Суд: Добровеличківський районний суд Кіровоградської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 25 жовтня 2026 р.
Справа: №387/879/26
Суддя: Майстер І. П.
Справа № 387/879/26
Номер провадження по справі 3/387/260/26
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 жовтня 2026 року селище Добровеличківка
Суддя Добровеличківського районного суду Кіровоградської області Майстер І. П.
секретаря судового засідання Полюхович Т.А.
захисника Ведющенка В.В.
розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з ВП № 2 (с-ще Добровеличківка) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, не працює, ідентифікаційний номер в матеріалах відсутній,-
за ч. 1 ст. 130 КпАП України, -
У С Т А Н О В И В :
20 травня 2026 року о 23 годині 28 хвилин ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_1 , у м. Помічній по вул. Перемоги, 60, маючи явні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нечітку мову та почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу «Drager», а також у закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України.
ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Захисник Ведющенко В.В. подав до суду клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КпАП України у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. На обґрунтування клопотання захисник зазначив, що зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 була безпідставною, оскільки, на його думку, передбачені законом підстави для її здійснення були відсутні. Так як комендантська година була з 01 години, а не 23 години. Крім того, захисник наголосив на необхідності проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння з дотриманням спеціального порядку, передбаченого статтею 266-1 КпАП України, а не за процедурою передбаченою 266 КпАП України. Стверджував, що не має значення, яким саме транспортним засобом керував ОСОБА_1 , оскільки визначальним, на його думку, є статус останнього як військовослужбовця. Водночас зазначив, що автомобіль є службовим, має іноземну реєстрацію («євробляхи») та використовується в зоні бойових дій. Від допиту інших свідків захисник відмовився.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 який є працівником поліції, надав показання, що причиною зупинки транспортного засобу під керуванням
ОСОБА_1 стало порушення ним комендантської години. Після зупинки було встановлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем. За словами свідка, відповідну інформацію було отримано за допомогою системи «Оберіг».
Свідок також пояснив, що не мав можливості забезпечити проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння в порядку, передбаченому статтею 266-1 КпАП України, оскільки, за його словами, військова служба правопорядку не взаємодіє з органами поліції, а її підрозділи розташовані в м. Кропивницькому або м. Голованівську. Водночас, як зазначив свідок, матеріали про адміністративне правопорушення необхідно було оформити протягом двох годин, у зв`язку з чим було прийнято рішення про оформлення матеріалів відповідно до статті 266 КпАП України.
Крім того, свідок ОСОБА_2 пояснив, що неодноразово пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, однак не зміг пригадати, чи останній зберігав мовчання у відповідь на такі пропозиції, чи безпосередньо відмовився від проходження огляду. За результатами оформлення відповідних матеріалів ОСОБА_1 було інкриміновано вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КпАП України.
Згідно з частиною другою статті 7 КпАП України провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до статей 245, 251, 252 та 280 КпАП України суд під час розгляду справи зобов`язаний всебічно, повно й об`єктивно з`ясувати обставини її вчинення, установити наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та оцінити всі докази в їх сукупності. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, відповідно до статті 255 КпАП України.
Частиною першою статті 130 КпАП України передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, для встановлення складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КпАП України у формі відмови від проходження огляду, необхідно встановити факт керування транспортним засобом, наявність законних підстав для проведення огляду, належне пред`явлення водієві вимоги про його проходження та відмову від проходження огляду відповідно до встановленого законом порядку.
Судом установлено, що 20 травня 2026 року о 23 годині 28 хвилин ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_1 , у м. Помічній по вул. Перемоги, 60. Під час спілкування з ним працівники поліції виявили ознаки можливого алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, нечітку мову та почервоніння обличчя.
На підтвердження обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 671259 від 21 травня 2026 року, до матеріалів справи долучено копію постанови серії ЕНА № 7230566 від 21 травня 2026 року про накладення адміністративного стягнення за частиною п`ятою статті 121 КпАП України, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням спеціальних технічних засобів, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 21 травня 2026 року, довідку начальника ВП № 2 (селище Добровеличківка) Новоукраїнського РВП ГУНП у Кіровоградській області № 68712-2026 від 28 травня 2026 року, рапорт від 25 травня 2026 року та відеозаписи, долучені на DVD-диску.
