Вирок від 26 жовтня 2026 р. у справі №396/873/25 — Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

Справа № 396/873/25

Провадження № 1-кп/396/69/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2026 року м. Новоукраїнка

Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участі секретарів судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні під час судового розгляду в залі суду м. Новоукраїнка Кіровоградської області кримінальне провадження № 62024150030000278 від 27.09.2024 року, відносно,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженеця м. Новоукраїнка Кіровоградської області, громадянина України, на дату ухвалення вироку не працюючого, який обіймав посаду поліцейського сектору реагування патрульної поліції Новоукраїнського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, утриманців не має, освіта вища, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_7 ,

потерпілої ОСОБА_8 ,

представника потерпілих - адвоката ОСОБА_9

ВСТАНОВИВ:

Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області № 499 о/с від 15.09.2003 ОСОБА_5 призначено на посаду начальника поліцейського сектору реагування патрульної поліції Новоукраїнського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області та присвоєно спеціальне звання «рядовий поліції». Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області №325 о/с від 31.05.2024 ОСОБА_5 присвоєно спеціальне звання «капрал поліції». Згідно з вимогами статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Відповідно до ст. ст. 2, 23, 59 Закону України «Про Національну поліцію», завданням поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги. Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Поліція відповідно до покладених на неї завдань: виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; доставляє у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення, та інші.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» до правоохоронних органів відносяться органи Національної поліції.

ОСОБА_5 26.09.2024 у темну пору доби керував технічно-справним автомобілем Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухався по автомобільній дорозі Т2401 «Городище-Шпола-Новоукраїнка-Бобринець-Устинівка» зі сторони с. Рівне Новоукраїнського району Кіровоградської області в напрямку м. Новоукраїнка Кіровоградської області.

Рухаючись в зазначеному напрямку, водій ОСОБА_5 проявив власну необережність та недбалість до забезпечення елементарних вимог безпеки дорожнього руху, чим грубо порушив вимоги 2.3 (б, д) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі ПДР, п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну.... і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху), позбавивши себе можливості вірно оцінювати дорожню обстановку та безпечно керувати транспортним засобом, щоб мати можливість постійно контролювати напрямок свого руху.

Під час руху близько о 21 годині 30 хвилин ОСОБА_5 , рухаючись на ділянці автомобільної дороги Т2401 «Городище-Шпола-Новоукраїнка-Бобринець-Устинівка» 139 км-1300 м у зазначеному напрямку на території Новоукраїнського району Кіровоградської області, нехтуючи елементарними вимогами щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, грубо порушуючи вимоги п.п. 12.1 та 12.6 (ґ) ПДР (п.12.1 Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, ... і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним; п. 12.6 Поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.51, дозволяється рух із швидкістю: Ґ) іншим транспортним засобам: на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1 - не більше 130 км/год., на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою - не більше 110 км/год., на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год.) не врахував дорожньої обстановки та не обрав безпечної швидкості для керованого ним автомобіля, при якій мав би змогу контролювати свій рух, внаслідок чого втратив керування та допустив виїзд свого автомобіля за межі проїзної частини дороги, ліворуч по напрямку руху, з подальшим контактуванням із земельним покриттям, перекиданням у кюветі та контактуванням з деревом.

Тобто, порушення вищезазначених вимог ПДР водієм ОСОБА_5 перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку із дорожньо- транспортною пригодою, що сталась та у результаті якої пасажири автомобіля отримали наступні тілесні ушкодження:

ОСОБА_8 - у вигляді поєднаної травми: закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку Пст.; множинних переломів лицьового скелету: уламкових стиснутих переломів задньо-латеральної і передньої стінок лівої верхне-щелепної пазухи з переходом на нижній край орбіти; лінійного перелому тіла і дуги лівої виличної кістки, перелому носової перетинки; закритої травми грудного, поперекового відділів хребта, компресійних стабільних уламкових переломів 10-грудного хребця (Th10 1ст) та першого поперекового хребця (Л1 1-Пст.); рваних ран лівої половини обличчя, кута нижньої щелепи справа, підборіддя, які згідно п.2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 №6 відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості, як такі, шо викликали тривалий розлад здоров`я строком понад 21 добу; тілесні ушкодження утворились від травматичного контакту з тупим (-ми) предметом (- ми); могли утворитись в момент та при обставинах зазначеної ДТП;

