Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №344/15621/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/15621/26

Провадження № 3/344/3605/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Андрусів Л.М., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої по АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,

за ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

01 липня 2026 року близько 23 год. 30 хв. по АДРЕСА_2 , громадянка ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно сина ОСОБА_2 , що виражалося у киданні каміння у вікно житлового будинку, чим створила загрозу пошкодження майна та в дитини малолітньої викликала сильний переляк та почуття страху і емоційне напруження, чим завдала шкоди психологічному здоров`ю постраждалої особи, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Під час розгляду справи ОСОБА_1 , якій роз`яснено вимоги ст. 268 КУпАП, вину у вчиненому правопорушенні не визнала. Пояснила суду, що після розлучення судом було визначено почергове проживання їхнього сина по два тижня в одного з батьків. Того дня коли вона мала передати сина колишньому чоловіку у нього була діарея. Чоловіку про це було відомо, однак, він однаково забрав ОСОБА_3 . Вона телефонувала на мобільний телефон сина, оскільки, колишній її заблокував. Проте, ніхто не брав слухавку. Вона хотіла переконатися, що все гаразд. Прийняла рішення піти до будинку колишнього чоловіка близько сьомої-восьмої вечора, подзвонила в домофон, їй ніхто не відповів. Тоді вона повернулася до подруги. Її тривога не минала, тому вона знову повернулася до будинку колишнього чоловіка. Її колишній почав ображати її нецензурною лексикою, погрожувати. Саме він почав конфлікт та викликав працівників поліції. Просила врахувати заперечення на протокол та закрити провадження у справі.

Захисник ОСОБА_1 – Кириляк С.Г. підтримала позицію підзахисної. Зазначила, що між колишнім подружжям наявний тривалий цивільно-правовий спір щодо місця проживання дитини. Вважає, що характеристика психоемоційного стану та сімейних відносин щодо ОСОБА_3 є спірною. У матеріалах справи відсутні будь-які докази вчинення домашнього насильства щодо дитини. Просила врахувати заперечення на протокол та закрити провадження у справі щодо її підзахисної.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , позицію захисника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Так, відповідно до ст. 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за Вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Частиною 2 статті 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

При цьому, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є саме умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.

Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов`язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою, із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП, протокол підписаний уповноваженою особою.

Матеріали провадження також не містять жодних відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, щодо оскарження цих дій, як і не містять результатів такого оскарження.

На підтвердження вини ОСОБА_1 до протоколу про адміністративне правопорушення додано: довідку №5777 про результати розгляду звернення; рапорт; протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію; пояснення ОСОБА_2 , форму оцінки ризиків; пояснення ОСОБА_2 , пояснення ОСОБА_1 , витяг з реєстру «Армор»; пояснення ОСОБА_1 , копію протоколу щодо ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП; психологічну характеристику психоемоційного стану та сімейних відносин щодо ОСОБА_2 від 28.07.2026 року; психологічну характеристику психоемоційного стану та сімейних відносин щодо ОСОБА_2 від 14.07.2026 року; рапорт; відеозапис.

Згідно з довідкою № 5777 від 30.07.2026 року про результати розгляду звернення громадянина ОСОБА_2 , ІКС ІПНП №28530 від 02.07.2026 року, Так, 02.07.2026 на спецлінію «102» надійшло повідомлення від гр. ОСОБА_2 про те, що колишня дружина ОСОБА_1 вчиняє неправомірні дії. Вжитими заходами встановлено, що 01.07.2026 по місцю проживання за вказаною адресом прийшла колишня дружина гр. ОСОБА_1 , без попередження та яка перебувала з явними ознаками алкогольного сп`яніння та без відповідних на те причин почала кричати, стукати в двері та вікна, в результаті чого проснувся їхній син ОСОБА_2 , 2019 р.н. який проснувшись, налякався дій своєї матері в результаті чого почав плакати. Через деякий час гр. ОСОБА_5 розпочала кидати каміння та взуття у вікно кімнати, де перебував їхній син та на неодноразові зауваження не реагувала, однак у грубій формі виражалася нецензурною лексикою у сторону заявника, словесно погрожувала та агресивно себе поводила. Із гр. ОСОБА_2 проведено форму оцінки ризиків та роз`яснено норми чинного законодавства та послугами якими він може скористатися. Окрім цього гр. ОСОБА_2 було направлено до Івано-Франківського центру психологічної допомоги дітям та згідно характеристики психоемоційного стану та сімейних відносин від 14.07.2026 гр. ОСОБА_2 рекомендовано забезпечити психологічну підтримку, спрямовану на зниження на зниження наслідків психологічного тиску зі сторони колишньої дружини гр. ОСОБА_1 з метою встановлення завданої шкоди психологічному здоров`ю малолітньому ОСОБА_2 , останнього було скеровано у присутності законного представника до Івано-Франківського центру соціально-психологічної реабілітації дітей « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з метою з`ясування шкоди психічному здоров`ю постраждалій особі.

