Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №343/1933/26 — Долинський районний суд Івано-Франківської області

Суд: Долинський районний суд Івано-Франківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №343/1933/26

Суддя: Монташевич С. М.

Справа №: 343/1933/26

Провадження №: 3/343/415/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2026 року м. Долина

Долинський районний суд Івано-Франківської області у складі судді Монташевич С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Долина Калуського району Івано-Франківської області адміністративний матеріал, що надійшов від відділення поліції № 1 (м.Долина) Калуського РВП ГУ Національної поліції в Івано-Франківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя в АДРЕСА_1 , одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, працює у Вигодській селищній раді, до адміністративної відповідальності не притягувався,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

І. Опис обставин, які встановив суд під час розгляду справи:

відповідно до протоколу серії ВАД № 739958 від 19.08.2026, ОСОБА_1 19.08.2026 близько 18 год, перебуваючи за адресою АДРЕСА_2 в межах місця проживання, умисно вчинив дії психологічного характеру по відношенню до своєї дружини ОСОБА_2 у формі приниження та залякування фізичною розправою, що викликало в неї побоювання за свою безпеку, спричинило емоційну невпевненість та завдало шкоди психологічному здоров`ю потерпілої, чим вичинив насильство психологічного характеру.

ІІ. Позиція осіб, які беруть участь у розгляді адмінматеріалів:

ОСОБА_1 у судове засідання не з`яивився, подав пояснення по справі, в яких просив проводити її розгляд за його відсутності. Вказав, що того дня, коли дружина викликала працівників поліції, він зайшов до хати та хотів з нею поговорити, але вона відмовилась і пішля до другої кімнати. Його це розізлило, тому він гримнув дверима. Після цього вона повідомила, що викликає поліцію, бо він пошкодив двері. Приїзд працівників поліції його дуже розлютив, чим і була зумовлена його подальша поведінка, про яку він шкодує. Однак він не вчиняв ні фізичного, ні психологічного насильства до дружини та дітей. Оскільки він не вчиняв психологічного насильства щодо дружини, а виклик працівників поліції був зумовлений пошкодженням дверей, він відмовився від підписання протоколу про адмінправопорушення. Вважає себе невинуватим, тому просить суд провадження у спраі відносно нього закрити.

Потерпіла ОСОБА_2 також у судове засідання не з`явилася, подала письмові пояснення, в яких просила проводити розгляд справи за її відсутності та зазначила, що її чоловік хотів з нею поговорити, однак вона відмовилась і пішла в іншу кімнату. Він ж розізлився, а коли відчиняв двері, гримнув ними, пошкодивши їх, тому вона викликала працівників поліції. Того дня він щодо неї психологічне насильство не вчиняв. Він ніколи ні щодо неї, ні щодо її мами, ні щодо дітей не застосовував фізичного насильства, не погрожував, не залякував і не переслідує. Конфлікту між ними більше нема.

ІІI. Досліджені в судовому засіданні письмові докази та відеозаписи:

на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, надано такі досліджені в судовому засіданні докази та відеозаписи:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 739958 від 19.08.2026, в якому викладена суть поставленого у провину ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. У протоколі зазначено, що ОСОБА_1 від дачі пояснень відмовився та відмовився від отримання копії протоколу. Також у протоколі зазначено як потерпілу ОСОБА_2 . Крім того вказано, що правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду на суму 6000 грн. (а.с. 1). Копія протоколу направлена ОСОБА_1 поштовим відправленням, на що вказує відповідний супровідний лист (а.с. 2);

- рапорт старшого інспектора чергового відділення поліції № 1 (м. Долина) Калуського РВП ГУ Національної поліції в Івано-Франківській області, згідно з яким 19.08.2026 о 18:28 зі служби 102 надійшло повідомлення від ОСОБА_2 про те, що чоловік вчиняє сварку, пошкодив вхідні двері (а.с. 3);

- протокол прийняття заяви про кримінальне порушення та іншу подію від 19.08.2026, в якому ОСОБА_2 зазначила, що 19.08.2026 близько 18:30 год її чоловік вчинив відносно неї сварку, в ході якої обзивав її нецензурною лайкою, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру (а.с. 4-5);

- письмові пояснення ОСОБА_2 від 19.08.2026, в яких остання вказала, що 19.08.2026 близько 18:30 год її чоловік прийшов з майстерні у стані сп`яніння та почав її ображати нецензурною лайкою, хотів поговорити. Однак вона пішла в іншу кімнату, де зачинила за собою двері. Він намагався їх відчинити та пошкодив. Він пішов на перший поверх, а вона викликала поліцію, зателефонувавши на лінію 102. Її чоловік вчинив відносно неї домашнє насильство психологічного характеру (а.с. 6). Натомість під час перебування справи в суді ОСОБА_2 надала письмові пояснення від 22.10.2026, в яких вказала про те, що ОСОБА_1 не вчиняв щодо неї психологічного насильства, а пошколив двері, що і слугувало підставою для виклику працівників поліції, про що вказано вище;

- терміновий заборонний припис стосовно кривдника та форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, згідно із якою визначено рівень небезпеки ОСОБА_1 щодо постраждалої особи як високий (а.с. 7, 8);