ОСОБА_7 - у вигляді закритого багатоуламкового перелому обох стегнових кісток зі зміщенням; перелому крила правої клубової кістки; перелому лівих поперечних відростків 9 та 10 грудних хребців (Th9, Th10) та правого поперечного відростка 4-поперкового хребця (Л4); ЗЧМТ: струсу головного мозку, гематоми м`яких тканин обличчя, забою лівої половини обличчя, перелому кісток носа та верхньощелепного синуса з незначним пролабуванням відламків, навколоорбітальних гематом обох очей, які згідно п.2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 №6 відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості, як такі, шо викликали тривалий розлад здоров`я строком понад 21 добу; тілесні ушкодження утворились від травматичного контакту з тупим (-ми) предметом (-ми); могли утворитись в момент та при обставинах зазначеної ДТП.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_5 свою винуу вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, визнав повністю, не заперечував фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, надав послідовні та змістовні пояснення, зокрема пояснив, що він 26.09.2024 року разом з своїм знайомим поїхали до місця проживання ОСОБА_10 . Його знайомий пішов до місця проживання ОСОБА_11 , вийшовши з будинку, в нихз собою була пляшка горілки, яка була заповнена на половину та потім вони поїхали до магазину "Копілка" де купили сік. В подальшому вони вирішили поїхати до с. Рівне, під час вказаної поїздки розпивали алкогольні напої. Приїхавши в с. Рівне вони не зустріли своїх друзів та вирішили повертатись в м. Новоукраїнка. Проїхавши поворот до с. Веселий Кут, він зменшив швидкість, щоб проїхати затяжний поворот, після цього він почав набирати швидкість та, проїхавши метрів 200 від повороту, автомобіль почало тягнути в праву сторону, він злякався та відразу повернув різко в ліву сторону, щоб не заїхати в посадку, після чого почув крики, втратив свідомість та опинився на задньому сидінні. Крім того вказав, що алкогльні напої він не вживав та весь час перебував з потерпілими до приїзду швидкої допомоги. Цивільний позов ОСОБА_7 в частині стягнення майнової шкоди в якості компенсації витрат на лікування в сумі 112878,84 грн., визнав повністю, в частині стягнення моральної шкоди в сумі 1000000 грн., визнав частково, вказавши, що вказаний розмір є занадто великим, а в частині цивільного позову, щодо стягнення з нього майнової шкоди, яка полягає в щомісячних виплатах внаслідок втрати працездатності просив відмовити. Щодо цивільного позову ОСОБА_8 , зазначив, що в частині стягнення моральної шкоди в сумі 1000000 грн., визнає частково, вказавши, що вказаний розмір є занадто великим, а у вимогах щодо стягнення з нього майнової шкоди, яка полягає в щомісячних виплатах внаслідок втрати працездатності просив відмовити.

Потерпіла ОСОБА_7 під час судового розгляду пояснила, що 26.09.2024 року вона домовилась з ОСОБА_12 зустрітись, оскільки давно не бачились та вони поїхали кататись з ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . Потім вони заїхали до магазину, де купили спиртні напої. В подальшому вони всі разом поїхали до с. Рівне, де пробули приблизно 15-20 хв. та вирішили повертатись до м. Новоукраїнка. Спочатку їхали нормально та потім ОСОБА_15 почав підвищувати швидкість та вона почала з ним сперечатись, оскільки боялась швидкості. Що сталося далі вона не пам"ятає. Крім того вказала, що ОСОБА_5 перебував за кермом автомобіля, алкогольні напої не вживав, а вони вживали алкогольні напої. Цивільний позов про стягнення з ОСОБА_5 майнової та моральної шкоди підтримала в повному обсязі, щодо міри покарання - не наполягає на покаранні у виді позбавлення волі, прохала позбавити обвинуваченого права керування транспортним засобом.