Відповідно до рапорту, зазначено, що 02.07.2026 року о 00 год. 00 хв. надійшло повідомлення зі служби 102 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , тел. НОМЕР_2 , що в АДРЕСА_2 , що колишня дружина кидає камінням у вінка вибиває двері. За словами заявника може мати зброю оскільки погрожує заявнику що з ним розправиться. Прибувши та поспілкувавшись із заявником стало відомо, що колишня дружина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 прийшла під будинок, кидала речі у вікна, поводилась агресивно погрожувала фізичною розправою. У ОСОБА_2 , відібрано заяву, опитано сторони конфлікту. Під час відпрацювання даного виклику гр. ОСОБА_5 поводила себе агресивно по відношенню до заявника, виражалась нецензурною лайкою, мала спутані думки, в словах не прослідковувалась логіка. На місце події викликано КШМД №13 та передано гр. ОСОБА_6 ..

Згідно з протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію від ОСОБА_2 від 02.07.2026 року, 01.07.2026 року близько 23 год. 30 хв. за адресою АДРЕСА_2 , колишня дружина громадянка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кидала речами і вікно та погрожувала фізичною розправою, стукала у вікно, де спить малолітній син.

Згідно з поясненнями ОСОБА_2 від 02.07.2026 року, проживає протягом тривалого часу з дружиною та неповнолітнім сином громадянином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вчора 01.07.2026 близько 23 год. 30 хв., його колишня дружина громадяка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийшла в стані алкогольного чи навіть наркотичного сп`яніння до будинку та почала телефонувати в домофон. Після того як він не підняв домофон, то почув гуркіт у вікно, відкривши вікно слідом за ним залетіло взуття його колишньої дружини. Виглянувши через вікно побачив свою колишню дружину без взуття. Також, вона стукала та кидала каміння у вікно кімнати де спав його неповнолітній син. Після прохання піти – і не лякати сина був облаяний, після чого вона пішла пошкоджувати вхідні двері та шлагбаум.

Відповідно до форми оцінки ризиків щодо ОСОБА_2 встановлено низький рівень небезпеки.

Згідно з пояснень ОСОБА_2 від 17.07.2026 року, проживає за вищезазначеною адресою на протязі тривалого часу разом із сім`єю. Так, він перебував у шлюбі із громадянкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від якого на вихованні є спільна дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . На даний момент шлюб між ними розірваний та згідно з рішенням апеляційного суду проживає почергово по два тижні в матері і два тижні в нього. Так, 01.07.2026 року їхній син ОСОБА_2 , згідно з графіка перебував у нього за місцем проживання. Так, 01.07.2026 року близько 23 год. 50 хв. до нього за місцем проживання без відповідного попередження прийшла його колишня дружина ОСОБА_1 , яка перебувала з явними ознаками алкогольного сп`яніння, яка почала без відповідних на те, голосно стукати у вхідні двері, у результаті чого прокинувся син, який почав плакати та боятися, а також був зляканий, внаслідок вчинених дій колишньою дружиною. Після того громадянка ОСОБА_1 почала кидати камінням та взуттям у вікно квартири, зокрема, у вікно кімнати де спав син. На неодноразові зауваження колишня дружина не реагувала, а в грубій формі виражалася нецензурною лексикою в сторону, словесно погрожувала та агресивно себе поводила. У зв`язку із цим він викликав працівників поліції та КШМД №13, які прийняли відмову від госпіталізації. Зазначив, що дані дії його колишня дружина вчиняє систематично і неодноразово притягувалася до відповідальності.

ОСОБА_1 від письмових пояснень відмовилася згідно з ст. 63 Конституції України.

Відповідно до витягу з бази «Армор» зафіксовано кількість викликів та звернень, результати розгляду звернень.

Згідно з копією рапорта, 02.07.2026 року о 00 год. 00 хв. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 02.07.2026 о 00 год. 00 за адресою: АДРЕСА_2 , Повідомив про те, що колишня дружина кидає камінням у вінка вибиває двері. Прибувши за вказаною адресою та поспілкувавшись із заявником стало відомо, що колишня дружина гр. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 прийшла під будинок, кидала речі у вікна, поводилась агресивно, погрожувала фізичною розправою. У гр. ОСОБА_2 відібрано заяву, опитано сторони конфлікту. Під час відпрацювання даного виклику гр. ОСОБА_1 поводила себе агресивно по відношенню до заявника, виражалась не цензурною лайкою, мала спутані думки, в словах не прослідковувалась логіка. На місце події викликано КШМД № 13 та передано гр. ОСОБА_1 ..