- DVD-R диски з написами "Микитин" (а.с. 10), на яких наявні відеозаписи, на яких зафіксовано, як працівники поліції 19.08.2026 прибувають на виклик, де перебуває потерпіла, яка повідомляє про обставини конфлікту (хотів з нею поговорити, від чого вона відмовилась, закрилась у кімнаті, однак чоловік мало не виламав двері, пошкодивши їх), та чоловік, який заперечує факт домашнього насильства, сперечається з поліцейським, відмовляється надати документи для встановлення його особи. Присутня біля потерпілої жінка вказує, що боїться, що коли поїдуть поліцейські, він поб`є їх. Поліцейський встановлює особу чоловіка по базі даних зі слів потерпілої. Під час заповнення форми ризиків, потерпіла зазначає, що чоловік часто конфліктує з нею у присутності дітей, але фізичну силу не застосовує, не б`є. О 19:51 поліцейський оголошує ОСОБА_1 протокол за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, роз`яснює йому права, передбачені ст. 63 Конституції Украни та ст. 268 КУпАП, а також повідомляє про складення відносно нього термінового заборонного припису. Працівник поліції пропонує отримати протокол та припис, від чого ОСОБА_1 відмовився. Поліцейський відправляється до службового автомобіля. Чути крики, працівники поліції вертаються до будинку та застосовують відносно ОСОБА_1 кайданки, про застосування яких працівники поліції склали рапорти (а.с. 11, 12). Надалі працівник поліції з ОСОБА_1 знімає кайданки і він з родичами їде з місця події;

- копії фотосвітлин пошкоджених дверей (а.с. 13-14).

ІV. Оцінка суду та норми права, які застосував суд:

оцінюючи зазначені вище докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов такого висновку.

Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Діючим законодавством передбачено, що посадовою особою, що складає протокол, ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять у собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі.

Суд, у свою чергу, повинен переконатись у наявності чи відсутності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за конкретні дії, шляхом співставлення фактично досліджених по справі обставин та доказів зі змістом обставин, що ставляться особі у вину згідно з протоколом про адміністративне правопорушення та з диспозицією відповідних статтей КУпАП, і лише після цього дійти висновку, чи містять дії, які суддя вважає доведеними, ознаки саме таких правопорушень, які поставлені особі у провину.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, полягає в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.

Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" передбачає, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Даний Закон передбачає, що психологічне насильство є формою домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Системний аналіз національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд доходить висновку, що обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, у частині вчинення ОСОБА_1 психологічного насильства, яке виразилось у формі приниження, залякування фізичною розправою та спричинило внаслідок цього у потерпілої побоювання, емоційну невпевненість та завдало шкоду психологічному здоров`ю, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Так, під час розгляду справи суд установив, що підставою для виклику працівників поліції слугувало пошкодження майна, про що ОСОБА_2 заявила на лінію 102. У протоколі прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію та у своїх поясненнях остання також указала, що чоловік пошкодив двері, у зв`язку з чим вона викликала працівників поліції. Вказане зафіксовано і на долученому відеозаписі, однак особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, не поставлено у провину умисне вчинення відносно постраждалої особи будь-яких діянь економічного характеру (пошкодження майна, на яке потерпіла має передбачене законом право).

Натомість у протоколі ОСОБА_1 поставлено у провину вчинення психологічного насильства, яке виразилось у формі приниження, залякування фізичною розправою, що спричинило у потерпілої побоювання, емоційну невпевненість та завдало шкоду психологічному здоров`ю. Проте з переглянутого відеозапису не вбачається, що дії ОСОБА_1 викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе. Навпаки, вона перебувала у спокійному стані, неодноразово вказувала, що ОСОБА_1 до неї та дітей ніколи не застосовує фізичне насильство. Емоційно забарвлено себе поводила її мама, яка і стверджувала, що боїться, що ОСОБА_1 вчинить щодо них насильство. Однак і щодо неї останній будь-яких дій не вчиняв. Його ж активна поведінка зводилась до суперечки з працівниками поліції з приводу їхнього приїзду, незгоди з їхніми діями.

Щодо тверджень ОСОБА_2 у протоколі прийняття заяви та поясненнях від 19.09.2026 про те, що її чоловік висловлювався нецензурною лайкою, то суд наголошує на необхідності розмежування домашнього насильства та побутового конфлікту. Словесна суперечка, взаємні образи чи нецензурна лайка під час раптово виниклого сімейно-пообутового конфлікту, які є проявом міжособистісних суперечностей і не мають на меті пригнічення волі потерпілої особи, контролю над нею чи створення для неї загрожуючої атмосфери, та які не потягли за собою визначених законом негативних наслідків для психічного здоров`я, не утворюють складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП. Наявні у справі матеріали свідчать, що між подружжям мав місце саме міжособистісний побутовий конфлікт, який супроводжувався емоційним з`ясуванням відносин та пошкодженням дверей, що не було поставлено у провину ОСОБА_2 як економічне насильство.

Тому, оскільки ознак залякування, пригнічення волі чи реального завдання шкоди психологічному здоров`ю ОСОБА_2 , які б виходили за межі побутової сварки, суд не встановив, а матеріали справи не містять медичних чи інших беззаперечних доказів погіршення її психічного стану внаслідок дій чоловіка, в діях ОСОБА_1 відсутній об`єктивна та суб`єктивна ознаки складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Таким чином, суд дійшов висновку, що є достатньо підстав для закриття провадження у справі, на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Враховуючи вказані обставини, керуючись ст. 7, 9, 173-2 245, 247, 251, 254, 256, 280, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

П О С Т А Н О В И В:

закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 (десяти) днiв до Івано-Франківського апеляційного суду через Долинський районний суд Івано-Франківської області.

Суддя: С.М.Монташевич

Оригінал: reyestr.court.gov.ua