Потерпіла ОСОБА_8 під час судового розгляду пояснила, що 26.09.2024 року вона зустрілась з ОСОБА_16 , потім зателефонувала знайомому ОСОБА_17 , який, разом з ОСОБА_13 , приїхали до магазину "Мандарин" забрати їх. В подальшому вони поїхали до с. Рівне де вживали алкогольні напої, ОСОБА_18 не вживав алкоголь. Повертаючись до м. Новоукраїнка, автомобіль їхав по всій дорозі та їх ззаду підкидало. Щодо подальших подій нічого повідомити не може, оскільки не пам"ятає. Цивільний позов про стягнення з ОСОБА_5 майнової та моральної шкоди підтримала в повному обсязі, щодо міри покарання - не наполягає на покаранні у виді позбавлення волі, прохала позбавити обвинуваченого права керування транспортним засобом.

Зважаючи на повне визнання вини обвинуваченим, врахувавши думку учасників судового розгляду, якими запропоновано дослідити докази у справі відповідно до вимог ст.349 ч.3 КПК України, з`ясувавши думку обвинуваченого, який погодився дослідити докази в порядку запропонованому прокурором, після роз`яснення наслідків такого розгляду, судом обмежено дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого, потерпілих та оголошенням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого та обгрунтовують цивільний позов, оскільки покази останнього відповідають фактичним обставинам справи і ніким не оспорюються.

Приймаючи до уваги, що обвинувачений повністю визнав себе винним у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, зважаючи на дослідження судом доказів в порядку, передбаченому ст.349 ч.3 КПК України, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_5 в межах пред"явленого обвинувачення кваліфіковано вірно за ч. 1 ст. 286 КК України, так як обвинувачений вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, необхідне і достатнє для його виправлення і попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень, суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, обставини його вчинення, наслідки, які настали, дані, що характеризують особу обвинуваченого, стан здоров`я, умови життя, ставлення обвинуваченого до вчиненого ним діянь, а також пом`якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.

Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення - скоєно нетяжкий злочин.

Обставинами, що пом`якшують покарання передбачені ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та часткове відшкодування спричинених збитків.

Обставин, що обтяжують покарання передбачені ст. 67 КК України - судом не встановлені.

Дослідивши дані про особу обвинуваченого, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 за місцем роботи характеризувався позитивно, утриманців не має, на «Д» обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, раніше не судимий.

Зважаючи на вимоги ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч. 2 ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень.

З урахуванням обставин кримінального провадження і даних про особу обвинуваченого, суд приходить до переконання про необхідність призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання в межах санкції ч.1 ст.286 КК України у виді обмеження волі.

Відповідно до п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст.286 і ст.287 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Враховуючи конкретні обставини справи, те що обвинувачений ОСОБА_5 керував технічно справним транспортним засобом та мав можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди, наслідки скоєного злочину, суд вважає, що з урахуванням вимог ст. 65 КК України, для попередження вчинення обвинуваченим аналогічних злочинів, із посяганням на життя, здоров`я, безпеку людини, та для забезпечення виправлення обвинуваченого до ОСОБА_5 , необхідно застосувати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Приписами ч. 1 ст. 75 КК України передбачено, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Вирішуючи питання про можливість звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, суд враховує обставини справи, наслідки, які настали, тяжкість вчиненого обвинуваченим злочину, який вчинено із необережності, дані про особу ОСОБА_5 . Так, під час судового розгляду судом проаналізовано поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, його щире каяття, в судовому засіданні висловив жаль з приводу вчиненого, також зважаючи на соціальну адаптованість обвинуваченого, який характеризується виключно позитивно, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, дійшов висновку про звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку. На переконання суду, виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливе без реального його відбування, але в умовах здійснення контролю за поведінкою обвинуваченого протягом іспитового строку з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

В кримінальному провадженні потерпілою ОСОБА_7 до ОСОБА_5 , заявлено цивільний позов про стягнення:

- майнової шкоди, яка полягає в щомісячних виплатах внаслідок втрати працездатності, починаючи з дати ДТП;

- майнової шкоди в якості компенсації витрат на лікування в сумі 112878,84 грн.;

