Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №718/1822/26 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 року м. Чернівці

Справа № 718/1822/26

Провадження №22-ц/822/1863/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Литвинюк І. М.,

суддів: Кулянди М. І., Одинака О. О.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальності «Укр Кредит Фінанс» на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 15 липня 2026 року, головуючий у І-й інстанції – Скорейко В. В.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2026 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1590-0949. На виконання зазначених вимог позичальнику надано наступний одноразовий ідентифікатор А1593 для підписання Кредитного договору № 1590-0949 від 18.08.2025, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.

Відповідно до умов Кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: - сума кредиту 1000 грн; - строк кредитування 365 днів; - базовий період 28 днів; - стандартна процентна ставка № 1 % в день (до 180-го календарного дня включно користування кредитом), стандартна процентна ставка № 0,74 % в день ( з 181-го календарного дня включно користування кредитом).

Додатковою угодою від 19.08.2025 до Договору про відкриття кредитної лінії № 1590-0949 від 18.08.2025 Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 700 грн, 20.08.2025 – 800 грн.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, в зв`язку із чим утворилася заборгованість.

Просило стягнути з відповідача суму заборгованості розмірі 7088,60 грн за договором про відкриття кредитної лінії № 1590-0949 від 18 серпня 2025 року, з яких 1987,50 грн — основний борг, 3851,10 грн — договірні проценти та 1250 грн — проценти за прострочення грошового зобов`язання на підставі статті 625 ЦК України та судові витрати.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 15 липня 2026 року в позові відмовлено.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції визнав доведеним укладення сторонами електронного кредитного договору, однак вважав недостатніми надані документи щодо фактичного перерахування коштів саме відповідачці, оскільки масковані реквізити платіжної картки та відсутність банківської виписки з рахунку відповідачки не дозволяють установити її належність позичальниці.

На зазначене рішення суду позивач ТОВ «Укр Кредит Фінанс» подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Вказує на те, що факт укладення договору підтверджений електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а факт надання кредиту — довідкою кредитодавця та документами платіжного оператора ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про виконані транзакції через EasyPay. Звертає увагу на збіг маскованих реквізитів картки у договорі та платіжних документах, а також на здійснення ідентифікації позичальниці з використанням BankID.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

За змістом частин 4, 6 статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ (справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб); справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (ч. 4 ст. 274 ЦПК), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно з частинами 4, 6 статті 19, частини 1 статті 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

За вимогами частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення не відповідає зазначеним вимогам закону, виходячи з наступного.

Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що 18.08.2025 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_2 в електронній формі укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1590-0949 на суму 1000 грн строком 365 календарних днів зі сплатою відсотків - стандартна процентна ставка 1,00 % в день. Відповідно до Договору 1,00 % застосовується протягом 180 календарних днів за кожен день користування кредитом. У зазначений період Позичальник користувався Кредитом на умовах Промо-ставки та/або Зниженої чи Пільгової процентної ставки. Процентна ставка 0,74 % за кожен день користування кредитом застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (п.4.10 Договору).

Відповідно до Додаткової угоди від 19.08.2025 до Договору про відкриття кредитної лінії № 1590-0949 від 18.08.2025, сторони погодили надання Позичальнику додаткових кредитних коштів у розмірі 700 грн. Згідно з умовами зазначеної Додаткової угоди, сторони домовилися продовжити строк кредитування до 365 днів з дати укладення додаткової угоди. З урахуванням цього строк кредитування становить 366 дні. Додатковою угодою від 20.08.2025 тіло кредиту збільшено на 800 грн, загальний строк кредитування збільшився до 367 днів.

Вказаний кредитний договір укладено з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи веб-сайту Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (кредитодавця), в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле.

Отримання Відповідачем кредитних коштів у загальному розмірі 2500 грн сторона позивача підтверджує Договором про відкриття кредитної лінії № 1590-0949 від 18.08.2025, підписаним ОСОБА_1 із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) А1593, а також Додатковими угодами до зазначеного Договору.

Надання кредитних коштів підтверджує довідками про їх переказ через платіжну систему EAZYPAY на платіжну картку № НОМЕР_1 за такими платіжними операціями: від 18.08.2025 № 1659238199, від 19.08.2025 № 1659896473, від 20.08.2025 № 1660817504.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини 1 статті 3 ЦК України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верхового Суду від 23 жовтня 2024 року, справа №753/25081/21.

У справі, яка переглядається, встановлено, що правила надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ «Укр Кредит Фінанс» перебувають в загальному доступі, розміщені на веб-сайті кредитодавця https://creditkasa.com.ua та в розумінні статей 641, 644 ЦК України є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору позики із визначенням порядку і умов кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 18 серпня 2025 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 уклали в електронній формі договір про відкриття кредитної лінії № 1590-0949 продукту «MiniKasa». Договір підписано позичальницею електронним підписом одноразовим ідентифікатором А1593. Початкова сума кредиту становила 1000 грн. Додатковими угодами від 19 та 20 серпня 2025 року погоджено надання відповідно 700 грн та 800 грн, унаслідок чого загальна сума наданого кредиту становила 2500 грн. Останньою додатковою угодою строк кредитування встановлено до 19 серпня 2026 року.

