокатський запит № 281/04. 17 квітня 2024 року від КП «Бахмутелектротранс» надійшла засобами електронного зв`язку відповідь на адвокатський запит №281/04 із додатками. Тобто, 17.04.2024 року він через свого адвоката дізнався про те, що з 01.04.2024 р трудовий договір з ним був припинений за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України. Також, 17.04.2024 року він через свого адвоката дізнався про те, що 26 травня 2022 року директором КП «БАХМУТЕЛЕКТРОТРАНС» було видано наказ № 05/26 «Про призупинення дії трудового договору в умовах воєнного стану», згідно якого на період активних бойових дій з 01.06.2022 року із ним було призупинено дію трудового договору. Він був дуже здивований цим документом, адже він постійно знаходився на зв`язку, в липні 2022 року відповідач йому перераховував заробітну плату (тобто в період дії спірного наказу № 05/26 від 26.05.2022 р, з оскаржуваним наказом він не був ознайомлений, на підприємстві після 01.06.2022 р продовжувалися придбаватися основні фонди, працівники, деякі працівники продовжують і до теперішнього часу отримувати заробітну платну в повному обсязі, підприємства не знаходиться в стані припинення або ліквідації. З наказом № 05/26 від 26.05.2022 р він не згоден в частині призупинення з ним дії трудового договору з наступних підстав. Як вбачається із тексту оскаржуваного наказу, підставою для призупинення дії безстрокового трудового договору між ним та відповідачем є: «Місто Бахмут Донецької області (місцезнаходження підприємства) згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 75 від 25.04.2022 р зі змінами, входить до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій. У зв`язку з наведеним вище, тимчасово відсутні умови для провадження подальшої виробничої діяльності через активні бойові дії, які виключають можливість сторін трудового договору виконувати свої обов`язки, передбачені трудовим договором. Керуючись ст. 13 Закону України від 15.03.2022 р № 2136-ІХ «про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», виходячи з того, що підприємство перебуває в зоні активних бойових дій, не може виконувати свої функціональні обов`язки і неможливо гарантувати працівникам безпеку, директор наказує на період активних бойових дій з 01.06.2022 р призупинити дію трудового договору із працівниками у тому числі ОСОБА_1 ». З тексту оскаржуваного наказу виходить, що призупинення трудового договору відбулося лише для окремих працівників, а інші працівники, виходить можуть працювати, незважаючи на той факт, що підприємство і для цих працівників залишилося перебувати в зоні активний бойових дій, що є невідповідністю п. 8.1 Статуту підприємства. Якщо навіть звірити обидва отриманих від відповідача наказів - № Н 01/04 від 01.04.2024 р та № 05/26 від 26.05.2022 р - в цих наказах зазначені різні працівники, деяких в наказі про призупинення трудових відносин не має, а обґрунтованість самого наказу про призупинення трудового договору свідчить, що взагалі відповідач, як юридична особа не може здійснювати свою діяльність, адже відсутні умови для провадження подальшої виробничої діяльності через активні бойові дії, через неможливість з боку відповідача гарантувати своїм працівникам безпеку, неможливість виконання функціональних обов`язків працівниками. Отже, просить суд врахувати, що оспорюваний наказ не містить інформації про неможливість обох сторін виконувати свої обов`язки, спосіб обміну інформацією між сторонами. Також звертаю увагу суду, що за оскаржуваним наказом № 05/26 від 26.05.2022 р строк призупинення дії трудового договору – «на період активних бойових дій, з 01.06.2022 р», але, звертаю увагу суду, що місто Бахмут станом на 26.05.2022 р не входило до переліку зазначених у наказі територій. Жодних умов призупинення дії трудового договору чи простою відповідач не погоджував із ним. Відповідач станом на день звернення до суду із цим позовом не виконав умови ст. 47, 116 КзпП України. Трудову книжку відповідач не видав йому до теперішнього часу. Відповідно до інформацій з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (за формами ОК-5, ОК-7), яка міститься в реєстрі застрахованих осіб - ОСОБА_2 , останнім місяцем, за який було відповідачем проведено виплату заробітної плати, є травень 2022 р та 10 днів липня 2022 року. Тобто, з 01.06.2022 р по 01.07.2022 р та з 15 липня 2022 року по 01.04.2024 р включно (останній день роботи є днем звільнення) відповідач не виплачує йому заробітну плату. Його щомісячна заробітна плата відповідно до вказаних вище державних реєстрів складає 10 000,00 грн. Таким чином, за період з 01.06.2022 року по 01.04.2024 р (останній день роботи), заборгованість по заробітній платі відповідача перед ним відповідно складає: 10 000,00 грн х 22 місяця = 220 000,00 грн.