- моральну шкоду на загальну суму 1000000 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_7 посилається на те, що 27.09.2024 року до ЄРДР за № 62024150030000278 внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 286 КК України, де вона має статус потерпілої та, в результаті неправомірних дій ОСОБА_5 , вона отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження. Моральну шкоду, яку просила стягнути в розмірі 1000000,00 грн., обґрунтувала тим, що внаслідок протиправної поведінки відповідача порушений звичний уклад її життя, вона знервована, вимушена боротися за своє право, моральна шкода також полягає у порушенні її права на нормальну життєдіяльність, якої вона позбавлена внаслідок отриманих травм та їх наслідків, тривалий час переносила і переносе страшний біль, перебуває на довгому лікуванні, обстеженнях, операціях, які в повній мірі, звісно, не відновили її стан до аварії. Наразі у неї залишаються постійні больові синдроми у спині, вона не можу нормально рухатись, тривалий час перебувати у певних положеннях, у неї залишились великі шрами на обличчі та тілі, які вона має косметично лікувати та приховувати на постійній основі протягом всього життя. Крім того внаслідок отриманих травм та після проведеного оперативного і іншого лікування їй було встановлено II групу інвалідності за основним та супутніми діагнозами.

Таким чином, вважає, що відшкодування моральної шкоди в розмірі 1000000,00 грн. є розумним та справедливим, та відповідає тому обсягу страждань та інших негативних наслідків, які вона отримала в результаті ДТП.

В обґрунтування матеріальної шкоди послалась на те, що в ході її лікування ОСОБА_5 не відшкодовано їй останній курс лікування, який ще продовжується, але вона вже понесла витрати на суму 112878,84 грн., що підтверджується доданими до позову документами.

Крім того, через отримані травми, вона тривалий час не зможе повноцінно працювати.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_7 , захисник ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_19 вважав позов необґрунтованим та просив відмовити в повному обсязі, а також зазначив, що ОСОБА_7 у своїх позовних вимогах просить стягнути з ОСОБА_5 майнову шкоду у вигляді щомісячних виплат, які, за її твердженням, є наслідком часткової втрати працездатності внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Водночас до матеріалів справи не долучено належних та допустимих медичних документів, виданих уповноваженим медичним закладом, які б підтверджували: факт встановлення стійкої втрати працездатності (зазначенням відсотків втрати); зв`язок такої втрати з конкретною ДТП. Також, не подано документів, що підтверджують факт втрати доходу або неможливість повернутись до попередньої професійної діяльності. За відсутності належних доказів вимоги про щомісячні виплати не є доведеними та ґрунтуються виключно на припущеннях.

Крім того, враховуючи обставини справи, поведінку ОСОБА_5 до ОСОБА_7 , після та під час дорожньо-транспортної пригоди, необережний характер вчиненого правопорушення, ступінь вини та тяжкість отриманих тілесних ушкоджень, заявлен сума моральної шкоди у розмірі 1000000 грн., є явно завищеною необгрунтованою та такою, що не відповідає критеріям справедливості, розумності та судовій практиці у подібних справах.

Також, у своїх позовних вимогах ОСОБА_7 зазначає, що ОСОБА_5 має сплатити їй майнову шкоду в якості компенсації витрат на лікування в сумі 112878,84 (сто дванадцять тисяч вісімсот сімдесят вісім) грн. 84 коп. У додатках ОСОБА_7 долучилає копії виписок та чеків на підтвердження витрат на лікування - на 13 аркушах.

За результатами вивчення документів щодо понесення позивачами витрат на лікування ОСОБА_7 , встановлено, що обґрунтований розмір понесених витрат на лікування складає 75 156 грн. 85 коп. В той же час, витрати на суму 30952 грн. 50 коп. є такими, що не підлягають відшкодуванню, оскільки не є витратами саме на лікування (тобто, не є ліками, медичними засобами) підтвердженими документально закладом охорони здоров`я, здійснені на придбання медичних препаратів, які не використовуються при лікуванні травм, отриманих внаслідок ДТП, відсутні підтвердження здійснення оплати, нечитабельні копії. Крім того, враховуючи, що ОСОБА_5 сплатив позивачці загальну суму - 241 153.02 ( двісті сорок одну тисячу сто п ятдесят три) грн. 02 коп., з яких 76 000 (сімдесять шість тисяч) грн., складає виплата матеріальної допомоги та 165 153 грн. 02 коп. ( сто шістдесят п ять тисяч сто п ятдесят три) грн. 02 коп., складає виплата моральної шкоди, у задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 1, 5 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Так, згідно з ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягає доказуванню, зокрема, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Вирішуючи по суті цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 , пред`явлений до обвинуваченого ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди, пов`язаної із лікуванням на суму 112878,84 грн., суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками являються втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розмір витрат на ліки, лікування, протезування (крім протезів із дорогоцінних металів), предмети догляду за потерпілим визначається на підставі виданих лікарями рецептів, довідок або рахунків про їх вартість.

