Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №396/874/26 — Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

Справа № 396/874/26

Провадження № 2/396/1058/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

28.10.2026 року м. Новоукраїнка

Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі

головуючого судді: Цесельської О.С.,

за участю секретаря судового засідання: Луценко Ю.В.

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу №396/874/26 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дмитрух Дмитро Миколайович, до ОСОБА_2 про стягнення коштів за неотримане речове майно, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, від імені якого діє представник - адвокат Дмитрух Д.М., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.03.2016 р. позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 300 000,00 грн. як орендну плату за земельну ділянку площею 6,51 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Сотницько-Балківської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області. Факт передачі коштів підтверджується нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_2 від 25.03.2016 р., реєстровий № 388, згідно з якою відповідач зобов`язалася в майбутньому, після скасування мораторію на продаж сільськогосподарських земель, переоформити право власності на цю ділянку на позивача шляхом укладення договору купівлі-продажу. Проте відповідач земельну ділянку в оренду позивачу не передала, договір купівлі-продажу з ним не уклала, а натомість відчужила зазначене нерухоме майно на користь третьої особи, що підтверджується відомостями Державного земельного кадастру. Позивач вказує, що оскільки правова підстава, на якій кошти передавалися, згодом відпала, позивач просить стягнути з відповідача суму в розмірі 300 000,00 грн. як безпідставно набуте майно, а також судові витрати в розмірі 2 400,00 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 25 000,00 грн..

Ухвалою суду від 30.04.2026 р. відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 30.07.2026 р. частково задоволено заяву представника позивача про забезпечення позову по відповідній цивільній справі. Накладено арешт на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_2 ..

Ухвалою суду від 01.09.2026 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

14.09.2026 р. від представника позивача через канцелярію суду надійшла заява, у якій представник просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача судові витрати у справі №396/874/26 в загальному розмірі 27 400,00 грн., з яких 2 400,00 грн. становлять витрати зі сплати судового збору, а 25 000,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу. Заява мотивована тим, що між адвокатом Дмитрухом Д.М. та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до умов якого, з урахуванням Додатку №1 та Детального опису робіт від 21.04.2026 р., вартість послуг адвоката в суді першої інстанції визначена у вигляді фіксованого гонорару в розмірі 25 000,00 грн.. На підтвердження обсягу наданої правничої допомоги та виконаних робіт до заяви додано Акт приймання виконаних робіт від 14.09.2026 р.. Також суду надано докази направлення копії цієї заяви з додатками на адресу відповідача цінним листом з описом вкладення. Враховуючи зазначене, сторона позивача просить покласти зазначені судові витрати на відповідача в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_3 та його представник - адвокат Дмитрух Д.М. в судове засідання не з`явились. 28.10.2026 р. від представника через канцелярію суду надійшло клопотання про підтримання позовних вимог та проведення розгляду справи без їхньої участі.

Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання не з`явлалась, про дату, час та місце розгляду справи неодноразово повідомлялась за адресою місця реєстрації, про що свідчать поштові конверти із вкладеннями, які повернуті на адресу суду із відміткою поштового відділення "адресат відсутній". Відзив та будь-які лопотання до суду не надходили.

За таких обставин, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутність сторін, враховуючи згоду представника позивача на заочний розгляд справи, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів в порядку ст. ст. 280, 281 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що відповідно до нотаріально посвідченої заяви від 25.03.2016 р. ОСОБА_2 , перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам`яті, діючи добровільно, без будь-якого примусу, як фізичного так і психічного, з боку інших осіб, отримала від ОСОБА_1 орендну плату за земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що знаходиться на території Сотницько-Балківської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, належну їй на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Новоукраїнської районної нотаріальної контори 01.10.2012 р., реєстровий №1710, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.10.2015 р., номер запису про право власності: 11487668, у сумі 300 000,00 (триста тисяч) гривень і будь-яких матеріальних (фінансових) претензій до ОСОБА_1 до 25 березня 2065 вона не матиме. (а.с.11).

Цією ж заявою ОСОБА_2 зазначено про те, що договір оренди до 25.03.2065 року остання зобов`язується не розривати. В разі зняття мараторію на розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення, по першій вимозі ОСОБА_1 зобов`язується переоформити вказану земельну ділянку на нього, або на вказану ним особу. Всі платежі, які виникнуть в процесі переоформлення вказаної земельної ділянки у приватну власність, сплачує ОСОБА_1 ..