З урахуванням часткової сплати у липні 2022 р заробітної плати в розмірі 2295,48 грн, заборгованість із заробітної плати за вказаний період відповідно складає: 220 000,00 грн - 2295,48 грн = 217 704,52 грн. Відповідно до ст. 74 КзпП України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати. Відповідно до ст. 75 КзпП України щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Як вже було повідомлено вище, його щорічна відпустка складає 24 календарних дня + 1 день додатково за шкідливі умови праці. Відповідно до розрахунку, наданого відповідачем, при звільненні, йому було виплачено грошову компенсацію за невикористані ним дні щорічної відпустки за: 14 днів 2021-2022 року. Враховуючи наведене, приймаючи до уваги, що він звільнився 01.04.2024 р, відповідач зобов`язаний виплатити йому грошову компенсацію за невикористані ним дні щорічної відпустки за 2022-2023 ( з урахуванням отриманої компенсації за 9 днів у цьому році), 2023-2024 р в кількості 50 – 9 = 41 день, що у грошовому еквіваленті відповідно дорівнює: 327,58 грн (середньоденна заробітна плата) х 41 днів = 13 430,78 грн. Відповідно до ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. Частинами першою та другої статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Враховуючи, що відповідач достовірно знаючи про свій обов`язок сплачувати заробітну плату, але не зробив цього до теперішнього часу, привели до порушення конституційних прав позивача на отримання заробітної плати, своєчасного розрахунку при звільненні. Також не можна не врахувати той факт, що на підприємстві він працював разом із дружиною, позбавивши права на працю його і його дружини, відповідач фактично позбавив його права на існування. Виходить, що відповідач призупинив трудові договори не із всіма працівниками, а лише вибірково і не обґрунтував у оскаржуваному наказі причину такої несправедливої «вибірковості». Така позиція роботодавця спричинило додаткові незручності та душевні страждання для нього. Адже, якби відповідач своєчасно розрахувався із ним, або ще у травні 2022 року чесно повідомив би, що підприємство не має намір продовжувати господарську діяльність, своєчасно повідомив би про наказ № 05/26 від 26.05.2022 р, взагалі б не було цього позову. В той же час, підприємство окремим працівникам продовжує виплачувати заробітну плату і до теперішнього часу, продовжує придбавати автомобілі, витратні до них матеріали, і в одночас стверджує про неможливість здійснення діяльності підприємством. Психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення відповідачем його прав, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння йому моральної шкоди, яку він оцінює в 50 000,00 грн.

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 28 травня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

17 червня 2024 року через підсистему «Електронний суд» представником позивача – адвокатом Деменковою Є.С. до Дружківського міського суду Донецької області скеровано уточнений позов, а саме було уточнено п.3 прохальної частини позовної заяви, а саме вказано вірний період з 01.06.2022 р. по 01.04.2024 р.