Зазначені докази суд оцінює з урахуванням їх належності, допустимості та достовірності, а в сукупності — достатності для встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Щодо доводів захисника про незаконність зупинки транспортного засобу, суд зазначає.
Захисник Ведющенко В.В. у клопотанні про закриття провадження стверджував, що зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 була безпідставною, оскільки на момент події комендантська година, за твердженням захисника, ще не розпочалася.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснив, що причиною зупинки транспортного засобу стало порушення комендантської години.
Оцінюючи ці доводи, суд виходить із положень статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», яка визначає підстави зупинки транспортних засобів, а також пункту 5 частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», яким передбачено можливість установлення комендантської години та відповідних обмежень свободи пересування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1455 затверджено Порядок встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан. Зазначений Порядок передбачає повноваження уповноважених осіб щодо перевірки документів та транспортних засобів під час дії відповідних обмежень.
Як убачається з відомостей про режим комендантської години на території Кіровоградської області, до зміни цього режиму у вересні 2026 року комендантська година тривала з 23:00 до 05:00. Отже, на момент події 20 травня 2026 року, яка мала місце о 23 годині 28 хвилин, комендантська година вже тривала.
Таким чином, доводи захисника про те, що на момент зупинки транспортного засобу комендантська година ще не розпочалася, не узгоджуються з установленим на той час режимом обмежень.
Водночас суд ураховує, що сама по собі дія комендантської години не звільняє працівників поліції від обов`язку діяти в межах наданих законом повноважень. У цій справі причиною зупинки, за показаннями свідка ОСОБА_2 та поясненнями поліцейського, зафіксованими на відеозаписі, було названо порушення комендантської години.
Копія постанови серії ЕНА № 7230566 від 21 травня 2026 року за частиною п`ятою статті 121 КпАП України також підлягає оцінці в сукупності з іншими матеріалами, проте сама по собі не замінює перевірки фактичних підстав зупинки.
За встановлених обставин суд не вбачає підстав для висновку про те, що посилання захисника на час початку комендантської години спростовує законність дій поліцейського.
Щодо доводів захисника про необхідність проведення огляду відповідно до статті 266-1 КпАП України, суд зазначає.
Захисник Ведющенко В.В. стверджував, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння мав проводитися в порядку, передбаченому статтею 266-1 КпАП України, із залученням уповноваженої посадової особи Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем. При цьому захисник зазначав, що транспортний засіб є службовим та використовується в зоні бойових дій.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснив, що після зупинки транспортного засобу за допомогою системи «Оберіг» було встановлено статус ОСОБА_1 як військовослужбовця. Разом із тим свідок не повідомив обставин, які б свідчили про виконання ОСОБА_1 обов`язків військової служби безпосередньо на момент керування транспортним засобом.
Матеріали справи також не містять належних доказів того, що на момент події ОСОБА_1 виконував обов`язки військової служби або перебував на території військової частини. Самі по собі доводи захисника про службове призначення автомобіля та його використання в зоні бойових дій не підтверджують виконання ОСОБА_1 відповідних службових завдань у конкретний час та в конкретному місці.
Відповідно до статті 15 КпАП України військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, за загальним правилом несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Стаття 266 КпАП України визначає порядок відсторонення від керування транспортним засобом та проведення огляду водія, щодо якого є підстави вважати, що він перебуває у стані сп`яніння. Натомість стаття 266-1 КпАП України регулює спеціальний порядок огляду військовослужбовців та інших зазначених у цій статті осіб у визначених законом випадках.
У постанові Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25 лютого 2025 року у справі № 235/5208/24 суд дійшов висновку, що огляд військовослужбовця, який на момент події керував транспортним засобом і щодо якого не було встановлено виконання обов`язків військової служби, проводиться в загальному порядку, передбаченому статтею 266 КпАП України. Аналогічний підхід застосовано в постанові від 4 серпня 2025 року у справі № 642/4524/24.
З огляду на наведене суд вважає, що під час вирішення питання про порядок огляду ОСОБА_1 визначальним є те, що йому інкримінується адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху саме як водієві транспортного засобу. Доказів виконання ним обов`язків військової служби на момент події матеріали справи не містять.