Відповідно до психологічної характеристики психоемоційного стану та сімейних відносин щодо ОСОБА_2 , встановлено, що за результатами діагностики емоційний стан ОСОБА_3 загалом є відносно стабільним, однак на нього істотно впливають тривалий міжбатьківський конфлікт та пережита негативна подія. Хлопчик демонструє достатній рівень відкритості, збережені комунікативні навички, позитивне самосприйняття та вікову емоційну адаптованість. Ознак вираженої генералізованої тривожності, емоційної дезадаптації функціонування під час обстеження не виявлено. Водночас отримані результати свідчать про наявність локалізованих переживань, безпосередньо пов?язаних із взаєминами між батьками та нічною подією. Для ОСОБА_3 батько є основною фігурою психологічної безпеки, захисту, стабільності та емоційної підтримки. Саме поруч із ним хлопчик почувається найбільш спокійно, захищено та емоційно комфортно. Батько сприймається як людина, яка допомагає впоратися зі страхом, підтримує у складних ситуаціях та забезпечує відчуття безпеки. Водночас взаємини з матір`ю характеризуються емоційною суперечливістю. Хлопчик зберігає потребу у її любові, увазі та спільному проведенні часу, однак одночасно описує її як людину, яка часто злиться, свариться, негативно висловлюється про батька та викликає у нього почуття страху й внутрішнього напруження. Важливою особливістю є те, що значну частину догляду за дитиною, за словами хлопчика, здійснює бабуся, що також може впливати на характер його емоційної прив`язаності до матері. Пережита нічна подія залишила у Матвія емоційний слід. Незважаючи на відсутність відкритих проявів постійного страху чи підвищеної тривожності, його висловлювання, емоційні асоціації та окремі проективні показники свідчать, що ситуація могла бути для нього психотравмувальною. Особливу увагу привертають пережитий сильний переляк, подальше небажання їхати до матері, виникнення нудоти перед поїздкою, а також фрагментарність спогадів про подію, що може бути проявом захисних механізмів психіки. Водночас своєчасна підтримка та заспокоєння з боку батька, ймовірно, сприяли тому, що гостра стресова реакція не набула більш вираженого характеру.

Відповідно до психологічної характеристики психоемоційного стану та сімейних відносин щодо ОСОБА_2 , встановлено, що за результатами діагностики у ОСОБА_7 не виявлено порушень критичності мислення чи сприйняття ситуації. Під час обстеження він був контактним, послідовним у висловлюваннях, адекватно орієнтувався в обставинах власного життя. Водночас простежуються ознаки емоційного виснаження, пригніченого настрою, підвищеної внутрішньої тривожності, постійної настороженості та втрати відчуття особистої безпеки, що пов`язано з тривалим перебуванням, зі слів чоловіка, в умовах систематичного психологічного тиску, переслідування та погроз з боку колишньої дружини. Провідною життєвою цінністю для ОСОБА_7 є його сім`я, насамперед безпека та благополуччя сина. У нього сформована виражена емоційна прив`язаність до дитини, високий рівень батьківської відповідальності та прагнення забезпечити їй стабільне, безпечне середовище. Водночас значна частина його емоційних переживань пов`язана зі страхом за фізичну й психологічну безпеку сина, почуттям безсилля через неможливість повністю захистити його від конфліктної ситуації та переживанням негативних наслідків поведінки матері для дитини. Отримані результати свідчать, що описувана чоловіком тривала психотравмувальна ситуація істотно впливає на його психологічний стан. Після останнього інциденту простежується посилення почуття небезпеки, підвищена пильність, постійне очікування повторення агресивних дій, що проявляється перевіркою території будинку, контролем обстановки та збереженням стійкого відчуття загрози навіть у власному помешканні. Попри значне емоційне навантаження, ОСОБА_7 зберігає достатній рівень самоконтролю, здатність до конструктивного мислення, критичної оцінки ситуації та орієнтацію на захист власних прав і безпеки сім`ї правовими способами. Його прагнення активно відстоювати власні інтереси у конфліктних ситуаціях у цьому випадку має переважно захисний характер та є закономірною реакцією на тривале переживання загрози. Загалом психологічний стан ОСОБА_7 характеризується ознаками емоційного виснаження, тривоги, втрати відчуття безпеки та підвищеної настороженості, які, за результатами проведеного обстеження та зі слів чоловіка, пов`язані з тривалим психологічним тиском, систематичними погрозами й переслідуванням з боку колишньої дружини. Водночас його особистісні ресурси, відповідальне ставлення до батьківської ролі, збережена критичність мислення та здатність контролювати власну поведінку залишаються достатньо збереженими.