Відповідно до ч. 2 ст. 1202 ЦК України стягнення додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, може бути здійснене наперед у межах строків, встановлених на основі висновку відповідної лікарської експертизи, а також у разі необхідності попередньої оплати послуг і майна (придбання путівки, оплата проїзду, оплата спеціальних транспортних засобів тощо).

Суд враховує, що внаслідок вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 інкримінованого злочину потерпілій ОСОБА_7 спричинена матеріальна шкода, яка полягає у витратах потерпілого на лікування.

Так, потерпіла ОСОБА_7 просить стягнути витрати на лікування у розмірі 112878,84 грн. Дослідивши надані потерпілою документи, суд дійшов висновку, що дані витрати підтверджені належним чином, пов`язані із лікуванням потерпілої внаслідок неправомірних дій обвинуваченого.

Щодо позовних вимог в частині відшкодування втраченого доходу, суд зазначає наступне.

За положеннями ч.ч.1,2 ст.1195 ЦК України, особа, яка завдала шкоди каліцтвом або им ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності.

У разі ушкодження здоров`я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Аналіз зазначеної норми дає підстави дійти висновку, що для виникнення у потерпілого права на відшкодування втраченого заробітку (доходу) обов`язковою умовою є факт втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності.

За своїм характером втрата працездатності може бути стійкою або тимчасовою.

Частиною першою статті 1197 ЦК України, зокрема, встановлено, що розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.

Таким чином, для обрахунку суми відшкодування необхідно встановити ступінь втрати потерпілим загальної працездатності. (Постанова ВП ВС від 05.10.2025 року у справі №906/1318/19.

Разом з тим, згідно до Висновку судово-медичної експертизи №161 від 08.03.2025 року, тілесні ушкодження потерпілої відносяться до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Втрату працездатності ОСОБА_7 вказаним висновком не встановлено.

Потерпілою суду не було надано доказів, які б підтвердили факт втрати нею працездатності та її ступінь, а отже не було доведено заявлену позовну вимогу у цій частині, що є підставою для відмови у її задоволені.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Зокрема, моральна шкода, відповідно до ст. 1167 ЦК України, заподіяна фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її заподіяла, при наявності вини вказаної особи.

Як убачається зі справи, розглядаючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 в частині відшкодування моральної шкоди, суд погоджується із доводами потерпілої, що їй були спричинені моральні та душевні страждання, а тому моральна шкода підлягає відшкодуванню обвинуваченим, враховуючи вимоги розумності, виваженості, співмірності (пропорційності) та справедливості, встановлені судом обставини, глибину та тривалість моральних страждань, які потерпіла зазнала внаслідок отриманих тілесних ушкоджень.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 23 ЦК України кожна особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода підлягає відшкодуванню незалежно від майнової шкоди та розміру її відшкодування. Розмір відшкодування моральної шкоди позивачу визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, пов`язаних з противоправною поведінкою та страждань у зв`язку із пошкодженням майна, ступеня вини відповідача, який завдав шкоду.

Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.01.1995 р. під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п. 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує вимоги розумності, виваженості, співмірності (пропорційності) та справедливості, встановлені судом обставини, глибину та тривалість моральних страждань, які позивачі зазнали внаслідок смерті свого рідного, характер та тривалість їх немайнових втрат, які зруйнувала нормальні життєві зв`язки, часу та зусиль, необхідних для відновлення душевного спокою та попереднього життєвого стану, зважаючи на невідворотність завданої шкоди.