26 червня 2024 року представником відповідача ОСОБА_3 до суду скеровано відзив на позовну заяву, за змістом якої відповідач в повному обсязі заперечує проти заявлених позивачем позовних вимог з огляду на таке. Відповідно до ст. 10 Закону № 2136 заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати. У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства. Статтею 11 цього Закону передбачено, що на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця. Відповідно до ст. 13 Закону № 2136 призупинення дії трудового договору – це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором. Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. З моменту військової агресії, а в подальшому з березня 2022 року позивач не прибув на роботу. Підприємство телефонувало позивачу по справі, але він не вийшов на роботу. В подальшому, 26.05.2022 року був прийнятий наказ №05/26 «про призупинення дії трудового договору в умовах воєнного стану». В подальшому, 29.03.2024 року позивач особисто звернувся з заявою про звільнення за ст.38 КЗпП та на підставі був прийнятий наказ про звільнення (Н 01/04 від 01.04.2024 року). Згідно із ст. 15 Закону № 2136 відшкодування працівникам та роботодавцям пов`язаних із трудовими відносинами грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України, здійснюється за рахунок коштів держави-агресора, а також коштів, отриманих з/від відповідних фондів на відновлення України, у тому числі міжнародних, міжнародної технічної та/або поворотної чи безповоротної фінансової допомоги, інших джерел, передбачених законодавством. Порядок визначення і відшкодування працівникам та роботодавцям пов`язаних з трудовими відносинами грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Як вбачається з наданих документів представнику позивача, на адвокатський запит, позивачу з 26.05.2022 року не нараховувалася заробітна плата, а виплата, яка була зарахована позивачу, це виплата за не використану відпустку. Системний аналіз законодавства у сфері трудового права дає підстави дійти висновку про те, що працівнику сплачується заробітна плата за виконану роботу. Як вбачається, це підтверджує позивач по справі, позивачем не виконувалась його безпосередня робота. Разом з тим, відповідно до статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40. 47. 51. 52, 55, 56. 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції. Згідно з пунктом 3 Указу у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Статтею 1 Закону України від 15 березня 2022 року «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачено, що цей Закон визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану». На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом. Відповідно до підпункту 5 пункту 1 статті 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» в указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Згідно із пунктом 2 розділу «Прикінцеві положення» Закону України» Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» главу XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України доповнено пунктом 2 такого змісту: «Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». З огляду на вищевикладене положення Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж Кодекс законів про працю - мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану. Водночас, інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» також можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем. Частиною 1 статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено, що призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що про призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб, у тому числі телефоном. Нашим підприємством були проведені телефоні розмови щодо зупинення діяльності підприємства, а тому позивач не виходив на роботу, так як роботи не було і був обізнаний. Більш того, позивач сам стверджує в позовній заяві, що він виїхав з міста Часів Яр в грудні місяці 2022 року, а тому він був обізнаний про те, що роботи на підприємстві на час дії воєнного стану не буде, але не був звільнений, так як підприємство намагалося зберегти працівників. Також зазначено, що на час звільнення, згідно наказу від 01.04.2024 року №Н 01/04 заборгованості підприємства перед позивачем по справі не було, а тому і підстав скасовувати наказ №05/26 від 26.05.2022 року не має, як і не має право на стягнення надуманої, самостійно нарахованої заборгованості по заробітної плати, тим паче за період з 01.06.2022 року по 01.04.2024 року не має. Як вбачається з позовної заяви, зазначає позивач, що він виїхав з грудня 2022 р. з міста Часів Яр, тобто раніше, ніж він намагається стягнути з підприємства заборгованість. Тобто, позивач не виконував роботу, так як покинув постійне проживання з грудня 2022 року.

30 вересня 2024 року від відповідача до суду надійшла заява про застосування строків позовної давності, оскільки останній раз позивачу було нараховано та перераховано а карткових рахунок кошти за невідгуляну відпустку за 2022 рік в липні 2022 року. Більше позивач на підприємство не звертався, крім подання заяви про звільнення в 2024 році.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2025 року, справа передана до провадження судді Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Лебеженка В.О. у зв`язку зі зміною підсудності справ Дружківського міського суду Донецької області.

Ухвалою суду від 05 серпня 2025 року суддею Лебеженком В.О. прийнято справу до свого провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2026 року справа передана до провадження судді Ніколенко Д.М. у зв`язку з відрахуванням зі штату Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області судді Лебеженка В.О.

В судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги позову та наполягала на його задоволенні.

