Вирок від 28 жовтня 2026 р. у справі №341/1972/26 — Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/1972/26

Номер провадження 1-кп/341/201/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Галич кримінальне провадження №62026140110000003, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.01.2026, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тенетники Галицького району, Івано-Франківської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, на утриманні нікого немає, депутатом не обирався, відповідно до статті 89 КК України не судимого, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на посаді - тимчасово виконуючого обов`язки спеціаліста-оператора відділення протидії технічним засобам розвідки взводу протидії технічним засобам розвідки військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат»,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, самовільно залишив військову частину тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» ОСОБА_4 06.12.2025 призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу за призовом під час мобілізації до лав Збройних Сил України.

06.12.2025 наказом командира військової частини НОМЕР_2 № 347 солдата ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та призначено на посаду стрільця відділення охорони та оборони взводу охорони та оборони військової частини НОМЕР_2 .

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Проходячи військову службу у зазначеній військовій частині, солдат ОСОБА_4 відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України був зобов`язаний свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь та поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати службові обов`язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.

Згідно з п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, строк дії якого в подальшому неодноразово продовжувався та діє по теперішній час.

Про введення воєнного стану в Україні солдату ОСОБА_4 було достеменно відомо, оскільки відповідний Указ Президента України був оприлюднений у встановленому законом порядку та доведений до відома населення України.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан — це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеці державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Однак, солдат ОСОБА_4 , будучи обізнаним із вимогами законодавства України щодо проходження військової служби, у тому числі в умовах воєнного стану, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов`язків військової служби, 08.12.2025 самовільно залишив район розосередження особового складу військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) та незаконно, без поважних причин, перебував поза розташуванням даної військової частини до 26.01.2026, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи його із проходженням військової служби.

26.01.2026 солдата ОСОБА_4 виявлено працівниками поліції по вул. Привокзальна в м. Івано-Франківську та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 для подальшого проходження військової служби.

Надалі, наказом командира військової частини НОМЕР_3 № 27 від 27.01.2026 солдата ОСОБА_4 зараховано на продовольче забезпечення і тимчасовий облік до військової частини НОМЕР_3 як тимчасово прибулого військовослужбовця, який прибув із самовільного залишення військової частини для подальшого проходження військової служби.

29.01.2026 наказом командира військової частини НОМЕР_3 № 29 солдата ОСОБА_4 знято з тимчасового обліку та відряджено до військової частини НОМЕР_1 на підставі окремого доручення Головнокомандувача Збройних Сил України № 142249/с/2-2024 від 07.08.2025.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 30 солдат ОСОБА_4 прибув до вказаної військової частини та приступив до виконання обов`язків за посадою тимчасово виконуючого обов`язки спеціаліста-оператора четвертого відділення протидії технічним засобам розвідки взводу протидії технічним засобам розвідки військової частини НОМЕР_1 .

Однак, солдат ОСОБА_4 , будучи обізнаним із вимогами Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, у тому числі щодо порядку проходження військової служби в умовах воєнного стану, діючи умисно та повторно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов`язків військової служби, 17.03.2026 самовільно залишив місце постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) та незаконно, без поважних причин, перебував поза розташуванням даної військової частини до 15.09.2026, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи його із проходженням військової служби.

15.09.2026 солдата ОСОБА_4 виявлено працівниками поліції за місцем проживання в с. Тенетники Бурштинської міської територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області.

Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта згідно з вимогами статей 337, 338 КПК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України, визнав повністю, підтвердив обставини вчиненого ним кримінального правопорушення відповідно до викладеного та за обставин, наведених у обвинувальному акті.

Надав показання про те, що він дійсно в кінці 2025 року самовільно залишив військову частину в АДРЕСА_2 , однак на початку 2026 року повернувся на військову службу. Надалі продовжив служити у військовій частині, розташованій у АДРЕСА_1 , яку самовільно залишив у березні 2026 року. Причиною самовільного залишення військової служби є, на його думку, погане ставлення до нього з боку його безпосереднього керівництва. Весь час поза службою проводив на власний розсуд. У вчиненому щиро кається та просить суд суворо його не карати. Повідомив, що в подальшому має намір продовжити службу у Збройних Силах України.

Прокурор просив визнати обвинуваченого винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 зазначив, що враховуючи щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю злочину, є підстави для застосування до нього положень статті 69 КК України та призначення йому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини 5 статті 407 КК України, а саме у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

Відповідно до положень частини 1 статті 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до частини 3 статті 349 КПК України, суд, враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненому злочині, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються, обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого, дослідженням даних, що характеризують особу винного. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, вони не викликають сумнівів у добровільності даної позиції. Судом роз`яснено, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Відтак суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження та кваліфікує його дії за частиною 5 статті 407 КК України, як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Відповідно до частини 2 статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд відповідно до вимог статті 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до частини 2 статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Згідно зі статтею 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене частиною 5 статті 407 КК України, є тяжким злочином.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, згідно зі статтею 66 КК України, є щире каяття.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого, вказаною в статті 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення повторно.

Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, ставлення обвинуваченого до вчиненого, зокрема визнання ним вини, особу обвинуваченого, відповідно до статті 89 КК України не судимого; за місцем проходження військової служби характеризувався посередньо та незадовільно (до виконання посадових обов`язків відноситься нейтрально, потребує контролю над роботою, поставлені завдання виконує несвоєчасно, в колективі не користується авторитетом), про що вказано в службовій характеристиках ТВО командира військових частин НОМЕР_2 та НОМЕР_1 ; відповідно до медичних характеристик за час проходження служби у військових частинах НОМЕР_2 та НОМЕР_1 за медичною допомогою не звертався; відповідно до довідок лікаря психіатра від 14.08.2026 № 63 та лікаря нарколога КНП «Бурштинська центральна районна лікарня» від 013.08.2024 № 54 обвинувачений за медичною допомогою до лікарів нарколога та психіатра не звертався; згідно з довідкою – характеристикою Тенетниківського старостинського округу від 18.08.2026 №5 за час проживання на території округу зарекомендував себе посередньо, письмових скарг на нього від сусідів та жителів села не надходило.

На підставі вищевикладеного, суд з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги статті 65 КК України, а також ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його наслідків, особи обвинуваченого, дійшов висновку, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання у межах санкції частини 5 статті 407 КК України, тобто у виді позбавлення волі на мінімальний строк. Таке покарання, на переконання суду, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо можливості застосування до обвинуваченого положень статей 69 чи 75 КК України, суд враховує, що у зв`язку із набранням 27.01.2023 року чинності Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» від 13 грудня 2022 року № 2839-IX, посилено кримінальну відповідальність за вчинення військових кримінальних правопорушень, та обмежено застосування статті 69 та статті 75 КК України у випадках засудження, зокрема, за кримінальне правопорушення, передбачене статтею 407 КК України, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Таким чином, підстави для застосування до обвинуваченого положень статті 69 КК України відсутні.

Процесуальні витрати та речові докази в даному кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити без змін.

На підставі наведеного, керуючись статтями 370, 373, 374, 376, частиною 15 статті 615 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту затримання - з 15 вересня 2026 року.

Відповідно до частини 5 статті 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 в строк відбуття покарання термін його попереднього ув`язнення з 15 вересня 2026 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України.

З інших підстав вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Галицький районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

СуддяОСОБА_6