Згідно з рапортом, вжитими заходами встановлено місце перебування гр. ОСОБА_1 та встановлено, що 01.07.2026 по місцю проживання за вказаною адресом прийшла колишня дружина гр. ОСОБА_5 , без попередження та яка перебувала з явними ознаками алкогольного сп?яніння та без відповідних на те причин почала кричати, стукати в двері та вікна, в результаті чого проснувся їхній син ОСОБА_2 , 2019 р.н. який проснувшись, налякався дій своєї матері в результаті чого почав плакати. Через деякий час гр. ОСОБА_8 розпочала кидати каміння та взуття у вікно кімнати, де перебував їхній син та на неодноразові зауваження не реагувала, однак у грубій формі виражалася нецензурною лексикою у сторону заявника, словесно погрожувала та агресивно себе поводила. Із гр. ОСОБА_2 проведено форму оцінки ризиків та роз?яснено норми чинного законодавства та послугами якими він може скористатися. Так, як в діях гр. ОСОБА_9 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення за вчинення домашного насильства передбаченого ст. 173-2 КУпАП відносно малолітнього ОСОБА_2 та колишнього чоловіка ОСОБА_2 , а тому на гр. ОСОБА_9 складено протоколи про адміністративне правопорушення серії ВАБ 232107 за ч.2 ст. 173-2 КУпАП та серії ВАД 739269 за ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

Суд звертає увагу, що долучений до матеріалів справи диск не містить жодних відеозаписів.

Окрім того, до матеріалів було долучено відеозапис з Центру психологічної допомоги дітям «Серденько», який є додатком до психологічної характеристики психоемоційного стану та сімейних відносин щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . На відеофайлі відображено розмову ОСОБА_2 з спеціалістом.

Захисником ОСОБА_1 - Кириляк С.Г. долучено запит та відповідь на запит, в якій зазначено, що відсутня будь-яка інформація щодо виїзду бригади екстреної швидкої допомоги щодо ОСОБА_1 01.07.2026 року або 02.07.2026 року в м. Івано-Франківськ.

Окрім цього, суд не бере уваги психологічну характеристику психоемоційного стану та сімейних відносин щодо ОСОБА_2 , що не є предметом розгляду в даній справі.

Однак, згідно з психологічної характеристики психоемоційного стану та сімейних відносин щодо ОСОБА_2 та відеозапису, який є додатком до нього, суд може зробити висновок про загальний психоемоційний стан. Окрім того, дана характеристика містить припущення: «Пережита нічна подія залишила у Матвія емоційний слід. Незважаючи на відсутність відкритих проявів постійного страху чи підвищеної тривожності, його висловлювання, емоційні асоціації та окремі проективні показники свідчать, що ситуація могла бути для нього психотравмувальною». Проте, такий висновок оцінює загалом психоемоційний стан дитини, не містить відповіді про заподіяну шкоду психологічному здоров`ю діями матері 01 липня 2026 року. Окрім того, суд звертає увагу на рекомендації, згідно з психологічною характеристикою психоемоційного стану та сімейних відносин щодо ОСОБА_2 , де рекомендовано забезпечити стабільне, емоційно безпечне середовище, мінімізувати залучення його до міжбатьківського конфлікту та проходження психологічного супроводу.

Форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства до даних матеріалів справи була долучена щодо ОСОБА_2 . У результаті чого відсутня форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства ОСОБА_2 .

Щодо наявного в матеріалах справи рапортів працівників поліції, суд вважає, що вони не можуть слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень, оскільки працівник поліції є зацікавленою особою при розгляді цієї справи, а тому вказане ставить під сумнів дотримання вимог щодо об`єктивності з`ясування обставин (постанова Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №524/4668/17).

Відомості з інформаційно-пошукової системи «Армор» мають виключно обліково-довідковий характер та відповідно до вимог процесуального законодавства не є належним і допустимим доказом на підтвердження факту вчинення особою домашнього насильства.

Суд звертає увагу, що до матеріалів справи не додано відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції, які приїхали на місце виклику.

У той же час у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено жодного свідка вказаної події.

Будь-яких інших доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного вище адміністративного правопорушення, - до протоколу про не подано.

Отже, подані суду на дослідження докази не дають підстав для того, щоб зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Суд принагідно зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і до нього висуваються певні вимоги. Обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд.

Статтею 62 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися та припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не буде доведено згідно з законом.

Отже, встановлюючи відповідно до ст. 251 КУпАП наявність чи відсутність адміністративного правопорушення в діях особи, щодо якої складено протокол, та даючи оцінку фактичним даним, наявним в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку, що докази вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, у справі відсутні.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

Керуючись п. 1 ст. 247, ст.ст. 280, 283-285, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

П О С Т А Н О В И В :

Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - закрити у зв`язку з відсутністю в її діях складу даного адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя Людмила АНДРУСІВ