Від позивача та представника відповідача до суду скеровані заяви про розгляд справи за їх відсутності на підставі доказів, що містяться у справі.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 перебував з листопада 2019 року по липень 2022 року в трудових відносинах з Комунальним підприємством «Бахмутелектротранс» (т.1 а.с. 10 – відповідь).

Відповідно до оскаржуваного наказу директора Комунального підприємства «Бахмутелектротранс» № 05/26 від 26 травня 2022 року «Про призупинення дії трудового договору в умовах воєнного стану», у зв`язку з тим, що м. Бахмут Донецької області згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 75 від 25.04.2022 року зі змінами, входить до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій, тимчасово відсутні умови для провадження подальшої виробничої діяльності через активні бойові дії, які виключають можливість сторін трудового договору виконувати свої обов`язки, передбачені трудовим договором. Підприємство не може гарантувати безпеку працівникам, на період активних бойових дій з 01.06.2022 року трудовий договір в т.ч. з маляром ОСОБА_1 призупинено до поновлення дії трудового договору окремим розпорядчим документом, або після припинення воєнного стану. Згідно із п.2 наказу, заступнику головного бухгалтера ОСОБА_4 доручено ознайомити працівників зазаначених в наказі телефонним методом. Відповідно до п.4, на період призупинення дії трудового договору припинити нарахування заробітної плати працівникам, зберігати робочі місця за працівниками згідно штатного розпису (т.1 а.с.30 -копія наказу).

Як вбачається з відповіді з Комунального підприємства «Бахмутелектротранс» на адвокатський запит від 17.05.2024 №05/17, ОСОБА_1 згіно наказу від 26.05.2022 р. №26/05 був ознайомлений у телефонному режимі про призупинення трудових відносин заступником головного бухгалтера ОСОБА_4 комунальне підприємство «Бахмутелектротранс» у період з 01 червня 2022 року отримувало грошові кошти від засновника на рахунок підприємства на виплату заробітної плати та виплати розрахункових коштів працівникам, які звільняються. Станом на 01 червня 2022 року в комунальному підприємстві «Бахмутелектротранс» по штатному розкладу кількість працюючих складає 261 чоловік. Зазначена раніше адреса (м.Яготин Київської області) є тимчасовою адресою безкоштовного мешкання директора підприємства, яка використовується виключно для листування та не є офісом відповідача. На даний час на підприємстві працює 3 працівника. Підставами неможливості/часткової неможливості здійснення господарсько-виробничої діяльності комунального підприємства «Бахмутелектротранс» з 01 червня 2022 року є проведення на території Бахмутської міської територіальної громади активних бойових дій. Це підтверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 «Про затвердження переліку територій на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» (наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 01 червня 2022 року № 105 - втратив чинність).

На підставі заяви ОСОБА_1 Комунальним підприємством «Бахмутелектротранс» був виданий наказ від 01 квітня 2024 року № Н01/04 «Про припинення трудових відносин», згідно з яким трудовий договір з маляром ОСОБА_1 припинений з 01 квітня 2024 року за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України (т.1, а.с.29 – копія наказу).

Відповідно до довідки про доходи позивача, ним отриманий дохід за січень 2022 року в розмірі 10 114,89 грн, за лютий 2022 року – 8752,52 грн, за березень 2022 року – 5158,60 грн, за квітень 2022 року – 6187,31 грн, за травень 2022 року 5188,08 грн, за липень 2022 року – 2071,15 грн та за квітень 2024 року – 5272,04 грн. (т. 1 а.с.24-27).

Як вбачається з отриманих від відповідача відомостей, позивачу було нараховано в липні 2022 року за 6 днів компенсацію за невикористану відпустку в сумі 2071,15 грн (т.2 а.с. 10-15).

Згідно з довідкою від 31 січня 2023 року № 1201-5002545746 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичним місцем проживання/перебування ОСОБА_1 зазначено: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.89 – копія довідки).