За такого підходу суд доходить висновку про застосування до спірних правовідносин загального порядку огляду водія, передбаченого статтею 266 КпАП України. Відтак відсутність представника Військової служби правопорядку під час спілкування поліцейських із ОСОБА_1 сама по собі не свідчить про порушення процедури огляду, якщо такий висновок відповідає фактичним обставинам справи та обраному судом тлумаченню закону.
Водночас суд бере до уваги, що в постанові Івано-Франківського апеляційного суду від 24 січня 2025 року у справі № 351/1403/24 викладено інший правовий підхід до застосування статті 266-1 КпАП України. Відповідно до нього спеціальний порядок огляду військовослужбовців застосовується і щодо тих, хто керує транспортними засобами, а результати огляду, проведеного без дотримання такого порядку, є недопустимими доказам
Водночас у постанові Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 12 травня 2025 року у справі № 387/210/25 суд дійшов висновку про застосування статті 266 КпАП України до військовослужбовця, який керував транспортним засобом.
Подібний підхід відображено і в судовій практиці 2026 року, де наголошується на необхідності встановлення конкретних обставин, які зумовлюють застосування спеціальної процедури статті 266-1 КпАП України, а не лише формального факту належності особи до військовослужбовців.
Суд вважає, що питання про застосування статті 266-1 КпАП України необхідно вирішувати з урахуванням змісту цієї норми та конкретних обставин, за яких виникла необхідність проведення огляду.
У цій справі ОСОБА_1 інкримінується адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, пов`язане з відмовою від проходження огляду під час керування транспортним засобом. Захисник посилається на службове призначення автомобіля та його використання в зоні бойових дій, однак ці обставини самі по собі не встановлюють, що в момент зупинки ОСОБА_1 фактично виконував конкретні обов`язки військової служби.
За такого тлумачення суд вважає, що до огляду ОСОБА_1 як водія транспортного засобу підлягали застосуванню положення статті 266 КпАП України.
При цьому суд не визнає організаційні труднощі, про які повідомив свідок, самостійною підставою для відступу від установленої законом процедури. Вирішальним є висновок суду щодо того, яка саме процедура підлягала застосуванню відповідно до закону.
Щодо доводів захисника про реалізацію права, передбаченого статтею 63 Конституції України, та факту відмови від проходження огляду.
Захисник Ведющенко В.В. стверджував, що мовчання ОСОБА_1 у відповідь на пропозиції працівників поліції пройти огляд було реалізацією права, передбаченого статтею 63 Конституції України, а тому не може розцінюватися як відмова від проходження огляду.
Відповідно до статті 63 Конституції України особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім`ї чи близьких родичів.
Зазначена конституційна гарантія забезпечує право особи не надавати показань або пояснень щодо себе. Водночас вона не скасовує встановленого пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України обов`язку водія на вимогу поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння у визначеному законом порядку.
Разом із тим суд ураховує, що сама по собі відсутність відповіді не може автоматично прирівнюватися до відмови від проходження огляду. Під час оцінки такої поведінки необхідно з`ясувати зміст вимоги поліцейського, обсяг роз`яснень, наданих водієві, кількість повторних пропозицій пройти огляд та реакцію особи в конкретній ситуації.
Як установлено судом за результатами безпосереднього дослідження відеозаписів із нагрудних відеореєстраторів працівників поліції, ОСОБА_1 було належним чином запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Поліцейський роз`яснив процедуру проведення огляду та запропонував пройти його на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу «Drager», а також у закладі охорони здоров`я.
На відеозаписах зафіксовано, що поліцейський неодноразово звертався до ОСОБА_1 з відповідними пропозиціями та очікував на його відповідь. Водночас ОСОБА_1 не висловив згоди на проходження огляду за допомогою спеціального технічного засобу, не повідомив про бажання пройти огляд у закладі охорони здоров`я та не надав чіткої відповіді щодо наміру пройти будь-який із запропонованих видів огляду.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснив, що неодноразово пропонував ОСОБА_1 пройти огляд, однак не зміг пригадати, чи останній безпосередньо відмовився від його проходження, чи лише мовчав у відповідь на пропозиції.