Розмір відшкодування моральної шкоди тісно пов`язаний з обставинами справи, з самою особою, оскільки різні протиправні дії призводять до неоднакових наслідків емоційно - психологічного характеру для різних потерпілих залежно від їхніх фізичних та психологічних особливостей тощо.

Обставинами, які підтверджують негативний емоційний стан потерпілого, можуть бути: неможливість продовжувати активне суспільне життя, втрата певних навичок та здібностей, вимушена зміна чи обмеження у виборі професії, втрата роботи, погіршення відносин з оточуючими людьми тощо.

Крім того, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам по собі факт порушення права (справа «Науменко проти України»).

Вирішуючи позовні вимоги потерпілої ОСОБА_7 в частині відшкодування моральної шкоди, суд приходить до висновку про те, що неправомірними діями ОСОБА_5 дійсно була завдана ОСОБА_7 моральна шкода, яка полягала в перенесенні останньою негативних переживань, тривоги, страждань, порушенні нормальних життєвих зав`язків через неможливість продовження активного життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми. Після отримання тілесних ушкоджень вона перебуває на лікуванні, пережила та переживає емоційний стрес як через фізичні, так і психологічні страждання через отримане ушкодження здоров`я, неможливість вести активне життя.

Суд не піддає сумніву той факт, що потерпілій ОСОБА_7 внаслідок незаконних дій обвинуваченого ОСОБА_5 була завдана моральна шкода, разом з тим констатує, що жодних належних та допустимих доказів, щоб обґрунтовували її заявлений розмір 1 000 000 грн. суду не надано.

Тобто, визначаючи розмір морального відшкодування, суд приймає до уваги фактичні обставини справи, враховує характер, тривалість і глибину душевних страждань потерпілої, пов`язаних з ушкодженням здоров`я, ступінь вини обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, виходячи з вимог розумності, справедливості та зазначених обставин, вважає, що позовні вимоги в частині про стягнення моральної шкоди підлягають до часткового задоволення, а саме в розмірі 100000 гривень. Такий розмір у сучасних реаліях, не буде надмірним для обвинуваченого, відповідатиме його поведінці, та кореспондуватиме глибині та силі страждань, які мала та має потерпіла. А відтак, позов в цій частині підлягає до часткового задоволення.

В кримінальному провадженні потерпілою ОСОБА_8 до ОСОБА_5 , заявлено цивільний позов про стягнення:

- майнової шкоди, яка полягає в щомісячних виплатах внаслідок втрати працездатності, починаючи з дати ДТП;

- моральну шкоду на загальну суму 1000000 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що 27.09.2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024150030000278 внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 286 КК України, де ОСОБА_8 має статус потерпілого та в результаті дій ОСОБА_5 , ОСОБА_8 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Моральну шкоду, яку просила стягнути в розмірі 1000000,00 грн., обґрунтувала тим, що внаслідок протиправної поведінки відповідача порушений звичний уклад її життя, вона знервована, вимушена боротися за своє право, моральна шкода також полягає у порушенні її права на нормальну життєдіяльність, якої вона позбавлена внаслідок отриманих травм та їх наслідків, тривалий час переносила і переносе страшний біль, перебуває на довгому лікуванні, обстеженнях, операціях, які в повній мірі, звісно, не відновили її стан до аварії. Наразі у неї залишаються постійні больові синдроми у спині, вона не можу нормально рухатись, тривалий час перебувати у певних положеннях, у неї залишились великі шрами на обличчі та тілі, які вона має косметично лікувати та приховувати на постійній основі протягом всього життя. Крім того внаслідок отриманих травм та після проведеного оперативного і іншого лікування їй було встановлено II групу інвалідності за основним та супутніми діагнозами.

Таким чином, вважає, що відшкодування моральної шкоди в розмірі 1000000,00 грн. є розумним та справедливим, та відповідає тому обсягу страждань та інших негативних наслідків, які вона отримала в результаті ДТП.