На адвокатськи запит від 12 квітня 2024 року за №281/04, відповідачем було надано інформацію про те, що у зв`язку з активними бойовими діями на території Бахмутської міської територіальної громади, частина архіву комунального підприємства «Бахмутелектротранс», яка знаходилася за адресою: м. Бахмут, вул. Героїв Праці буд. 18, була пошкоджена під час обстрілу та пожежі у 2022 році, тому наказ про прийняття на роботу ОСОБА_1 (№ 99л від 18 листопада 2019 року) та його посадову інструкцію з охорони праці надати немає можливості.

У відповідь на адвокатський запит від 29 травня 2024 року № 430/05, в.о. начальника Управління розвитку міського господарства та капітального будівництва Бахмутської міської ради повідомила, що діяльність КП «Бахмутелектротранс» в період з 01 червня 2022 року по 12 квітня 2024 рік не призупинялась. Місце реєстрації підприємства: 84500, м. Бахмут, вул. Героїв Праці, 18, тимчасова адреса: 07700, Київська область, м. Яготин, вул. Дмитрівська, 75. Господарська діяльність в період з 01 червня 2022 року по 12 квітня 2024 роки здійснювалася не в повному обсязі. З червня по грудень 2022 року середня чисельність працівників складала 102 працівника, роботи проводилися у м. Бахмут. З січня по квітень 2023 року - 20 працівників (м. Бахмут), а з квітня 2023 року по теперішній час заробітну плату отримують 3 працівника (дистанційно). Джерело фінансування - кошти бюджету Бахмутської міської територіальної громади. Простій в період з 01 червня 2022 року по 12 квітня 2024 року не оголошувався (т.1, а.с.172-173 – копія відповіді).

Так, звертаючись до суду з позовом про часткове скасування наказу, стягнення заробітної плати, середнього заробітку, компенсації за невикористувані щорічні відпустки при звільненні, моральної шкоди, позивач посиється на те, що наказ №05/26 від 26 травня 2022 року «Про призупинення дії трудового договору в умовах воєнного стану» є суперечливим і таким, що не відповідає діючому законодавству та посилався також на те, що вказаний наказ не виконувався у спірний період самим відповідачем.

Перевіряючи доводи позивача, суд доходить таких висновків.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє до цього часу.

Згідно з пунктом 3 цього Указу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень КЗпП України під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статями 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом .

Призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи.

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. (частина перша статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у редакції, чинній на час прийняття оспорюваного наказу).

Сам по собі факт військової агресії проти України не є безумовною підставою для призупинення роботодавцем дії трудового договору. Формулювання положень статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (у редакції, чинній на час винесення оспорюваного наказу), що дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором дозволяє зробити висновок, що саме настання цих двох обставин одночасно дозволяє використовувати призупинення трудового договору з працівником як тимчасову виключну подію; обов`язковість одночасного настання обставин неможливості роботодавця та працівника виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором для застосування положень статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» є визначальною, оскільки можливість продовження виконання умов трудового договору хоча б однією із сторін та пов`язані з такою можливістю правові наслідки для іншої сторони - не породжують правові наслідки у зв`язку із призупиненням дії трудового договору, й в кінцевому результаті нівелюють необхідність/можливість застосування цієї норми закону.

Отже, право роботодавця припинити дію трудового договору не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва пошкоджені чи знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 30 липня 2025 року у справі № 203/5918/23, від 01 червня 2023 року у справі № 149/1089/22, від 08 травня 2024 року у справі №359/5261/22, від 22 травня 2024 року у справі № 755/10764/22.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 травня 2025 року у справі № 758/4178/22 зроблено висновки, що сам по собі факт військової агресії проти України не є безумовною підставою для призупинення роботодавцем дії трудового договору. Формулювання положень статті 13 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" що дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи, й використання сполучника "та" дозволяє зробити висновок, що саме настання цих двох обставин одночасно дозволяє використовувати призупинення трудового договору з працівником як тимчасову виключну подію. Обов`язковість одночасного настання обставин неможливості роботодавця надати роботу і неможливості виконувати роботу працівником для застосування положень статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» є визначальною, оскільки можливість продовження виконання умов трудового договору хоча б однією із сторін та пов`язані з такою можливістю правові наслідки для іншої сторони - не породжують правові наслідки у зв`язку із призупиненням дії трудового договору, й в кінцевому результаті нівелюють необхідність/можливість застосування цієї норми закону.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач працював маляром в Комунальному підприємстві «Бахмутелектротранс».