Суд оцінює ці показання у сукупності з відеозаписами, які безпосередньо відображають перебіг спілкування між поліцейським і водієм. Те, що свідок не зміг пригадати окремі деталі події, саме по собі не спростовує відомостей, безпосередньо зафіксованих на відеозаписах.
Суд ураховує, що ОСОБА_1 не просто не надав пояснень щодо можливого вживання алкоголю, а після неодноразових пропозицій пройти огляд, роз`яснення порядку його проведення та повідомлення про можливість проходження огляду в закладі охорони здоров`я не висловив згоди на проходження жодного із запропонованих видів огляду.
За таких обставин суд оцінює поведінку ОСОБА_1 не ізольовано як мовчання, а в контексті всієї зафіксованої події, з урахуванням змісту та повторності вимог поліцейського, а також відсутності будь-якого волевиявлення щодо проходження огляду.
На думку суду, за встановлених у цій справі обставин така поведінка свідчить про фактичну відмову від проходження огляду, оскільки водій, маючи можливість пройти огляд у запропонований законом спосіб, не вчинив дій, необхідних для його проведення, та своєю поведінкою фактично унеможливив його здійснення.
Доводи захисника щодо статті 63 Конституції України не спростовують зазначеного висновку, оскільки право не надавати пояснень щодо себе не є тотожним праву не виконувати законну вимогу про проходження огляду на стан сп`яніння. Водночас висновок суду ґрунтується не на самому факті мовчання, а на сукупності встановлених обставин, за яких поведінка ОСОБА_1 була сприйнята поліцейським як відмова від проходження огляду.
Отже, суд доходить висновку, що в цій справі факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду підтверджується безпосередньо дослідженими відеозаписами в сукупності з іншими матеріалами справи.
Отже враховуючи вищевикладене, судом досліджено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 671259 від 21 травня 2026 року, копію постанови серії ЕНА № 7230566 від 21 травня 2026 року за частиною п`ятою статті 121 КпАП України, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням спеціальних технічних засобів, направлення на огляд від 21 травня 2026 року, довідку начальника ВП № 2 від 28 травня 2026 року, рапорт від 25 травня 2026 року та відеозаписи з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції.
Оцінюючи наведені докази в їх сукупності, суд виходить із того, що протокол про адміністративне правопорушення є одним із джерел доказів, однак викладені в ньому відомості підлягають перевірці та не мають наперед установленої сили. У цій справі обставини, викладені в протоколі, перевірено за допомогою відеозаписів та показань свідка ОСОБА_2 .
Досліджені судом матеріали підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, наявність у нього ознак можливого алкогольного сп`яніння, належне пред`явлення вимоги пройти огляд та його фактичну відмову від проходження огляду у встановленому законом порядку.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КпАП України, у формі відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а підстав для закриття провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КпАП України суд не вбачає.
При обранні адміністративного стягнення суд керується статтею 33 КпАП України, ураховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника та ступінь його вини. Обставин, що пом`якшують або обтяжують адміністративну відповідальність, судом не встановлено.
З урахуванням наведеного суд вважає необхідним застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції частини першої статті 130 КпАП України.
Відповідно до статті 40-1 КпАП України у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено таке стягнення, стягується судовий збір у розмірі, установленому законом.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 40-1, 130, 252, 280, 283, 284 КпАП України
П О С Т А Н О В И В :
Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України та застосувати відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч ) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік (отримувач коштів: ГУК у Кіров.обл./Кіров. обл./21081300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37918230, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA658999980313000149000011001, код класифікації доходів бюджету 21081300).
Стягнути з ОСОБА_1 , 08.07.1977 судовий збір на користь держави в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок за розгляд справи про адміністративне правопорушення: (отримувач коштів: ГУК у місті Києві/місто Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).
Роз`яснити ОСОБА_1 , що у відповідності до ст.ст. 307, 308 КпАП України, штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня отримання копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу у вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається в порядку примусового виконання та з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Строк пред`явлення постанови до виконання до 26.01.2027.
Постанова суду може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.
Суддя Добровеличківського районного суду
Кіровоградської області І. П. Майстер
Оригінал: reyestr.court.gov.ua