Крім того, через отримані травми вона тривалий час не зможе повноцінно працювати.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_8 , захисник ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_19 вважав позов необґрунтованим та просив відмовити в повному обсязі, а також зазначив, що ОСОБА_8 у своїх позовних вимогах просить стягнути з ОСОБА_5 майнову шкоду у вигляді щомісячних виплат, які, за її твердженням, є наслідком часткової втрати працездатності внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Водночас до матеріалів справи не долучено належних та допустимих медичних документів, виданих уповноваженим медичним закладом, які б підтверджували: факт встановлення стійкої втрати працездатності (зазначенням відсотків втрати); зв`язок такої втрати з конкретною ДТП. Також, не подано документів, що підтверджують факт втрати доходу або неможливість повернутись до попередньої професійної діяльності. За відсутності належних доказів вимоги про щомісячні виплати не є доведеними та ґрунтуються виключно на припущеннях.

Крім того, враховуючи обставини справи, поведінку ОСОБА_5 до ОСОБА_8 після та під час дорожньо-транспортної пригоди, необережний характер вчиненого правопорушення, ступінь вини та тяжкість отриманих тілесних ушкоджень, заявлен сума моральної шкоди у розмірі 1000000 грн., є явно завищеною, необгрунтованою та такою, що не відповідає критеріям справедливості, розумності та судовій практиці у подібних справах.

Крім того, враховуючи, що ОСОБА_5 сплатив позивачу в добровільному порядку 200325,13 грн., що складає виплату моральної та матеріальної шкоди, у задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі.

Щодо позовних вимог в частині відшкодування втраченого доходу, суд зазначає наступне.

За положеннями ч.ч.1,2 ст.1195 ЦК України, особа, яка завдала шкоди каліцтвом або им ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності.

У разі ушкодження здоров`я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Аналіз зазначеної норми дає підстави дійти висновку, що для виникнення у потерпілого права на відшкодування втраченого заробітку (доходу) обов`язковою умовою є факт втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності.

За своїм характером втрата працездатності може бути стійкою або тимчасовою.

Частиною першою статті 1197 ЦК України, зокрема, встановлено, що розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.

Таким чином, для обрахунку суми відшкодування необхідно встановити ступінь втрати потерпілим загальної працездатності. (Постанова ВП ВС від 05.10.2025 року у справі №906/1318/19.

Разом з тим, згідно до Висновку судово-медичної експертизи від 08.03.2025 року, тілесні ушкодження потерпілої відносяться до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Втрату працездатності ОСОБА_8 , вказаним висновком не встановлено.

Потерпілою суду не було надано доказів, які б підтвердили факт втрати нею працездатності та її ступінь, а отже не було доведено заявлену позовну вимогу у цій частині, що є підставою для відмови у її задоволені.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Зокрема, моральна шкода, відповідно до ст. 1167 ЦК України, заподіяна фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її заподіяла, при наявності вини вказаної особи.

Як убачається зі справи, розглядаючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 в частині відшкодування моральної шкоди, суд погоджується із доводами потерпілої, що їй були спричинені моральні та душевні страждання, а тому моральна шкода підлягає відшкодуванню обвинуваченим, враховуючи вимоги розумності, виваженості, співмірності (пропорційності) та справедливості, встановлені судом обставини, глибину та тривалість моральних страждань, які потерпіла зазнала внаслідок отриманих тілесних ушкоджень.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 23 ЦК України кожна особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода підлягає відшкодуванню незалежно від майнової шкоди та розміру її відшкодування. Розмір відшкодування моральної шкоди позивачу визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, пов`язаних з противоправною поведінкою та страждань у зв`язку із пошкодженням майна, ступеня вини відповідача, який завдав шкоду.

Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.01.1995 р. під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п. 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує вимоги розумності, виваженості, співмірності (пропорційності) та справедливості, встановлені судом обставини, глибину та тривалість моральних страждань, які позивачі зазнали внаслідок смерті свого рідного, характер та тривалість їх немайнових втрат, які зруйнувала нормальні життєві зв`язки, часу та зусиль, необхідних для відновлення душевного спокою та попереднього життєвого стану, зважаючи на невідворотність завданої шкоди.