За обставинами даної справи вбачається, що кредитний договір від 18 серпня 2025 року та додаткові угоди від 19 і 20 серпня 2025 року містять відомості про їх підписання відповідачкою з використанням трьох окремих одноразових ідентифікаторів — НОМЕР_2 , НОМЕР_3 та НОМЕР_4 відповідно, а тому договір та додаткові угоди до нього вважається укладеним у відповідності до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» та, відповідно, сторони досягли згоди щодо всіх їх істотних умов.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18), стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

З урахуванням принципу тлумачення «favor contractus» (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 607/11746/17 (провадження № 61-18730св20).

Враховуючи наведене, у колегії суддів відсутні підстави вважати неукладеним між сторонами кредитний договір № 1590-0949 від 18 серпня 2025 року та додаткові угоди 19 та 20 серпня 2025 року.

В реквізитах зазначених електронних документів наведено персональні дані ОСОБА_1 , а також номер електронного платіжного засобу в маскованому вигляді НОМЕР_5 .

На підтвердження виконання кредитодавцем свого зобов`язання в матеріалах справи наявні документи платіжного оператора ТОВ «ФК «Контрактовий дім» та довідка кредитодавця, відповідно до яких через систему EasyPay виконані транзакції: 18 серпня 2025 року № 1659238199 на суму 1 000,00 грн; 19 серпня 2025 року № 1659896473 на суму 700 грн; 20 серпня 2025 року № 1660817504 на суму 800 грн.

Грошові кошти перераховано на електронний платіжний засіб з маскованими реквізитами НОМЕР_5 , які збігаються з реквізитами, зазначеними в розділі 13 укладеного з відповідачкою кредитного договору.

Надаючи правову оцінку зазначеному, колегія суддів вважає доведеним факт укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, як з приводу укладення договорів, так і належності відповідачу зазначеного номеру телефону чи ненадходження на нього смс-кодів, а також отримання зазначених коштів, тобто не спростовано відповідачем, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19; від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19 і від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає доведеним та обґрунтованим про отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 2500 грн за укладеним кредитним договором № 1590-0949 від 18 серпня 2025 року та додатковими угодами 19 та 20 серпня 2025 року.

Щодо комісії за видачу кредиту, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України "Про споживче кредитування" передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування", Правління Національного банку України постановою від 8 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту".

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин) банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Закон України "Про споживче кредитування" розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21). У вказаній постанові також вказано, що відповідач, проти якого подано вимогу з правочину, вправі заперечувати проти позову з посиланням на нікчемність відповідної умови без пред`явлення зустрічного позову про визнання її недійсною.

Верховний Суд, у розрізі питання включення до умов договору про споживчий кредит сплати комісії, неодноразово наголошував на тому, що кредитодавець має конкретизувати перелік послуг за які нараховується комісія.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) викладено висновок про те, що "якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".".

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 (провадження № 61-18751св21) вказано, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування". Банк не зазначив та не надав доказів існування, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Відтак, колегія суддів вважає, що правове значення вищевказаної позиції полягає не у назві відповідного платежу, а у сформульованому Верховним Судом висновку про те, що кредитодавець не вправі стягувати зі споживача плату за невизначені або не конкретизовані послуги, а також за дії, інформацію чи обслуговування, які відповідно до закону повинні надаватися безоплатно.

Пункт 4.11 кредитного договору і пункт 2.6 кожної додаткової угоди передбачають одноразову комісію за видачу кредитних коштів у розмірі 15 %, загальний розмір становить 375,00 грн (150,00 грн + 105,00 грн + 120,00 грн). Разом із тим у договорі не визначено самостійної додаткової чи супутньої послуги, що фактично надається позичальниці за цю плату, відмінної від виконання кредитодавцем власного обов`язку надати кредитні кошти.

Проте кредитний договір не містмть переліку додаткових чи супутніх послуг кредитодавця, за які справляється спірна комісія. Також матеріали справи не містять доказів того, що під час укладення договорів боржнику було повідомлено про конкретний перелік таких послуг, їх зміст, обсяг та вартість, а також що останній погодився оплачувати саме такі послуги.

При цьому сама по собі вказівка у договорі на те, що комісія є платою за надання фінансового інструменту (кредиту), не свідчить про правомірність її встановлення. Вирішальним є не найменування платежу, обране кредитодавцем, а його правова природа, зміст та фактичне економічне призначення.

Водночас, кредитором не наведено жодних конкретних дій, послуг чи операцій, які б надавалися позичальнику протягом відповідних періодів та становили самостійне майнове благо, за отримання якого справляється відповідна плата.