Згідно копії заповіту від 25 березня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Новоукраїнського районного нотаріального округу Кіровоградської області Українською Н.М. за реєстровим № 389, ОСОБА_2 заповідала вищевказану земельну ділянку позивачу ОСОБА_1 (а.с. 10).

Копія Інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права містить офіційні відомості про те, що ОСОБА_2 відчужила зазначену земельну ділянку на користь третьої особи, а саме ОСОБА_4 (а.с. 6).

Копія Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності підтверджує відсутність реєстрації права оренди чи права власності на спірну земельну ділянку за позивачем ОСОБА_1 (а.с. 12-13).

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною першою та другою статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Відповідно до статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно трьох умов: а) набуття або збереження майна однією особою (набувачем); б) набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого); в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 Цивільного кодексу України, визначальним є сам факт безпідставного набуття або збереження майна, а не конкретна поведінка сторін, яка до цього призвела.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 30 серпня 2018 року у справі № 334/2517/16-ц, згідно з якою набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але в подальшому відпала. Суд касаційної інстанції, зокрема, зазначив, що у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Зазначений правовий висновок у силу частини четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) вказала, що предмет регулювання глави 83 Цивільного кодексу України охоплює відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Водночас у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) додатково акцентовано, що кондикційні зобов`язання виникають, зокрема, тоді, коли первісна правова підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

З урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, а також за правилами частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У межах спірних кондикційних правовідносин на позивача покладається обов`язок довести факт передачі коштів та відсутність (або подальше відпадіння) правової підстави для їх утримання, тоді як відповідач має довести наявність законних підстав для збереження вказаного майна або спростувати факт його отримання.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, грошові кошти в сумі 300 000,00 грн. передавалися відповідачу як орендна плата, проте належний договір оренди між сторонами укладено не було.

Відповідно до частини першої статті 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Оскільки відповідач у встановленому законом порядку не передала земельну ділянку в користування позивачу, отримані нею кошти не можуть вважатися орендною платою в розумінні земельного законодавства.

Та як беззаперечно підтверджено матеріалами справи, правова підстава для майбутнього врегулювання правовідносин між сторонами остаточно відпала у зв`язку з відчуженням відповідачем зазначеної земельної ділянки на користь третьої особи.

За таких обставин, оскільки факт отримання відповідачем грошових коштів є доведеним, а правова підстава для їх подальшого утримання відпала, зазначене відповідачем не спростовано, тому сума в розмірі 300 000,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача як безпідставно набуте майно на підставі статті 1212 ЦПК України.

Що стосується вимоги представника позивача про стягнення з відповідача на користь позивача витрат за надання професійної правничої (правової) допомоги в розмірі 25 000,00 грн. то суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу представник позивача долучив до матеріалів справи: копія Договору про надання правової допомоги №13 від 21.04.2026 р., копія Додатку № від 21.04.2026 р. до Договору про надання правової допомоги №13 від 21.04.2026 р., копія Детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 21.04.2026 р. та копія Акта приймання виконаних робіт до Договору про надання правової допомоги №13 від 21.04.2026 р..

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням виконаної адвокатом роботи та витраченого часу, принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та врахувуючи те, що позов задоволено, а відповідач не звернувся з клопотанням про зменшення витрат на правову допомогу, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 25 000,00 грн..

З огляду на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі, суд вважає за необхідне вирішити питання щодо заходів забезпечення позову, які були вжиті у даній цивільній справі.

Судом встановлено, що ухвалою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 30.07.2026 р. було частково задоволено заяву представника позивача та накладено арешт на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_2 ..

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Зважаючи на повне задоволення позову, з метою забезпечення реального виконання судового рішення у майбутньому та запобігання відчуженню майна боржника, суд доходить висновку, що вжиті ухвалою суду від 30.07.2026 р. заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно відповідачки підлягають збереженню і продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.

Оскільки позов підлягає задоволенню у повному обсязі з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції у розмірі 2 400,00 грн..

На підставі викладеного та керуючись ст. 1212 ЦК України, ст. 2, 12, 13, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 280 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дмитрух Дмитро Миколайович, до ОСОБА_2 про стягнення коштів за неотримане речове майно - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 300 000 (триста тисяч) грн 00 коп..

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) сплачений судовий збір в розмірі 2 400 (дві тисячі чотиритса) грн. 00 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) грн. 00 коп..

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 30.07.2026 року у вигляді накладення арешту на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), залишити без змін та продовжувати їх дію протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку протягом тридцяти днів з дня його підписання до Кропивницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 28.10.2026 року.

Суддя: О. С. Цесельська