Розмір відшкодування моральної шкоди тісно пов`язаний з обставинами справи, з самою особою, оскільки різні протиправні дії призводять до неоднакових наслідків емоційно - психологічного характеру для різних потерпілих залежно від їхніх фізичних та психологічних особливостей тощо.

Обставинами, які підтверджують негативний емоційний стан потерпілого, можуть бути: неможливість продовжувати активне суспільне життя, втрата певних навичок та здібностей, вимушена зміна чи обмеження у виборі професії, втрата роботи, погіршення відносин з оточуючими людьми тощо.

Крім того, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам по собі факт порушення права (справа «Науменко проти України»).

Вирішуючи позовні вимоги потерпілої ОСОБА_8 в частині відшкодування моральної шкоди, суд приходить до висновку про те, що неправомірними діями ОСОБА_5 дійсно була завдана ОСОБА_8 моральна шкода, яка полягала в перенесенні останньою негативних переживань, тривоги, страждань, порушенні нормальних життєвих зав`язків через неможливість продовження активного життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми. Після отримання тілесних ушкоджень вона перебуває на лікуванні, пережила та переживає емоційний стрес як через фізичні, так і психологічні страждання через отримане ушкодження здоров`я, неможливість вести активне життя.

Суд не піддає сумніву той факт, що потерпілій ОСОБА_8 внаслідок незаконних дій обвинуваченого ОСОБА_5 була завдана моральна шкода, разом з тим констатує, що жодних належних та допустимих доказів, щоб обґрунтовували її заявлений розмір 1 000 000 грн. суду не надано.

Таким чином, визначаючи розмір морального відшкодування ОСОБА_8 , суд приймає до уваги фактичні обставини справи, враховує характер, тривалість і глибину душевних страждань потерпілої, пов`язаних з ушкодженням здоров`я, ступінь вини обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, виходячи з вимог розумності, справедливості та зазначених обставин, вважає, що позовні вимоги в частині про стягнення моральної шкоди підлягають до часткового задоволення, а саме в розмірі 100000 гривень. Такий розмір у сучасних реаліях, не буде надмірним для обвинуваченого, відповідатиме його поведінці, та кореспондуватиме глибині та силі страждань, які мала та має потерпіла. А відтак, позов в цій частині підлягає до часткового задоволення.

Долю речових доказів по справі слід вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Процесуальні витрати по справі за проведення експертиз в розмірі 11351 грн. 64 коп. (одинадцять тися триста п"ятдесят одна грн. 64 коп.), підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави.

Також є підстави продовжити обвинуваченому запобіжний захід у виді особистого зобов"язання до набрання вироком законної сили.

Керуючись ст.ст.373-374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання за ч. 1 ст. 286 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_5 від відбуття основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Покласти на ОСОБА_5 обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Запобіжний захід обраний ОСОБА_5 у вигляді особистого зобов`язання до вступу вироку в законну силу залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням судових експертиз в сумі 11351 (одинадцять тися триста п"ятдесят одна) грн. 64 коп.

Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_5 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 майнову шкоду в якості компенсації витрат на лікування в сумі 112878,84 грн. та моральну шкоду в розмірі 100000 (сто тисяч) гривень.

В іншій частині цивільного позову відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_5 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 , моральну шкоду в розмірі 100000 (сто тисяч) гривень.

В іншій частині цивільного позову відмовити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 28.10.2024 року на виявлений та вилучений 27.09.2024 в ході огляду місця дорожньо- транспортної пригоди в рамках кримінального провадження № 62024150030000278 від 27.09.2024 за ч. 1 ст. 286 КК України, транспортний засіб марки «Volkswagen» моделі «Golf», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », Ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_5 , синього кольору, 1994 року випуску, який на праві власності належить ОСОБА_20 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом накладення заборони особам, які не виконують функції сторони обвинувачення у кримінальному провадженні №62024150030000278 від 27.09.2024, на відчуження, користування та розпорядження вказаним майном.

Речові докази, після вступу вироку в законну силу:

- транспортний засіб марки «Volkswagen» моделі «Golf», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », який зберігається на спеціальному майданчику для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів центру забезпечення Головного Управління Національної поліції в Кіровоградській області - повернути за належностю.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: ОСОБА_1