Призупиняючи наказом № 05/26 від 26 травня 2022 року дію трудового договору з позивачем на підставі статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», відповідач виходив з тимчасової відсутності умов для провадження подальшої виробничої діяльності через активні бойові дії, які виключають можливість сторін трудового договору виконувати свої обов`язки, передбачені трудовим договором, підприємство не може гарантувати безпеку працівникам, у зв`язку з тим, що м. Бахмут Донецької області згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Україи № 75 від 25 квітня 2022 року зі змінами входить до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій.

В тексті наказу зазначено, що поновлення трудового договору буде здійснено окремим розпорядчим документом або після припинення воєнного стану. Цим наказом фактично визнано неможливість для маляра, враховуючи специфіку його роботи, виконувати трудові обов`язки в обсязі, визначеному посадовими інструкціями, а для роботодавця створити умови для виконання трудових обов`язків.

Прийняття даного наказу обумовлено введенням в Україні воєнного стану, необхідністю збереження життя і здоров`я працівників та відсутністю виробничих потужностей для виконання роботи маляра.

На підставі наведенного, суд доходить висновку, що наказ № 05/26 від 26 травня 2022 року, яким призупинено дію трудового договору з ОСОБА_1 за своєю формою і змістом відповідає вимогам статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

При цьому суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що у оскаржуваному наказі №05/26 від 26 травня 2022 року «Про призупинення дії трудового договору в умовах воєнного стану» взагалі не має кінцевого строку дії такого наказу, адже, в ч. 2 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» чітко зазначено, що в наказах про призупинення дії трудового договору, зокрема, зазначається інформація про строк призупинення дії трудового інформація договору, оскільки в оскаржуваному наказі зазначено, що дію трудового договору з позивачем призупинено до поновлення дії трудового договору окремим розпорядчим документом, яке видано не було, або після припинення воєнного стану, який на даний момент не припинено.

Суд також вважає безпідставними доводи про те, що призупинення дії трудового договору із позивачем закінчується тоді, коли закінчується період активних бойових дій, а в оскаржуваному наказі навіть не зазначено, в якому місті повинні закінчитися активні бойові дії, щоб розуміти, що дія трудового договору відновлена, оскільки оскаржуваний наказ винесено у м.Бахмут Донецької області за містем реєстрації юридичної особи - підприємтсва КП «Бахмутелектротранс», тому активні бойові дії мають закінчитись саме в цьому місці для можливості відновлення роботи КП «Бахмутелектротранс».

Частиною 3 статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд доходить висновку, що в даному випадку відсутне порушення права позивача на працю, передбачене статтею 43 Конституції України.

Більш того, суд звертає увагу на те, що позивачу відповідно до наданих відповідачем довідок були своєчасно та в повному обсязі виплачені всі належні йому при звільненні виплати, в тому числі і за невикористану відпустку (т.2, а.с.8-9 – довідки, а.с.7 – копія особової картки працівника).

На підставі викладеного, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог та підстав позову, оцінивши наявні у справі докази на предмет їх належності, достовірності та достатності, аналізуючи встановлені у справі обставини, суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог позивача про скасування наказу про призупинення дії трудового договору, у зв`язку із чим відмовляє позивачу в задоволені всіх інших заявлених позовних вимог, які є похідними від вимоги про часткове скасування наказу про призупинення дії трудового договору.

Судові витрати на підставі ст.141 ЦПК України покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 89, 200, 206, 247, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд –

ухвалив:

в задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Бахмутелектротранс» про часткове скасування наказу про призупинення дії трудового договору, стягнення заробітної плати, середнього заробітку, моральної шкоди, розрахунків при звільненні - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 29 жовтня 2026 р.

Суддя Д.М.Ніколенко