За встановленого змісту пункту 4.11 договору та додаткових угод колегія суддів, що умови кредитного договору та додаткових угод щодо сплати комісії не відповідають вимогам частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування", є нікчемними, а тому заявлені кредитором грошові вимоги в частині заборгованості за комісією не підлягають стягненню з відповідача.

Колегія суддів, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором 18 серпня 2025 року, врахувавши нікчемність умови договору щодо комісії за видачу кредиту, погоджені сторонами процентні ставки та фактично здійснені відповідачкою платежі, дійшла таких висновків.

09 вересня 2025 року позичальниця внесла 942,70 грн. Кредитор зарахував 55,20 грн на погашення процентів, 375,00 грн — на комісію та 512,50 грн — на погашення тіла кредиту, визначивши залишок основного боргу 1987,50 грн. Оскільки комісія є нікчемною, погашені на її користь 375,00 грн повинні бути спрямовані на зменшення основного боргу. Отже, на дату платежу належним є такий розподіл: 55,20 грн — проценти, 887,50 грн — тіло кредиту. Залишок тіла кредиту — 1612,50 грн (2500,00 грн ? 887,50 грн).

Щодо розміру процентів за користування кредитом

Відповідно до частини першої статті 1048 та статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на проценти за користування кредитом у розмірі та порядку, визначених законом і договором. Частина п`ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» встановлює максимальний розмір денної процентної ставки — 1 %. Ставки, застосовані кредитором у спірному періоді, не перевищують цього показника.

Враховуючи, що залишок тіла кредиту становить 1612,50 грн, розрахунок процентів потребує перерахунку.

За період з 10 до 14 вересня 2025 року включно (5 днів) за ставкою 0,10 % за день сума процентів становить 8,05 грн (1 612,50 грн ? 0,10 % = 1,61 грн за день після округлення до копійок; 1,61 грн ? 5 днів).

За період з 15 вересня 2025 року до 15 лютого 2026 року включно (154 дні) за ставкою 1,00 % за день сума процентів становить 2 484,02 грн (16,13 грн за день після округлення ? 154 дні).

За період з 16 лютого до 9 квітня 2026 року включно (53 дні) за ставкою 0,74 % за день сума процентів становить 632,29 грн (11,93 грн за день після округлення ? 53 дні).

Отже, загальний залишок несплачених договірних процентів станом на 10 квітня 2026 року становить 3124,36 грн (8,05 грн + 2484,02 грн + 632,29 грн).

Позивач також заявив до стягнення 1250,00 грн процентів як відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до пункту 8.2 договору та статті 625 ЦК України.

За пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в період дії воєнного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки за прострочення кредитного зобов`язання. У постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 та постанові Чернівецького апеляційного суду від 15 вересня 2026 року у справі № 719/213/26 підтверджено застосування цього припису до кредитних зобов`язань.

Оскільки відповідальність у сумі 1250,00 грн нарахована за період дії воєнного стану, правові підстави для її стягнення відсутні, незалежно від погодженого сторонами розміру процентів річних за прострочення.

З огляду на викладене, станом на 10 квітня 2026 року доведена сума заборгованості становить 4736,86 грн, із яких: 1612,50 грн — залишок тіла кредиту; 3124,36 грн — проценти за користування кредитом. У стягненні решти заявленої заборгованості 2351,74 грн слід відмовити.

Вирішуючи спір у справі, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки обставинам, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення учасників справи, іншим фактичним даним, які випливають із встановлених обставин, а тому висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, без оцінки вказаних обставин у сукупності, не може вважатись обґрунтованим і таким, що відповідає положенням статей 76, 81, 89 ЦПК України.

Враховуючи норми закону та те, що відповідач не виконав своє грошове зобов`язання щодо повернення суми кредиту за договором № 1590-0949 від 18 серпня 2025 року, наявну заборгованість у добровільному порядку не погасив, вимоги позивача слід задовольнити частково.

Доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими та дають підстави за результатом апеляційного перегляду скасувати рішення суду про відмову в позові та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову та стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Укр Кредит Фінанс» за кредитним договором № 1590-0949 від 18 серпня 2025 року суму заборгованості – 4736,86 грн, з яких 1612,50 грн — тіло кредиту та 3124,36 грн — проценти за користування кредитом.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

За подачу позову ТОВ «Укр Кредит Фінанс» сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

За подачу апеляційної скарги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» сплатила судовий збір у розмірі 3993,60 грн.

Оскільки позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс» задоволено частково, суд розподіляє судові витрати пропорційно задоволеним вимогам, а саме: з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» підлягає стягненню 4 447,78 грн ((2662,40+3993,60) х 66,82%).

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» задовольнити частково.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 15 липня 2026 року скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1590-0949 від 18 серпня 2025 року суму заборгованості – 4736,86 грн, з яких 1612,50 грн — тіло кредиту та 3124,36 грн — проценти за користування кредитом.

Змінити розподіл судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судові витрати у розмірі 4447 гривні 78 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач І. М. Литвинюк

Судді: М. І. Кулянда

О. О. Одинака